Ушанування пам'яті командира бойової машини Віктора Давидова.

Він пройшов Херсонський напрямок, Бахмут і загинув в районі Часового Яру

Віктор Давидов був відданий своїй родині та роботі в Державній службі охорони, полюбляв риболовлю, завжди був підтримкою для близьких та друзів.

Віктор з'явився на світ 7 серпня 1970 року в Знам'янці, що в Кіровоградській області. Він розпочав своє навчання в рідному місті, а середню освіту завершив в Узбекистані. У 1985 році він став студентом професійно-технічного училища в Знам'янці, де отримав спеціальність машиніста автомобільних кранів.

"Близько 30 років я мав нагоду знати та спілкуватися з Віктором Семеновичем. Знаючи його як відповідального колегу по роботі, люблячого батька, який душі не чаяв у своєму синові Денису, та як гарного сім'янина. На роботі він не раз отримував відзнаки від керівництва. Від колег по роботі мав повагу та співрозуміння. Після виходу на пенсію у нього з'явилося нове хобі - риболовля. Він як мала дитина чекав кожної риболовлі, був дуже азартним рибалкою. А ще дуже любив життя таким, як воно є, з гарними і не дуже моментами", - розповів колега Олександр.

Він зазначив, що Віктор постійно прагнув підтримувати своїх друзів і бути опорою для сина та родичів.

"Ми дякуємо Богу, що подарував нам такого чудового чоловіка і дуже хорошого батька, з такою веселою вдачею та неперевершеною харизмою. Ти завжди будеш в наших серцях і пам'яті, в кожному подиху нашого життя. Твоє серце завжди було віддане своїй родині. Ти так багато для нас значив, був надійним і міцним плечем. Доброту, яку ти передав нам, ми будемо нести з собою все життя. Тепер ти - наш янгол-охоронець", - говорять дружина Алла та син Денис.

В Державній службі охорони Віктора характеризують як надійного і водночас відвертого співробітника.

Протягом більше десяти років я мав нагоду працювати в одному екіпажі з Віктором Давидовим у групі затримання Державної служби охорони. Як молодший інспектор, Віктор Семенович завжди проявляв високу відповідальність і дисципліну, неухильно дотримуючись законодавства. Його старанність і професіоналізм не раз отримували визнання від керівництва Управління охорони та Департаменту служби охорони. Крім того, він охоче ділився своїми знаннями з молодшими колегами.

Після виходу на пенсію неодноразово був ініціатором зустрічей пенсіонерів та працівників Відділу Державної служби охорони. У повсякденному житті завжди допомагав рідним та друзям, полюбляв їздити на риболовлю. У жовтні 2022 року був призваний до лав ЗСУ. Командування неодноразово відзначало його. Війна забирає найкращих. Ми будемо пам'ятати тих, хто загинув, захищаючи Україну. Вічна пам'ять Героям!", - сказав колега Віктор.

Під час масштабного вторгнення Віктор вирішив приєднатися до лав армії. У складі Об’єднаних сил він отримав нагороду від командувача сухопутними військами Збройних Сил України "За звитягу", а також посмертно відзначений нагрудним знаком "Кров за Україну".

Командир бойової машини, 52-річний старший сержант Віктор Давидов, загинув 23 квітня 2023 року поблизу Часового Яру. На Донеччині також загинув його товариш по службі — 41-річний солдат Сергій Мартинов, який виконував обов'язки водія-електрика у відділенні коригування вогню. Обидва воїни прощалися з рідними в Кропивницькому 26 травня 2023 року.

"Духовиті хлопці були, ніколи не ховалися за чужими спинами, не падали духом, чесно виконували свою важку солдатську роботу там, де найважче. Дуже шкода втрачати таких людей. Ми разом з ними призивалися, пройшли Херсонський напрямок, Бахмут. Вони були справжні й надійні. Великий біль і втрата для їх рідних, для нас усіх", - сказали в день прощання бойові побратими.

Військових проводжали в останню путь на Алеї почесних поховань Далекосхідного цвинтаря.

У пам'ять про Віктора Давидова 18 квітня 2025 року на фасаді адміністративної будівлі Управління поліції охорони у Кропивницькому встановили меморіальну дошку.