Ти, Дональде, вступив у конфлікт з Рокфеллерами, і тепер "успішно" прямуєш до імпічменту. Інтерв'ю з Романом Безсмертним.

Переговори між Росією та США зайшли у безвихідь: Москва відкинула американські пропозиції щодо завершення війни в Україні "в їх теперішньому вигляді" і продовжує ставити свої умови для подальших дискусій про припинення бойових дій. Зокрема, агресор настає на "усуненні корінних причин" свого вторгнення в Україну, що фактично означає вимогу про повну капітуляцію нашої країни.

Перемир'я в Україні навряд чи буде досягнуте у найближчі кілька місяців - так вважають високопосадовці адміністрації Трампа. Зокрема, держсекретар Марко Рубіо заявив, що США ще далекі від досягнення угоди. У цій ситуації президент США Дональд Трамп дедалі більше втрачає терпіння та повідомив, що існує "психологічний дедлайн", який вимагає від Росії нарешті перейти до практичних кроків щодо перемир'я. Інакше він буде "розчарований".

Україна ж продовжує вирішувати свої питання. Так, 4 квітня в Києві відбудеться зустріч із групою військових представників тих країн, які готові розмістити контингенти на українській території у межах коаліції охочих. За словами президента України Володимира Зеленського, якщо раніше "були лише консультації", то ця зустріч "буде глибокою".

В українському дипломатичному середовищі та політиці Роман Безсмертний висловив свої погляди на ці та інші важливі теми в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.

- Американські ЗМІ повідомляють, що особисте роздратування Трампа щодо Кремля зростає. Американський лідер нібито незадоволений Путіним і вважає, що Росія "тягне час щодо переговорів про повне припинення вогню". Трамп також повідомив, що існує якийсь "психологічний дедлайн", який вимагає від Кремля нарешті перейти до практичних кроків щодо перемир'я, інакше йому доведеться застосувати реальні примусові інструменти.

- Насправді на сьогоднішній день оцей настрій і психологічний дедлайн - це не для Путіна, це власне стан самого Дональда Трампа, який поволі заходить у глухий кут. Погляньмо на всі напрями, які оголошувалися під час виборчої кампанії, під час вступу на посаду й протягом двох місяців у Білому домі, а які вже є результати.

Те, що стосується Близького Сходу. Трампу вдалося зіскочити з теми, яка вернулася у свій статус війни, яка набирає дуже жорстоких обертів і розширюється. Окрім того, Дональд Трамп думав, що ударом по хуситах стабілізує ситуацію, а він втягнув у це протистояння ще одного гравця, створивши фактично ще одне полум'я війни.

Ще один театр дій - візит міністра оборони США Гегсета до Японії і діалог його з філіппінським керівництвом призвели до того, що майже дві доби Тайвань був у блокаді через навчання Китаю. Наступний момент - Європа. Уперше за весь час перебування Трампа при владі президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн абсолютно чітко сказала, що Європі є чим відповісти на кроки США щодо мит, тарифів, і вони це зроблять.

Щодо ситуації в Росії, то вона ясно демонструє повний крах. 30 березня, коли президент Фінляндії Александр Стубб, вважаючи його одним з найталановитіших дипломатів сучасності, відвідав Дональда Трампа для гри в гольф, він доступно пояснив, що той, м’яко кажучи, знаходиться в скрутному становищі. Після цього пролунали заяви про його незадоволення діями Росії. Адже вже квітень, і незабаром закінчаться ці 100 днів, після яких доведеться звітувати про досягнуті результати. А насправді, як виявилось, є лише невдачі по всіх фронтах.

Відзначається, що команда Трампа проводить обговорення щодо подальших кроків і вивчає можливість посилення санкцій проти "тіньового флоту", що займається транспортуванням підсанкційної російської нафти. Також розробляються нові механізми тиску на Москву, зокрема за підтримки двопартійної групи сенаторів, що є важливим аспектом. Як ви думаєте, чи можливо здійснити реальний тиск на Москву? Чи продовжить Трамп просто чекати і не реагувати на фактичне ігнорування з боку Москви його пропозицій?

