Яка вартість водопостачання для мешканців Львова?

"Львівводоканал" оновлює секцію 60-річного колектора у Винниках, встановлюючи нові труби. Це зображення дня від ZAXID.NET.

З 23 по 25 жовтня на одному з основних водопроводів Львова сталося відразу чотири прориви. Це призвело до того, що 50 тисяч мешканців залишилися без водопостачання на кілька днів. У соціальних мережах одні користувачі висловлювали вдячність працівникам ЛМКП "Львівводоканал", які займалися ремонтом труби, що була прокладена в 1901 році. Інші ж вказували на бездіяльність міської влади протягом останніх 20 років, вважаючи, що саме це стало причиною масової аварії.

Щоб розібратися у ситуації, ZAXID.NET поговорив про водопостачання в місті з головою наглядової ради ЛМКП "Львівводоканал" та виконавчим директором Асоціації "Енергоефективні міста України" Святославом Павлюком.

Після інциденту з водопроводом у Львові Святослав Павлюк поділився своїми думками у колонці на ZAXID.NET:

"Сума, потрібна для таких ремонтів, має бути закладена в тариф - іншого джерела немає. Якщо ж НКРЕКП десятиліттями не дозволяє включати ці кошти до тарифу, то проти законів фізики не попреш: труби рватимуться - і дедалі частіше. Реальна інвестиційна складова тарифу Львівводоканалу нині приблизно у 18 разів менша за мінімальну потребу для модернізації системи".

Святослав Павлюк став головою наглядової ради львівського водопостачального підприємства з березня 2024 року (фото зrozumilo.in.ua).

Суть полягає в тому, що великі міста, такі як Львів, не мають можливості самостійно визначати тарифи на водопостачання. Місцеві водоканали надсилають свої розрахунки до національного регулятора — Національної комісії, що займається державним контролем у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), яка приймає рішення щодо їх затвердження або відхилення.

Проте логіка, якою керуються регулятор і місто - це дві різні логіки, говорить Святослав Павлюк.

"Регулятор виходить з принципу мінімальних тарифів. Проте місту необхідна стабільність підприємств, що означає, що потрібно інвестувати не в найдешевші варіанти, а в якісні рішення, які прослужать 40 років, а не зламаються через п'ять," - коментує голова наглядової ради львівського водоканалу.

Сьогодні Львів, подібно до багатьох інших міст, веде судову справу з регулятором, прагнучи здобути право самостійно визначати тарифи на водопостачання та водовідведення. Проте наразі результати цього процесу відсутні.

"Має бути прийнятна система, за якої орган місцевого самоврядування може, за бажанням, самостійно встановлювати тариф, а регулятор при цьому збереже функції нагляду і контролю", - вважає Святослав Павлюк.

Сума, яку мешканці Львова наразі витрачають на водопостачання і водовідведення, включає в себе операційні витрати та адміністративні витрати. У тарифі 25,88 грн за кубометр враховані кошти на електроенергію, необхідну для роботи водоканалу, заробітні плати працівників, які займаються обслуговуванням мереж, а також витрати на технічне обладнання, паливо, матеріали та їх амортизацію.

Ці кошти не забезпечують покриття основних витрат компанії. Навіть з урахуванням того, що команди продовжать працювати на автомобілях, які були випущені 50 років тому, тариф повинен становити приблизно 48 гривень за кубометр. За словами Святослава Павлюка, ці фінансові ресурси дозволили б підприємству утримувати труби в належному стані, запобігаючи їх подальшій деградації.

Для того, щоб замінювати труби водопостачання не тоді, коли вони фонтанують, а коли завершується їхній термін експлуатації, тариф, за його словами, має становити приблизно 65 грн за кубометр.

Святослав Павлюк окремо акцентує увагу на такій важливій складовій тарифу, як амортизація обладнання. Він підкреслює, що адекватно оцінюються лише ті активи підприємства, які були придбані в останні кілька років. Наприклад, нещодавно замінені труби оцінюються за їх реальною вартістю. Натомість, труби, які пам'ятають ще часи цісарської доби чи радянського періоду, згідно з документами мають символічну цінність – всього лише кілька копійок, оскільки їхній термін служби вже давно минув.

Це свідчить про те, що в тарифі враховується сума, яка знадобиться для ремонту або заміни цих труб у майбутньому, розрахована на основі їхньої номінальної вартості. У той же час, для придбання нових труб необхідні мільйони гривень.

