Згідно з дослідженням, все більше українців, які перебувають за межами країни, не мають наміру повертатися на рідну землю.

Притулок для українських біженців у Польщі. Ілюстрація з Getty Images.

Згідно з висновками, отриманими в результаті дослідження, проведеного Українським центром економічних та політичних досліджень імені Разумкова, у 2025 році українці, які перебувають за кордоном, все менш схильні вважати повернення на батьківщину безперечною перспективою.

Джерело: Ольга Пищуліна, експертка з соціальних програм Центру Разумкова, висловила свою думку під час пресконференції 18 грудня, як повідомляє "Інтерфакс-Україна".

Ось альтернативна версія вашого тексту: "Пищуліна відзначила, що спостерігається значне зменшення числа осіб, які планують повернутися до рідного дому."

За її словами, у 2022 році дослідження показували, що українці декларували наміри швидкого повернення після завершення активних бойових дій. Водночас уже з 2023 року зросла частка тих, хто вагається або відкладає ухвалення рішення.

"Бажання повернутися залишається на високому ціннісному рівні. Люди все ще ідентифікують себе як українці та громадяни України, але реалістичні плани щодо повернення стають дедалі більш залежними від конкретних обставин," - підкреслила експертка.

Пищуліна також підкреслила, що в залежності від цільової аудиторії, до якої звертаються дослідники, сценарії повернення можуть варіюватися за часовими рамками та умовами.

Особливо в колах експертів питання повернення аналізується в контексті стратегічного підходу на макрорівні. Це сприймається як поступовий, вибірковий та умовний процес, що в значній мірі залежить від аспектів безпеки, економічного відновлення та державної політики реінтеграції для тих, хто планує повернутися.

У той час як у самих мігрантів спостерігаються різноманітні індивідуальні сценарії, серед яких можна виділити затримане повернення, кругову міграцію та часткове повернення сімей. Ключовими аспектами в цьому випадку є можливості працевлаштування, освіта дітей, питання житлових умов, а також ступінь інтеграції в країні, де вони перебувають.

У ході пресконференції учасники підкреслили, що Україні, спільно з міжнародними союзниками, необхідно терміново розробити ефективні стимули та програми для повернення, інакше після 2027 року певна частина українців може залишитися за межами батьківщини назавжди.

"Якщо ми не матимемо чітко визначених стратегічних і тактичних документів, програмних ініціатив і конкретних планів дій для реінтеграції українців, то ситуація залишиться незмінною, і ми й далі будемо спостерігати за тим, що вже відбувається", - зазначив фахівець у галузі соціальної та економічної політики, колишній віцепрем'єр України у 2016-2019 роках Павло Розенко.

Одночасно Беньямін Боббе, заступник директора Інституту європейського та трансатлантичного діалогу та керівник відділу Центральної та Східної Європи Фонду Ганнса Зайделя, підкреслив, що найбільшим скарбом України є її люди, які є надзвичайно важливими для відновлення країни після війни.

"Європейським державам критично необхідно зрозуміти, що українці, володіючи своїми знаннями, повинні повернутися до рідної країни для її відновлення, реалізуючи свій потенціал," - підкреслив він.

"Інтерфакс-Україна" вказує, що за результатами дослідження сформульовано рекомендації для органів державної влади, органів місцевого самоврядування та міжнародних партнерів, спрямовані на розробку національної стратегії реінтеграції, посилення ролі громад і створення сталих соціально-економічних умов для повернення громадян.

Зазначено, що реалізація проєкту здійснюється завдяки підтримці Фонду Ганнса Зайделя в Україні.