Від A.1 до FLiRT. У МОЗ поділилися історією про те, як науковці придумували назви для варіантів COVID-19.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Facebook-сторінку Міністерства охорони здоров'я.
Історія початку бере свій старт з двох початкових штамів вірусу - А та В, які були ідентифіковані в Китаї у кінці 2019 року. Ці штами продовжували поширюватися і зазнавати мутацій, породжуючи нові варіанти та субваріанти. Науковці для їхнього позначення використовували такі індекси, як A.1, B.2.27, B.1.351 тощо.
Технічні назви виявилися занадто складними для розуміння пересічними людьми. Щоб полегшити сприйняття, почали використовувати назви, які вказують на країну або регіон, де ці варіанти вперше виявили, наприклад, "британський" або "південноафриканський" варіанти.
Географічні назви варіантів COVID-19, хоч і спрощували розуміння, могли призвести до стигматизації країн. Тому у 2021 році ВООЗ впровадила нову систему іменування, використовуючи літери грецького алфавіту для варіантів, що становлять значну загрозу. Так з'явилися назви "Альфа", "Бета", "Гамма" і "Дельта".
Коли з'явився варіант "Омікрон", система стала менш ефективною. Омікрон об'єднав багато варіантів і субваріантів, які легко передавалися і могли обходити імунітет, що призвело до плутанини. Наприклад, субваріант XBB.1.5, який швидко поширювався, отримав назву "Кракен", на честь міфічного морського чудовиська, щоб краще інформувати громадськість про загрозу.
Останньою неофіційною назвою, яка набула популярності в Україні, є "Пірола" (BA.2.86). Цей субваріант отримав своє ім'я не через широке розповсюдження, як це було з "Кракеном", а завдяки наявності 30 мутацій.
Назва FLiRT - це наукове позначення мутацій у шиповому білку (S-білку) вірусу SARS-CoV-2. Мутовані позиції F456L, V1104L та R346T в цьому білку можуть допомагати вірусу краще уникати імунного захисту.
