Трамп відмовляється від ролі посередника: США більше не будуть брати участь у переговорах між Україною та Путіним.
Незабаром після цього президент США висловив думку, що наступний раунд переговорів між Україною та Росією, після Стамбула, може відбутися у Ватикані. "Папа Римський та Ватикан виявили великий інтерес до організації цих переговорів. Давайте почнемо!", -- зазначив Трамп, який всього кілька тижнів тому жартував про можливість стати наступним Папою. Крім того, він відмовився від введення нових санкцій проти Росії за її небажання припинити війська, оскільки, на його думку, це могло б зашкодити процесу переговорів.
Проте, здається, що ситуація вже не змінилася. Президент Фінляндії Александр Стубб висловив думку, що наступний раунд технічних переговорів між Україною та Росією може відбутися наступного тижня у Ватикані. Він зазначив, що "число посередників зросло, адже Європа також залучена", але підготовки з обох сторін поки що не спостерігається. Тим часом, під час недавнього візиту Путіна до Курщини, місцеві посадовці закликали Кремль включити українські Суми до складу Росії. А Міністерство закордонних справ Росії знову заявило, що не має наміру вести переговори з європейськими лідерами щодо України та війни.
Отже, які подальші кроки після зустрічі в Стамбулі та третьої телефонної розмови між Трампом і Путіним? Чи можуть переговори між Україною та Росією продовжитися у Ватикані? Чи дійсно США залишать Україну наодинці з російською агресією? ТСН.ua зібрав думки західних ЗМІ, експертів і коментаторів щодо цих питань.
Нещодавно під час слухань у Конгресі державний секретар Марко Рубіо, ухиляючись від визнання Путіна воєнним злочинцем, зазначив, що Сполучені Штати сподіваються отримати від Росії письмові умови для припинення вогню. За його словами, саме це може допомогти зрозуміти справжні наміри Москви.
"Якщо це дійсно реалістичний набір умов, і ви здатні з ним працювати, то це одне. Але якщо там є вимоги, які, як ми знаємо, абсолютно нереальні, це, на мою думку, буде знаковим. Що стосується рішень президента на той момент, я не можу говорити від його імені," -- зазначив Марко Рубіо. Він також підкреслив, що США чітко донесли до російських офіційних осіб (у Стамбулі -- Ред.), що Сенат підготував законопроєкт, що передбачає жорсткі санкції -- до 500% для країн, які купують російську нафту, газ, уран та інші ресурси. Однак, поки що ми не спостерігаємо жодних зрушень у напрямку його ухвалення в Конгресі.
Ключове в цій заяві Рубіо: "А що президент вирішить зробити на той момент, я не можу говорити за нього". Хоча, насправді, не є секретом, що адміністрація Трампа взяла курс на зближення з Росією, навіть за рахунок інтересів України. І Рубіо про це прекрасно знає. Саме тому, як повідомило видання Politico, США виступили проти включення до спільної заяви G7, яку готують міністри фінансів країн Великої сімки у Канаді, обіцянки подальшої підтримки України та фрази про протиправність розв'язаної Росією війни. І це вже не вперше, разом із солідаризацією США з Росією, Північною Кореєю та іншими диктатурами в ООН.
Трамп вже публічно відмовився від посилення санкцій проти Росії. А після цього російський міністр закордонних справ Сергій Лавров заявив, що Росія не погодиться на безумовне припинення вогню. Але в Білому домі знову зробили вигляд, що не почули цієї заяви, продовжуючи вочевидь чекати на надання Кремлем якихось своїх письмових вимог. Проте, і так зрозуміло, що там буде: зупинення мобілізації в Україні та постачань західної зброї Києву; відмова України від членства в НАТО та постійний нейтральний статус; вихід Сил оборони України з чотирьох українських областей -- Донецької, Луганської, Херсонської і Запорізької, які Путін ще у вересні 2022 року незаконно записав до конституції РФ, проте російська армія їх повністю не контролює тощо.
Хоч Трамп не розуміє і не хоче зрозуміти справжніх причин війни Росії проти України, він добре усвідомлює, що залученість США в переговорний процес між Росією з одного боку, та Україною і ЄС з іншого, в якості нейтрального посередника (а, насправді США грають на боці Росії), добряче б'є по його рейтингу. І це не дивно. Нещодавнє опитування Harvard CAPS/Harris Poll свідчить, що 62% американців підтримують продовження військової підтримки України. Тому, можливо, вже навіть прихильний до республіканців телеканал Fox News ставить доволі незручні запитання як самому Трампу, так і членам його адміністрації.
