"Ти не гратимеш із цим українським юнаком": як зменшується підтримка Польщі в найкритичніший момент для України.

У Польщі згасає хороше ставлення і підтримка українців у найнебезпечніший для України час.

Про це пише Вloomberg.

Коли поляк почув, як Олександра Іванюк веде розмову українською зі своєю подругою в переповненому трамваї Варшави, він не зміг стримати гнів і почав виголошувати тираду образ. Лисий і одягнений у військове камуфляжне вбрання, він адресував свої образи до всіх у вагоні польською, навіть не прагнучи подивитися в очі двом українським жінкам.

"Всіх це вразило, але найбільше мене вразило те, що ніхто не відреагував", — ділиться своїми думками 39-річна Іванюк, науковець, яка провела 15 років у Варшаві, ще до початку російської агресії проти України. "Я усвідомила, що не маю достатньо сміливості підійти до нього особисто, оскільки мені здавалося, що це може призвести до фізичного насильства".

На думку журналістів, цей випадок ілюструє трансформації, що відбуваються в Польщі, економіка якої значно виграла від українських трудових ресурсів і яка відіграє ключову роль у наданні західної підтримки Україні.

Розриви у солідарності між Варшавою та Києвом стають дедалі помітнішими, а опозиція до підтримки України перетворюється на ключовий аспект боротьби за владу у верхніх ешелонах польської політики.

Місяць після початку повномасштабного вторгнення, дослідження, проведене варшавською соціологічною компанією CBOS, виявило, що 94% поляків бажали б прийняти українських біженців. Проте нещодавнє опитування CBOS показало, що рівень підтримки знизився до 48%, а половина респондентів вважає, що державні виплати, які надаються українським біженцям, є надто великими.

Президент Кароль Навроцький, який здобув неочікувану перемогу на виборах на початку цього року, обійшов чинного прем'єр-міністра Дональда Туска у боротьбі за пост глави держави. Він висловив сумніви щодо амбіцій України приєднатися до НАТО та Європейського Союзу.

Він та його однодумці з партії "Право і справедливість" звинуватили біженців у тому, що вони "вишиковуються в чергу" за отриманням соціальної допомоги. У серпні Навроцький відмовився підписати законопроєкт, що передбачав розширення їхньої підтримки.

"Це складне питання, яким чином Навроцький зможе знайти баланс між польською національною безпекою та зростаючими антиукраїнськими настроями в правому електораті," - зазначає Петро Бурас, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин у Варшаві.

Міграційні процеси до Польщі значно активізувалися в 2015 році, коли Україна переживала економічну кризу. Все більше людей почали шукати тимчасову роботу на промислових підприємствах, в будівництві та в секторі послуг. Після вторгнення Путіна виникла ще одна хвиля міграції, і, за інформацією Єврокомісії, приблизно мільйон українців досі отримують тимчасовий захист у Польщі.

Після агресії Росії Польща направила до Києва мільярди злотих у вигляді військової та фінансової допомоги. В результаті стратегічних та економічних причин поставки озброєнь були замінені на політичну підтримку та використання польської території для логістичних цілей.

Бренди, знайомі кожному українцю, відчинили свої магазини у Польщі. У закладі "П'яна вишня" під покровом Палацу культури, культової сталінської висотки Варшави, подають українські спиртні напої. Загалом за кілька кроків знаходиться пекарня "Львівські круасани".

Економісти підкреслюють значний внесок українських мігрантів. У березні цього року Польський банк розвитку оцінив, що українські працівники, включаючи тих, які прибули до країни до 2022 року, формують приблизно 2,4% валового внутрішнього продукту Польщі, який нещодавно перевищив позначку в 1 трильйон доларів.

У доповіді за 2024 рік зазначено, що 78% українців, які переїхали до Польщі, знайшли роботу.

"Завдяки українським трудовим мігрантам ми могли б відшкодувати нестачу робочої сили в умовах значного демографічного занепаду", -- зазначив Ян Бжозовський, економіст з Ягеллонського університету в Кракові.

