Вадим Скібіцький з Головного управління розвідки повідомив, що стратегічні наміри Росії залишаються незмінними – це прагнення до повної окупації або ж контролю над Україною.
Заступник начальника ГУР МО генерал-майор Вадим Скібіцький в інтерв'ю РБК-Україна - про плани Росії на фронті, тактику і цілі російських обстрілів та атак "шахедів", а також про участь КНДР у війні.
Протягом кількох останніх місяців основна увага Росії зосереджена на території Покровська. Хоча окупаційні сили змогли наблизитися до цього міста на кілька кілометрів, їхній наступ, здається, останнім часом значно сповільнився. Натомість, деякі успіхи Москва зафіксувала на фронті у Курській області, де противник, за підтримки військових із КНДР, вже понад півроку намагається витиснути наші підрозділи.
Водночас, російські війська регулярно здійснюють нічні атаки, використовуючи "шахеди" в тилових регіонах України, а також, хоча рідше і в менших обсягах, запускають ракети. Основні цілі цих нападів включають критично важливу інфраструктуру країни, енергетичний сектор, газотранспортні системи, військові об'єкти та підприємства оборонно-промислового комплексу, як зазначає генерал-майор Вадим Скібіцький.
У бесіді з РБК-Україна заступник керівника Головного управління розвідки Міністерства оборони поділився інформацією про те, яким чином Росія змінила тактику своїх атак і які плани має противник на фронтовій лінії.
Враховуючи розвиток цієї війни та численні невдачі, які зазнали російські війська, можна припустити, що амбіції і цілі Путіна могли зазнати змін за ці три роки. Як Ви вважаєте, чи відбулися якісь трансформації в його стратегії та планах у контексті конфлікту?
Коли мова йде про стратегічні плани Російської Федерації, можна стверджувати, що вони залишаються незмінними. Це чітко відображено у їхніх офіційних документах, які були створені для планування майбутнього розвитку та бойової спроможності збройних сил РФ. Мета полягає у повній окупації або контролі, особливо якщо не вдалося швидко захопити територію нашої країни, що дозволило б здобути сильного союзника. У своїх матеріалах вони вже наголошують, що керівництво України та сама Україна повинні залишатися нейтральними або мати проросійську орієнтацію.
Саме це та зміна, яка відбулася після початку широкомасштабного вторгнення. На початковому етапі вони планували і думали, що вдасться захопити всю територію України в дуже короткий термін. Але після того, як почалися бойові дії, після того, як вони відчули спротив нашого народу, нашої держави, плани почали змінюватися. Плани російського керівництва коригуються весь час. На сьогоднішній день основна мета, яка визначена Російською федерацією на 2025 рік - це захоплення всієї території Донецької і Луганської областей, виконання завдань так званої "спеціальної воєнної операції" РФ, утримання контролю над тими територіями, які були захоплені (Херсонська, Запорізька області і безпосередньо окупований Крим).
Проте, якщо розглядати основні стратегічні наміри Кремля, вони залишаються стабільними з моменту розпаду Радянського Союзу у 1992 році. Однією з ключових цілей Кремля протягом багатьох років є контроль над нашою країною та забезпечення безпосереднього впливу на неї. Україна володіє потужним оборонно-промисловим потенціалом, розвиненою індустрією та достатнім людським ресурсом серед слов'янського населення, яке має спільну мову та багатий історичний досвід. Крім того, її великі території дозволяють Російській Федерації створити так звану буферну зону на кордонах з державами НАТО.
Ви зазначили, що російські стратегічні плани зазнали змін. Які фактори вплинули на руйнування їхніх початкових намірів, сформованих перед початком масштабного вторгнення?
По-перше, Київ. За три дні їм не вдалося захопити це місто. По-друге, Маріуполь. Це місто-герой, яке значно затримало ворожі сили, що намагалися просунутися на південь та з'єднатися з угрупованням російських військ, яке рухалося в сторону Харкова. Мета цього плану полягала в повному оточенні наших військ у зоні тодішньої Операції об'єднаних сил. Це був перший етап, який Російська Федерація не змогла реалізувати.