Однак, замість того щоб постати в ролі потужного лідера США в очах обох політичних таборів — демократів і республіканців, Трамп обрав ігнорувати війну Росії проти України. Як зазначає The New York Times, це більше не є його проблемою. У дописі Трампа на платформі Truth Social, який з’явився одразу після його розмови з Путіним, можна помітити, що він погодився на ще одну умову російського президента — прямі переговори між Україною та Росією без участі США та ЄС, що залишає Київ наодинці з Москвою без підтримки союзників. Також Трамп вважає, що Путін не має наміру припиняти війну, оскільки впевнений у своїй перемозі. Про це, зокрема, повідомила The Wall Street Journal, посилаючись на слова президента США під час його зустрічі з європейськими лідерами в понеділок, 19 травня, відразу після розмови з Путіним.
Схоже, що Володимир Зеленський мав рацію, коли зазначав, що російська пропаганда справляє суттєвий вплив на Дональда Трампа. Візит президента Південної Африки Сиріла Рамафоси до Вашингтона, який закінчився конфліктом в Овальному кабінеті, продемонстрував, що теперішній президент США в значній мірі піддається впливу дезінформації. Трамп звинуватив Рамафосу в геноциді білих фермерів, намагаючись підкріпити свої слова відеоматеріалом, на якому нібито було зафіксовано понад тисячу могил. Проте насправді ці "могили" виявилися фальшивими, адже вони були частиною акції протесту проти насильства.
У статті, опублікованій у The Hill, колишній американський посол в Україні Стівен Пайфер підкреслює, що Трамп має численні можливості впливати на Путіна. Серед них – усунення недоліків в західних санкціях, які дозволяють Росії отримувати фінансування для продовження військових дій; ініціювання звернення до Конгресу щодо нового пакету військової допомоги для України; а також, звичайно ж, співпраця з Європейським Союзом та G7 для конфіскації заморожених активів Центрального банку Росії з метою передачі їх Україні для закупівлі зброї та фінансування процесу відновлення.
Однак, здається, Трамп дійсно переконаний, що зможе встановити економічні зв'язки з Росією та отримувати з цього вигоду. Він про це писав у своєму пості на Truth Social одразу після третього телефонного дзвінка з Путіним, підкреслюючи "безмежний потенціал і ресурси Росії". На його думку, єдина перешкода на цьому шляху – це Україна. Саме Київ, а не Москва, став об'єктом його звинувачень у започаткуванні конфлікту, а також у нашому бажанні вступити до НАТО. Проте, як зазначає міжнародний аналітик Девід Ігнатіус у своїй статті для The Washington Post, Трамп помилково оцінює економічні можливості Росії.
"Росія продовжує бути країною з високим рівнем корупції та поганим управлінням економіки, яка все ще значною мірою залежить від експорту енергетичних ресурсів та корисних копалин. Протягом останніх десятиліть вона переживає занепад, а не прогрес. Якби Трамп мав більш обґрунтовану економічну оцінку, він міг би зрозуміти, що вигідніше було б інвестувати в економіку України," – зазначає Девід Ігнатіус.
Старший науковий співробітник Центру Європи та Євразії Інституту Гудзону Даніель Кочіс підкреслює, що адміністрація Трампа має відмовитися від свого підходу до війни Росії проти України "угода або крах", адже закінчення війни на прийнятних умовах та утвердження спадщини Трампа як миротворця (і, можливо, отримання Трампом Нобелівської премії миру -- Ред.) все ще можливе. Але для цього Трамп має спрямувати своє прагнення до миру на єдину стратегію -- послаблення Путіна та ведення переговорів з позиції сили. Експерт нагадує, що армія РФ дуже залежить від великих виплат контрактникам і сім'ям загиблих.
"Обмеження можливостей Москви фінансувати армію, наприклад, шляхом придушення тіньового флоту танкерів, які вона використовує для перевезення сирої нафти, змусить її або відмовитися від плану розширення чисельності своїх ЗС до 1,5 млн військовослужбовців, або почати активніше набирати війська із заможніших класів російського суспільства, які набагато ближче до бази влади Кремля та становлять більший ризик для стабільності режиму", -- наголошує Даніель Кочіс.
