Сергій Шульгін: Чи можливо затримати Путіна за ордером Міжнародного кримінального суду? Правові аспекти всупереч політичним маневрам – Блоги | OBOZ.UA
17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) вчинив знаковий крок, видавши ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна. Це перший випадок, коли суд діє проти чинного глави держави, який є одним з п'яти постійних членів Ради Безпеки ООН. Путіна підозрюють у скоєнні воєнних злочинів, зокрема у незаконному переміщенні українських дітей з територій, що перебувають під окупацією, до Росії. За даними МКС, ці злочини тривають з 24 лютого 2022 року, коли Росія розпочала широкомасштабне вторгнення в Україну. Ордер залишався у таємниці з метою захисту свідків та потерпілих, але його зміст зрозумілий: Путін несе особисту відповідальність як за безпосередні дії, так і за те, що не зупинив своїх підлеглих, які вчиняли або сприяли цим злочинам.
Цей ордер - не просто юридичний документ, а справжній виклик для міжнародного правосуддя. Чи зможуть притягнути до відповідальності лідера потужної нації за злочини, які шокують світову спільноту? Досі жоден чинний глава держави не був затриманий Міжнародним кримінальним судом, тому реалізація цього ордера залежить від складного сплетіння права, політики та мужності країн. Розглянемо, які чинники можуть перешкодити правосуддю та чи є реальна можливість його досягнення.
Яким чином функціонує механізм арешту згідно з Міжнародним кримінальним судом?
Римський статут - основа діяльності МКС - чітко регламентує, як виконувати ордер на арешт. Країна-учасниця, отримавши запит суду, має негайно затримати підозрюваного. Правоохоронці доставляють його до національного суду, який перевіряє, чи ордер стосується саме цієї особи, чи дотримано процедури арешту та чи забезпечено її права. Підозрюваний може клопотати про тимчасове звільнення до передачі в Гаагу, але держава мусить зважити на тяжкість звинувачень і гарантувати, що людина не втече. Якщо рішення про передачу ухвалено, затриманого якомога швидше відправляють до МКС.
Країни-учасниці статуту зобов'язані повноцінно співпрацювати з судом - від розслідування до виконання арештів. Якщо держава відмовляється, МКС може звернутися до Асамблеї держав-учасниць або, якщо справу передала Рада Безпеки ООН, до неї. Навіть країни, які не підписали статут, можуть допомагати суду, уклавши спеціальну угоду чи визнавши його юрисдикцію в конкретній ситуації. Усе виглядає логічно, але реальність далека від ідеалу: політика, погрози та національні інтереси часто стають на заваді.
Погрози Кремля та реакція світу
Росія, яка відмовляється визнавати Міжнародний кримінальний суд, миттєво і агресивно відреагувала на виданий ордер. Вже через кілька днів Дмитро Медведєв, заступник голови Ради безпеки РФ, виступив з погрозами світові про можливість війни. "Уявіть, що лідера ядерної держави, скажімо, арештують у Німеччині. Це стане підставою для війни", - сказав він, додаючи, що "наші засоби можуть вразити Бундестаг або офіс канцлера". Такі заяви є характерною стратегією Кремля: залякати, щоб відбити охоту виконувати ордер. Москва чітко підкреслила, що рішення МКС суперечить її планам, включаючи міжнародні поїздки Путіна.
Європа відреагувала рішуче на цю ситуацію. Німеччина оголосила, що у разі появи Путіна на своїй території, він буде затриманий і переданий до Гааги. "Це наш обов'язок", - підкреслив міністр юстиції Марко Бушман. Франція зазначила, що жодна особа, незалежно від її статусу, не уникне відповідальності за злочини, скоєні в Україні. "Правосуддя не має винятків", - зазначили в Міністерстві закордонних справ Франції. Велика Британія підтримала виданий ордер, назвавши його важливим кроком до покарання тих, хто винен у "жахливих воєнних злочинах". Міністр закордонних справ Джеймс Клеверлі додав: "Ті, хто винен, повинні постати перед судом".
США, які не є частиною Міжнародного кримінального суду (МКС), обрали обережний підхід. Держсекретар Ентоні Блінкен висловив підтримку європейським державам, яким потрібно виконати ордер, проте ухилився від чіткої відповіді щодо можливих дій США. "Ми не підпадаємо під юрисдикцію МКС, і навряд чи Путін відвідає нашу країну", - зазначив він, залишаючи можливість для роздумів. Така обережність свідчить про те, що навіть партнери України мають сумніви, коли справа доходить до відкритого протистояння з Росією. Нова адміністрація Дональда Трампа навіть запровадила санкції проти керівника МКС за його дії, пов'язані з притягненням до відповідальності прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Натаньяху за масові вбивства цивільних у Газі.
Асамблея країн-учасниць Міжнародного кримінального суду висловила занепокоєння щодо загроз, які Росія адресує суду, його прокурору та суддям. "Ці дії ставлять під загрозу зусилля міжнародної юстиції", - зазначили представники Асамблеї, закликаючи держави не піддаватися на тиск. Однак, погрози з боку Кремля формують атмосферу страху, що негативно позначається на готовності країн до дій.
Які погляди мають країни-союзники Російської Федерації?
