Після недавніх подій Дональд Трамп визначив три ключові стратегії стосовно Путіна. Інтерв'ю з адміралом ВМС США Монтгомері.

Президент США Дональд Трамп, схоже, прозрів по відношенню до дій російського диктатора Володимира Путіна. Тепер американський президент заявляє про новий, жорсткіший курс щодо Росії. Але поки що неясно, чи це означає нову постійну політику.

Такий тиск може призвести до збільшення обсягів постачання зброї та боєприпасів для України. Білий дім також має можливість підтримати двопартійний законопроєкт у Конгресі, який запроваджує нові суворі санкції проти Росії, а також проти Китаю та Індії, які є значними покупцями російської нафти. Якщо Вашингтон дійсно вживе рішучих заходів, це може суттєво змінити ситуацію і підірвати впевненість Путіна в тому, що він зможе зламати опір Заходу та в кінцевому підсумку перемогти у війні.

Водночас, Трамп настільки схильний до укладання угод і залежить від настроїв та порад свого останнього співрозмовника, що виникає слушне питання: як довго протримається його ворожість до колишнього союзника в Кремлі? Хоча він стверджує, що підтримує Україну в її обороні, важко уявити, що його позиція зміниться настільки радикально, щоб він погодився на надання військової та фінансової допомоги Києву в обсязі десятків мільярдів доларів, яку Конгрес США затвердив під час президентства Байдена.

Своїми думками щодо цих та інших актуальних питань в ексклюзивному інтерв'ю OBOZ.UA поділився контр-адмірал у відставці Марк Монтгомері.

Монтгомері - син кар'єрного військово-морського офіцера має успішну 30-річну кар'єри як на флоті, так і в політиці США. За свої успіхи під час військової служби Монтгомері був направлений до Білого дому і призначений до Ради національної безпеки з 1998 по 2000 рік, обіймаючи посаду директора з транснаціональних загроз. З 2009 по 2010 рік він обіймав посаду начальника відділу стратегії в Управлінні начальника військово-морських операцій в Пентагоні. З 2010 по 2012 рік як Монтгомері працював заступником директора з питань планування, політики та стратегії Європейського командування США в Штутгарті, Німеччина. З січня 2013 по жовтень 2014 року він командував бойовою групою 7-го флоту. Монтгомері є членом Ради з міжнародних відносин і випускником Массачусетського технологічного інституту.

Щодо України, Марк Монтгомері вважає, що якщо нашій державі надати всебічну підтримку, вона зможе здобути перемогу у війні з Росією. Проте, на думку адмірала, до сьогодні жодна з країн, включаючи США та європейські держави, не здійснювала такої підтримки на належному рівні.

Сполучені Штати несподівано викликали занепокоєння в Україні та її європейських союзників, коли призупинили постачання озброєння. Однак незабаром після розмови з Путіним Трамп скасував це рішення. Які, на вашу думку, подальші кроки президента США? Чи буде він дійсно підтримувати Україну та посилювати тиск на Росію?

- На мою думку, у питанні припинення-відновлення постачання озброєння та ППО, Україна стала свідком чергового розриву між президентом Трампом і професійною спільнотою -- як у Пентагоні, так і в інших державних інституціях. Трамп -- класичний опортуніст. У першу чергу він дбає про Дональда Трампа. А вже потім про Сполучені Штати. В то й же путінська стратегія порожніх обіцянок миру завела його в глухий кут. Останні заяви президента є важливим сигналом: спроби тиску через "особисту дипломатію" з Путіним вичерпано.

Про велике роздратування свідчить і той факт, що Дональд Трамп навіть задумався про новий пакет військової допомоги Києву вперше з повернення до Білого дому. Трамп завжди намагається підвищити ставки у відносинах з іноземними друзями та ворогами за допомогою риторики та тарифів. Цей крок розглядається для того, щоб надіслати сигнал Путіну, який не бажає припиняти вогонь в Україні. Тому я маю сподівання, що Трамп нарешті тепер усе зрозумів. Він має посилити тиск на Росію, якщо хоче досягти угоди щодо України. Адже очевидно, що Путін, не збирається закінчувати війну, яка тепер є питанням його політичного виживання. Тому розрахунки Трампа та його помічників на те, що його можна переконати піти на угоду - центральне припущення всього світогляду президента - були помилковими. Прозріння президента відкриває нові можливості для України, критиків Путіна в Конгресі та заляканих союзників Америки. Трамп, схоже, досяг переломного моменту.

