У Володимира Путіна виникають суттєві труднощі: чи готовий Захід завдати удару по російській економіці, примусивши Кремль припинити військові дії?
Згідно з інформацією, опублікованою в The Washington Post, Трамп і Путін, які є самопроголошеними геополітичними "альфа-самцями", планують зустріч у 2025 році.
Це було очевидно ще з самого початку. Ми не можемо забути про те, як Трамп проявляв схильність до налагодження відносин із диктаторами під час свого першого президентського терміну. Наприклад, влітку 2018 року він провів зустріч із Путіним у Гельсінкі. Хоча цей саміт не приніс жодних суттєвих результатів, він обернувся для Трампа великим скандалом, адже на пресконференції він віддав перевагу словам Путіна, нехтуючи даними американських розвідників про втручання Росії у вибори в США 2016 року.
З коментарів Дональда Трампа та його команди випливає, що їхня мета — якомога швидше завершити конфлікт між Росією та Україною шляхом замороження бойових дій і встановлення режиму припинення вогню. Водночас, Путін намагається домогтися зняття санкцій з Росії в обмін на це. Про такі наміри відкрито висловлюється його європейський союзник, угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан, закликаючи Європейський Союз не поспішати з продовженням санкцій до інавгурації Трампа, яка відбудеться 20 січня 2025 року.
Під час прямої лінії 19 грудня, Путін охарактеризував російську економіку як "надійну та стабільну", вказуючи на рівень інфляції в 9,2-9,3%. Однак він також визнав, що економіка потребує додаткового стимулювання. Це офіційні показники. Але не є секретом, що реальний рівень інфляції в Росії може бути в три-чотири рази вищим. Щоб спробувати стримати інфляційний тиск, наприкінці жовтня Центробанк РФ змушений був підвищити ключову процентну ставку до 21%, залишивши її на цьому рівні після критичних зауважень з боку ряду російських олігархів і самого Путіна. Хоча багато хто очікував, що ставка зросте до 23-25%. Проте, за словами експертів, навіть ці заходи навряд чи зможуть суттєво вплинути на інфляцію.
Отже, чи справді Росія наближається до економічного краху? Як довго Володимир Путін зможе підтримувати свою військову машину? Які саме західні санкції можуть призвести до загибелі російської економіки? Дізнайтеся більше в статті на ТСН.ua.
"Економіка є вимірювальним чинником у всьому", - заявив Путін на початку своєї прямої лінії 19 грудня, додавши до цього термін "двіжуха", який, очевидно, стосується війни, геноциду та масових вбивств українців. Не випадково, що кремлівський лідер розпочав свій тривалій виступ саме з економічних питань, адже зростання цін на основні продукти вже стало очевидним. В листопаді світові медіа широко висвітлювали інформацію про критичний дефіцит вершкового масла в Росії, ціна якого зросла більш ніж на 30%.
Деякі російські супермаркети почали зберігати вершкове масло під замком. Це призвело до випадків крадіжок, що сталося після того, як Центральний банк Росії знову підвищив облікову ставку до 21%, намагаючись контролювати інфляційні процеси. В даний час дефіцит вершкового масла вже не є проблемою, адже Росія почала імпортувати його з Туреччини, Індії та Ірану, а ціни на нього стали приблизно такими ж, як в Україні. Схожа ситуація трапилася й минулого року з яйцями, коли їхня вартість зросла майже на 50%. Тоді Росія теж імпортувала яйця з Казахстану, про що публічно зазначав сам Путін, стверджуючи, що внутрішнє виробництво не зменшилось, а тільки зріс попит через підвищення доходів населення. Таким чином, він вважав, що проблема полягає не у війні, а в тому, що росіяни стали споживати більше їжі.
Лише за останній рік ціни на хліб в Росії зросли на 12%, молоко - 15%, вершкове масло - 30%, картоплю - 74%, цибулю - 35%, яблука - 14%. Але, чи так це багато в порівнянні з українськими та європейськими цінами? ТСН.ua порівняв ціни на базовий продуктовий кошик в Росії, Україні та Польщі. Ціни на молоко та картоплю в Росії та Польщі приблизно однакові. А от в Україні - вищі. Вартість хліба та м'яса в Росії, Україні та Польщі приблизно однакова. То, чи можна, з огляду на ціни в російських супермаркетах, сказати, що все не так погано? Адже, наприклад, ціна бензину й дизпалива там вдвічі нижча, ніж в Україні.
Росія дійсно стикається з серйозними економічними проблемами, спричиненими війною. Оцінити їхній масштаб доволі непросто, оскільки Кремль не надає правдивих статистичних даних. Проте, аналізуючи окремі заяви самого Путіна, можна створити приблизну картину, яка виглядає зовсім невтішно. Наприклад, кремлівський лідер повідомляє про рекордно низький рівень безробіття в країні — лише 2,3%. Водночас він визнає, що російська економіка потребує більше мільйона нових працівників. Причини дефіциту робочої сили є різноманітними.
Протягом майже трьох років повномасштабної війни з Росії втекло більше 1,3 мільйона осіб. Насправді ця цифра може бути ще більшою, оскільки лише в Об'єднаних Арабських Еміратах зараз проживає близько 700 тисяч росіян.
По-друге, численні працівники залучені до оборонно-промислового комплексу, де їхні зарплати значно перевищують ринкові ставки. Це створює серйозні труднощі для інших секторів, які намагаються конкурувати за кадри, часто зазнаючи збитків.