Позиція країн, що мають тісні зв'язки з Росією, ускладнює виконання ордера ще більше. Угорщина, яка формально підписала Римський статут, на практиці відмовилася співпрацювати з Міжнародним кримінальним судом. Глава адміністрації прем'єр-міністра Віктора Орбана, Гергеї Гуйяш, заявив, що арешт Путіна є неможливим, оскільки угорська сторона не оприлюднила статут МКС. Це твердження викликає юридичні сумніви, адже Угорщина ратифікувала документ ще в 2001 році. Сам же Орбан висловився обережніше, визнавши звинувачення у воєнних злочинах недоречними під час конфлікту, і зазначив, що арешт Путіна може перешкодити мирним переговорам. "Як можна запрошувати до столу переговорів і одночасно погрожувати арештом?" - поставив він запитання. Така позиція свідчить про небажання Будапешта псувати відносини з Москвою, внаслідок чого Угорщина оголосила про свій вихід з МКС.
Китай, що не визнає Міжнародний кримінальний суд, зайняв очікувану позицію. Представник Міністерства закордонних справ Ван Веньбінь закликав уникати політичних ігор та подвійних стандартів, підкреслюючи важливість поваги до імунітету глав держав відповідно до міжнародного права. Пекін стверджує, що єдиним шляхом для вирішення "української кризи" є діалог і мирні переговори. Ці висловлювання фактично підкріплюють Росію, зменшуючи тиск на Путіна.
Бразилія, яка є учасником МКС, спочатку висловила неоднозначні сигнали. Президент Луїс Інасіо Лула да Сілва зазначив, що Путіна не затримають, якщо він вирішить відвідати саміт G20 у Ріо-де-Жанейро в 2024 році. "Ми хочемо, щоб він був присутній", - підкреслив Лула, натякаючи на можливість політичного компромісу. Однак після отриманої критики він змінив свою позицію: "Це не у моїх руках, рішення прийматимуть суди". Така зміна в риториці свідчить про те, що навіть у країнах, які підтримують Росію, політична влада не може забезпечити Путіну захист, якщо судова система діє незалежно.
Південна Африка (ПАР) має досвід з ігнорування рішень Міжнародного кримінального суду: у 2015 році країна не затримала президента Судану Омара аль-Башира, незважаючи на наявний ордер. Напередодні саміту БРІКС, що відбувся в Йоганнесбурзі в серпні 2023 року, ПАР знову опинилася в подібній ситуації. Уряд намагався надати Путіну імунітет, посилаючись на дипломатичні привілеї. Однак опозиційна партія "Демократичний альянс" подала позов, і суд підтвердив, що ПАР зобов'язана затримати Путіна. Прокурор навіть звернувся до суду з проханням видати ордер на арешт. В результаті Путін скасував свій візит, надіславши натомість главу МЗС Сергія Лаврова. Цей інцидент продемонстрував, що громадянське суспільство та судова система здатні змусити владу дотримуватись міжнародного права.
Монголія стала єдиною країною, яка запросила Володимира Путіна після видачі міжнародного ордера 2 вересня 2024 року. Улан-Батор організував святкування 85-річчя перемоги на річці Халхін-Гол. Незважаючи на численні запити Міжнародного кримінального суду (МКС) про співпрацю, Монголія не затримала Путіна, стверджуючи, що його статус глави держави надає йому імунітет. МКС визнали це діяння порушенням Римського статуту та передали справу Асамблеї держав-учасниць для подальшого розгляду. Монголія намагалася виправдатись, заявляючи, що Росія не є членом МКС, і що імунітет Путіна охороняється міжнародним правом. Однак суд відкинув ці доводи, підкресливши, що імунітет не звільняє від відповідальності за скоєння воєнних злочинів.
Чому правосуддя буксує і де шанси на успіх?
Ордер МКС – це не просто юридичний механізм, а також перевірка для світової спільноти. Суд чітко підкреслив, що імунітет глави держави не є перешкодою для арешту. Ще в 2017 році у справі Омара аль-Башира, Міжнародний кримінальний суд вирішив, що країни-учасниці зобов'язані затримувати підозрюваних, незалежно від їхніх статусів. Це підтвердили й у рішенні стосовно Монголії у 2024 році. Проте реальність свідчить, що політика часто переважає над правом. Ось основні перешкоди:
Проте існують і позитивні моменти. В Південноафриканській Республіці опозиційні сили та суди продемонстрували здатність змусити уряд поважати рішення Міжнародного кримінального суду. У Бразилії судова система також може зіграти ключову роль у цій справі. Навіть в Монголії, де були порушені умови ордера, це не залишилося без уваги: МКС офіційно визнав відповідальність Улан-Батора. Це є чітким сигналом, що безкарність має свої наслідки.
Арешт Путіна можливий у кількох сценаріях:
Поки Путін обережно ухиляється від ризиків, обираючи "безпечні" напрямки, як Монголія, або скасовуючи візити, як до ПАР, ордер Міжнародного кримінального суду залишається символом надії на справедливість. Він нагадує світу, що за воєнні злочини потрібно буде відповідати, незалежно від статусу. Чи стане цей ордер дійсно ефективним інструментом покарання? Це буде залежати від рішучості країн, незалежності їхніх судових систем та здатності протистояти тиску з боку Росії. Лише час і політична воля зможуть дати відповідь на це запитання.
