Павел Капко: Турецкий гамбит: как зона свободной торговли с Турцией повлияет на украинскую легкую промышленность и трудовые перспективы для украинцев -- Блоги | OBOZ.UA

Украина находится на пороге создания зоны свободной торговли с Турцией.

В августе парламент Турции дал зеленый свет соглашению о зоне свободной торговли с нашей страной. Теперь очередь за депутатами нашего народа. Правительство еще 7 мая текущего года одобрило и направило в Верховную Раду законопроект о ратификации, но до сих пор его не ставили на голосование. Ожидается, что документ может быть рассмотрен в ближайшие дни.

Далее текст на языке оригинала

Туреччина виступає важливим торговим партнером для України. Найбільші обсяги турецького імпорту надходять у сферах овочівництва та легкої промисловості.

Угода про вільну торгівлю означає обнулення мит на більшість продукції. Що, на перший погляд, вигідно для споживачів, бо турецькі товари у вітчизняних магазинах мають подешевшати на 10-12%.

Та є велика проблема -- турецький імпорт може суттєво погіршити конкурентне середовище для для українського бізнесу, який зараз і так працює в надважких умовах. Наслідки можуть бути жахливими - аж до скорочення робочих місць і закриття підприємств.

Угоди щодо зони вільної торгівлі теоретично містять механізми захисту для місцевих виробників. У попередні роки ці питання також піднімалися в контексті українського легкого промислу. Проте, з початком війни, ці обговорення чомусь були забуті. Таким чином, Україна опинилася на етапі ратифікації угоди про ЗВТ з Туреччиною без необхідної програми для підтримки національної легкої промисловості. Після запровадження зони вільної торгівлі зміни в умовах угоди вже не будуть можливими, - зазначили в юридичній компанії "Ільяшев і партнери".

Тож що чекає український легпром після відкриття нашого ринку для турецьких товарів?

Як легка промисловість прагнула захисту, але зрештою "забула" про це.

Переговори щодо угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною тривають вже кілька років.

"З 2011 року ми активно долучалися до зустрічей з представниками уряду, під час яких розглядали вплив зони вільної торгівлі на українських виробників", - зазначає голова правління асоціації "Укрлегпром" Тетяна Ізовіт.

Представники легпрому підтримували ідею створення зони вільної торгівлі з Туреччиною, оскільки це, в тому числі, означало б скасування мит на імпорт турецької сировини, необхідної для роботи наших виробництв.

"Згідно з митним тарифом, ми маємо близько двох тисяч кодів для легпромової продукції, з яких приблизно 1,5 тисячі відносяться до сировини та матеріалів (волокна, застібки, нитки, тканини тощо), а лише 500 – до готових виробів (одяг, трикотаж, взуття). Ми були готові до відсутності мит на сировину, хоча в нашій країні є й профільні виробники. Проте з самого початку ми рішуче виступали проти скасування мит на готову продукцію. Адже зниження ставок на 10-12% може суттєво підірвати наш ринок і ускладнити українським виробникам конкуренцію з турецькими товаропостачальниками," – зазначає Ізовіт.

Ще в 2021 році Україна, не чекаючи ЗВТ з Туреччиною обнулила митні ставки на нитки, пряжу й волокна та уніфікувала ставки на тканину. На кілька десятків кодів тканини митну ставку знизили до 1%.

Проте ставка мита на імпорт готової продукції залишилася такою ж, як і раніше.

У 2021 році, після ухвалення політичного рішення про укладення угоди щодо зони вільної торгівлі з Туреччиною, уряд отримав завдання розробити комплекс заходів для захисту легкій промисловості.

"В результаті було укладено остаточний протокол, що підтримує галузь на період 2022-2024 років, а також підготовлено проект законодавства, який, зокрема, передбачає, що податок на прибуток не надходитиме до державного бюджету, а буде спрямовано на розвиток підприємств. Окрім цього, планується продовження дії норми, що існує з 2017 року, щодо відстрочки сплати ПДВ на імпортоване обладнання, що дозволить підприємствам легкої промисловості сплачувати податок на додану вартість рівними частинами протягом двох років. Ще одним важливим аспектом є пріоритетність українських товарів у державних закупівлях. Найголовніше — це перехідний період для легкої промисловості. Після введення зони вільної торгівлі з Туреччиною митні збори на 48 позицій готової продукції будуть скасовані, через три роки — на ще 150, а решта позицій звільнятимуться від мит протягом п’яти років," — зазначила Тетяна Ізовіт.

У 2022 році розпочався конфлікт. Процес ратифікації угоди щодо зони вільної торгівлі з Туреччиною був призупинений, а плани щодо підтримки легкій промисловості, схоже, залишилися без уваги.

Однак цього року угоду несподівано почали активно підготовлювати до ратифікації, тоді як питання легкої промисловості чомусь залишилося без уваги.

