Перезброєння без американської допомоги: три способи, які забезпечать Європі додаткові фінансові ресурси для зміцнення обороноздатності.

Як Європі забезпечити фінансування для необхідного збільшення військових інвестицій? Адже розмір цього виклику дійсно вражає.

Чи можуть країни Європи підвищити свої військові витрати в умовах економічної нестабільності, обмежених державних ресурсів та протидії з боку багатьох виборців, які не бажають зменшення фінансування інших важливих сфер?

На ділі існує безліч варіантів. Оскільки Сполучені Штати обирають свій власний напрямок, зволікати більше немає сенсу.

Європі необхідно терміново оновити своє озброєння. Атака Росії на Україну та загальна небезпека, яку представляє режим Владіміра Путіна для європейських країн, вимагають цього кроку.

Адміністрація президента США Дональда Трампа також дала зрозуміти, що ані Україна, ані союзники США по НАТО не можуть розраховувати на подальшу підтримку з боку Вашингтона.

Можливо, цей надзвичайно гострий сигнал нарешті спонукає уряди Європи відмовитися від самозадоволення.

Якщо так, то головне питання: як профінансувати необхідне зростання військових інвестицій?

Величина виклику дійсно вражає.

Росія адаптувала свою економіку до воєнних потреб, армія вже здобула досвід у бойових діях, а країна володіє значними запасами ядерної зброї.

Попри те, що економічні показники Європи суттєво перевищують російські, згідно з даними Міжнародного інституту стратегічних досліджень, враховуючи купівельну спроможність, військові витрати Росії в минулому році ($462 млрд) виявилися навіть більшими, ніж у Європі ($457 млрд).

Великі європейські країни і без того мали труднощі з дотриманням узгоджених раніше зобов'язань НАТО щодо витрат на оборону, які повинні становити щонайменше 2% від валового внутрішнього продукту. Франція та Німеччина лише незначно перевищили цю позначку минулого року, тоді як Великобританія досягла 2,3% ВВП.

Однак навіть ці показники є вкрай недостатніми в часи, коли війна знову охопила континент, і Європа повинна самостійно забезпечити свою безпеку.

Трамп закликає європейські країни НАТО збільшити оборонні витрати до 5% від їхнього ВВП, тоді як генеральний секретар НАТО Марк Рютте підкреслює, що потрібні витрати, які перевищують 3%.

Це дійсно так. Зокрема, Польща вже підвищила свої військові витрати до понад 4% від свого ВВП, прагнучи досягти рівня в 5%. Інші країни, що межують з конфліктом, такі як Естонія та Литва, також активно нарощують свої витрати. Тепер решта Європи повинна слідувати їхньому прикладу.

Але як фінансувати ці витрати? В умовах стагнації європейських економік та фінансових труднощів багато урядів не хочуть підвищувати податки або скорочувати соціальні витрати.

Хоча подібні дії можуть виявитися необхідними в майбутньому, наразі найбільш очевидним варіантом для політичного вирішення є залучення позик. Це також виправдано з економічної точки зору, адже збільшення витрат на оборону слугує інвестицією в майбутнє Європи.

Так, високий рівень державного боргу, бюджетні правила ЄС та внутрішньополітичні обмеження ускладнюють можливості для додаткових запозичень.

Проте існує щонайменше три підходи для вирішення цієї ситуації.

Першим кроком є виключення витрат на оборону з фіскальних норм Європейського Союзу, що в цілому накладають обмеження на державні запозичення на рівні 3% від валового внутрішнього продукту.

У минулому році Європейська комісія розпочала "процедуру надмірного дефіциту" стосовно Польщі, обґрунтовуючи це необхідністю збільшення запозичень для забезпечення захисту як самої країни, так і всієї Європи від зростаючої російської загрози.

На щастя, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, здається, підтримує позицію Польщі. Вона висловила пропозицію активізувати норми Пакту стабільності та зростання, які дозволяють здійснювати більші запозичення в умовах криз, з метою збільшення інвестицій у сферу оборони.

Хоча Німеччина та інші фінансово консервативні країни раніше заперечували проти таких заходів, їхня позиція може змінитися після виборів у Німеччині 23 лютого, якщо враховувати усвідомлення її власної вразливості, що зростає.

Німеччина характеризується невеликим державним боргом і помірним бюджетним дефіцитом, що дозволяє їй дотримуватись фіскальних норм ЄС, одночасно отримуючи можливість залучати додаткові кошти для оновлення своїх оборонних можливостей.

Але її обмежує власне "боргове гальмо" в конституції, введене канцлером Ангелою Меркель у 2009 році та суворо контрольоване Конституційним судом. Проте після виборів може з'явитися більше готовності змінити цей механізм.

Фіскальні правила - не єдина перешкода.

Існують також ризики на ринках облігацій. Державний борг Франції вже перевищує 110% ВВП, а її урядова коаліція має труднощі з ухваленням бюджету, який скоротив би дефіцит (6,1% ВВП).

Ситуація у Франції стає дедалі складнішою, що призводить до зростання вартості її боргових зобов'язань у порівнянні з німецькими. Так, минулого року відсоткова ставка за французьким боргом на деякий час перевищила ставку Греції.

Другий варіант - запозичення на колективному рівні для фінансування разової інвестиції в оборону, як запропонував президент Франції Емманюель Макрон.

Існує вже прецедент: фонд відновлення Європейського Союзу після пандемії COVID-19, який становить 750 млрд євро. Ще один етап спільного запозичення на суму 500 млрд євро (3% ВВП ЄС) може зміцнити оборонні витрати, оптимізувати процеси закупівлі озброєння та надати підтримку європейським оборонним підприємствам.

Перешкодою тут є позиція прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, який відкрито підтримує Путіна.

Проблемою також може виявитися позиція чотирьох нейтральних держав ЄС: Австрії, Ірландії, Кіпру та Мальти. Крім того, фінансово обережні північні країни Євросоюзу зазвичай виступають проти нових позик.

Одним із варіантів є формування коаліції держав, що мають спільні інтереси, яка могла б випускати колективні облігації поза межами Європейського Союзу, залучаючи до співпраці й нейтральних партнерів, таких як Норвегія та Велика Британія.

Для нової лейбористської адміністрації Великої Британії цей варіант може бути цікавим, враховуючи її фінансові обмеження.

І нарешті, третій варіант - розширення мандата Європейського інвестиційного банку (EIB).

В даний момент банк підтримує лише проєкти, що мають подвійне призначення (цивільно-військові). Однак 19 урядів Європейського Союзу виступили з ініціативою дозволити фінансування виключно військових проєктів, включаючи виробництво танків та боєприпасів.

Яким би не було джерело фінансування, Європі потрібно переозброїтися вже зараз.

Підвищення витрат на оборону, щоб уникнути поразки України та стримати агресію Росії, є набагато менш витратним, ніж ведення війни. В іншому випадку, як застерігає Рютте, європейцям доведеться або опановувати російську мову, або шукати притулок у Новій Зеландії.