"План Б": які перспективи постають після виборів у США: Камала Гарріс або Дональд Трамп – радість або тривога 6 листопада.

Президентські вибори в США 5 листопада поставили світ на паузу. Проте, поки західні країни завмерли в очікуванні результатів, вісь зла - Росія, Китай, Північна Корея та Іран - продовжують підвищувати ставки.

Навіть факт присутності 12 тисяч (згідно з оцінками України та Південної Кореї, Сеул говорив про 19 тисяч) північнокорейських військових на території Росії, які беруть участь у бойових діях проти українців у складі російської армії, не спонукав західних союзників до активних дій, зокрема, до надання дозволу на використання нашої далекобійної артилерії для ударів по глибині російської території. Тим часом, у четвер, 31 жовтня, державний секретар США Ентоні Блінкен повідомив, що близько 8 тисяч військових КНДР вже перебувають у Курській області, і їх можуть найближчим часом відправити в бойові дії.

Володимир Зеленський заявив, що участь північнокорейських військових є новим етапом у війні та свідчить про ескалацію з боку Росії, яку Україна не може зупинити, поки ці солдати перебувають на російській території. Американські та європейські чиновники постійно вважають залучення військ КНДР до конфлікту проявом "актів відчаю Путіна". Проте лише Південна Корея оголосила про можливість постачання летальної зброї Україні, а також про відправлення свого військового контингенту. У найближчі дні Київ має намір надіслати до Сеула детальний запит про необхідні для Збройних Сил України озброєння.

Вже давно відомо, що Захід втомлений від війни, яку Росія веде проти України. До цього додаються очікування результатів президентських виборів у США, які відбудуться 5 листопада, а також занепокоєння щодо можливої перемоги Трампа. Проте для України немає часу на очікування. Війна не може бути призупинена. Отже, що відбудеться 6 листопада після виборів у США? Які перспективи для України: зменшення підтримки чи, навпаки, її посилення? Це питання стало темою аналізу ТСН.ua.

Протягом минулого тижня західні медіа опублікували безліч контроверсійних статей, що стосуються України, війни та Росії. Усі ці матеріали так чи інакше намагаються виправдати недостатню активність Заходу, а деякі навіть критикують Україну за її надмірну рішучість. Однією з найгучніших публікацій стала стаття в The Economist, яка говорить про "зростаючу тривогу у США щодо України". За її словами, Америка стикається з серйозними ризиками, якщо продовжить надавати військову допомогу Україні, оскільки це може вплинути на її власні запаси зброї та позиції в інших регіонах, зокрема на Близькому Сході та в Азії.

По-перше, на Заході не в повній мірі прорахували стрімке формування осі "зла", та як далеко може зайти підтримка Росії з боку Китаю, Північної Кореї та Ірану.

По-друге, саме з цієї причини західні держави не квапилися з нарощуванням виробництва озброєнь, оскільки вважали, що під впливом санкцій та внутрішніх економічних труднощів Росія врешті-решт погодиться на ведення переговорів.

Третім чинником є те, що ці помилки, які стали причиною нової регіональної війни на Близькому Сході, підживлюються російською та китайською пропагандою, зокрема, стосовно економічних проблем у західних країнах. Як наслідок, ми бачимо зростання впливу ультраправих і крайньо лівих політичних сил, які отримують підтримку з боку Москви та Пекіна.

По-четверте, як вже зазначав ТСН.ua, з самого початку широкомасштабного вторгнення Росії, західні країни в основному сподівалися на відновлення "статус-кво" станом на 24 лютого 2022 року.

Те ж саме можна сказати і про статтю в The Washington Post, яка підкреслює, що затягування війни ускладнює західним лідерам завдання мобілізувати свої суспільства на підтримку України. Це дійсно так. Проте автори цієї статті чомусь не згадують, що до цього моменту призвели саме помилки з боку Заходу. У свою чергу, The New York Times у своїй статті "З обмеженими можливостями Зеленський шукає шлях вперед для України" взагалі стверджує, що нещодавнє турне Володимира Зеленського США та країнами Європи, під час якого український президент представив план перемоги, "можна вважати невдалим".

