Святослав Вакарчук святкує півстоліття: ТСН.ua представляє унікальні світлини фронтмена "Океану Ельзи".

Сьогодні, 14 травня, Святослав Вакарчук, фронтмен знаменитого гурту "Океан Ельзи", святкує своє півстоліття.

Одним із найбільш запам'ятовуваних подарунків, який музикант отримав цього року, стала довгоочікувана книга, присвячена 30-річчю його рідного колективу "Океан Ельзи". Це видання містить понад 500 архівних знімків та спогадів відомих особистостей музичної сфери. Історія ОЕ розповідається через призму тих, хто був поруч: фотографії, спогади та коментарі. Автор-упорядник Ігор Панасов зібрав унікальні матеріали, щоб детально висвітлити шлях становлення найвідомішого гурту України.

Унікальні фотографії вперше з'явилися в книзі "ОЕ. 30 років у фото та спогадах". Тепер, за погодженням з PR-службою гурту, деякі з цих знімків разом із коментарями музикантів будуть опубліковані на сайті ТСН.ua, вперше потрапляючи в Інтернет.

Святослав Вакарчук: "Цей бейджик містить мою фотографію, яку я зробив рік тому для паспортних потреб. Раніше у мене був лише закордонний паспорт, але настав час отримати й внутрішній. Отже, перше фото, яке було вмонтовано в мій паспорт, було зроблене, коли мені було 21 рік, а не 16".

Святослав Вакарчук зазначив: "Не варто сприймати серйозно знімки, на яких я з бас-гітарою або за барабанами. Це просто жарт. Я не вважаю себе музикантом, який вміє грати на ударних. Можу продемонструвати певні навички, але лише на початковому рівні, не так, як Пол Маккартні."

Денис Глінін згадує: "Декілька років тому я та Славік часто відвідували київський заклад під назвою 'Текіла Хауз'. Там подавали коктейль, що звався 'Субмарина'. Його приготування полягало в тому, що в чарку наливали текілу, потім накривали її пивним бокалом, перевертали, і бокал заповнювали пивом. Під час нашого пиття текіла повільно змішувалася з пивом. Після декількох таких незабутніх вечорів я більше п'яти років не міг навіть дивитися на текілу, не кажучи вже про те, щоб вживати її".

Святослав Вакарчук: "Цю фотографію зроблено у 2004 році у моєму житлі. Я придбав цю клавінову приблизно за $1,5 тисячі в магазині Yamaha. На ній я створив більшість композицій для альбому 'Суперсиметрія' та частину треків з 'Модель'. Вона досі зі мною, і я завжди беру її на сольні виступи в невеликих залах, де немає роялю".

Святослав Вакарчук поділився спогадами: "Через два роки після нашої поїздки Луї Франк розпустив "Океан Ельзи", коли Діма та Юра вирушили до його проекту Esthetic Education. Тоді ми з Денисом і Юрою завітали до нього в гості. Напевно, саме Луї зробив ті фотографії в лондонському метро".

Святослав Вакарчук поділився спогадами: "Разом із Петром Чернявським ми мандрували військовими частинами, спілкуючись та виконуючи пісні під акомпанемент гітари. Ми відвідали Крим, зокрема Севастополь, а також кілька інших частин. Запросив нас на цю подію тодішній міністр оборони".

Святослав Вакарчук поділився спогадом: "Після свого виступу в цих концертних штанах, які були абсолютно мокрі, я вирішив покласти їх на UFO-обігрівач, щоб трохи їх висушити. І раптом вони загорілися".

Мілош Єліч: "Це був унікальний момент, коли в мене вдома зібралася вся команда. Тоді ми переживали дуже незвичні емоції. Локдауни та карантини оточували нас, а ми намагалися завершити та випустити новий альбом… На той момент ми вже пройшли через хворобу. Ми залишилися живими, і морально стало трохи легше".

Святослав Вакарчук поділився своїми враженнями: "Виступ на скляному мосту в Києві став для нас справжнім джерелом натхнення. Тому я вирішив, що ми створимо нещо подібне на набережній Маріуполя 24 лютого. Ми вже придбали квитки на ранковий рейс до Дніпра, звідти планували поїхати на автомобілі в Маріуполь. Але коли почалися обстріли, у нашому чаті Мілош запитав: "Ми ж не вирушаємо в Маріуполь, чи не так?". Це питання звучало риторично".

Святослав Вакарчук: "Це було в районі Кутузівки під Харковом. Там стояла спалена колона російських танків. Хоча їхати було небезпечно - у той день ворожа ДРГ вбила на посту двох наших хлопців, - я вирішив це зробити. Хотів просто поспілкуватися з нашими військовими, які тримали оборону. Там ми зустріли знімальну групу Мстислава Чернова. Він запитав: "Слава, можна я тебе познімаю?". Я погодився. Ми залізли в окоп. У той конкретний день, там не відбувалося боїв, але це просто коротка пауза".