На мою думку, Трамп стратегічно рухається до імпічменту, роблячи серйозні помилки. Кожен його наступний крок, здається, лише погіршує ситуацію. Нещодавно Китай, Японія та Південна Корея оприлюднили спільну заяву, в якій зазначили, що разом розроблять політику у відповідь на митно-тарифні заходи Трампа. Прем'єр Гренландії прямо висловив своє невдоволення, сказавши "до побачення, Дональде Трамп". А новий прем'єр Канади Марк Карні відкрито заявив, що США не можуть диктувати умови його країні. Чи не усвідомлює американський президент, що, зачіпаючи Канаду, він вступає в конфлікт із Рокфеллерами? Справді, йому не вистачає розуміння цього факту. Незважаючи на численні попередження, він продовжує рухатися в бік імпічменту, і, здається, результат неминучий.

Щодо російського треку, то Дональда Трампа розбирає на запчастини фюрер московський. Вони його вже давно втопили своїми відмовами, наприклад, про ті самі "першопричини". Тобто фактично кажуть забирати свої папірці, вони їм не потрібні, їм "першопричини" треба, а не зупиняти вогонь. Ось вам картинка. Насправді він перебуває у страшенно дискомфортному стані, який для нього лише зростатиме.

В Україні малоймовірно, що мир буде досягнуто найближчим часом, так вважають представники адміністрації Трампа. Міністерка закордонних справ Німеччини, Анна Лена Бербок, під час свого візиту до Києва також підкреслила, що переговори між США та Росією щодо врегулювання конфлікту зайшли в глухий кут. Чи можливо, що Трамп змінить свій акцент у разі відсутності швидкого прогресу в Україні, щоб продемонструвати хоч якусь перемогу? Наприклад, віцепрезидент США Венс відвідав Гренландію, зазначивши, що адміністрація Трампа прагне отримати контроль над цим островом і вжити всіх необхідних заходів для цього. Ситуація з Іраном також загострюється: Трамп прямо заявив, що якщо Іран не укладе потрібну угоду, його чекає атака.

Трамп і його оточення наразі намагаються виправдати свої дії, що призводить до суперечливих рішень стосовно Гренландії та Ірану. Проте зрозуміло, що їхні плани зазнають невдачі. У цій ситуації необхідно зібратися з думками, але, на жаль, це не для Трампа і його некомпетентної команди. Це не лише моя думка, багато хто зараз висловлює подібні думки.

Президент України Володимир Зеленський оголосив, що 4 квітня відбудеться зустріч з представниками військових делегацій країн, готових розмістити свої контингенти на території України. "Це буде перша значна зустріч, раніше ми лише проводили консультації. Сподіваюся, що ми отримаємо додаткові роз'яснення та деталі", - підкреслив Зеленський. Серед учасників зустрічі обов'язково будуть представники Великої Британії та Франції, які вже анонсували свою участь. Проте ці країни досі не змогли реалізувати план розміщення європейських військ в Україні, що обговорювалося на засіданні "коаліції охочих". Основною перешкодою залишається відсутність підтримки з боку США для цієї коаліції.

Що потрібно для досягнення миру? Уявіть собі, що поруч із українським солдатом-офіцером з'являється його колега з коаліції демократичних країн. Але, на жаль, ні Трамп, ні численні європейські лідери, включно з італійською прем'єркою Мелоні, не готові до цього кроку. Тому я маю серйозні сумніви щодо можливості формування такої коаліції. Трамп прагне досягти перемир'я, щоб вийти з конфлікту, тому на цьому етапі не варто очікувати на мирну угоду. А "коаліції охочих" не буде, адже для її створення потрібен чіткий статус та мандат, яких немає під час тимчасового припинення вогню. Всі зусилля можуть виявитися марними, адже ситуація може знову загостритись у будь-який момент. На сьогоднішній день з обох сторін налічується майже 1,6 мільйона військових, і Трамп це чудово розуміє.

Згідно з інформацією, наданою штабами Франції та Великої Британії, було розроблено три можливі сценарії, які детально охоплюють аспекти висадження, розташування, перебування та функції цього контингенту. Штаби виконали свою роботу, адже мають досвід роботи в різних умовах. Однак нині немає чітких вказівок щодо того, в якому статусі ці війська мають діяти в Україні. Чи вони беруть участь у бойових діях разом з українськими силами, чи виконують роль загороджувальної сили, чи, можливо, займають нейтральну демілітаризовану зону? Ці питання залишаються без відповіді. І поки що, не маючи ясності щодо їхньої місії, вони заявляють: "Добре, ми надішлемо війська". Але що буде далі? Яка їхня роль на місці?