Існує термін, що описує процес переоцінки основних засобів. Це стосується ситуацій, коли під час високої інфляції, як це спостерігалося, наприклад, у 1990-х або 2010-х роках, оцінка активів підприємства підвищується на папері. Це може створити ілюзію, що ціни на старі труби, які служили ще з часів царя Гороха, зростають, що нібито дозволяє їх замінити на нові. Однак, як зазначає Святослав Павлюк, українське законодавство вимагає, щоб водоканал сплатив 18% податку на прибуток, оскільки на папері його активи стали дорожчими.

Іншими словами, реальна вартість активів водоканалу - труби, техніка, все обладнання - може становити кілька мільярдів гривень, але на заміну того, що виходить з ладу, потрібно вже кількадесят мільярдів. Документально це змінити неможливо через величезний податок.

Вирішенням проблеми, вважає голова наглядової ради ЛМКП "Львівводоканал", можуть бути законодавчі зміни.

"Перегляд вартості активів комунальних підприємств не повинен позначатися на податкових зобов'язаннях, оскільки це не нові активи. Насправді, йдеться про вже існуючі активи, які раніше мали занижену оцінку," - зазначає він.

Ще одна складність полягає в оплаті праці тих працівників, які в будь-яку пору доби і в будь-яких погодних умовах викопують траншеї, аби досягти пошкодження на глибині 3-5 метрів і здійснити ремонт труби.

"Зарплата працівників водоканалу складає всього 20 тисяч гривень, і це викликає сльози. У цьому контексті підприємство не може конкурувати. Чоловік, який шукає роботу, обере місце, де платять 60 тисяч гривень, а не піде на соціально важливе підприємство з такою низькою зарплатою — адже інакше його дружина не дозволить. Неприпустимо, щоб люди, які виконують найскладнішу і найбруднішу роботу, користувалися 60-річними автомобілями, сиділи в убогих будках і опалювали приміщення дровами. Це ситуація, яка потребує термінових змін", - зазначає Святослав Павлюк.

В підсумку гроші, яких підприємству не вистачає, воно отримує з бюджету ЛМР. Але так не має бути, вважає Святослав Павлюк, адже ці бюджетні видатки можна було би скерувати на розвиток, а не на проїдання. Наприклад, на каналізацію населених пунктів у Львівській громаді.

На ситуацію з витоками труб та їх заміною впливає також значна технічна проблема. Справа в тому, що інженерні стандарти у Львові історично передбачали лише одну лінію водопостачання в усіх напрямках. Наприклад, між Стриєм і Львовом прокладено всього одну трубу для водогону.

У містах Європейського Союзу прийнято використовувати систему з двох або трьох труб. Під час відновлення водопостачання, що постраждало від війни, у Миколаєві було заплановано встановлення двох труб, тоді як у Дніпрі між водозабором і містом було прокладено три труби.

"Якщо потече одна труба, друга забезпечить безперебійне водопостачання. Через кожні кілька кілометрів є камери переключення між трубами і воду можна перекидати з однієї труби в іншу. У нас одна труба, якщо її розірвало, то все - гаплик", - пояснює Святослав Павлюк.

Для виконання ремонту магістрального водогону необхідно призупинити його роботу, спустити воду, висушити територію, щоб отримати доступ до зони пошкодження. Це вимагає значних фінансових та часових витрат.

Чому ми взагалі сплачуємо? Вода для Львова надходить з численних джерел, розташованих на відстані від 30 до 110 км від міста. Крім витрат на труби та їхнє обслуговування, необхідно також враховувати витрати на транспортування води — тобто на електрику, що живить насоси, які перекачують воду. Цю складну інфраструктуру підтримують диспетчерські служби, працівникам яких також потрібно виплачувати зарплату.

Водночас назвати точну собівартість видобутку і доставки води в крани львів'ян - неможливо, адже на кожній свердловині вона буде іншою. Враховується середнє значення.

Труби не міняють, а латають, щоб списувати гроші з бюджету - таке твердження часто можна зустріти в коментарях до дописів про "Львівводоканал". Насправді, говорить Святослав Павлюк, там, де дозволяє вид прориву, латки ставлять, щоб забезпечити безперебійне водопостачання і не вимикати воду тисячам людей.

"Заміна труби вимагає зупинки постачання води та її зливу. Якщо є шанс обійтись хомутом, зазвичай так і вчиняють. Проте, за сприятливих умов, можна провести заміну разом з аварійним відрізком труби," - зазначає він.

Якщо стан труби критично поганий, можна розглянути можливість прокласти нову трубку паралельно до аварійного водогону та з'єднати її з основною системою. Однак така процедура є дорогою. Часто для заміни труб місто вимушене звертатися за кредитами, а витрати на погашення цих кредитів включаються в тариф на водопостачання.