У владі, яка до війни обіцяла захистити вітчизняних виробників, зараз кардинально змінилися настрої. Скажімо, про спрямування податку на прибуток на розвиток підприємств вже дискутують. Є думка, що цю пільгу для всіх можна й не впроваджувати. Буцім-то, в Україні ж є індустріальні парки з пільгами для бізнесу - от нехай легпром у тих парках і працює.

"Проте в нашій країні існує велика кількість підприємств, розташованих в різних регіонах, і їх необхідно підтримувати, адже це створює робочі місця та забезпечує надходження податків. Не можна зосереджувати всіх виробників лише в кількох індустріальних зонах. Ці зони повинні функціонувати на базі вже існуючих підприємств", - зазначив Ізовіт.

Отже, під час ратифікації угоди про зону вільної торгівлі з Туреччиною українські виробники легкої промисловості опинилися без жодної програми підтримки своєї галузі.

Турецьке чудо

Не без підстав нервують українські легкопромисловці. Турецька легка промисловість займає місце серед п'яти найкращих у світі. Місцевий бізнес досяг таких успіхів завдяки підтримці держави, яка протягом років забезпечувала його вигідними умовами, такими як низькі кредити, знижені тарифи на електроенергію та податкові пільги (зокрема, відсутність ПДВ) — це лише частина переліку "подарунків" від уряду, які отримують турецькі виробники.

"В Туреччині діє чотири вільних економічних зони - виробники мають пільги зі сплати податків, спеціальні тарифи на електроенергію та максимальне сприяння від уряду. Це дуже потужна підтримка. Окрім цього, турецька влада останнім часом притримується курсу на штучне пониження вартості ліри, І, хоча президента Ердогана багато хто за це критикує, треба визнати, що така політика значно посилює експортний потенціал місцевих виробників", -- зазначив голова наглядової ради ТОВ "Т-Стиль" та власник ТМ Goldi Олег Червонюк.

Турецька легка промисловість сьогодні є однією з найконкурентніших у світі, зокрема завдяки потужній державній підтримці. Місцеві виробники отримують електроенергію за 10 центів за кіловат, тоді як ми змушені платити значно більше. Девальвація турецької ліри суттєво підвищила експортні можливості країни. Логістика також вигідна - вартість контейнерних перевезень є найнижчою у світі і на $40 за тонну дешевшою, ніж у нас. Як великий гравець на ринку, Туреччина отримує додаткові знижки на сировину. Наша ситуація зовсім інша: фактична відсутність державної підтримки та висока вартість логістики. Наприклад, під час блокування польського кордону ми платили $5,500 за вантажівку замість $1,500, що призвело до додаткових витрат в розмірі близько мільйона доларів. Зараз черги на польському кордоні знову тривають до шести днів, що також виливається в значні витрати. У результаті, собівартість деяких наших товарів вища, ніж у турецьких виробників, відзначає Олександр Ружицький, керівник ТОВ "Карат" (ТМ Karat, виробництво килимів).

Навіть на сьогоднішній день, до введення зони вільної торгівлі, турецькі продукти займають значну частину українського ринку. Наприклад, у 2022 році імпорт товарів легкої промисловості в Україну перевищив 800 мільйонів доларів, з яких понад 25% походило з Туреччини. Більше ніж 75% цього імпорту складає готова продукція, така як одяг, взуття, трикотаж та килими.

У 2023 році постачання одягу зросло ще на 41%, а взуття - на рекордні 70%.

Турецькі товари залишаються конкурентоспроможними в Україні, навіть з урахуванням мит у 10-12%. Крім того, за останні роки відбулося суттєве зниження вартості турецької ліри, що дозволяє місцевим виробникам виставляти привабливі ціни на міжнародних ринках, навіть з урахуванням витрат на транспортування.

Що буде, якщо знімуть останній барʼєр -- ввізні мита?

Масові скорочення людей, закриття підприємств і рекордний мінус з податків

Представники української легкої промисловості стверджують, що без обмежень на імпорт турецьких товарів наш ринок зіткнеться з катастрофічними наслідками.

По-перше, і без того дефіцитний бюджет не дорахується мільярдів від сплати ввізного мита.

"За нашими оцінками, якби Зона вільної торгівлі з Туреччиною була введена в 2021 році, то для деяких товарних груп зниження митних зборів становило б приблизно 2 мільярди гривень," - підкреслює Тетяна Ізовіт.

По-друге, збільшення імпорту з Туреччини може суттєво вплинути на зниження продажів українських товарів. Це, в свою чергу, може призвести до скорочення виробничих обсягів та втрати робочих місць у компаніях.

"Легпром — це, перш за все, люди. У цій галузі налічується понад 15 тисяч підприємств, з яких лише тисяча працює на загальній податковій системі. Це свідчить про те, що багато малих підприємств стикаються з серйозними труднощами, особливо в теперішніх умовах," — зазначає Ізовіт.

