Вето з боку Угорщини, підтримка України та перспективи вступу до Європейського Союзу до 2030 року - інтерв'ю з єврокомісаром Мартом Косом.
Про вето Угорщини на подальші переговори з Україною, перспективи вступу до Євросоюзу і ставлення жителів ЄС до приєднання України, мільярдну допомогу і відновлення під час війни - читайте в інтерв'ю РБК-Україна з європейським комісаром з питань розширення Мартою Кос.
Наступні офіційні дії, пов'язані з євроінтеграцією України, зокрема запуск першого переговорного кластеру, фактично затримані через вето з боку Угорщини. На відміну від численних подібних випадків у минулому, цього разу угорський прем'єр Віктор Орбан, здається, налаштований рішуче й планує зробити протидію українському руху до Європейського Союзу центральною темою своєї виборчої кампанії наступного року.
Проте, як зазначає європейський комісар з питань розширення Марта Кос, історично Євросоюз, незважаючи на численні виклики, здобував можливість ухвалювати колективні рішення. Вона переконана, що цього разу ситуація не зміниться, і спільні рішення будуть досягнуті ще до виборів в Угорщині.
У бесіді з РБК-Україна Кос регулярно посилається на досвід своєї батьківщини — Словенії, яка також зазнала війни на початку свого незалежного існування. Після цього процес євроінтеграції став для неї єдино можливим шляхом.
"Війна була зовсім не така масштабна, як зараз в Україні, вона тривала лише 10 днів. Але з того моменту стало ясно, що єдина перспектива - це ЄС. Звісно, нам знадобилися роки, ми стали членом у 2004 році, але я пам'ятаю ту особливу енергію й надію, що колись ми будемо належати до спільноти цінностей і демократії, де ніхто не зможе нам зашкодити. І я бачу в цьому паралелі з Україною", - розповідає єврокомісарка.
Під час бесіди з нею РБК-Україна обговорила не лише аспекти євроінтеграції, а й питання нинішньої підтримки України з боку Європейського Союзу, використання заморожених активів Росії та процес відновлення. Вже завтра, 10 липня, у Римі розпочнеться велика конференція з відновлення України, присвячена цим важливим темам.
Як подолати вето Угорщини, що насправді перешкоджає старту першого етапу переговорів?
Найголовніше, на чому я хотіла б акцентувати увагу, це те, що всі країни-члени Європейського Союзу, включно з Угорщиною, одностайно прийняли рішення розпочати переговори про вступ України рік тому. Це стало основою для подальших кроків. Україна виконала всі необхідні умови, і ми завжди дотримувалися принципу, що процес вступу до ЄС ґрунтується на заслугах: якщо країна відповідає встановленим критеріям, вона має право на подальший розвиток.
Таким чином, на даний момент немає вагомих підстав для того, щоб утримувати відкриття першого кластера, адже його значення є надзвичайним. Я вважаю, що Україна дійсно робить чимало в цьому напрямку, оскільки ми вже подали дві додаткові скринінгові доповіді стосовно кластерів два і шість до Ради.
Дозвольте мені поділитися з вами цікавою історією. Коли я вперше приїхала до України на свій робочий день 1 грудня, президент Зеленський висловив бажання відкрити всі кластери. Я намагалася дипломатично пояснити йому, що це не реально, адже це стало б занадто швидким кроком, і ми не змогли б цього здійснити.
Тепер мені потрібно виправити своє ставлення, адже ви, українці, виконуєте вражаючу, справжню неймовірну працю. Тож ми будемо готові відкрити всі кластери восени.
Звісно, рішення має бути ухвалене в Раді (тобто бути одноголосним, - ред.), але з технічної точки зору ми готові. І я повністю довіряю данському головуванню (в ЄС, почалося з 1 липня цього року, - ред.). Я була там минулого тижня з усією Колегією комісарів, також ваш президент був там, і ми всі передали чіткий меседж Україні: будь ласка, залишайтеся сильними, продовжуйте реформи, продовжуйте боротьбу з корупцією і зміцнюйте верховенство права, тому що все це сприятиме більш безпечній Україні, а отже і більш безпечній Європі.
- Але якщо політичне вето Угорщини в Раді збережеться ще на кілька місяців, чи існує якийсь план Б, що він може передбачати, можливо, якісь технічні речі, які можна зробити?
- Наша позиція, позиція Комісії, дуже чітка. Кластер один готовий до відкриття, Україна виконала необхідне, і ми повинні відкрити його якнайшвидше. Я маю сказати, що навіть якщо іноді ЄС, із 27 країнами-членами та складним процесом ухвалення рішень, здається складним чи бюрократичним, я можу вас запевнити, що в найважчих обставинах, в минулому, ми знаходили рішення, і я впевнена, що ми знайдемо належне рішення для відкриття кластеру один як для України, так і для Молдови.