Третій етап полягає у визволенні наших земель, які були окуповані на початку війни. Харківщина та місто Херсон повністю зірвали всі наміри Росії щодо просування її військових сил у глибину нашої території.
Наступний етап полягає в бойових операціях, що тривають на сьогодні уздовж усієї лінії фронту. Противник постійно змушений коригувати терміни виконання своїх завдань через активні дії наших військових. Сили оборони України успішно утримують свої позиції, відкидаючи ворога назад і перешкоджаючи реалізації планів, які Кремль визначив на місяць, півроку і навіть рік вперед.
- Але чому попри те, що в них є постійно якісь невдачі, зсуваються плани, розтягуються вже на роки, вони все одно весь цей час не відмовляються від продовження бойових дій та війни?
Розумієте, для Путіна важливий результат. На сьогоднішній день результати так званої "спеціальної військової операції" відсутні. А що ж таке цей результат? Це, як вони стверджували спочатку, "надання допомоги" та "звільнення" територій Луганської і Донецької областей від "української окупації" в межах їхніх адміністративних кордонів. Завдання, поставлене російськими військовими, досі не виконано. Вся Луганська область залишилася неокупованою, а враховуючи нинішні темпи наступу, виконати поставлені цілі в Донецькій області Російській Федерації навряд чи вдасться найближчим часом.
Численні військові аналітики та OSINT-ресурси зазначають, що в останні тижні спостерігається певне зниження обсягу атак, штурмових операцій та темпів просування російських військ на фронті. Чи справді це так?
Дійсно, ми спостерігаємо зниження інтенсивності бойових дій, зокрема, значне скорочення кількості зіткнень. Проте, чисельність військ супротивника залишається значною — понад 620 тисяч військовослужбовців збройних сил Росії розміщені на наших тимчасово окупованих територіях, а також у Курській області. В цей час триває перегрупування сил та відновлення бойових втрат Російської федерації. Крім того, погодні умови також суттєво впливають на хід бойових операцій.
Якщо ми говоримо про сухопутний компонент - це приблизно 620 тисяч, причому понад 200 тисяч - це ті штурмові підрозділи, які беруть участь у бойових діях і знаходяться на лінії фронту. Крім того, це 35 тисяч військовослужбовців росгвардії, які забезпечують окупаційну владу, здійснюють охорону найбільш важливих об'єктів на тимчасово окупованих територіях і, по суті, згідно з їхніми планами, за необхідності можуть виконувати завдання в другому ешелоні противника під час організації оборони.
Також необхідно ще додати ті війська, які здійснюють логістичного забезпечення, підрозділи Чорноморського флоту РФ, авіації, яка безпосередньо не базується, наприклад, в районах бойових дій, але залучається для нанесення бойових ударів. Адже агресор на сьогодні використовує більше 20 аеродромів, авіаційних баз на території Росії для нанесення і бомбових, і ракетних ударів по нашій території.
Але не потрібно думати, що від зменшення активності бойових дій змінюються плани противника. Адже цей час використовується ними для опрацювання планів подальшого наступу, підготовки особового складу, поповнення боєприпасів і, відповідно, підготовки до подальших штурмових і наступальних дій.
Ми розглядаємо ситуацію, беручи до уваги інтенсивність поточної кампанії з набору військових до збройних сил Російської Федерації. За інформацією, у січні вони перевиконали плани з рекрутування на 107%. Це питання залишається важливим, і російська влада не стикається з труднощами у комплектуванні армії та відновленні чисельності після втрат.
По-друге, вони чітко окреслили для себе найбільш критичні та актуальні напрямки ведення бойових дій. В першу чергу, це Покровський напрямок, а також Торецьк і Часів Яр, де планується завершення всіх запланованих операцій. Додатково, важливим є і Куп'янськ. Нам відомі плани, які ставить перед собою Російська Федерація, включаючи можливість проведення штурмових і наступальних дій у Херсонській та Запорізькій областях.
Отже, ці плани дійсно існують, і така загроза все ще актуальна?
- Так, загроза залишається. Давайте подивимося на заяви, які робить керівництво Російської федерації. Представники Кремля неодноразово заявляли, що і Херсонська, і Запорізька області - це "нові території" Росії, які "вписані в конституцію Росії", і що вони будуть робити все для того, щоб ці території були під контролем Росії.
