Для запобігання новій агресії з боку Путіна, які заходи безпеки готові надати США та Європа Україні?

У процесі переговорів щодо закінчення війни важливою темою стали питання забезпечення безпеки для України. Які саме зобов'язання пропонують західні союзники Києву та яку ефективність можуть мати їхні гарантії - дізнайтеся в статті журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Невдовзі після переговорів між президентом США Дональдом Трампом і російським керівником Володимиром Путіним американські чиновники оголосили про намір надати Україні гарантії безпеки. Це питання стало одним із ключових на зустрічі Трампа, Зеленського та європейських лідерів, що відбулася на цьому тижні.

Мова йде про механізми, які подібні до положень статті 5 Північноатлантичного договору, що створив НАТО. Проте, ці механізми не будуть реалізовані через Альянс. Додатково, гарантії включатимуть посилення Збройних сил України без будь-яких обмежень щодо чисельності або інших умов, які Росія могла б вимагати в межах мирної угоди. Ще одним аспектом, що обговорюється, є можливість розміщення європейських військ на території України. Це загальна концепція, але, як завжди, "диявол криється в деталях".

Ідея створити гарантії безпеки для України в тій чи іншій формі - не нова. Вперше про неї всерйоз заговорили у вересні 2022 року. Тоді Україна запропонувала Київський безпековий договір (або Kyiv Security Compact).

Ця концепція почала формуватися в липні 2023 року. На заходах саміту НАТО у Вільнюсі лідери країн "Великої сімки" ухвалили спільну декларацію, яка підтверджує їхню підтримку Україні. У цьому документі йдеться про те, що кожна держава зобов'язується співпрацювати з Києвом для встановлення двосторонніх довгострокових зобов'язань та угод у сфері безпеки.

В результаті, Україна разом із західними союзниками підписала 28 двосторонніх угод, що стосуються безпекового співробітництва. Кожна країна мала свої особливості у цих угодах. Деякі з них зобов'язалися виділити певний відсоток фінансової підтримки Україні у своїх бюджетах на наступні роки. Інші партнери, в свою чергу, обіцяли постачати озброєння, навчати українських військових або співпрацювати у сфері кіберзахисту.

Однак у більшості угод не було чітко зазначено надання Україні гарантій безпеки у разі нової агресії з боку Росії. Наприклад, угода з США та Великою Британією передбачає лише проведення термінових консультацій. Натомість Німеччина, зокрема, зобов'язалася надавати оперативну військову підтримку, включаючи сучасні системи протиповітряної оборони та артилерійські засоби.

Зустріч у столиці США (зображення: Getty Images)

Наступний раунд обговорень щодо гарантій безпеки стартував цієї зими - після повернення Трампа на посаду президента США. Президент Франції Емманюель Макрон та прем'єр-міністр Великої Британії Кір Стармер запустили дискусію про розміщення європейських військ в Україні.

Проте, остаточна концепція європейської участі так і не була сформульована. У виступах європейських політиків постійно згадувалися то "миротворчі сили", то "військові контингенти", а іноді просто "місії" з неясними повноваженнями. Тим не менш, як повідомляє РБК-Україна, підготовка до розміщення була досить серйозною. В Україні відвідали кілька технічних підготовчих делегацій.

Європейські керівники також прагнули отримати підтримку США, щонайменше в питаннях логістики, захисту з повітря та обміну розвідувальною інформацією. Однак Трамп не виявив особливого ентузіазму щодо цього. Таким чином, на фоні уповільнення переговорів питання про "миротворців" поступово втратило актуальність.

Це не означає, що напрацювання було забуто. Генсек НАТО Марк Рютте після зустрічі з Трампом заявив, що над гарантіями безпеки працює вже кілька місяців група з 30 країн.

"Ініціативи мають суттєві відмінності, але наразі існують спроби об'єднати кілька з цих складових," - зазначила Ганна Шелест, директорка безпекових програм Ради зовнішньої політики "Українська призма", в коментарі для РБК-Україна.

Хоча більшість форматів педалюють європейці, саме позиція США є визначальною. І тут, судячи з риторики Трампа, є позитивні зміни. На зустрічі із Зеленським Трамп виглядав набагато більш прихильним до ідеї гарантій, ніж ще кілька місяців тому, кажуть поінформовані співрозмовники РБК-Україна. Разом із тим, проблемними залишаються два моменти. Перший - власне, особливості застосування гарантій безпеки. І другий - сили, які мають реалізувати гарантії "на землі".

Стаття 5 НАТО передбачає принцип колективної оборони, за яким напад на одного члена Альянсу вважається нападом на всіх. Але за словами Ганни Шелест, навіть така модель є досить розмитою. Далі у статті 5 йдеться лише, що кожна з країн НАТО негайно надасть допомогу стороні або сторонам, які зазнали нападу, а також вживе таких заходів, які вона вважатиме необхідними.

"Це не усуває питання щодо ефективної реалізації, якщо відсутня політична воля. Проте, в порівнянні з минулими випадками, це є позитивним зрушенням (щодо безпекових гарантій для України - ред.), оскільки саме через статтю 5 НАТО не бажало надавати нам підтримку," - зазначила Шелест.