Отже, чи вважаєте ви, що таке рішення може бути досягнуте до виборів в Угорщині навесні наступного року?
Так, я певна.
Ваша роль полягає не тільки в забезпеченні руху України до європейської інтеграції, але й у підтримці інших держав, що прагнуть стати частиною ЄС. Чи можете поділитися інформацією про ті країни, які мають шанси випередити Україну у цьому процесі?
- Це не змагання, хто буде першим, а хто останнім. Основне - це те, що процедура вступу до ЄС дійсно залежить від того, наскільки країна-кандидат спроможна узгодити своє законодавство з європейським. Отже, у нас є різні країни-кандидати, і час залежить від багатьох факторів.
Як я вже зазначала, важливими факорами є рівень узгодженості, політична рішучість країн-кандидатів адаптуватись до норм ЄС, а також сильне лідерство в контексті європейської інтеграції. І в усіх цих аспектах Україна демонструє надзвичайно швидкий прогрес. Проте слід також пам’ятати, що є кандидати з Західних Балкан, які вже 20 років очікують на початок переговорів.
Наприклад, Північна Македонія. Північна Македонія отримала статус у 2005 році, і я хотіла б сказати, що якби Україна мала чекати стільки ж, скільки чекає Північна Македонія, ви би чекали до 2045 року, але це не так.
Отже, справа не в тому, щоб випередити, а в тому, щоб реалізувати - як з вашого, так і з нашого боку.
Хочу повідомити, що більше тисячі колег у Брюсселі, не лише з мого директорату, займаються питаннями однієї країни-кандидата. Це означає, що ми здатні оперативно виконувати свої зобов'язання.
Я б сказала, що оскільки розширення, особливо України, є одним з найважливіших пріоритетів ЄС, ми будемо виконувати, і я впевнена, що Україна також. І, як ви, мабуть, чули, наша президентка (Урсула фон дер Ляйєн, - ред.), відвідуючи Київ, сказала, що вона бачить можливість, що Україна може стати членом ЄС до 2030 року.
- Чи вважаєте ви, що ця мета досі є реальною, враховуючи всі виклики?
- Так. Я маю сказати, що ми вимагаємо від країн-кандидатів справді багато, тому що це означає адаптацію всієї правової системи в усіх сферах. Це не лише про верховенство права, це про економіку, це про статистику, це про створення інституцій, які будуть стійкими і здатними виконати всі Копенгагенські критерії. Тож я можу сказати, що Україна справді добре справляється.
Чи все ще актуальна концепція "роз'єднання" євроінтеграційних шляхів України та Молдови, чи вже втрачає свою значимість?
Комісія має чітку позицію в цьому питанні. Як Україна, так і Молдова готові до запуску першого кластеру, і я прагну спостерігати за прогресом обох країн у цьому напрямку. Наступні дії цілком залежать від того, як країни-члени вирішать просувати цю ініціативу в Раді, адже в даний момент саме Рада веде процес.
- Наскільки здатний Європейський Союз підтримувати Україну у 2026 році і пізніше? І питання навздогін - що зрештою станеться з мільярдами заморожених російських активів у Брюсселі?
Перед тим як перейти до важливих цифр для вашого видання, хочу зазначити, що майбутнє України безсумнівно пов’язане з Європою. Саме тому Європейський Союз підтримує вас сьогодні і продовжуватиме цю підтримку в майбутньому.
Мова йде не лише про економічну підтримку, фінансові внески, процедуру інтеграції чи гуманітарну допомогу. Проте для мене ще більш значущим є те, що боротьба України є частиною нашої спільної європейської боротьби.
Слід пам'ятати, що головною метою створення Європейського Союзу було забезпечення миру, свободи та добробуту в Європі. Фактично, він виник як ініціатива, спрямована на підтримку миру. Останніми роками, і я можу підтвердити це з власного досвіду (адже моя країна, Словенія, приєдналася до ЄС у 2004 році), ми спостерігали за процесом розширення переважно через економічну призму, а не з огляду на його початкові цінності.
Звісно, економіка важлива, добробут важливий, але зараз, через Україну і вашу боротьбу за європейські цінності, знову мир і свобода мають важливе, навіть більше ніж раніше, значення.
У цьому сенсі мене часто питають: чому ви так допомагаєте Україні? Тому що Україна - це Європа, і конфлікт з Росією почався не з війни 2022 року, а в 2014 році, коли Україна вирішила підписати угоду про зону вільної торгівлі з Європою. Тоді Росія була розлючена, бо ви чітко вирішили обрати європейський шлях у економічному плані, але тепер ситуація інша.
