Тато вирушив на фронт у 50 років, а мама викладає в школі: які факти відомі про батьків талановитого учасника хору "Гомін", які в дев'ять років вирішили віддати його в інтернат?
Головний хормейстер Львівської національної опери та зірка хору "Гомін" Вадим Яценко поділився цікавими фактами про своїх батьків. Мама і тато артиста все життя провели в селі, а про розвиток сина у сфері музики піклувалися з самого дитинства, адже у 9 років відправили його на навчання в інтернат.
Диригент поділився, що його мама вже багато років працює в освітній сфері, тоді як його 50-річному батькові довелося суттєво змінити професію. Приблизно рік тому він отримав повістку і став на службу в Збройних Силах України. Про свою родину хормейстер розповів під час інтерв'ю для проєкту "Наодинці".
"Це була повістка, яка прийшла просто додому, і тато пішов. Мій тато не військовий, він навіть не служив в армії. Він працював у сільській школі в котельні, ловив рибу і продавав. У нього є якась бізнес-жилка. Мама у мене працює в школі секретарем. Тато ніколи в житті не брав до рук зброї", - висловився диригент.
Вадим Яценко розповідає, що його батьки все життя займалися сільським господарством і дуже наполегливо трудилися. Наразі у батька диригента виникли деякі проблеми із серцем, але в армії йому запропонували посаду, яка не має негативно впливати на його здоров'я.
"Мій батько, скажімо прямо, не вирішить йти в розвідку. Він має такий же зріст, як я, але вдвічі ширший. У війську йому визначили спеціальність, яка може бути корисною для країни, але не змусить його ризикувати", - розповів соліст хору "Гомін".
Вадим Яценко підкреслив, що його мама дуже чекає на швидке повернення батька додому, оскільки вони звикли проводити багато часу разом. Сам же хормейстер вже не може згадати, коли востаннє зустрічався з батьком, але зазначив, що це не пов'язано з війною — причина в тому, що зараз їхні домівки розділяє велика відстань.
До речі, як поділився головний хормейстер Львівської національної опери, він покинув батьківський дім ще в дитинстві. Мама і тато віддали його в музичний інтернат, за що він їм дуже вдячний.
"Коли мені виповнилося дев'ять років, я вирушив навчатися в школу-інтернат. Це було не звичайне навчання, а спеціалізований заклад, схожий на спортивний чи музичний інтернат. Ніхто там не залишався насильно; ти просто приїжджав, щоб навчатися і спілкуватися з однолітками. У мене з батьками завжди були теплі стосунки. Моя мама дуже переживала, що це може негативно вплинути на наші взаємини, але я безмежно вдячний за це рішення. Для мене це не було важким випробуванням — я просто бігав, грав у футбол з друзями і займався сольфеджіо, а от батькам було важче з цими переживаннями," - поділився своїми спогадами диригент.