Щодо Дніпропетровської області, чи існує ризик можливих наступальних дій з російського боку в напрямку цієї території?
- По-перше, давайте виходити з того чи виконає Російська федерація завдання з виходу на кордони саме Дніпропетровської області. У разі успіху Росії, зростає загроза проведення будь-яких штурмових дій, розвідувальних дій, і до того ж це зменшує радіус бойового застосування артилерійських та реактивних систем залпового вогню противника для нанесення ударів по нашій інфраструктурі.
Ви також зазначили, що у них все гаразд із залученням волонтерів та рекрутингом. Це особи, які добровільно приєднуються, чи, можливо, їх примусово мобілізують, наприклад, з місць позбавлення волі? Хто ж ці люди?
Ця картина виглядає досить тривожно. Згідно з планами Росії на 2025 рік, близько 30% осіб, які, за словами влади, добровільно вступають до армії, насправді будуть людьми, що підлягають слідству, відбувають покарання в місцях позбавлення волі або мають умовний термін. Це питання вже стало актуальним для генерального штабу Збройних сил РФ, який намагається з’ясувати, як взаємодіяти з такими особами. У 2024 році частка цього контингенту, відомого як спецконтингент, становила 15%, а тепер вона зросла до 30%.
Проте військовослужбовцям пропонують досить високу заробітну плату та значний перший внесок, який вони отримують при укладанні першого контракту. У багатьох регіонах Росії ця сума перевищує 2 мільйони рублів, що означає, що російський солдат, підписуючи контракт, може отримати одноразово від 20 до 25 тисяч доларів, залежно від регіону.
Для Російської Федерації ці суми є значними. Як наслідок, у 2024 році завдання щодо комплектування військових підрозділів шляхом набору на контрактну службу не лише виконано, а й перевиконано щонайменше на 10 тисяч осіб. Для кращого розуміння, ця цифра, по-перше, включає одноразові виплати, які надає Міністерство оборони РФ за укладення контракту, а також компенсації від місцевих органів влади і підприємств, де працюють військовослужбовці. Кожен регіон РФ має чітко визначений план рекрутування для збройних сил, і в Росії існує серйозна відповідальність за невиконання цих планів.
Які наміри має Росія щодо комплектування армії у 2025 році?
Якщо розглядати плани, йдеться про 343 тисячі військових, які будуть залучені за контрактом. Проте, з досвіду 2024 року ми можемо стверджувати, що ці цифри часто коригуються в більшу сторону. Наприклад, минулого року початковою метою було набрати близько 375-380 тисяч, але в процесі це число зросло до 430 тисяч, а в результаті вдалося залучити 440 тисяч контрактників.
Важливо усвідомити, що близько 80% контрактників призначаються для заміщення бойових втрат. Таким чином, з огляду на підтримання таких темпів наступу та враховуючи втрати супротивника, ці плани в основному будуть спрямовані на відновлення сил на фронті.
Крім того, Москві є плани щодо створення нових військових з'єднань і частин. Зокрема, в Московському, Ленінградському, Південному та Центральному військових округах триває процес формування нових підрозділів, який планується продовжувати протягом року. Нові з'єднання, такі як дивізії, створюються на основі вже діючих бригад, що беруть участь у бойових діях на нашій території. Це фактично означає доукомплектування бригад до статусу дивізій. Передбачено також, що для цих завдань буде залучатися особовий склад, який укладе контракт з Міністерством оборони Росії.
Щоночі з вересня російські сили запускають безпілотники — деякі з них є "шахедами", інші ж просто "болванками". Проте, ці апарати регулярно прямують на територію України, охоплюючи різні регіони. Очевидно, що їхні польоти не випадкові, а мають визначені цілі. Яка ж причина їхньої активності вночі, і на які об’єкти вони зазвичай намагаються націлитися?
Розглянемо, чому безпілотники здійснюють польоти щоночі. По-перше, Росія значно наростила виробництво безпілотних літальних апаратів різного призначення. Якщо раніше, в період 2023 - початку 2024 року, ми знали лише про "шахед", а потім з’явилися "Герань-1" і "Герань-2", то сьогодні кількість таких апаратів вражає. Тепер вже важко навіть перерахувати їх усі: серед них "Герань-1", "Герань-2", "Гарпія", "Гербера", "Пародія" та інші.
