Руслан Шаламов, лауреат премії Global Teacher Prize в Україні.

В сучасному світі, чим більше знань здобуває дитина, тим краще вона підготовлена для опору негативним чинникам.

Вчитель біології та екології Харківського наукового ліцею-інтернату "Обдарованість" Руслан Шаламов здобув перемогу в конкурсі Global Teacher Prize Ukraine 2025, отримавши винагороду у розмірі одного мільйона гривень для реалізації своєї освітньої мрії.

Колись, обираючи між університетським викладанням і шкільним навчанням, він віддав перевагу другому. Наразі ж він уже проводить свій 31-й рік у навчальному процесі.

У розмові з Укрінформом вчитель поділився труднощами, пов'язаними з тривалим дистанційним навчанням, методами викладання природничих дисциплін та своїм досвідом на посаді класного керівника.

Щодо основної мети шкільної освіти.

- Пане Руслане, маєте великий досвід роботи. Чи весь час викладали біологію?

Мій перший досвід роботи в школі розпочався у 1994 році, коли я викладав біологію та хімію. З 2009 року я приєднався до наукового ліцею "Обдарованість", де зосередив свою діяльність виключно на біології. Протягом своєї кар'єри я також працював у різних загальноосвітніх установах, а також у педагогічному та медичному університетах. У педагогічному університеті я навчав без перерви на роботу в школі, а в медичному мені довелося займатися викладанням на повну ставку. Проте через кілька років я знову повернувся до шкільного середовища.

- Вважається, що зі студентами легше, ніж зі школярами.

- Легше, але ж не цікаво.

Які предмети ви викладаєте?

З 7 по 11 число. Я працюю разом з колегою, у нас поділені класи: я веду половину, а вона - іншу частину.

У нашому ліцеї традиційно здійснювався набір учнів з восьмого класу. Однак минулого року, коли сьомий клас перейшов у "Нову українську школу", я запропонував директору розпочати набір і для цього класу. Тепер це вже восьмий клас, і цього року ми також відкрили набір для учнів сьомого класу.

В основному, освітній процес відбувається в онлайн-форматі, і, на жаль, це триває вже досить довго. Які ж основні труднощі сьогодні стикаються з педагогами, коли кожен урок проводиться через екран?

Необхідно знаходити нові підходи для підтримання уваги учнів. У класі, де є особистий контакт, легше зрозуміти, чим займається кожен учень. Але коли вони перебувають далеко один від одного, це стає складніше. Проте, з часів пандемії COVID-19 ми здобули певний досвід, який допомагає нам адаптуватися. Результати, безумовно, є: учні навчаються, закінчують школу, і багато з них успішно складають ЗНО. Хоча це не так, як було до війни, порівнювати результати дітей, які щодня відвідували школу, з тими, хто навчався в умовах обмежень, не зовсім коректно.

- Як підтримувати баланс між тим, що потрібно і матеріал викласти, і увагу втримати? Поширена думка, що забагато вже тієї розважальної форми. Я називаю її прихильників "старовірами", але серед них є як батьки, так і вчителі.

Важливо пам'ятати про мету освіти та шляхи її досягнення. Основна ціль навчання полягає в розвитку особистості учня. Це не просто накопичення знань, а створення умов для особистісного зростання та стимулювання досягнення успіху в майбутньому. Нехай краще учень засвоїть менше теоретичних знань, але чітко усвідомлює, як і де ці знання можуть йому знадобитися. Суть у тому, що, навіть маючи великий обсяг інформації, випускник може зіткнутися з питаннями, які вимагають зовсім інших знань. Тому важливіше опанувати невелику кількість інформації, але в такій мірі, щоб вона стала корисною та застосовною. Це означає, що учень має зрозуміти, як нові знання чи навички допомагають йому ставати кращим, порівнюючи себе з тим, яким він був до здобуття цих знань.

Ці, як ви зазначили, "старовіри" виникають через брак спілкування, адже деяким людям потрібно детально і довго пояснювати. Проте в кінцевому підсумку зрозуміти можуть лише ті, хто справді бажає вислухати.

Існують вчителі, які стверджують: "Я працюю вже 30 років, і не варто мені вказувати, як діяти". Але при цьому їхні результати залишають бажати кращого. У будь-якій професії важливо адаптуватися до нових умов.

- Такі яскраві макети клітини на вашому столі. Домашнє завдання?

