Вшанування пам'яті молодшого лейтенанта Артема Оласюка, який командував розвідувальним взводом та носив позивний "Злий".

Попри юний вік мав хист до військової справи

Артем народився у 2001 році в селі Зарудчі Волинської області. Навчався спочатку в місцевому профтехучилищі, а згодом вступив до політехнічного університету в Луцьку, де здобув фах будівельника. Хлопець любив працювати, хотів реалізувати себе та не цурався важкої роботи.

Проте широкомасштабне вторгнення противника змусило Артема відкласти всі свої мрії на невизначений термін. Пані Надія згадує, як її син не міг залишатися без дій, адже така пасивність була йому абсолютно чужа. Тому хлопець, не вагаючись, одним із перших вирушив до військкомату.

"До ворога він відчував страшенну лють та мав жагу прогнати його куди подалі від свого дому. Я слізно просила його не йти, залишитись, він же був такий молодий. Але всі мої благання були марними. Артем точно знав, що мусить захистити усіх нас", - розповідає жінка.

Спочатку він долучився до добровольчого формування територіальної оборони, де виконував обов'язки з копання окопів. Згодом його призначили до 72-ї окремої механізованої бригади, яка носить ім'я Чорних Запорожців. Пані Надія пишається вражаючою кар'єрою свого сина. Артем спершу служив у стрілецькому батальйоні, а згодом пройшов навчання в Одесі, де отримав офіцерське звання, і став командиром взводу.

Молодший лейтенант Артем Оласюк, разом зі своїми товаришами, героїчно боровся на Донеччині. Він активно залучався до бойових дій, зазнавав поранень, проходив лікування і знову повертався на фронт. За свою мужність 4 травня 2023 року Артем отримав нагрудний знак "Україна або смерть", а 18 травня того ж року був удостоєний медалі "Ветеран війни".

«Син мав завітати у відпустку. Всі з нетерпінням очікували його, адже дуже за ним скучили. Він з дівчиною мріяли вирушити в Карпати, провести час разом і насолодитися відпочинком. Але, на жаль, цього не сталося», - згадує мама Артема.

Артем Оласюк трагічно загинув 30 травня 2024 року, коли ворожий безпілотник вразив його підрозділ поблизу Вугледара на Донеччині.

"Побратими розповідали, що Артем ніколи не жалів грошей на покращення діяльності підрозділу. Він був навідником дронів, тож і гроші вкладав у придбання дронотехніки. Зараз його побратими телефонують мені, приїздять та пропонують допомогу, вдячна їм за це...", - говорить пані Надія.

Поховали воїна в рідному селі Зарудчі. Мати згадує, як побратими Артема розповідали про його позивний "Злий". "Розповідали, що син якраз ніколи не був злим, а навпаки дуже добрим, а хлопці з нього жартували", - додає жінка.

У Артема є батьки, старший брат і його люба дівчина.

Родина Артема Олесюка подала петицію на офіційному сайті Президента з проханням присвоїти йому звання Героя України. Ця петиція поки що не зібрала достатньої кількості голосів, тому близькі воїна звертаються за підтримкою і просять усіх небайдужих підписати її.

Безмежна слава та визнання Герою!