У сучасних військових конфліктах використовуються різноманітні типи безпілотників, серед яких бойові ударні, розвідувальні, а також цілі, що імітують реальні загрози. Останні можуть бути безпілотниками, які не несуть бойового навантаження. У результаті, така різноманітність дронів значно ускладнює роботу систем протиповітряної оборони, адже важко визначити, який з безпілотників є загрозою, а який – просто обманка.
По-друге, стосовно виробництва безпілотників на території Російської Федерації: мова йде про такі міста, як Іжевськ та Єлабуга, а також про концерн "Калашников". В даний момент вони суттєво наростили обсяги випуску безпілотних літальних апаратів, що дає їм можливість здійснювати удари з використанням від 150 до 200 дронів одночасно.
Цікаво, що в їхніх намірах є розширення кількості пускових майданчиків, з яких вони планують здійснювати запуски безпілотників на нашій території. За оцінками російського керівництва, реалізація цих планів у першій половині року дозволить їм одночасно запускати близько 500 безпілотних літальних апаратів.
Далі йтиметься про потенційні цілі. Цілі залишилися незмінними. Я пам'ятаю документи Російської Федерації, датовані осінню 2023 року, які чітко окреслювали ключові завдання, для яких будуть використовуватися безпілотники, крилаті та балістичні ракети. Це стосується управлінських структур Збройних сил, Сил Оборони, а також всього, що пов'язано з авіацією та нашими аеродромами. Це найважливіші елементи нашої інфраструктури, включаючи енергетичну та газотранспортну системи — те, що ми спостерігаємо сьогодні. Один з пріоритетів — наші підприємства оборонно-промислового комплексу, де виробляється озброєння та де відбувається збільшення виробництва різних видів зброї, боєприпасів, безпілотних апаратів та систем.
Основні пріоритети залишаються. Атаки на енергетику ми вже бачили, на теплоелектростанції - ви пам'ятаєте, наскільки потужними були удари в Харківському регіоні, щоби вибити всю систему забезпечення теплом нашого населення. Були удари по енергосистемі, причому агресор дещо змінив свою тактику та підходи, якими він зараз теж дуже активно користується. Це підхід, який стосується чіткого визначення і планування - так званий таргетинг, щоб досягти найбільшого ефекту.
Наша газотранспортна інфраструктура та газові родовища зазнають значних труднощів в останні місяці. Ворог усвідомлює, що ці ресурси призначені для забезпечення потреб нашого населення. Нещодавно вони активізували свої зусилля, щоб підірвати цю життєво важливу спроможність України.
- Що стосується ударів по газотранспортній системі. Вони хочуть нас просто залишити без газу чи вони хочуть нас ще додатково змусити, щоб ми відновили у якийсь спосіб транзит їхнього газу?
- Можливо, але, наприклад, якщо говорити про Львівську область, удари наносились, по тих наших підземних газосховищах, де зберігається газ. Зараз уже було три удари по наших родовищах для того, щоби позбавити нас можливості видобувати газ. І при цьому удари наносяться по наземній інфраструктурі - по компресорних станціях, газоперекачуючих станціях - по тій, яка дозволяє або піднімати газ на поверхню, якщо це у сховищі, або викачувати газ з наших недр.
Це також є потужним інструментом тиску не лише на український уряд, а й на населення країни. Зверніть увагу на ситуацію в Одесі, де місто фактично залишилося без електрики. Я пам'ятаю, як у 2023 році, коли відвідував Одесу, пройшовся Дерибасівською, де всюди гуділи генератори, які намагалися забезпечити людей світлом. Це створює великі труднощі для мешканців. Російська сторона сподівається, що такі обставини вплинуть на громадян. Безсумнівно, РФ використовуватиме цю інформацію для дестабілізації ситуації в Україні.