Так, моделювання є одним із найефективніших методів навчання. Коли дитина досліджує структуру, вивчає назви та створює клітину, вона набуває навичок, які дозволяють їй моделювати різні об'єкти. Звісно, учні працювали за прикладом, але подивіться — у всіх результатах є своя унікальність!

Ми також приготували піцу, яку діти створили у формі клітини. Вони самі придумали цю ідею. Різні інгредієнти стали органелами: шматочок ковбаси уособлював ядро, оливки – мітохондрії... У результаті вийшла точна, але смачна модель! Звичайно, під час уроку вони її з'їли. І я вважаю, що це чудово!

Вражаюче! Але я усвідомлюю, що це не щоденне заняття...

- Звісно. Але вагома частина навчального процесу. Ми моделюємо органи людського тіла, те, як вони працюють. Наприклад, із гумових кульок - легені, мембрани, а з гофрованого шланга і пляшок - травну систему людини.

Це такі ніби елементарні речі, але вони роблять рівень розуміння значно вищим, ніж якби я просто розказував чи показував на дошці, - навіть найкращі слайди чи фільми. Бо це дитина робить своїми ручками. Ось погляньте на цю модель - це ж дуже хороша річ! Її навіть продати можна. Ось це додана вартість навчання: не тільки розуміння про щось дати, а ще й у руки вкласти навички.

ЩОДО РОЗПАДУ НАВЧАЛЬНОЇ ПРОГРАМИ

На мою думку, сьогодні роль вчителя вимагає більше психологічних навичок, ніж просто викладання. Адже деякі учні могли втратити звичне середовище, свій дім, а інші — навіть близьку людину. Як впоратися з таким травматичним досвідом? Які методи допоможуть їм у цьому?

У нашому ліцеї не так багато учнів із самого міста, здебільшого вони приїжджають з навколишніх районів. Оскільки заклад розташований на східному краю Харкова, більшість дітей походять саме зі східних областей. Чимало з них пережили окупацію, а також є внутрішньо переміщені особи, які повернулися після виїзду. Ці переживання, безумовно, не можна назвати дитячими, і вони так чи інакше впливають на наших учнів. Ми намагаємося їх відволікати, активно займаючись навчанням. У нас попереду олімпіади, турніри та конкурси, і ми готуємося до них, беручи участь у всіх можливих заходах. Вже сформували кілька команд для участі.

Коли з’являється вільна хвилинка, починаєш замислюватися над своїм оточенням і обставинами. Якщо ж ти зайнятий, то відволікаєшся, і це зменшує рівень стресу. В інших обставинах я, можливо, сказав би, що не варто забувати про розваги чи інші радощі. Але зараз, здається, чим більше ти займаєшся, тим краще захищений від негативного впливу.

Шановний Руслане, я завжди запитую в освітян про те, як вони оцінюють якість підручників. Чи ви задоволені ними?

Я - автор своїх п'ятдесяти підручників. Наразі учні 9, 10 та 11 класів навчаються за ними. Для "Нової української школи" я не створював матеріали, тому ми вирішили використати підручник, розроблений нашим харківським колективом. Звісно, я не міг не підтримати своїх колег, адже вважаю, що цей підручник є найкращим з усіх. Програма трохи цікавіша в порівнянні з іншими, хоча в цілому, на жаль, не має значних відмінностей. Є певні труднощі з самою програмою.

- А що з нею не так?

Все зовсім інакше. Вона роздроблена: спершу вивчаємо рослинну біологію, потім — тваринну, наче це абсолютно різні сфери. Вийдіть на вулицю: дерево росте, на ньому сидить пташка, під ним відпочиває кіт, а комахи повзають навколо. Все це взаємопов'язано! Але в нашій школі це не так: рослини розглядаються окремо, тварини — окремо, а людина взагалі вважається чимось іншим. Ми присвячуємо цілий рік вивченню людини, а потім лише розглядаємо загальні біологічні закономірності. І ніякого зв'язку між цим не існує. Чому так?

Дезінтеграційний підхід є ефективним у вищих навчальних закладах, коли студенти вже обрали свою спеціалізацію, адже в такому випадку навчання відбувається окремими предметами. Однак у школі це не зовсім підходить. Яка ж частка учнів стане біологами? Дуже незначна. Проте знання біології необхідні всім. Це фундамент, який відкриває шлях до цивілізованого спілкування з навколишнім середовищем, охорони природи та ресурсів; це також важливий крок у медицину, ветеринарію та сільське господарство.

