Ракетний меч для спеціальних місій - коли ж він з'явиться у нашому арсеналі?

Резонансні спецоперації - від потоплення флагмана ЧФ РФ крейсера "Москва" до початку вторгнення у Курську область та численні ураження Силами оборони різних об'єктів в тилу РФ відчутно відбивалися на усій строкатій панорамі війни. Вони впливали як на психіку противника, так і на піднесення бойового духу українського війська. Щобільше, стали традицією, попри значні втрати (й, на жаль, нерідко невиправдані) перетворилися на найважливіший інструментарій як на тактичному та оперативному рівнях, так і на стратегічному.

Особливо важливим цей період виявився влітку 2025 року. Терористичні атаки на цивільне населення в мирних містах досягли небаченого рівня, з використанням рекордної кількості ракет і дальніх безпілотників, в той час як запаси засобів протиповітряної оборони та боєприпасів до них значно скорочувалися. Одночасно з цим тиск на фронті досяг критичних масштабів через безперервні штурми, незважаючи на величезні втрати серед атакуючих. В таких умовах спецоперації Збройних Сил України, хоча й не стали повною відповіддю на агресію, змогли частково зменшити вплив кремлівського терору.

Пригадаємо найяскравіші з них.

Відлік можна розпочати з першого червня, коли Служба безпеки України здійснила безпрецедентну спецоперацію "Павутина" в тилу Російської Федерації. Українські дрони атакували одразу чотири військові аеродроми РФ — "Белая", "Дягилево", "Оленья" та "Иваново". Приблизна вартість знищених або пошкоджених літальних апаратів оцінюється в кілька мільярдів доларів. За деякими даними, було уражено понад 30% носіїв крилатих ракет, а аналітики з США підрахували, що в результаті операції було виведено з ладу близько 20 літаків, з яких до десяти були знищені. Серед ліквідованих авіаційних одиниць значаться стратегічні бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160.

Ця операція наочно продемонструвала, що асиметричні атаки здатні приносити значні результати, відповідно до принципів сучасної військової доктрини. У цьому контексті можливе використання новітніх інноваційних стратегій, таких як зосередження ударних безпілотників у "сплячому" режимі на території противника.

Наприкінці червня Сили оборони завдали удару по російському військовому аеродрому "Мариновка", що у Волгоградській області в понад 400 км від підконтрольних Україні територій - уразили чотири ворожі літаки Су-34.

Також у червні було здійснено нетрадиційно організовану атаку по виробництву дронів у Татарстані - задіяли не тільки А-22, але й планер-камікадзе на 100-кг БЧ . Важливим став сам по собі перехід до системного ураження підприємств ОПК та енергетичної інфраструктури, а також аеродромів.

А-22 і БАК-камікадзе на буксирі, зображення: t-online.de

Іноді Силам оборони вдавалися справді феєричні досягнення, як наприклад, знищення у червні 2025 року пускової установки ОТРК "Искандер", та пошкодження ще двох ПУ - першим відомим та візуально підтвердженим випадком, коли ворожі ОТРК були уражені безпосередньо на стартовій позиції.

У червні внаслідок удару дронів постраждало хімічне виробництво в Ставропольському краї Росії, де зафіксували щонайменше 10 вибухів у промисловій зоні.

У серпні українські оборонні сили посилили свої удари по російським нафтопереробним заводам, двічі паралізувавши функціонування магістрального нафтопроводу "Дружба". На початку місяця українські безпілотники здійснили рейд на відстань понад 2000 км від кордону, досягнувши російської Республіки Комі для атаки на НПЗ.

Дійсно, нафтопереробні заводи виявляються легшими мішенями, і, можливо, саме тому на них акцентували основну увагу. Внаслідок цього, у серпні з’явилася інформація, що українські дрони знищили 13% потужностей нафтопереробки в Росії.

На День Незалежності, 24 серпня 2025 року, ударні безпілотники здійснили напад на один з найбільших газових переробних заводів у Європі — російський "Газпром Усть-Луга".

Отже, влітку 2025 року Збройні сили реалізували нову стратегію "глибокого удару" у протистоянні з Росією.

Водночас при всіх очевидних для України позитивах аналіз українських спецоперацій та ударів вглиб території РФ влітку 2025 року, свідчить про очевидну слабкість засобів ураження. Силам оборони вдавалося оминати (чи пробивати) протиповітряну оборону противника та досягти визначальної точності (нерідко противник згадував до десятка безпілотників, які вибухами спричиняли пожежі на об'єктах), однак потужності цих ударів точно не вистачало.

Цілком показовим є той факт, що Сили оборони, завдаючи удару по командному пункту 132-ї окремої мотострілецької бригади 51-ї армії збройних сил РФ в окупованому Єнакієво на території Донеччини, змушені були використати далекобійний БАК FP-1, який має дальність до 1600 км. Це стало необхідним через значну бойову частину, що важить 120 кг.

БАК FP-1 має радіус дії до 1600 км, зображення: Богдан Мірошниченко/Facebook.

У червні під час згаданої раніше атаки на виробництво дронів типу "Шахед/Герань" застосування вибухового пристрою А-22, наповненого вибухівкою, та 100-кілограмового дрона-камікадзе стало свого роду "мистецтвом можливого" в умовах гострої нестачі потужних ударних засобів.