- Є друга ідея захисту України, її озвучила прем'єрка Італії Мелоні, яка пропонує замість розгортання сил підтримки поширити щодо України положення НАТО про взаємну оборону, не приймаючи країну до альянсу. Це було б "простіше та ефективніше, ніж інші ідеї, які знаходяться на столі, і буде задіяно лише у тому разі, якщо Росія знову нападе на Україну", вважає Мелоні. На ваш погляд, до цієї пропозиції можна реально прислухатися, зважаючи на той факт, що Мелоні сьогодні як ніхто в Європі має тісні контакти з адміністрацією Трампа та із ним особисто?

Я б відповів, що нам необхідні обидва варіанти. Насправді, можна активізувати застосування п'ятої статті стосовно України і створити "коаліцію бажаючих" — хочете 60 тисяч, формуйте 60 тисяч, хочете 100 — формуйте 100 тисяч. Головне, що сьогодні Європа усвідомлює: розвиток подій свідчить про те, що Росія може завдати удару по європейських країнах. Це можуть бути Балтійські держави, Польща, але Європі слід навчитися воювати. І робити це вона може лише в Україні. Сучасний рівень інтенсивності війни в Україні вказує на те, що жодна європейська армія, зокрема і війська НАТО, не здатні підтримувати таку інтенсивність, як ті сили, які зараз перебувають в Україні. Це вже стало зрозумілим. Таким чином, з одного боку, європейці зацікавлені долучитися до цього процесу. З іншого — вони є законослухняними людьми і запитують: "Надайте нам статус, мандат, що ми маємо робити?"

Щодо позиції Джорджі Мелоні, варто зазначити, що вона активно підтримує зв’язок з Дональдом Трампом. Вони періодично спілкуються, обговорюючи актуальні питання. Крім того, Мелоні підтримує контакти з Ілоном Маском та Джаредом Кушнером, зятем Трампа, що свідчить про її вагоме місце в американській політиці. Її запрошують на різноманітні заходи республіканців, і ці зв’язки формуються на основі її політичної платформи та ідеології. Проте в Італії політика, по суті, є мистецтвом — вона нагадує італійську пісню, що відзначається багатоголоссям та різноманітністю, що надає Мелоні можливість гнучко маневрувати у своїй діяльності.

Щодо питання залучення п'ятої статті як гарантії для України без її членства в НАТО, варто зазначити, що це не суперечить жодним міжнародним документам. Як я вже зазначав, це не конфліктує з можливістю формування військових контингентів без НАТО. Це означає, що якщо Україна стане жертвою агресії, п'ята стаття забезпечить її захист. Проте, важливим є другий абзац, на який я постійно акцентую увагу: кожна країна має право самостійно визначати свою участь у цьому процесі. Тобто, ми підтримуємо допомогу, але лише в межах наших можливостей, а не в тій формі, яка може бути необхідною. Таким чином, з одного боку, п'ята стаття є вдалим кроком, який може бути корисним, але з іншого боку, залишається питання, чи буде вона насправді активована.

У світлі того, що адміністрація Трампа не змогла змусити Росію до серйозних мирних переговорів, навіть домовленості про припинення вогню виявилися недосяжними, чи можливо, що Китай може стати активним гравцем у процесі врегулювання конфлікту? Наприклад, президент Франції Еммануель Макрон висловив надію, що лідер КНР Сі Цзіньпін "зможе зіграти важливу роль" у зміцненні миру. Міністр закордонних справ Китаю вже запевнив у готовності до співпраці з Францією проти "однополярної гегемонії", адже переговори між Трампом і Путіним залишають Європу осторонь.

- Я вважаю, що Китай нічого такого особливого не може, бо не впливає і не буде впливати на Путіна. Навпаки, це Путін впливає на поведінку й дії китайського лідера. Основою цього є явний перекіс на користь Росії в питаннях ядерного потенціалу. Це все змітає. До того ж я все бачив у світі, багато прожив, читав, навіть учив. Але не те, щоб хтось вірив більшовикам, які ж надурять за будь-яких умов. І тому довіряти Китаю може тільки людина, яка не знає історії більшовизму. Це зло. Більшого зла, разом із нацизмом й фашизмом і так далі, не існує на планеті Земля. Тому якою може бути роль Китаю у мирному процесі? На мій погляд, жодною конструктивною.