Однак справжня аудиторія цього плану, на думку деяких військових експертів та дипломатів, може знаходитися вдома (в Україні - ред.). Зеленський має можливість використати свою рішучу позицію — зокрема, нещодавнє звернення до парламенту — щоб продемонструвати українцям, що він зробив все можливе для підготовки країни до потенційної необхідності укладення угоди (з Росією - ред.). Це також може слугувати зручним "цапом відбувайлом" для українців, вказуючи на Захід, як на відповідального за ситуацію, йдеться в статті NYT.

Це яскравий приклад того, як власні помилки перекладаються на Україну. Насправді, цільова аудиторія Плану перемоги – це західні суспільства, адже саме там протягом року активно обговорюється подальша стратегія Києва у війні. Однак, ймовірно, найбільше українське керівництво обурило те, що в статті NYT були оприлюднені деталі секретного додатку до третього пункту Плану перемоги, що стосується стримування Росії.

"В одній частині, яка не була оприлюднена, Зеленський запропонував пакет неядерного стримування, за яким Україна отримає ракети "Томагавк" (дальністю до 5,5 тис км, які США нещодавно розгорнули в Німеччині - ред.), що є абсолютно нездійсненним запитом, сказав високопоставлений чиновник США", - також йдеться у статті NYT.

Ця інформація була досить очевидною. Наприклад, про "Томагавки" повідомляло ТСН.ua, аналізуючи реакцію західних країн на оприлюднення президентом Зеленським Плану перемоги України у Верховній Раді. Однак витік цієї інформації до NYT, яка відома своєю підтримкою демократів, з боку адміністрації Байдена-Гарріс є абсолютно неприйнятним, незалежно від їхніх мотивів. Додатково, враховуючи складну кризу, в якій перебуває Україна, це може призвести до ще більшого втягнення у процес американських виборів. Не варто забувати, що Київ вже є заручником цих політичних ігор.

Багато хто на Заході критикує останні випади президента Зеленського на адресу партнерів і союзників. Серед аргументів лунають заклики до Києва визнати нереалістичність максималістського підходу щодо цілей завершення війни та брак у України ресурсів і людей. На додачу, нас переконують зрозуміти, що Захід не готувався до аж такої затяжної війни, що обтяжується виборчими циклами в США та Європі, й зростанням рейтингів правих популістів і крайньо лівих. Але їх, здебільшого, підтримують Росія та Китай, тому це навряд чи проблема України.

Однак, риторика Володимира Зеленського, яка звучала дуже критично стосовно західних союзників, викликала обурення в Польщі. Це сталося насамперед через те, що український президент відверто заявив, що Варшава не готова перехоплювати російські ракети та дрони, що наближаються до її території, без належної підтримки з боку НАТО.

"У нас є Стрий, і газосховища теж розташовані там. Країна значною мірою залежить від газопостачання, особливо в зимовий період. Ми просили про захист саме Стрия. У нас недостатньо систем для забезпечення безпеки газосховищ. Поляки заявили, що готові до дій, якщо ми не знайдемо рішення самостійно, і якщо НАТО не надасть нам підтримку," - підкреслив Володимир Зеленський.

Мова йде про інтегровану систему протиповітряної оборони, яка об'єднує Україну, Польщу та Румунію, з перспективою залучення країн Балтії та, можливо, Фінляндії. Однак це питання залишається заблокованим США. У контексті атаки Ірану на Ізраїль, американці та їхні союзники надали підтримку Тель-Авіву у знищенні ворожих цілей. Володимир Зеленський зазначив, що Україна досягла угоди з НАТО про передачу старих винищувачів МіГ-29 від Варшави до Києва в обмін на участь Альянсу в поліцейській місії в Польщі, що дозволило б Україні самостійно захистити свій західний кордон, включаючи газосховища, через нестачу ППО. Проте Польща не здійснить цей крок, поки не отримає нові літаки від своїх союзників.

З огляду на брак політичної волі й імпотентність західних еліт зробити бодай якийсь рішучий крок, Україні треба розвивати власні спроможності, зокрема в кооперації з такими країнами, як Південна Корея, яка має потужну оборонку.

"Якщо Сеул вирішить повністю підтримати Україну, це може кардинально вплинути на розвиток конфлікту та навіть сприяти укладенню мирної угоди. Європейські та американські партнери мають обмежені ресурси для виробництва зброї, яка є життєво важливою у тривалих наземних боях, таких як в Україні. Наразі південнокорейські компанії займають провідні позиції у світі з виробництва військової техніки, боєприпасів, артилерії та інших видів оборонної продукції, які вкрай необхідні Україні," - зазначає Генрі Хаггард, колишній радник з політичних питань в посольстві США в Сеулі, у статті для CSIS.

