В пам'яті чернігівського захисника Валерія Коржа

Дома його з нетерпінням чекали дружина, семирічна донька і їх чотирилапий компаньйон.

Валерій Корж з'явився на світ 21 серпня 1996 року в місті Чернігів. У 2017 році він успішно завершив навчання в Чернігівському національному технологічному університеті, а у 2020 році став частиною Державної прикордонної служби України.

Його перші кроки в професії розпочались з кінології, а вірний службовий пес на ім'я Арчі став не лише напарником, а й справжнім товаришем, який завжди поряд - як під час виконання обов'язків, так і в повсякденних ситуаціях.

"Військовослужбовець Чернігівського прикордонного загону, спільно зі своїм вірним чотирилапим напарником Арчі, займався виявленням наркотичних речовин, зброї та інших заборонених предметів на пунктах пропуску через кордон. Після початку повномасштабної агресії вони виконували свої обов'язки на блокпостах," - повідомили в Державній прикордонній службі України.

У листопаді 2024 року Валерій, дізнавшись про відкриті вакансії в бойовому підрозділі, вирішив подати заявку та приєднатися до своїх товаришів, ставши оператором дронів. Вдома його чекали дружина Вікторія, семирічна донька Єва та їхній чотирилапий улюбленець Арчі.

Бійці згадують Валерія як людину, яка завжди ретельно підходила до прийняття рішень і проявляла щиру увагу до оточуючих.

"Він був тим, на кого завжди можна було розраховувати в найтяжчі часи. Його поради завжди виявлялися точними, а його приклад слугував натхненням для багатьох. У вільний від роботи час Валерій захоплювався спортом, подорожами, байдарковим веслуванням і автомобілями. Його енергія та прагнення до життя були безмежними. Але найбільшою цінністю для нього завжди залишалася родина. Валерій жив і працював заради своїх рідних, щодня роблячи все можливе, щоб забезпечити їм мирне майбутнє, а також для всієї країни", - зазначили його колеги-прикордонники.

7 грудня 2024 року, в околицях населеного пункту Колісниківка на Харківщині, старший сержант Валерій Корж ухвалив свій фінальний бій. Під час штурму противника він отримав поранення, які виявилися несумісними з життям.

16 грудня воїна поховали у рідному Чернігові. Молодий, цілеспрямований, відданий своїй справі, він залишив слід у серцях тих, хто мав честь знати його особисто, наголосили у ДПСУ.