Глобальне зростання цін на нафту та ізольованість Росії.

Нафтова фінансова буря обійде Москву стороною.

Росія має великі очікування щодо підвищення цін на енергоносії внаслідок конфліктів в Ірані та політичної нестабільності в Ормузькій протоці, вже розраховуючи на значні фінансові прибутки. Проте, чи дійсно ситуація така райдужна? Відповіді на ці сподівання цього тижня надали українські дрони та продовження світової ізоляції, яка залишається незмінною реальністю.

Українські безпілотники підсилюють західні обмеження.

У ніч проти 26 березня Ленінградська область зазнала потужної атаки українських безпілотників, зокрема по заводу "Кірішінафтооргсинтез" ("Кінеф"). Це підприємство є частиною холдингу "Сургутнафтогаз" і відіграє важливу роль у нафтовій промисловості Росії, забезпечуючи приблизно 7% від загального обсягу переробки нафти в країні (до 20 млн тонн на рік), що робить його другим за масштабами виробництва в РФ. Це вже п’ятий напад на завод: попередні атаки відбулися у 2024 та 2025 роках. Крім того, торік осінню пошкодження установки АВТ-6 призвели до тимчасового зупинення роботи підприємства.

Остання атака є логічним продовженням серії атак на нафтові термінали в Приморську та Усть-Лузі, які відбулися 23 та 25 березня. Як повідомляє Reuters, діяльність цих портів була призупинена, що фактично заблокувало 40% російського нафтового експорту, що складає приблизно 2 мільйони барелів щодня.

Ось чому уряд Росії вивчає варіант відновлення повної заборони на експорт бензину з країни у зв'язку з різким підвищенням біржових цін на паливні ресурси. Подібні обмеження вже застосовувалися раніше, але цього разу планується ввести заборону не на місяць, а на цілий квартал.

Атаки на нафтопереробні заводи відбулися в той момент, коли світова вартість нафти перевищила 100 доларів США за барель. Однак Росія не в змозі скористатися цією вигідною ситуацією, оскільки фізично не може відвантажувати нафту в запланованих обсягах. Поряд із балтійськими портами, Новоросійськ також переживає труднощі в роботі через напади безпілотників. Пропускна здатність цього порту складає близько 700 тисяч барелів на добу, однак він не виконує графік навантаження.

Через простої балтійських портів танкери почали скупчуватися в морі: за даними MarineTraffic, наразі щонайменше 50 суден перебувають у Фінській затоці, вказуючи місцем призначення Приморськ або Усть-Лугу. Дим від пожежі в порту, де розташовані 33 паливні резервуари, що вміщують понад 500 вагонів-цистерн, обійшов усі світові ЗМІ.

Частка "Дружби", "Лукойла" та нелегального флоту.

Досі не відновлено функціонування нафтопроводу "Дружба", який було призупинено через удари з боку Російської Федерації. У той же час, спостерігається збільшення затримань російських танкерів, що належать до тіньового флоту, в європейських водах. Це призвело до зниження постачання нафти на рівні 300 тисяч барелів щодня з Мурманська. 26 березня міністр транспорту та інфраструктури Туреччини підтвердив факт атаки на танкер, що транспортував російську нафту в Чорному морі.

Напередодні прем'єр-міністр Великої Британії Стармер надав військовим право зупиняти, оглядати та затримувати російські та інші іноземні судна, які вважаються частиною нафтового тіньового флоту.

У заяві, оприлюдненій канцелярією прем'єр-міністра, зазначається, що військові сили та правоохоронні органи готові до захоплення суден, які не підкоряються, мають озброєння або використовують сучасні системи спостереження, щоб уникнути затримання. Після проведення огляду можуть бути ініційовані кримінальні провадження щодо власників, операторів та членів екіпажу за порушення санкцій.

Нагадаємо, що Велика Британія включила до санкційних списків 544 судна, що належать до тіньового флоту; близько 75% російської нафти транспортується саме цими танкерами. Варто зазначити, що заява канцелярії Стармера була зроблена напередодні саміту JEF (Спільні експедиційні сили - багатонаціональні експедиційні сили, засновані у 2015 році Сполученим Королівством та його партнерами, серед яких Данія, Фінляндія, Естонія, Ісландія, Латвія, Литва, Нідерланди, Швеція і Норвегія) у Гельсінкі, де Лондон закликатиме до узгодження дій щодо затримання цих суден.

Паралельно триває американська історія з російським нафтовим гігантом "Лукойл". Управління з контролю за іноземними активами США (OFAC) минулого місяця, нагадаємо, продовжило термін завершення операцій щодо "Лукойла" з 28 лютого до 1 квітня. Рішення було ухвалене через відсутність прориву в переговорах між Росією та Україною.

В адміністрації Трампа вважають, що питання "Лукойла" має стати частиною угоди щодо України. Навіть z-пабліки дають невтішний прогноз: ситуація складається так, що Вашингтон отримує вигоду за будь-якого сценарію. Якщо переговори щодо України пройдуть успішно, то Трамп зарахує собі в актив дипломатичну перемогу і включить "Лукойл" до домовленостей із РФ. Якщо ні, то США просто завершать експропріацію 22 млрд доларів США міжнародних активів "Лукойла" під виглядом їх продажу фонду Carlyle і Казахстану, який приєднався до нього і вже повідомив Мінфін США про своє пріоритетне право купити місцевий бізнес "Лукойла".

Тобто будь-яка угода передбачатиме, що "Лукойл" не отримає авансових коштів, а всі надходження від продажу будуть розміщені на заблокованому рахунку, що перебуває під юрисдикцією США.

Чому Москві не варто радіти війні в Ірані

Навіть профільні російські експерти прямо визнають, що глобальний бум на енергоринку через війну в Ірані проходить повз Москву. Хоча короткочасний сплеск прибутків і відбувся, стратегічно Кремль не є спроможним скористатися "золотим дощем" нафтодоларів для поповнення свого бюджету. Попри сприятливу кон'юнктуру, Росія залишається осторонь по-справжньому великого заробітку.

Єдина причина - завершення західного напрямку експорту. Східний напрямок має суворі обмеження: загальна потужність трубопроводів до Китаю складає лише 1,9 млн барелів на добу. З Сахаліну надходить 250 тисяч барелів, а Білорусь споживає 300 тисяч - це лише незначна компенсація за втрачені західні ринки. На 2021 рік частка російської нафти в загальному імпорті нафти до ЄС становила приблизно 27 %. Через нафтопровід "Дружба" постачали близько 750 тисяч - 1 мільйон барелів на добу. Інші 1,5 мільйона барелів на добу транспортували морем через порти, що зазнали руйнувань, зокрема Приморськ, Усть-Луга та Новоросійськ.

Конфлікт на Близькому Сході викликав цінове зростання на нафту, яке могло б стати справжнім порятунком для Росії. Однак, замість отримання значних прибутків, Москва демонструє обмежені можливості свого "паралельного імпорту". Світовий ринок нафти святкує успіх, тоді як Росія відчуває себе зайвою на цьому заході. З урахуванням стану інфраструктури та постійного тиску у вигляді дронів і санкцій, найближчим часом немає підстав сподіватися на нові запрошення до гри.