"Кредит може підвищити вартість робіт до 40%, адже треба враховувати його обслуговування, оформлення, відсотки, посередництво європейських інженерних компаній тощо. До того ж, це довго. Тому в тариф можна було б закласти гроші на те, щоб робити це самостійно - швидко і без переплат", - додає Святослав Павлюк.

Чому труби у Львові не оновлювались протягом 20 років? За останні роки місту вдалося замінити щорічно 30-35 км старих труб, що є значним прогресом у порівнянні з попередніми 10-12 км на рік. Однак, як зазначає Святослав Павлюк, це лише невелика частина від необхідного, оскільки "Львівводоканал" відповідає за близько 600 км труб, які знаходяться у вкрай поганому стані, що складає суттєву частину водопровідних магістралей міста. Якщо додати до цього міські системи, загальна довжина труб перевищує 2,5 тис. км.

"І це лише водопостачання, а ще ж є водовідведення, каналізація. Ми ще не підійшли до заміни всіх колекторів. А в Євросоюзу, в який ми йдемо, точно будуть питання до якості наших стоків", - додає Святослав Павлюк.

Для розвитку міської системи водопостачання необхідні як фінансові ресурси, так і кадри, яких наразі бракує як у підприємства, так і в місті. Це знову піднімає питання про тарифи на водопостачання та водовідведення.

"Вода має величезну цінність. Коли вона доступна, мало хто на неї звертає увагу. Проте, коли її не вистачає, як це сталося після аварії в жовтні, люди готові платити не 30 або 60 гривень за кубометр, а навіть 20 гривень за літр (нагадаю, що в кубометрі - тисяча літрів)", - зазначає Святослав Павлюк.

З'являються нові тріщини в трубах, отже, це свідчить про погану якість? Хоча нові сучасні труби не є поганими, вони дійсно частіше можуть зазнавати пошкоджень у порівнянні зі старими чавунними. Це викликано впливом ґрунтових вод, а також близькістю до електричних ліній або залізничних шляхів. Всі ці фактори можуть призводити до локальних дефектів труб.

Також можуть виникати дефекти в трубах, адже, за словами Святослава Павлюка, тендерні закупівлі здійснюються, виходячи з вартості, а не з якості. Він підкреслює, що цей підхід також потребує змін.

"Пора, нарешті, керуватися здоровим глуздом", - каже він.

Попри складну ситуацію з мережею водопостачання у Львові, не варто забувати про позитивні і важливі зміни, говорить Святослав Павлюк.

Наприклад, за минулі 6-8 років втрати води в мережах суттєво скоротилися - якщо раніше ішлося про майже 50%, то сьогодні - про менше, ніж 30%. Це найкращих показник з-поміж усіх водоканалів України. Також підприємство скоротило використання електроенергії на викачку і доставку води до Львова на 1,5-2%.

Обсяги заміни аварійних труб зросли тричі за рік, досягнувши 30-35 км, у порівнянні з попередніми 10-12 км. Це призвело до значного зменшення кількості трубних проривів. Найбільше випадків було зареєстровано у 2013 році — 4,5 тисячі. Наразі ж ця цифра складає близько 1,5 тисячі на рік, враховуючи всі прориви, включаючи дрібні та ті, що залишаються непоміченими мешканцями.

ЛМКП "Львівводоканал" налагодило співпрацю з Німеччиною, Данією, Японією, іншими країнами та різними організаціями, які допомагають з оновленням обладнанням, транспорту, когенераційними установками тощо.

"На мій погляд, обсяги фінансування, отримані через грантові програми та донорські організації, вже перевищують ту підтримку, яку надає міська рада. Отже, підприємство знаходить способи виживати у складних умовах," - зазначає Святослав Павлюк.

Львівська міська рада має чесно пояснювати мешканцям, що стратегічному підприємству бракує грошей через низький тариф на водопостачання, вважає голова наглядової ради "Львівводоканалу".

Останній раз тарифи для населення у Львові були підвищені в грудні 2021 року. Відтоді практично всі витрати, включаючи електрику та хімічні засоби, зросли майже вдвічі.

"Важливо зрозуміти, що це підприємство належить не міській владі чи депутатам, а всьому місту. Кожен житель фактично є його акціонером. Коли ви обираєте кухонний кран, навряд чи зупиняєте свій вибір на найдешевшому варіанті, чи не так?" – зазначає Святослав Павлюк.