- Колись в опалювальний сезон 2022-2023 року росіяни спочатку раз на 7 днів запускали ці "Х-шки" чи "калібри", в денний час, по 50-100 ракет по наших об'єктах енергетики. Потім цей інтервал збільшився до 10 днів, потім - до 14 днів. Вночі ще вони потім запускали - не кожну ніч - "шахеди", які теж добивали нашу енергетику.
У березні минулого року можна було помітити певну організацію в їхніх атаках. Вони зосередилися на регулярності, великій кількості обстрілів та коротких проміжках між ними. В результаті, всього за 3-4 тижні вони створили для нас складні умови – світла було обмаль.
В даний момент вони розпочали використання "шахедів", при цьому застосовуючи лише кілька ракет для атак на нашу енергетичну інфраструктуру. Яка їхня справжня мета та план? Можливо, вони вже не прагнуть залишити нас без електрики та влаштувати блекаут? Я не можу зрозуміти їхні наміри.
- А воєнна розвідка України розуміє. По-перше, удари стали комбінованими. По-друге, і росіяни, і ми навчилися нормально планувати ураження об'єктів, при цьому витрачаючи меншу кількість ракет, безпілотних літальних систем, для досягнення максимального результату. По-третє, вибираються ті пріоритетні об'єкти, ураження яких буде мати найбільший ефект.
Крім того, атаки не лише комбіновані, а й ретельно скоординовані: спочатку запускаються ракети, потім безпілотники, знову ракети. Це створює додаткове навантаження на нашу систему протиповітряної оборони. Російські війська усвідомлюють наші можливості та знають, де розташовані наші оборонні системи, щоб ефективно їх обійти.
Раніше дійсно було випущено до 70 ракет, які рухалися за одним і тим же маршрутом: вони проходили через Луганську область і прямували безпосередньо до Києва. Зараз така ситуація вже не спостерігається. Ракети можуть атакувати з різних напрямків, пересуваючись територією України, оминаючи всі засоби і зони протиповітряної оборони, намагаючись досягти своїх цілей.
Тож зараз ситуація стала значно більш складною. Нам потрібно здійснювати маневри наших сил та засобів протиповітряної оборони. Крім того, ми усвідомлюємо, коли російські військові проводять розвідку певних об'єктів і за якими саме цілями вони спостерігають. Після здійснення атак вони негайно організовують повторну розвідку і в короткі терміни можуть завдавати нових ударів. Це фактично є спробою добити ті цілі, які не були знищені під час перших двох атак.
У той же час, хоча вони випустили 70 ракет, їхня ефективність не завжди була на високому рівні. Наша система ППО демонструвала гарні результати, коли отримувала достатню кількість зенітних ракет. Важливо зазначити, що це були звичайні прямі атаки. Наразі ситуація кардинально змінилася.
Плюс, якщо тоді вони могли застосувати 20-30 безпілотних літальних апаратів в одному ударі, то зараз це 150. Такий підхід противника потребує зовсім іншої уваги системи протиповітряної оборони і це зовсім інше навантаження на систему. Раніше вони запускали безпілотники пізно ввечері і вони долітали до ранку. А зараз вони можуть запускати безпілотники, починаючи з ранку. Останні тенденції - це запуск безпілотників ввечері, які починають досягати цілі на нашій території, починаючи з 23-ї години і до самого ранку. Тобто це вже йде безперервно, що підвищує рівень існуючої загрози.
Яка ситуація з виробництвом ракет у Росії?
Якщо провести порівняння з 2024 роком, то не можна сказати, що виробництво ракет суттєво зросло. Натомість, відбувся перерозподіл ресурсів: зросла кількість випущених крилатих ракет Х-101, тоді як виробництво ракет для системи "Калібр" зменшилось, оскільки було оцінено їхню ефективність. Ворог також планує збільшити виробництво "Кинжалів" та балістичних ракет до "Іскандера", адже саме ці види озброєння продемонстрували кращі результати. Проте, якщо говорити про абсолютні цифри, то зростання у виробництві ракет у порівнянні з 2024 роком не перевищує 1,2 рази, а в деяких випадках - півтора рази, якщо мова йде саме про високоточні ракетні системи.
- Розкажіть, яка є нова інформація щодо солдат з КНДР? Є вони на фронті, немає, майже немає? В якій кількості? І як би ви їх охарактеризували як солдат?