Отже, відповідь на питання "чому ви на боці України" є досить зрозумілою - адже це питання справедливості.
Ми щойно провели опитування, як держави-члени підтримують вступ України до ЄС, і Україна - найпопулярніша країна-кандидат у 14 державах-членах, тобто більше половини. Наприклад, 91% громадян Швеції підтримують вступ України до ЄС, 81% у Данії, 81% у Фінляндії, 72% у Литві тощо. Ми також раді, що маємо інформацію з України, що 70% ваших громадян проголосували б за членство в ЄС, а рівень довіри ще вищий - 82%. Тож я думаю, що справа не лише в цифрах, але ці цифри справді показують, що в Україні є величезна надія на членство в ЄС.
І знову, якщо провести паралель з моєю батьківщиною: Словенія здобула незалежність у 1991 році, відокремившись від Югославії. Тоді ніхто не міг передбачити війни, але всього через три години після оголошення незалежності на вулицях з’явилися танки югославської армії.
Війна, про яку йдеться, була не такою масштабною, як те, що відбувається сьогодні в Україні, і тривала всього 10 днів. Проте вже тоді стало очевидно, що єдиний шлях вперед - це інтеграція з Європейським Союзом. Звичайно, цей процес вимагав часу, і ми стали членами ЄС лише в 2004 році. Але я досі пам'ятаю ту особливу атмосферу надії та енергії, коли ми прагнули стати частиною спільноти, заснованої на цінностях і демократії, де жоден ворог не зможе завдати нам шкоди. І я бачу чимало спільного в цьому з сучасною ситуацією в Україні.
Що стосується статистики, Європейський Союз виступає найбільшим та найстабільнішим донором і інвестором в Україні. Основні витрати на бюджет, відновлення, реконструкцію та модернізацію України фінансуються переважно за рахунок коштів ЄС, і ми плануємо продовжувати цю співпрацю. З початку російського вторгнення в 2022 році ЄС та його держави-члени зібрали близько 160 мільярдів євро для надання гуманітарної, фінансової та військової допомоги Україні, що є найбільшим внеском з-поміж усіх. Ми прогнозуємо, що в цьому році ЄС покриє більше 80% зовнішніх фінансових потреб України, і маємо намір підтримувати цей курс у наступні роки.
Ви також запитували про активи Росії, які були заморожені. Ми вже почали їх використання для отримання доходів. Ці доходи стали основою для позик G7 на загальну суму $50 млрд в рамках програми ERA, з яких Європейський Союз вже виділив €7 млрд цього року. Окрім того, ми спрямовуємо ці кошти на підтримку збройних сил України: €3,6 млрд було або буде використано для придбання оборонного обладнання для України через Європейський фонд миру.
Конференція, присвячена відновленню України, незабаром стартує. Які важливі рішення можуть бути прийняті, і які заходи можна вжити для відновлення країни в умовах активних бойових дій?
Ви абсолютно праві, і мене щоразу вражає той факт, що, подорожуючи Європою, я помічаю готовність не лише держав, а й приватних корпорацій інвестувати та співпрацювати з Україною, незважаючи на тривалість війни. Особисто я брала участь у бізнес-конференціях у Гаазі, Парижі та Копенгагені, де стала свідком того, як європейські компанії активно готуються або вже мають проекти в Україні.
Ця конференція має для мене велике значення, оскільки ми повинні підтримувати світову увагу до процесу відновлення України під час війни та, особливо, після її завершення.
Ця конференція стане платформою для узгодження політичної підтримки та мобілізації фінансування. Ми провели велику бізнес-конференцію навесні в Брюсселі, понад 400 компаній брали участь - тепер буде ще більша в Римі. Ми оголосимо нові заходи, підпишемо багато фінансових угод.
Факт, що конференція організована в Італії - це не лише символічно, це потужний сигнал про нашу рішучість. Ми також спілкуємось з усіма міжнародними партнерами щодо підготовки цієї конференції: Світовий банк, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк - всі будуть присутні.
І я щиро звертаюся до приватних компаній: розумієте, зараз ідеальний момент для поїздок туди, саме час вкладати кошти.
І звісно, я наважуся сказати - це також тому, що я бачу, наскільки потужні деякі галузі вашої економіки, з яких ми, насправді, можемо вчитися. І це один з дуже-дуже важливих моментів майбутньої співпраці між країнами-членами ЄС і Україною - я говорю головним чином про оборону. Ви - найсучасніша досвідчена країна, яка веде війну. Ви розробили багато озброєнь, особливо дронів, під час війни, ви постійно їх вдосконалюєте.
З іншого боку, ясно, що нам, європейцям, у майбутньому слід більш активно займатися питаннями нашої безпеки та оборони. У цьому контексті я дійсно вбачаю перспективну співпрацю з Україною.