Він зазначив, що не варто мати негативне ставлення до українців з боку поляків.

"Вони не зобов'язані залишатися в Польщі, тому можуть вирішити переїхати до Німеччини, Франції або інших країн Європейського Союзу. Негативне ставлення до них також має значення", -- зазначає польський економіст.

Дані про злочини, пов'язані з ненавистю та дискримінацією, є досить складними для аналізу, оскільки багато постраждалих не звертаються до правоохоронних органів, а у випадках, коли це все ж відбувається, інформація про національність чи етнічну приналежність часто залишається неозначеною. За інформацією польської поліції, у 2024 році в Польщі було зареєстровано 651 випадок, пов'язаний з українськими громадянами, а впродовж перших дев'яти місяців цього року – 477 випадків.

Польський омбудсмен з прав людини звернув увагу на "збільшення випадків дискримінації та розпалювання ненависті стосовно українців, що мешкають на території Польщі".

Асоціація "Ніколи більше", варшавська неурядова організація, яка збирає дані про расизм та ксенофобію, заявила, що кількість фізичних нападів на українців також збільшилася в період з 2024 по 2025 рік.

Згідно з висловлюваннями Олени Бабакової, яка є дослідником і аналітиком міграційних явищ, стереотип "невдячного українця" займає значне місце в антиукраїнських наративах. Вона зазначає, що коли поляки стикалися з українцями, які відмовлялися виконувати будь-яку роботу і могли скласти їм конкуренцію, це порушувало неформальний соціальний договір.

Бабакова — українка, котра прожила у Польщі 17 років, особисто стала свідком цього обурення. Вона пригадує випадок на дитячому майданчику у Варшаві, який ілюструє, що для деяких поляків українці не мають права зберігати свою національну ідентичність.

"На дитячому майданчику моя дитина грала в пісочниці з маленькою дівчинкою, і коли її батько помітив український акцент, він відвів її вбік і сказав: 'Ти не повинна грати з цим хлопчиком з України', – поділилася Бабакова. 'Моя дитина є громадянином Польщі і вільно спілкується польською мовою'."

Війна, що розгорнулася між Росією та Україною, змусила Київ і Варшаву на певний час відкласти суперечки, зокрема щодо Волинської трагедії. Однак, ситуація, яку Польща сприймає як геноцид, стає сприятливим ґрунтом для дій Росії, що прагнуть посіяти розбрат між Польщею та Україною.

У серпні на виступі Макса Коржа сталися сутички між прихильниками артиста та охороною, коли один із відвідувачів продемонстрував червоно-чорний прапор, що асоціюється з ОУН-УПА. У відповідь на суспільне обурення з приводу цього символу прем'єр Туск оголосив про висилку 63 осіб, серед яких 57 були українцями.

Згідно з інформацією, що надходить з місцевих засобів масової інформації, у вересні в околицях Варшави група поляків здійснила напад на молодих українців, вимагаючи, щоб вони повернулися на фронт.

Соціологи зазначають, що польське бажання підтримувати Україну проходить через цикли підйомів і спадів, і, ймовірно, наступні спади можуть бути ще більш вираженими. Перший сплеск підтримки, який відбувся після 2022 року, вже "вичерпався", і польський ентузіазм на підтримку України після подій Майдану 2014 року зазнав подібної долі.

Для Олександри Іванюк інцидент у трамваї цього літа звів нанівець роки прогресу. Реакція на вторгнення Путіна змусила її відчути, що говорити українською мовою публічно в Польщі тепер не так і соромно.

"Я нарешті відчула, що мені більше не потрібно турбуватися про те, як мене сприймуть на публіці", -- сказала вона. "Не хочу сказати, що хвиля солідарності спала, тому що багато людей (поляків -- ред.), як і раніше, роблять багато для українських біженців, але атмосфера явно змінюється у бік ворожості та агресії".

Ще в минулому Генеральний штаб Польщі висловив занепокоєння, що Росія має намір спровокувати антик українські настрої серед населення Польщі.