Дональд Трамп оголосив про заплановану важливу заяву стосовно Росії, яка буде представлена 14 липня. Як ви вважаєте, про що саме може йтися в цій заяві?

Я вважаю, що президент США незабаром оголосить про нові заходи тиску на Росію. Він вже натякав на три основні напрямки дій. Перший - це санкції. Зокрема, він нібито звернувся до Сенату з проханням ухвалити "Закон про санкції проти Росії - 2025", що дозволить президенту запроваджувати мита на країни, які імпортують російську нафту та газ. Мова йде про Китай, Індію та Туреччину. Другий напрямок - це підтримка оборони. Це включає постачання Україні оборонних систем, таких як системи протиповітряної оборони, артилерія та протиракетні комплекси. Можливо, йдеться про використання президентських повноважень для пришвидшення логістичних процесів. Нарешті, третій напрямок - це наступальні озброєння. Тут я менш впевнений, адже це стане серйозним викликом для Путіна: мова йде про керовані ракети, пускові установки та активні бойові дії. Якщо Трамп вирішить йти й на цей крок, це стане справжнім тиском. Проте наразі я більше схиляюся до перших двох пунктів.

Проте з Трампом завжди існує ймовірність, що він знову може змінити свою позицію.

- Абсолютно. Але є й парадокс: Україні певною мірою на руку те, що Путін не припиняє тиску. І це може спонукати Трампа діяти. Я не певен, чи Путін взагалі здатен адекватно зреагувати на тиск США. Але знаю одне: війна може затягнутися, поки Путін не буде змушений піти на реальні поступки, а тому його треба максимально до цього примушувати.

З огляду на заяви та дії президента Трампа і членів його адміністрації, складається враження, що йому абсолютно байдуже, чи існує Україна, чи ні — це не його турбота. Ця країна його не цікавить. Як ви вважаєте, чи може для Трампа можливість поразки України не мати жодного значення, чи ж це стане серйозним геополітичним ударом як для нього, так і для Сполучених Штатів, можливо, навіть важчим, ніж ситуація в Афганістані після виведення американських військ у 2021 році?

Я не сумніваюся у здатності України подолати труднощі. Мій досвід і спостереження за останніми двома роками свідчать про інше. Проте, якщо відбудеться катастрофічна втрата цивільних, зруйнується критично важлива інфраструктура, або, не дай Боже, Україна піддасться капітуляції, це стане ганьбою для Трампа. Така подія може серйозно зашкодити його політичній репутації, знищивши все, чого він намагався досягти. Тому я вважаю, що навіть усвідомлення цього факту може спонукати його продовжувати підтримувати Україну.

- Маємо Сенат і Ліндсі Грема, який заявляє про намір нарешті домовитися щодо запровадження нового пакета, так званого пекельного пакету санкцій вже в найближчі дні. Грем заявив, що Трамп готовий до просування тиску проти Росії, і що настав час "змінити правила гри" для Путіна. Навіть спікер Палати представників Майк Джонсон відзначив, що Кремль не прагне домовлятися і багато його колег вимагають посилення тиску щодо Росії. Зважаючи на стан економіки РФ, а більшість оглядачів заявляють, що він жахливий, ще один крок для її знищення її був би дуже доречним.

- Ймовірно, ми ухвалимо законопроєкт Ліндсі Грема. В то й же час у ньому вже пропонуються певні винятки, які дозволяють президентові змінювати умови цього документу на свій розсуд. І з опортуністом на чолі держави -- це завжди ризик. Але ви праві - 40% економіки Росії тримається на експорті нафти й газу. Якщо ми перекриємо ці потоки, Путін буде змушений вибирати: або скорочувати військові витрати, або зменшувати виплати своїм бабусям - тобто електорату. У будь-якому випадку дипломатичні інструменти не працюють. Залишається два напрямки. І вони точно спрацюють, якщо їх використовуватиме Трамп. Тож санкції та зброя для України - ось два інструменти, які залишилися. На жаль, і Байден, і Трамп досі не використовували ці інструменти повною мірою.