Іншими словами, ефективні дронові удари Сил оборони відбулися на фоні їхнього "ракетного безсилля" та обмежень з боку США, які не дозволяють використовувати західні ракети для атак на російські об'єкти.

Лише наприкінці серпня США схвалили продаж Україні понад 3 тисячі авіаційних ракет ERAM дальністю ураження до 450 км. Але ці ракети, на жаль, не забезпечать далекобійних ударів, бо для потужних віялових атак Україні потрібно мати кілька тисяч ракет, з яких хоча б 10 % були балістичними, а загальна довжина ракетної руки має бути щонайменше 700 км.

Ракета ERAM (Extended Range Active Missile), фото: Coaspire

Тож, незважаючи на реальні успіхи спецоперацій, їх потенціал поки що залишається далеко нереалізованим. Практично упродовж літа 2025 року не було чути про проведення спеціальних операцій за допомогою далекобійних ракет. І це відчутно обмежило можливості України.

Але якщо при цьому ракети західного виробництва - це рішення партнерів України, то ракети, які не виробив вітчизняний ОПК - історія, що потребує окремого дослідження причин. Бо з літа 2023 року керівники різних рівнів, передусім Міноборони та Мінстратегпрому переконували суспільство, що Україна вже виробляє ракети або має "відпрацьовані експериментальні зразки" .

Окремого дослідження також вартує питання, чому Україна не спромоглася купити ракети. Є щонайменше п'ять-сім країн, включно таких, з якими Київ має високий рівень військово-технічного співробітництва, де ракети купити реально. Однак обізнані фахівці вказують, що не чули про направлені українською стороною відповідні запити.

Ця ситуація заслуговує на особливу увагу, оскільки промислове міністерство (Мінстратегпром) виявилося нездатним забезпечити армію ракетами вітчизняного виробництва, але його колишні очільники замість відповідальності залишилися у структурах влади: в Офісі Президента, в Укроборонпромі та у Міноборони.

При цьому владі фактично довелося вдатися до додаткового, так би мовити, передсвяткового ракетного піару - очевидно, з метою формування більш сильної позиції на ймовірних перемовинах із кремлівським режимом. Важко не погодитись, що кожна спроба такого посилення позицій видається стратегічно правильним кроком. Але, як то кажуть, цього замало.

Спочатку, як ми пам’ятаємо, напередодні святкування Дня Незалежності президент Зеленський оголосив про успішні випробування нової української крилатої ракети "Фламінго", яка має бойову частину вагою 1150 кілограмів і здатна долати відстань до 3000 кілометрів. Він зазначив, що масове виробництво цієї ракети має стартувати у січні-лютому. Існує надія, що КР FP-5 "Фламінго" стане потужною зброєю, якщо зможе продемонструвати свою здатність точно вражати цілі на великій відстані. Сподіваємося, що це станеться, хоча з контексту зрозуміло, що мова йде про 2026 рік. Тим часом, виробник ракети - компанія Fire Point - виконує величезне замовлення на дрони FP-1, причому отримавши 100% аванс. Водночас інші виробники безпілотників не мають таких переваг.

У День Незалежності України вперше офіційно представили нову далекобійну крилату ракету - Р-360 "Нептун", відому також як "Довгий Нептун". Ця ракета, за інформацією, успішно пройшла випробування в березні 2025 року та здатна вражати цілі на відстані до 1000 км. Однак під час демонстраційного відео ракета не була названою, що викликало зацікавленість експертів. Більше того, фахівці виявили, що записи її пуску насправді є старими, зняті під час вогневих випробувань берегового комплексу "Нептун" у період 2018-2020 років. Невідомими залишилися характеристики цієї ракети, хоча раніше згадувалася її дальність у 1000 км і призначення для ураження наземних цілей. Таким чином, незважаючи на те, що в Україні вже є десятки типів ракет, кількість невирішених "ракетних питань" лише зростає. Щоб рухатися вперед, необхідно знайти відповіді на ці питання, зокрема, чому влітку 2025 року Сили оборони змушені були воювати, майже не маючи ракет.

Отже, спеціальні операції для українців стали і продовжують бути джерелом сили, стійкості та винахідливості. Найважливіше, що вони можуть істотно вплинути на майбутній розвиток подій у всій війні.

Тепер, після проведення урядової реформи та ліквідації Мінстратегпрому, Міністерство оборони зіткнулося з важливим викликом: як швидко та ефективно інтегрувати вітчизняну оборонну промисловість у свою структуру, аби забезпечити армію сучасними засобами для ведення дальніх ударів. Це відомство має унікальну можливість створити сучасну модель, в якій головний замовник зможе координувати не лише діяльність оборонно-промислового комплексу, але й військово-технічне співробітництво. Такий підхід може суттєво пришвидшити реалізацію як вітчизняних ініціатив, так і спільних проєктів з міжнародними партнерами. Ця модель координації є типовою для багатьох країн, зокрема Франції, Італії, США, Великої Британії, Ізраїлю, Норвегії, Південної Кореї та інших.

Без сумніву, майбутні спеціальні операції набудуть різноманітних форм. Проте, безперечно, в їх реалізації ключову роль зіграє широке використання безпілотних автоматизованих систем, оснащених максимально ефективними бойовими елементами. Інакше кажучи, ракети як засоби ураження можуть стати основним інструментом у проведенні операцій майбутнього.