З середини грудня 2024 року вони почали безпосередньо брати участь у військових діях. На початковому етапі їхні втрати були значними. Потім їх вивели для відновлення та відпочинку. Загальна кількість втрат становила близько 4 тисяч з 11, що є дуже серйозною цифрою за цей період. Проте, приблизно з початку лютого їх знову активно залучили до бойових дій на фронті в Курській області.
Однак це не є головним. Наразі для нас критично важливо отримати дані про те, чи будуть направлені додаткові підрозділи, чи відбудеться лише ротація, або ж буде компенсовано втрати за рахунок інших військових, які замінять загиблих і поранених.
Найголовніше для Північної Кореї та інших країн Далекого Сходу – це те, що військовослужбовці КНДР здобули практичний досвід участі в бойових операціях, використовуючи сучасні технології та нові тактичні підходи. Вони застосовували артилерію в поєднанні з безпілотними літальними апаратами, активно використовували FPV-дрони, новітні засоби радіоелектронної боротьби та сучасні методи розвідки. Цей досвід є надзвичайно цінним і рідкісним у світі: на сьогоднішній день лише Росія та Північна Корея можуть похвалитися подібними навичками. Серед наших партнерів вже спостерігається інтерес до цього досвіду.
Чи були ці північнокорейські військові помічені лише під час бойових дій у Курській області, чи їх спостерігали також на інших фронтових ділянках?
У Курській області зафіксовані лише безпосередні факти. Проте, окремі види озброєнь з КНДР, зокрема 170-мм артилерійські системи та реактивні системи залпового вогню, вже помічені на нашій території. Щодо наявності інструкторів з Північної Кореї, скоріш за все, їх немає, адже російська сторона вирішила створити навчальний центр в артилерійському училищі, де підготовка проводиться для особового складу Збройних сил Росії, щоб підготувати їх до використання північнокорейських озброєнь.
Ми отримали підтверджені дані про те, що військові з Північної Кореї активно залучалися до надання підтримки та участі у розробці стратегій для здійснення атак з використанням балістичних ракет, виготовлених в їхній країні. Ці дії, як відомо, здійснювалися з території Російської Федерації, оскільки це є більш складним завданням.
Хто ж насправді ініціював відправку північнокорейських військ для підтримки Росії у конфлікті? Це запитання вказує на те, що така пропозиція надійшла з боку Росії, яка звернулася за допомогою. Можливо, це було рішення лідера КНДР, керуючись власними інтересами, такими як здобуття військового досвіду?
- Це складно сказати, оскільки обидві сторони зацікавлені в такому співробітництві. Вони підписали стратегічний договір, яким зобов'язалися допомагати один одному. Вони мають від цього зиск - як Росія, так і КНДР. РФ отримає те, що їм потрібно для ведення війни, а Північна Корея - підвищення свого бойового потенціалу.
Коли я говорю про Північну Корею, йдеться про технології, про нові види озброєння, авіацію, поповнення боєприпасів. Вони віддають Росії свої старі боєприпаси, але натомість вони запустили випуск нових і просто оновлюють свої арсенали. І найцінніше, що отримує Пхеньян - це технології і досвід військовослужбовців у введенні сучасних бойових дій.
Росія, в свою чергу, здобула необхідні ресурси для ведення війни. Вона отримала боєприпаси різних калібрів, зокрема 122 мм і 152 мм, а також реактивні снаряди для систем залпового вогню. Ці постачання є критично важливими для Російської Федерації, оскільки Москва не спроможна значно збільшити виробництво таких боєприпасів через свій військово-промисловий комплекс.
Ми спостерігаємо за доставкою боєприпасів з Північної Кореї до Російської Федерації. Ці поставки здійснюються як морським, так і залізничним транспортом. Після прибуття боєприпаси відправляються на склади, розташовані ближче до українського кордону (в Московському окрузі та Південному військовому окрузі), звідки вони вже направляються безпосередньо на фронт.
- Щось регулярно прилітає на російські НПЗ. Ми бачимо регулярно в новинах, що на один НПЗ щось прилетіло, і інший - хтось атакував. Чи є у нас розуміння, яка частка їхніх нафтопереробних потужностей вибита у результаті цих пошкоджень та прильотів?