Якщо США нададуть Україні не лише оборонну, а й наступальну зброю - це може змінити перебіг війни. Головне питання: чи готовий Трамп і справді завдати удару по Росії? Бо інакше Путін, який є авторитарним вбивцею, а це визнає майже кожен, не зупиниться. Він піде далі. Тож мета України - не програти. І мінімізувати жертви серед цивільного населення. Але це неможливо без сучасного озброєння. Якщо Європа й Трамп зроблять правильні кроки - Україна вистоїть. Але поки ви фактично самі протистоїте третій за потужністю армії у світі.

Громадська думка в США стосовно війни в Україні викликає багато запитань. Чи втомилися американці від інформації про події на українському фронті, чи все ще готові підтримувати цю країну? Зокрема, представники руху MAGA, на яких спирається Дональд Трамп, виступають проти надання допомоги Україні.

Нещодавні дослідження свідчать про те, що близько двох третин американців, незалежно від політичної приналежності, вважають Путіна винним у війні, а не Україну. Це свідчить про те, що більшість населення усвідомлює реальний стан речей. Однак, як ви вже підкреслили, прихильники MAGA менш схильні до міжнародних втручань. В Україні зараз триває війна, тому це питання викликає у них певний дискомфорт. Я вважаю, що якщо президент Трамп вирішить надати Україні більше військової допомоги або ввести додаткові санкції проти Росії, він може розраховувати на солідну підтримку як у Конгресі, так і серед своїх виборців. Лише запроваджуючи економічні і військові санкції проти Росії та підтримуючи Україну, Трамп може зупинити Путіна, адже ми всі знаємо, що він є авторитарним агресором, який не зупиниться, поки США не чинитимуть на нього належний тиск.

Шановний адмірале, я хотів би обговорити питання про присутність американських військ в Європі в контексті НАТО. Чутки щодо можливого виведення американських сил із цього континенту стають все більш поширеними. Хоча під час недавнього саміту НАТО Трамп запевняв у відданості США альянсу, це не збільшило довіри. Європейські країни активно готуються. Якою мірою цей сценарій може бути реальним?

- Якщо чесно, мене більше засмутила не позиція Трампа щодо цього питання, а слабка реакція Європи після лютого 2022 року. Подивімося правді в очі. Східна Європа хотіла витрачати на оборону ще з 2014 року, але не мала ресурсів. А от Західна Європа - де всі гроші - досі витрачає менше 2% на тлі відкритої російської агресії. Це розчаровує. Сподіваюся, що ситуація зміниться. І так, я сподіваюся, що Німеччина стане лідером. Але це радше надія, а не стратегія.

Щодо питання присутності, то США мають залишатися в Європі, навіть з частковим скороченням контингенту, аби надати чіткий сигнал стримування Путіну. Але Європа не має права спати спокійно лише тому, що Трамп "страшний" та може зробити непопулярні кроки. Вони самі пасували з 2022-го по 2025-й. Не відбудували оборонно-промисловий потенціал. Не інвестували в оборону - аж до останнього саміту. І давайте визнаємо: саме українська армія три роки поспіль била росіян і значно послабила їх. Це - причина номер один, чому Путін не пішов на Балтику чи Польщу. Причина номер два - Балтійські країни та Польща справді інвестували в оборону. США також розмістили бригаду в Польщі, батальйони - в Балтії. Тому Путін і стримується. Не завдяки Брюсселю. А завдяки Україні, Польщі й Балтії.

Чи здатне НАТО функціонувати без Сполучених Штатів, наприклад, з залученням Канади? Наскільки така можливість є реальною і якою буде її ефективність?

Поки що ситуація невизначена. Однак, якщо канцлер Німеччини Мерц виконає свої обіцянки і стане провідним діячем у європейському НАТО, підтримуючи ініціативу генерального секретаря альянсу Рютте, тоді з'являється перспектива. Німеччина має не лише фінансові ресурси, а й технології, і, звичайно, рішучість, яка буде грати важливу роль. У такому випадку, ймовірно, Велика Британія та Франція також приєднаються до цього процесу. Це стане суттєвим вкладенням у НАТО. Саме така ініціатива може переконати Трампа залишитися активним учасником. Тому без участі США не вдасться створити ситуацію, що викликала б страх у Путіна. Отже, стратегія виглядає так: спочатку Німеччина повинна активізувати свою роль відповідно до сучасних військових викликів, потім підключаться Лондон і Париж, і, зрештою, Вашингтон може вирішити, що нічого змінювати не потрібно. Це і буде ключем до збереження НАТО.