Ми не займаємося виробництвом синтетичних продуктів харчування і, ймовірно, ще довго цим не будемо. Наша їжа походить з різноманітних організмів – рослин, тварин, грибів, мікробів та інших. Вся ця система ґрунтується на біології. Важливо зрозуміти, як усі ці елементи взаємодіють та працюють разом, як єдиний механізм.

Яким чином це могло б виглядати?

Існує безліч способів розгляду цих тем. Наприклад, можна взяти за основу тему "Дихання". Чому б не дослідити, як дихають різні рослини, тварини та люди? Це дозволить створити загальну картину про те, що всі живі істоти залучені до процесу дихання. Або ж можна зосередитися на темі "Травлення" — як забезпечується харчування всіх живих організмів. Це був би практичний підхід до розуміння цих процесів.

А є ще еволюційний, екологічний. От, скажімо, розглядаємо степ - із ґрунтами, водами, повітрям, рослинами, тваринами. Чи так само ліси, пустелі...

У нас існує систематичний підхід. Коли в Радянському Союзі в школах почали викладати "Біологію", викладачі вищих навчальних закладів просто скоротили свої курси та передали їх учителям, і все пішло далі за звичним сценарієм. На жаль, нічого не змінилося й досі. Це дійсно засмучує. Я колись планую створити нову програму. Чому не роблю цього зараз? Тому що впевнений, що вона не отримає підтримки. Якби старі програми не мали сертифікацій і з’явилися лише нові – це було б інакше. Але навіть якщо з’явиться одна програма з новим підходом серед багатьох інших, всі оберуть ту, що перевірена часом. Хто ж захоче щось змінювати?

Я ходжу на роботу повз бетонний паркан, на ньому хтось графіті зробив: "Люби себе - змінюйся". Я кожного разу надихаюся. Це прямо мій мотив! Якщо ти не любиш себе, то не будеш змінюватися. Якщо любиш, ти точно будеш змінюватися. В учительства українського з любов'ю до себе взагалі проблема. Серйозна.

І тому я, маючи нагоду, наполегливо закликаю всіх своїх колег і колежанок подаватися на Global Teacher Prize наступного року. Це буде ювілейна, десята премія. Не треба стидатися, треба заповнювати анкети. Особливо вчителям із Харківської області. Тут стільки класних історій - зворушливих, трагічних, найрізноманітніших, їх має світ почути. Я знаю багато колег, потужних предметників, гідних увійти в топ-50, топ-10, гідних перемоги.

- А як в інших країнах з підходами до вивчення біології?

Існує безліч освітніх систем і підходів! Деякі країни обирають інтегрований підхід до вивчення природничих наук, пропонуючи учням один предмет - Science, де діти можуть активно експериментувати. Адже неможливо навчати так, як це робиться в наших традиційних школах (нагадаю, що термін "хардова школа" означає жорсткий, перенасичений інформацією підхід, який йде з часів СРСР): фізика - завантажена теорією, хімія - теж, і в усіх інших предметах ситуація аналогічна. Тепер, коли в Україні почали говорити про інтеграцію, вчителі виявилися в замішанні: "І що ж я тепер буду викладати?". Але хто з випускників насправді знає фізику на такому рівні, як це передбачає програма? Тож варто зменшити навантаження, надати учням інструменти та дати їм можливість експериментувати, досліджувати, проєктувати і вивчати природу в її цілісності, адже вона справді єдина.

Бо тепер, окрім того, що її розділили на предмети, її подрібнили ще й усередині предметів. Географія - окремо материки й океани, окремо фізична, кліматологія і так далі. Фізика - оптика, механіка... Хімія - неорганічна й органічна окремо вивчаються. Нащо це у школі? Це у вишах, там, де кафедри, і ти вибрав це своєю спеціальністю. А в школах треба навпаки: показати щось єдине, ось так, як очі бачать.

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ І РЕПЕТИТОРСЬКИХ ПОСЛУГ

- Ви минулого року вперше взяли класне керівництво. Як вам у ньому?

Я поставив перед собою певний виклик. Я маю честь бути співавтором державних стандартів для початкової, базової середньої та старшої профільної освіти. Спілкуюсь із колегами з усієї України і завжди наголошую на важливості справжнього занурення в процес створення, адже не можна бути співавтором чогось, не відчуваючи всієї суті цього.

Я вирішив взяти сьомий клас (вперше за "Новою українською школою") і, щоб ще більше зануритися в процес, взяв на себе обов'язки класного керівника. Тепер мої учні стали восьмикласниками. Я не шкодую про своє рішення, адже це абсолютно новий досвід, і враження від навчання зовсім інші, коли ти маєш свій клас.