Висока процентна ставка Центрального банку ускладнює можливість нових запозичень для бізнесу. Російські медіа все частіше повідомляють про зростаючу кредиторську заборгованість підприємств. Наприклад, приблизно 25% усіх торгових центрів опинилися на межі банкрутства і можуть закритися вже у 2025 році. Багато компаній, що взяли кредити після початку повномасштабного вторгнення в Україну, зіткнулися з проблемами, оскільки їх позики прив'язані до ключової ставки Центробанку, яка нині становить близько 53% усіх корпоративних запозичень. Як результат, багато з них не в змозі виконати свої зобов'язання. Лише у 2024 році кількість банкрутств у Росії зросла на 20%.
З подібними викликами стикаються також державні підприємства. Російські залізниці підвищують ціни, особливо на вантажні перевезення. Унаслідок санкцій і закриття європейського ринку "Газпром" демонструє збитки. Наступного року тарифи на газ зростуть ще на понад 10%, у результаті чого вони будуть на 40% вищими в порівнянні з лютим 2022 року. Також, тарифи на електроенергію для громадян Росії піднімуться на 13%, а податок на прибуток для компаній збільшиться з 20% до 25%. Всі ці витрати ляжуть на плечі росіян.
Наприкінці листопада, коли Сполучені Штати впровадили санкції проти 50 російських банків, серед яких був "Газпромбанк", курс рубля обвалився до найнижчого рівня з 2022 року. Це підорвало аргументи Кремля про те, що санкції не мають ефекту, і наочно показало, що Захід володіє необхідними інструментами для тиску на російську економіку. Використавши ці інструменти, можна істотно ослабити військовий потенціал Росії, позбавивши Путіна фінансових ресурсів для ведення війни проти України. Досягти цього можна, обмеживши російські доходи від експорту нафти, що наразі є основним джерелом надходжень до державного бюджету Росії.
За інформацією Джейка Саллівана, радника президента Байдена з питань національної безпеки, важко визначити, коли економічні труднощі в Росії можуть спонукати Путіна до переговорів щодо завершення війни. Проте, він зазначив, що ще кілька місяців тому багато експертів стверджували, що Росія здатна витримувати тиск санкцій. Однак сьогодні ситуація виглядає інакше: інфляція та висока процентна ставка Центрального банку зменшують доходи як населення, так і бізнесу, в той час як значні бюджетні витрати та кошти з Фонду національного добробуту спрямовуються на фінансування військових дій, що, в свою чергу, сприяє подальшому зростанню цін для споживачів.
Путін може вважати, що Росія має достатній запас міцності, щоб витримати довше, ніж Україна. Проте, 2025-2026 роки можуть стати критичним моментом для Кремля. У 2025 році витрати Росії на війну можуть скласти 7-8% від її ВВП, що на 25% більше, ніж цього року. Таким чином, єдиним успішним сектором в Росії залишається військова промисловість та армія. Водночас соціальні виплати наступного року зменшать на 16%, що вплине на пенсії, зарплати державним працівникам та інші допомоги. У ситуації з високими витратами на оборону, перегрітою економікою, інфляцією, зменшенням Фонду національного добробуту і замороженими активами Центробанку РФ, Кремль не матиме ресурсів для вирішення своїх фінансових проблем.
Через високі процентні ставки, встановлені Російським Центробанком, багато людей стикаються з труднощами при отриманні кредитів. Водночас підприємства військово-промислового комплексу отримують вигідні позики та прямі бюджетні дотації. Однак підтримка Путіна, яка залишається на значному рівні, не відображається на загальному становищі. Часто виникає думка, що в Росії відбувся "справедливий" розподіл доходів, адже бідніші регіони отримують фінансову допомогу через виплати військовим. Проте така ситуація не може тривати вічно. За оцінками різних експертів і економістів, російська економіка може залишатися в такому перегрітому стані ще два-три роки.
За інформацією Financial Times, існує ймовірність, що це може спонукати Путіна до припинення військових дій. Виходячи з коментарів колишнього високопосадовця з Росії, видання зазначає: "Путін усвідомлює, що розпад СРСР стався через гонку озброєнь та невдалу економічну політику. Він постійно наголошує на тому, що нам не слід повторювати помилки минулого". Проте, раніше в інтерв'ю Financial Times російський бізнесмен Костянтин Малофєєв висловився, що Путін не має наміру шукати мирного вирішення конфлікту шляхом переговорів, які пропонує обраний Дональд Трамп, якщо це не призведе до повної капітуляції України і не охоплюватиме ширші аспекти Європи та світу.
Путін переконаний, що час все ще працює на нього, особливо у випадку, якщо постачання американської зброї Україні під час президентства Трампа суттєво зменшаться або зовсім зникнуть. Крім того, незважаючи на всі зусилля Кремля зменшити негативний вплив санкцій на російську економіку, їхнє послаблення залишається одним із ключових факторів для початку мирних переговорів. Цілковите завершення конфлікту, як це не парадоксально, може виявитися невигідним для Путіна та його найближчого оточення, оскільки це загрожує зменшенням підтримки його влади. Мільйони росіян, які проживали в економічно депресивних регіонах, отримали можливість покращити своє життя завдяки фінансовим ресурсам.
Водночас, перегрів економіки, технологічний відступ та ризик банкрутства ключових російських підприємств, зокрема в нафтовій та газовій галузі, можуть спонукати Кремль до переговорів щодо реального завершення конфлікту. Наприклад, компанія "Роснафта", яка є провідним нафтовим виробником у Росії, призупинила модернізацію своїх нафтопереробних заводів через високі процентні ставки. Аналогічні рішення ухвалила й Російська залізниця. Усе це, в поєднанні з посиленням західних санкцій, які мають на меті обмежити надходження нафтодоларів до російського бюджету, а також із падінням світових цін на нафту, здатне суттєво ослабити російську економіку, позбавивши Путіна та його оточення можливостей для тривалої військової кампанії.