На практиці це може мати форму окремої двосторонньої або багатосторонньої угоди. Якщо документ буде багатостороннім, він дасть набагато сильніший ефект стримування Росії у майбутньому.

Про можливість укладення окремих угод нагадав, зокрема, державний секретар США Марко Рубіо в інтерв'ю для Fox News. Він підкреслив, що Україна отримає право формувати нові оборонні альянси. У якості ілюстрації він навів угоди, укладені США з Японією та Південною Кореєю.

Наприклад, угода між США та Японією передбачає, що в разі агресії проти Японії Сполучені Штати повинні надати військову допомогу. Проте конкретні дії в цьому випадку визначаються рішенням американського керівництва. У цілому, механізм реагування менш чіткий у порівнянні з НАТО, що є істотним недоліком. Головною перевагою НАТО є наявність розвинутої цивільної та військової інфраструктури, що забезпечує колективний захист, зазначив голова громадської організації "Україна-НАТО" Сергій Джердж у коментарі для РБК-Україна.

"На перший погляд, тут спостерігається взаємодія з Росією, яка, з одного боку, намагається надати нам певні гарантії, а з іншого - уникнути зайвих заперечень з боку Путіна", - зазначив фахівець.

Загалом, такий підхід є робочим і не суперечить статуту НАТО. В історії були випадки, коли країни-члени НАТО вели війни самотужки, але Альянс у них не вступав. Приміром, у 2003 році США збирали проти Іраку окрему коаліцію, а через 10 років Франція сама відправляла війська в Малі. Тож в кожному окремому випадку країни-члени НАТО будуть ухвалювати окреме рішення.

"Грубо кажучи, якщо Сполучені Штати самі вирішили десь вести війну в Китаї, і Китай на них нападає, то США можуть звернутися до Альянсу. НАТО теоретично може сказати: ви самі почали цю війну, тому ми не можемо застосовувати 5 статтю", - пояснила виданню Ганна Шелест.

У будь-якому разі, процес переговорів стосовно юридичного оформлення гарантій продовжується, і необхідно буде узгодити ще безліч деталей. Особливу увагу слід приділити позиції Російської Федерації. Відразу після зустрічі на Алясці Трамп висловив думку, що Росія, нібито, не заперечує.

"Президент США зазначив, що Путін висловив готовність Росії прийняти гарантії безпеки для України, підкреслюючи, що це є одним із важливих аспектів, які ми повинні врахувати."

Однак немає інших джерел, які могли б підтвердити, що Росія погодилася на запропоновані гарантії. Можливо, Кремль ще планує застосувати цю ситуацію в майбутніх переговорах.

Щодо відправки контингенту в Україну ситуація складніша, через жорстку позицію Росії. На відміну від "гарантій безпеки" присутність військ навіть у тилових містах є більш наочною і буде прямо свідчити, що "цілі СВО" для РФ не виконані.

"Підтверджуємо неодноразово озвучувану позицію про наше категоричне неприйняття будь-яких сценаріїв, що передбачають появу в Україні військового контингенту за участю країн НАТО", - заявила речниця МЗС Росії Марія Захарова 18 серпня.

Водночас, за інформацією видання Axios, на основі даних від своїх джерел, під час зустрічі на Алясці Путін згадав Китай як одного з потенційних гарантів безпеки для України. Це може вказувати на те, що Росія може виступити проти сил безпеки, сформованих виключно з військових підрозділів країн НАТО.

Французькі військові (фото: Getty Images)

15 серпня Міністр оборони Великої Британії Джон Гілі оголосив, що Великобританія готова "направити війська" до України для забезпечення можливого перемир'я, якщо буде укладено відповідну угоду. Інші держави поки що проявляють обережність у своїх намірах. Проте, рішучість може з'явитися під впливом американської позиції.

"Вони прагнуть отримати 'чоботи на землі'... І, якщо бути відвертим, я не вважаю, що це стане труднощами," - висловив свою думку Трамп, спілкуючись із журналістами 19 серпня під час інтерв'ю на Fox News.

За його твердженням, якщо європейські держави готові виставити свої війська, Сполучені Штати могли б зосередити свої зусилля на забезпеченні їхнього повітряного захисту.

"Європейцям потрібні гарантії з боку Сполучених Штатів для себе, перш за все. В разі початку війни, якщо їхні контингенти будуть задіяні, щоб це було узгоджено зі США і Штати долучилися принаймні до підтримки цих контингентів", - сказав виданню Сергій Джердж.

Сьогодні, 20 серпня, військові лідери НАТО планують провести зустріч для обговорення ситуації в Україні та своїх подальших дій. Також найближчими днями відбудеться зустріч груп планування за участі представників Європи та США.

Зрештою, точні характеристики контингенту та його розташування встановлюватимуться в процесі політичних угод.

"Зокрема, це залежатиме від формату, в якому ми завершимо цей етап. Іншими словами, ми обговорюватимемо, чи йдеться про перемир'я, чи про тривалий мир, а також про актуальну лінію розмежування та інші важливі аспекти", - акцентувала увагу Ганна Шелест.

Все це має прояснитися вже під час наступної зустрічі на найвищому рівні, можливо, навіть у форматі Зеленський-Трамп-Путін. Та поки що взаємно суперечливі заяви щодо контингенту від США та Росії означають, що торги довкола безпекових гарантій для України будуть непростими.