У пам'яті про рятувальника Дениса Колеснікова.
У мене було безліч мрій, але найзаповітнішою з них залишалося бачити моїх близьких щасливими.
Водій-рятувальник Денис Колесніков трагічно загинув 15 березня 2024 року під час виконання своїх обов'язків на місці ракетного удару, завданого Російською Федерацією, в Одеській області.
Денис з'явився на світ 23 лютого 1995 року. Він виріс у сім'ї водіїв і з раннього віку проявляв великий інтерес до автомобілів, які стали для нього джерелом натхнення і радості.
"Він зростав поруч зі мною. Ще в дитинстві він вже вмів керувати автомобілем. Я - водій, і Максим, його брат - також водій. Ми - родина водіїв. У Дениса була мрія - сісти за кермо великого транспортного засобу. І ця мрія стала реальністю," - розповів батько хлопця, Дмитро.
"Йому подобалось їздити на машині з сигналами, рятувати людей, тому, мабуть, він і обрав цю роботу. Раніше він хотів до мене в далекобійники. Потім подивився, що я дожив до 50 років, а маю лише двох найкращих синів у світі і більше нічого. Я йому сказав: "Ні, іди у ДСНС", і він туди і пішов", - згадує батько.
Денис справді захопився роботою рятувальника і відчував справжнє щастя, адже знайшов своє призначення. Він старанно виконував свої обов'язки, багато працюючи, і завів хороші стосунки з колегами у Державній службі з надзвичайних ситуацій.
Протягом своєї служби він був удостоєний різних нагород, зокрема за відмінну роботу під час ліквідації завалів та пошуку зниклих осіб після великої пожежі, що трапилася в Одеському коледжі економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу 4 грудня 2019 року. Одночасно він виконував обов'язки водія в компанії Нова пошта.
У той час юнак був сімейною людиною, і найважливішими для нього залишалися батьки, брат і дівчина Катерина. Він практично не спав, аби встигати працювати на двох роботах і водночас знаходити час для рідних: усі його прагнення були спрямовані на поліпшення життя своїх близьких.
"Першою його мрією було купити власний будинок, щоб жити з дівчиною. І була ще одна масштабна мрія - щоб я та батько працювали самі на себе. Для тата він хотів придбати вантажівку, а мені - побудувати гараж, щоб я займався комп'ютерною діагностикою автомобілів. Він завжди думав про те, як вивести сім'ю на інший рівень, щоб кожен працював сам на себе і ні від кого не залежав", - розповів брат Максим.
Але здійснити ці мрії Денису завадили росіяни, які вбили його 15 березня цього року.
У той день він зазнав травм, які виявилися несумісними з життям, під час виконання своїх службових обов'язків на місці повторного ракетного обстрілу цивільних об'єктів. Це сталося під час ліквідації пожежі на Дачі Ковалевського в Одесі.
"О 11:18 мені надіслали відео з місця подій, де вже спалахнула пожежа. Лише через годину почали надходити дзвінки від хлопців з ДСНС та мого кума Андрія, який теж був на місці. Він подзвонив мені в сльозах, кажучи, що не може знайти мого брата. Я, мабуть, дізнався про це першим. Спочатку я нічого не розповів нікому, а вирушив до аптеки за заспокійливим. Коли повернувся додому, вже були хлопці з ДСНС, які офіційно прийшли до батьків з повідомленням", - поділився Максим.
За фатальним збігом обставин, того ж дня була 33-тя річниця весілля батьків рятувальника...
Прощальна церемонія Дениса Колеснікова відбулася в Одеській області 17 березня 2024 року. Похорон відбувся наступного дня у межах Білгород-Дністровського району.
Указом Президента Володимира Зеленського №335/2024 від 17 травня 2024 року майстер-сержанта служби цивільного захисту було посмертно нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.
Кум та колега рятувальника Андрій Стафідов підкреслив, що Денис був чудовою людиною, який завжди готовий був прийти на допомогу іншим.
"Він ніколи не проїжджав повз, якщо бачив автомобіль, що зламався. Завжди готовий був прийти на допомогу. Чудово керував... Після його відходу ми виявили в його речах пачку цигарок, хоча він запевняв, що не курить. Беріг нас... Навколо нього завжди панувала доброта," - розповідає батько Дмитро.
Катерина, дівчина Дениса, що працювала поруч з ним, помічала, як він виснажується на роботі. Вона відчувала до нього співчуття і прагнула підтримати свого коханого в його прагненнях досягти мрій.
"Коли він повертався додому, то зізнавався, що втомлений, проте все ж вирушав на роботу. Він віддавався своїй справі на всі сто, і я щиро шкодую, що ми мали так мало спільних моментів. Денис мріяв про багато речей. І, напевно, якби я могла передбачити, що станеться, я б вжила всіх заходів, щоб ми провели більше часу разом," - поділилася Катерина.
На її думку, її партнер був справжнім щасливчиком, адже йому завжди супроводжувала удача, і в усіх справах йому щастило.
Брат Максим повідомив, що Дениса в Одесі впізнавали практично всі.
"Він працював не перший рік і мав досвід не лише тут, а й у багатьох інших місцях. Практично кожен у місті знав його. Він був знайомий всім, незалежно від місця. Мав безліч нагород. Усі вважали його чудовою людиною. Але для мене він, напевно, був найкращим із усіх," - підкреслив брат хлопця.
За словами Максима, він і Денис провели все своє життя поруч один з одним.
"Він був для мене і другом, і вчителем. Ми завжди разом складали плани. Протягом усього мого життя ми ділили моменти: каталися на велосипедах, ходили на риболовлю, просто гуляли. Будь-яку проблему я обговорював з ним, і ми завжди знаходили вихід. Денис дуже дбав про нас обох - як про своїх батьків, так і про мене. Він став для мене всім," - поділився чоловік.