По -третє, українські легпромівці на фоні скорочення виробництва, очікувано зменшать відрахування податків у бюджет.

Суми вражають. Наприклад, у минулому році компанії з легкого промислового сектору перерахували в бюджет 3,7 мільярда гривень податків, з яких 2 мільярди припали на податок на доходи фізичних осіб (тобто, податки з зарплат).

Запровадження зони вільної торгівлі з Туреччиною, а також можливе скасування 10% мита на товари, ще більше ускладнить ситуацію для українських виробників, відзначає Червонюк. "Ми опинимося в нерівних умовах, це просто математика. Якщо є угода з Туреччиною про відкриття ринку, то, щонайменше, потрібно вирівняти умови, наприклад, розглянути питання щодо обмеження доступу турецьких підприємств легкої промисловості до вільних економічних зон", - вважає експерт.

"З одного боку, уряд оголошує про підтримку українських виробництв. Нещодавно була ініційована програма "Український кешбек". Але виникає питання: хто зможе скористатися цією програмою, якщо вітчизняні виробники зникнуть?" – зауважує Ізовіт.

Слід підкреслити, що внаслідок війни та кризових ситуацій в енергетичному секторі українське підприємництво функціонує в надзвичайно складних обставинах.

"Ми вже інвестували мільйон у генератори, а тепер займаємося будівництвом нової трансформаторної підстанції, що вимагатиме ще два мільйони. Відчувається зростаючий дефіцит кадрів, що змушує компанії підвищувати зарплати. На сьогодні 30% наших іноземних клієнтів припинили співпрацю, вважаючи, що ризики зриву контрактів через війну занадто великі", - зазначає Ружицький.

"Скорочення ринку внаслідок війни неймовірно болісне. Попит знизився на 20% у порівнянні з довоєнним періодом, оскільки багато людей покидають країну і намагаються економити. У нашій ситуації також вплинув фактор погоди. Кінець вересня, а за всіма прогнозами вже повинна була стартувати осінньо-зимова колекція, але на вулиці досі тепло, що затримує початок сезону. І я взагалі не згадую про енергетичні проблеми та нестачу кадрів. Країна переживає війну, і всім зараз дуже важко," – зазначив Сергій Вишневський, засновник компанії "Дюна-Веста" (бренд "Дюна", виробництво шкарпеток).

Додаткові труднощі викликані контрабандою, яка призвела до перенасичення нашого ринку недорогими товарами, що потрапляють в Україну без жодних податкових зобов’язань. Серед цих товарів є й продукція з Туреччини. Частина вантажів також ввозиться з заниженими інвойсами, що дозволяє зменшувати податкові витрати.

Які наступні кроки?

Тетяна Ізовіт наголошує на терміновій необхідності державної підтримки для легпрому. В умовах воєнного стану, на її думку, слід хоча б подовжити перехідний період щодо скасування мит, а в ідеалі — розглянути питання про зону вільної торгівлі після завершення війни.

За словами Вишневського, угода про зону вільної торгівлі з Туреччиною є лише "попереднім етапом" до повного відкриття українського ринку, що відбудеться після того, як Україна стане частиною Європейського Союзу.

Отже, обов’язком держави є підтримка національного бізнесу, зокрема, сектору легкої промисловості.

"Існує кілька способів підтримки. Наша програма 5-7-9 дійсно показує свою ефективність. Проте в умовах війни необхідно переглянути підходи до виробництва, особливо у легкій промисловості, і переходити до укладання прямих контрактів з підприємствами, які пройшли перевірку Міністерства оборони на здатність виконувати державні замовлення і мають статус національного виробника. Це допоможе уникнути конкуренції з іноземними виробниками, які користуються більшими пільгами у своїх країнах, а також зберегти робочі місця та надходження до бюджету. Звісно, виробники повинні відповідати за якість та дотримання термінів виконання державних замовлень — як морально, так і фінансово", — підкреслив Вишневський.

На мою думку, запровадження зони вільної торгівлі для легпромової продукції слід відкласти до завершення війни, а потім надати ще два роки для адаптації. Усі країни дбають про захист своїх ринків та виробників. Наприклад, на наші килими в багатьох державах встановлено ввізні мита в діапазоні 40-60%. Чому ж ми повинні так легко відкривати наш ринок, особливо в умовах збройного конфлікту? — запитує Ружицький.

Доти, поки Верховна Рада України не затвердила угоду про зону вільної торгівлі з Туреччиною, існує шанс переосмислити її умови та уникнути серйозних проблем у легкій промисловості. Після ратифікації повернутися до попередніх умов може бути вже неможливо. "Угоди, які були ратифіковані щодо зони вільної торгівлі, зазвичай не підлягають змінам", - зазначили представники юридичної компанії "Ільяшев і партнери".