Реабілітація через середньовічні битви та історичну спадщину: у чому полягає підтримка ветеранів від Бугурт Січ?

Історичний спорт здатний реабілітовувати і повертати до життя. Проєкт "Бугурт Січ", який проводить бої у лицарських обладунках, стає популярним серед військових та ветеранів

Еспресо зустрівся з засновниками "Бугурт Січі" та тренерами, які спеціалізуються на навчанні військових цьому вишуканому мистецтву.

Олена Кречет, співзасновниця та керівниця проєкту розповідає, що створили організацію ще в 2021 році, напередодні повномасштабної війни. Ідея належала Ігореві Парфоньову, чемпіонові світу з бугурту, нині ветерану.

"Тоді він ще не був військовим і ветераном, але ми всі добре бачили, як такі практики допомагають саме ветеранам. Проте початок повномасштабної війни відтермінував розвиток ініціативи", - пригадує Олена Кречет.

Лише через кілька місяців у 2022 році більшість членів команди вирушили на захист своєї країни. Залишилися лише дві засновниці, які займалися волонтерськими проектами, але не мали змоги повноцінно розвивати організацію.

"Відновити цю ідею вдалося у 2023 році, коли ми дізналися, що лицарські бої є найефективнішим способом подолання посттравматичного стресового розладу (ПТСР) та сприяння відновленню психологічного здоров'я", - згадує Олена.

Вона підкреслює, що ця ініціатива не обмежується лише спортивною складовою, а охоплює цілий ряд програм, які демонструють свої результати.

"Наша спільнота є значно більше, ніж просто спортивна організація. Вона охоплює історію, наше культурне коріння, пошуки смислів та процес деколонізації від російських наративів. Історичні лицарські бої не слугують просто альтернативою для психологічної підтримки чи реабілітації. Ми підходимо до справи всебічно: терапія, відновлення соціальних зв'язків і захоплюючі заняття. У нашій спільноті регулярно проходять майстер-класи — від каліграфії до ковальства, а також організовуються інтеграційні заходи, які ми називаємо "Січовими ватрами". Ветерани беруть участь у середньовічних настільних іграх, готують борщ за стародавніми рецептами та відвідують ретрит, де вивчають українську каліграфію", — поділилася засновниця проєкту "Бугурт Січ".

Зображення: надав Владислав Романецький.

Головна мета проведення таких лицарських поєдинків для ветеранів - створити безпечне середовище, де люди можуть прийти зі своїм досвідом і травмами та знайти підтримку.

"Дехто прагне займатися спортом, інші ж просто хочуть спостерігати або випробувати свої сили в новій діяльності," - зазначає Олена.

Ще одна особливість проєкту - адаптивність тренувань. Наприклад, якщо людина має ампутацію руки, її суперник теж відкладає щит і б'ється лише мечем. Якщо хтось у кріслі колісному, бій відбувається сидячи. Головне, щоб усі тренувалися разом, а не окремо. Це формує відчуття повноцінної участі у спільноті", - кажуть у "Бугурт Січі".

Зараз тренування проходять у Києві.

"Маємо партнерів у Івано-Франківську, Звягелі, Вінниці. Плануємо запускати Одесу, Чернівці, Львів, Дніпро. Це складний процес, але ми поступово розширюємося. Ідея полягає в тому, щоб будь-який ветеран міг прийти у клуб і знати, що його приймуть, зрозуміють і допоможуть інтегруватися".

Олена зазначає, що їй відомі позитивні результати, які можна отримати від тренувань у лицарських боях.

"Ми спостерігаємо, як знижується рівень тривожності, зменшуються нав'язливі спогади, а якість сну покращується. Це особливо важливо для людей, які страждають від ПТСР. Попит з боку ветеранів значно перевищує наші можливості, але ми поступово просуваємося до мети охопити якомога більше осіб. Наш пріоритет - створення простору, сповненого сили, безпеки та сенсу", - підкреслила Олена Кречет.

Не секрет, що лицарські бої сприяють психологічному відновленню після конфліктів, і цю істину добре усвідомлює один із тренерів "Бугурт Січі", ветеран Владислав Романецький. Ось уже кілька місяців він займається підготовкою ветеранів.

Зображення: надав Владислав Романецький.

"Участь у середньовічних боях у "Бугурт Січ" стала важливим елементом реабілітації для багатьох ветеранів. Під час відновлення я помітив, як змінився мій фізичний і психологічний стан на краще. З часом тренування почали приносити справжню радість, і я відчув бажання займатися цим більш серйозно. Так у мене зав'язалася дружба з командою, на яку завжди можна покластися," - ділиться своїм досвідом ветеран.

Протягом кількох останніх місяців Владислав самостійно займається тренуванням ветеранів, які проходять курс лікування та відновлення. Це стало новим етапом у його житті. Його особистий шлях виявився нелегким — він служив майже вісім років, спочатку у підрозділах Міністерства внутрішніх справ, а згодом у Збройних силах. Під час повномасштабної війни він зазнав поранення на авдіївському напрямку та у Вовчанську. Після завершення лікування і демобілізації Владислав вирішив зосередитися на підтримці своїх побратимів.

Зображення: надав Владислав Романецький.

"Тренування з середньовічного бою мають чітку структуру. Все починається з інструктажу та розминки, після чого новачкам показують базові удари. Далі учасники переходять до двобоїв, адже саме контактні бої становлять суть "Бугурту". Використовуємо спеціалізоване захисне спорядження, яке повністю закриває тіло та мінімізує ризик травм. Зброя різноманітна - одноручні та дворучні мечі, алебарди, сокири. Кожен може спробувати різні варіанти та обрати ту зброю, яка більше до душі", - розповідає Владислав.

"Заняття організовуються як у спеціально підготовлених приміщеннях, так і в реабілітаційних центрах та медичних установах. Це сприяє ветеранам у пошуку мотивації, відволіканню від труднощів та відновленню відчуття насолоди повноцінним життям. Завдяки цьому позитивному середовищу в нашій спільноті, ти відчуваєш себе комфортно серед однодумців. Немає відчуття небезпеки, навіть якщо ситуація може бути складною," - ділиться Владислав.

Займатись лицарськими боями ветерани можуть, як на певних локаціях, так і в реабілітаційних центрах, куди приїжджають тренери.

"З усіх методів реабілітації найбільше допоміг мені бугурт. Я виливав свої емоції, звільнявся від усього, що накопичилось всередині, і це приносило мені велике заспокоєння. Я добре знаю, як це діє," - зазначає він.

Ветеран розуміє стан тих, хто приходить на тренування, бо сам пройшов цей шлях. Тому він намагається створити для інших таку атмосферу, де можна відчути позитивні зміни.

Зображення: надав Владислав Романецький.

Є фахівці, які навіть радять спробувати займатися таким видом реабілітації. Як і в будь-якому хобі, деяким людям не підходить навіть малювання. Але хтось намагається і розуміє, що це саме те, що йому потрібно. Дуже важливо, що в цій спільноті немає бар'єрів. Тут всі свої. Ніхто не ставить провокаційних запитань, як-от: "Де ти служив?" або "Чим займався?". Ми можемо знати одне про одного, але це не призводить до конфліктів. Це колектив, де всі підтримують один одного.

До цієї спільноти можуть приєднуватися не тільки ветерани збройних сил, а й представники цивільного населення.