Ми наразі діємо відповідно до стандартів НАТО. Ці норми чітко окреслюють різні етапи виконання відповідних завдань. До них належить аналіз ключових центрів, а також безпосередній таргетинг — визначення цілей і найважливіших ділянок, куди слід завдавати удари. Наступним етапом є оцінка результатів атак. Все це формує загальну картину досягнутого ефекту. Наша мета — максимізувати вплив на критично важливі об'єкти, які обираються для ураження.
І насправді йдеться не тільки про НПЗ чи бази зберігання пально-мастильних матеріалів. У нас є й інший спектр цілей, які ми обираємо для нанесення ударів. Якщо ми говоримо про військові об'єкти - наше завдання їх знищити. Якщо ми говоримо про військово-промисловий комплекс - завдання або знищити, або перервати лінійку виробництва, тобто відкласти це виробництво на певний період часу. Оскільки повністю знищити об'єкт, а тим паче - такі потужні об'єкти оборонно-промислового комплексу, які є на території Росії, дуже складно. Адже це дуже великі і об'ємні підприємства. Однак ми визначаємо ті критичні елементи, по яких необхідно наносити удари.
Це також інші військові об'єкти, наприклад, ті ж самі об'єкти протиповітряної оборони противника, тому що без їхнього знищення ми не зможемо наносити свої удари - так званий deep strike. Це комплекс заходів, який проводиться усіма нашими Силами оборони під координацією Генерального штабу.
І ми маємо результат - є зниження, наприклад, виробництва на нафтопереробних заводах. Воно не таке суттєве, як би ми хотіли, але все одно дає свій вплив. Це зниження впливає на постачання критичних пально-мастильних матеріалів для ворожих військ, авіації.
Результати дій позначаються на військових об'єктах противника, зокрема на Чорноморському флоті Російської Федерації. Нам вдалося змусити всі бойові кораблі та підводні човни повністю покинути територію Криму і повернутися на материкову частину Росії. Мова йде також про удари по складах боєприпасів, керованих авіаційних бомб і ракет, що значно обмежує можливості російських сил у використанні їх бойового потенціалу. Серед цілей для ураження також є нафтопереробні заводи та склади паливно-мастильних матеріалів — це лише одна з груп об'єктів, які потрібно знищити для послаблення бойових спроможностей та забезпечення контролю над російськими військами на нашій території.
- Чи були під час цих трьох років великої війни якісь операції, які планували росіяни, але які вдалось відвернути, недопустити ?
Поки що зарано робити висновки, оскільки більшість запланованих операцій, які в результаті не були реалізовані, стосувалися другої половини 2024 року та початку 2025 року. Вчасне виявлення цих намірів стало можливим завдяки злагодженій роботі всіх підрозділів воєнної розвідки, що дало змогу вжити необхідні заходи. Ми отримали інформацію про підготовку противником конкретного плану для наступальних дій принаймні на двох напрямках, які не були здійснені у вищезгаданий період.
Одним з ключових аспектів є те, що завдяки нашій здатності вчасно виявляти ворожі наміри, ми можемо оперативно реагувати та перегруповувати свої сили. На даний момент найактуальнішим напрямком, на якому зосереджені основні зусилля Російської Федерації, є Донецька область, зокрема її південно-західна частина, місто Покровськ та навколишні населені пункти. Це має велике значення, оскільки у випадку успіху російські війська зможуть продовжити наступ у різних напрямках, зокрема на Дніпропетровську область, а також на північ, в напрямку Краматорська та Слов'янська.
Навіть коли плани Російської Федерації стають відомими, і вони усвідомлюють, що певна операція вже не може бути здійснена, це не означає, що вони відмовляються від її виконання. Замість цього, вони можуть змінювати свої підходи, проводити перегрупування, а також вживати інші заходи підготовки. Військові сили починають зосереджуватись на бойовій підготовці, готуючись реалізувати ті стратегії, які були розроблені раніше. Таким чином, навіть якщо плани противника стають відомими, це не є сигналом для Російської Федерації повністю відмовитись від їх реалізації.