У нас вже є потужні безпілотники, зокрема дрон-ракету "Паляниця", а також розвинуті ракетні можливості. За словами другого президента України Леоніда Кучми, якби до 2022 року ми змогли розробити власну балістичну ракету середнього радіусу дії, здатну досягати Москви, це могло б слугувати ефективним засобом неядерного стримування Росії та запобігти її повномасштабній агресії.

Нагадаємо, що ще 2019 року Дональд Трамп, який тоді був президентом, вивів США в односторонньому порядку з Договору про ліквідацію ракет середньої (1-5,5 тис. км) і малої дальності (500-1000 км). І місяць тому президент Зеленський заявляв, що перша українська балістична ракета вже пройшла льотні випробування.

Володимир Зеленський зазначив, що Україна перейде до "Плану Б" лише в разі зміни американської політики військової підтримки Києва після виборів 5 листопада.

"Як все складеться далі, - ніхто не може спрогнозувати. Адже сьогодні Гарріс і Трамп змагаються не за Україну, а за свої політичні позиції на виборах, що є зрозумілим для їхніх країн. Проте для нас це не зовсім так. Ми вважаємо, що повинні залишатися в центрі уваги, оскільки ми все ще ведемо війну," - підкреслив президент України.

Які кроки має зробити Україна? На це питання немає чіткої відповіді ані у Вашингтоні, ані у Брюсселі. Всі очікують на результати виборів у США, які визначать, чи стане наступним президентом Камала Гарріс, чи Дональд Трамп. Важливо, щоб Україні вдалося триматися осторонь від усіх цих політичних колізій. Адміністрація Байдена-Гарріс стверджує, що у разі повернення Трампа до влади, він може суттєво скоротити допомогу Україні, сподіваючись на налагодження відносин з Путіним. Водночас, від штабу Трампа надходять сигнали про можливість порозуміння з Росією в обмін на фактичну згоду Києва на втрачені території.

"Київ, на диво, демонстрував публічну стриманість стосовно можливого президентства Трампа, сподіваючись, що його непередбачуване і егоцентричне управління в кінцевому підсумку може виявитися вигідним для України. Водночас українці очікують, що новообраний Трамп швидко почне тиснути на Київ і Москву щодо ініціації переговорів," - зазначає французька журналістка Фабріс Депре у статті для Foreign Policy.

Дійсно, Україна вже має "імунітет" щодо чергових американських виборів. Чого не можна сказати про наших європейських союзників. За словами президента Франції Еммануеля Макрона, хоч би хто був обраний, Європа більше не буде пріоритетом для США.

"Сполучені Штати є вкрай лояльним і надійним партнером для України. Чи збережеться це в майбутньому? Мені важко сказати. Ми виступаємо як потужний союзник США, тут немає жодних сумнівів. Проте нам необхідно зменшити ризики нашої моделі, беручи до уваги порядок денний США", - висловився Еммануель Макрон.

У жовтні у Wilson Center Джек Вотлінг з Королівського інституту об'єднаних служб (RUSI) і Сем Кренні-Еванс з Open Source Center представили аналіз російського виробництва зброї та ланцюгів постачання. У слайд-шоу були представлені супутникові фотографії заводів із виробництва боєприпасів, де свіжорозчищені ділянки землі вже були підготовлені для дислокації виробництва нових видів зброї.

"Путін готується до великої війни. Виробництво зброї в Китаї знаходиться на воєнному рівні. Вони не грають в іграшки", - йдеться про цю публікацію в The Guardian.

Отже, чим раніше Захід усвідомить, що проґавив момент для створення осі "зла" – Росії, Китаю, Північної Кореї та Ірану, тим швидше зможе ухвалити необхідні рішення. Однак, судячи з усього, це станеться вже після виборів у США, які відбудуться 5 листопада.

"Якщо міжнародні союзники України продовжать очікувати на зміни, що не піддаються їхньому безпосередньому контролю, перед тим як вжити дії, які вони вважають доцільними, то це лише підвищить ймовірність поразки для України", - зазначає Джек Вотлінг.