Екс-футболіст Шахтаря з України поділився причинами, чому не виходив на поле протягом понад року.
Після завершення контракту в Туреччині Дмитро Гречишкін активно прагне знайти нову команду.
Екс-хавбек збірної України та донецького "Шахтаря" Дмитро Гречишкін поділився причинами, чому протягом понад року не виходив на футбольне поле, розірвавши угоду з турецьким клубом.
"Моєю останньою командою був Сакар'яспор. На жаль, так сталося, що клуб на мене не розраховував. У ситуації, щоб розірвати контракт в односторонньому порядку, мені довелося подавати до суду. Я його виграв, і зараз у пошуку нових варіантів продовження кар'єри.
У середині 2021 року я прийняв рішення перейти до турецького клубу Генчерберлігі з Олександрії. Мені надійшла приваблива пропозиція, хоча були й інші варіанти, але пропозиція від Генчерберлігі виглядала найперспективнішою, оскільки клуб відразу надіслав контракт. Після обговорення з родиною ми дійшли висновку, що це оптимальний вибір. По-перше, в Туреччині теплий клімат, а команда базується в столиці, Анкарі. Мені також надіслали фотографії тренувальної бази, умови для занять виглядали дуже привабливо. Коли ж я особисто побачив все це, не залишилося жодних сумнівів, і я підписав угоду.
У Туреччині футбол на високому рівні. Навіть у Першій лізі можна зустріти талановитих легіонерів, а також місцевих гравців, які демонструють високу майстерність. Я підкреслюю це не лише через власний досвід гри тут. Ця ліга справді вражає своєю динамічністю та цікавістю. Спілкуючись з іншими футболістами, я усвідомлюю, що з кожним роком потрапити в цю лігу стає дедалі складніше, адже вимоги до гравців постійно зростають. Крім того, тут є чудові стадіони.
Чи швидко опанував спілкування? Певний час це зайняло, але с самого початку до мене в команді добре ставилися. А трохи згодом приїхав Олександр Бєляєв (зараз виступає за Олександрію), і це, звісно, ще швидше допомагало адаптуватися у новому колективі. Тим більше, що у Генчерберлігі був перекладач, тож особливих проблем не виникало. Цей період своєї кар'єри я згадую з теплотою, тому й зараз переживаю за команду, хочу, щоб вона якнайшвидше повернулася до Суперліги, де їй місце, але поки що не все добре складається.
У Сакар'яспор я перейшов по ходу сезону і спочатку мені довіряли, потім на моє місце почали ставити іншого футболіста, далі - знову мене. Я ще мав рік контракту, але розмовляв з керівництвом, яке мені повністю довіряло. Потрібно було думати, чи перевозити сім'ю з Анкари. Просто в Туреччині часто буває, що з початком нового сезону склад команди змінюється чи не повністю, і ці моменти, про всяк випадок, потрібно було передбачити.
Коли я повернувся з відпустки, тренер дав зрозуміти, що не планує на мене сподіватися. Керівництво і наставник постійно перекладали відповідальність один на одного. Таке трапляється. В результаті, ми не змогли мирно розійтися, тож довелося вдатися до інших заходів. Як я вже зазначав, суд став на мій бік. І це вже в минулому.
Звичайно, це неприємно - приєднатися до команди і через півроку опинитися в суді. Я намагався знайти компроміс з клубом. У мене був активний контракт, але з їхнього боку не було жодних пропозицій. Мені повідомили, що я буду тренуватися окремо від команди. Я звернувся за порадою до юристів, які підтвердили, що така ситуація є неправомірною: оскільки я іноземець, у випадку виключення з команди, я маю право на судовий розгляд, адже порушуються не лише фінансові інтереси, але й можливість грати. Я до останнього намагався уникнути рішучих дій, однак зрештою не залишилося іншого виходу. Найцікавіше, що в Сакар'яспорі не надали мені чіткої відповіді на питання, чому так сталося.
Що собою являв Сакар'яспор? Вони мають класний стадіон, фани завжди підтримують команду. Але, якщо порівнювати базу, наприклад, з Генчерберлігі, то тут є чого прагнути. Але в Сакар'яспору зараз триває реконструкція полів, бази, тож усе в них, гадаю, буде гаразд. Справа в тому, що у Першій лізі Туреччини виступає 20 команд, і практично всі колективи перед стартом сезону ставлять завдання виходу до еліти. У турнірній таблиці щільність божевільна. Від зони вильоту до місця, яке дозволяє боротися за підвищення у класі, часто лише п'ять очок. Дві-три перемоги - і ти нагорі чи навпаки. Тому клуби й намагаються, щоб інфраструктура була на рівні.
Зараз я активно шукаю нову команду. Чи є якісь варіанти? Поки що конкретних пропозицій немає. Спілкуюся з агентами, але поки що це не призвело до реальних домовленостей. А як щодо адаптації до Туреччини? Все йде добре. Люди тут дуже доброзичливі. Місцеві жителі приємно реагують, коли ти намагаєшся говорити з ними турецькою, усміхаються у відповідь. У нашому домі проживають і українці, ми підтримуємо одне одного і намагаємося залишатися разом. З побутовими труднощами поки що не стикалися.
Чи вивчив турецьку мову? Ні, деякі слова можу сказати, але не більше того. Які найближчі цілі? Звісно, хочу повернутися у футбол. Я сповнений сил і бажань. Я самостійно підтримую форму, благо, я сам по собі режимний. Залишилося діло за малим - знайти свою команду".