Іноді керівництво може сприйматися як ще одне джерело відповідальності і тиску...

- Знову ж таки - все у наших руках. Якщо вчитель себе поважає і поводиться так, що його неможливо не поважати...

Якщо я зайду в клас і почну розповідати, скільки в мене проблем, як важко і погано мені живеться, хто мене буде сприймати? Батьки подивляться, скажуть: чого він може навчити наших дітей?

Якщо діти на щось наважуються, задумайтеся над собою.

У мене в класі всі батьки радіють разом зі мною і підтримують будь-які мої "самашедші" ідеї (усміхається, - ред.). Ми протягом минулого навчального року з дітьми з'їздили у Чернівецький, Львівський, Київський університети на практику.

Осінні канікули у нас розписані. Їдемо в Білу Церкву. Там компанія "Біофарма" створила біологічну школу. Я попросив, щоб привезти свій клас, - і мені не відмовили. Дітям треба показувати різне і багато, тоді їм простіше буде визначитися. Так, я, звісно, показую їм світ біології. Але ж у мене і клас математично-біологічний. До речі, таких класів немає більше в Україні. Ми в нашому закладі придумали це поєднання, написали навчальний план, як науковий ліцей маємо такі можливості й використовуємо їх.

Як заохотити дитину до навчання?

Допомогти їй відшукати те, що справді приносить задоволення. Вивчити абсолютно всі предмети – це, очевидно, неможливо. Звісно, я бачив дітей, які вивчають кожен підручник, це справжні "герої праці", медалісти... Але що з того? Зазвичай у них відсутня акцентуація, яскравість в інтересах, і їм важко визначитися з вибором. Я вважаю, що це цілком природно, коли в чомусь виникають труднощі. Наприклад, дитина може відмінно володіти англійською, але мати проблеми з математикою. Якого репетитора ви б обрали для неї в такому випадку?

- Щодо математики?

- Ні в якому разі! З англійської мови. Бо поламаєте дитину, позбавите її успіху. Вона зараз остання з математики, терпіти її не може, а ви примушуєте ще й з репетитором займатися, якого вона теж не любить. Витрачає час, ресурс - все, рівень з англійської втрачається, дитина сповзає у сірість. Підсильте їй англійську, хай вона стає крутішою в ній!

Останніми роками учні в школах активно займаються кількома предметами, оскільки готуються до ЗНО, а тепер і до мультипредметного тестування. У зв'язку з цим інші дисципліни виявляються на другому плані…

- Знову ж таки - якщо діти вибрали правильно, то це добре, що вони зосереджуються на майбутньому. Та я не прихильник того, щоб узагалі все відмінити, як буває у приватних школах: чотири предмети вчать діти два роки, а решти немає. Так теж неправильно. Я все ж за всебічний розвиток. Але без фанатизму.

Шановний Руслане, лауреат Global Teacher Prize, ви отримали мільйон гривень для втілення своєї освітньої мрії. Поділіться, будь ласка, деталями цієї мрії.

- Моя мрія - розробити курс для вчителів біології зі створення компетентнісних завдань. Як це зробимо: відберемо декілька проактивних учителів із кожної області України, зберемося десь у безпечному просторі та проведемо триденний воркшоп, повчимося. Вони потім роз'їдуться у свої регіони і там проведуть такі воркшопи для своїх колег, і так ми охопимо багато вчителів і дамо їм у руки дуже класний і цілісний інструмент для навчання. Тож кошти підуть на організацію: проїзд, трансфери, проживання, харчування, тобто весь менеджмент проєкту та, власне, на навчання. Сподіваюся, зробимо все економно, ще, можливо, вдасться залучити певну благодійну підтримку, то ми залишок із цих призових коштів виплатимо всім учителям, які проводитимуть воркшопи. Тому що насправді це важка робота і її треба оплачувати.

Коли планується впровадження цього проєкту?

Організаційно ми почнемо з листопада. Що стосується самого воркшопу, я планую провести цю кульмінаційну частину приблизно в лютому або березні. Раніше не вийде, адже у мене та у колег багато роботи. Однак я прагну завершити всі підготовчі етапи до всеукраїнської олімпіади, адже я є експертом-консультантом і сподіваюся на участь своїх учнів, тож необхідно готуватися. Якби у мене було ще 12 годин на добу, я б точно все встигнув!