Від слів до дій: які питання Україна та США обговорювали на переговорах у Саудівській Аравії.

Дізнайтеся, з яких вихідних позицій США та Україна вступили у сьогоднішні важливі переговори в Джидді, Саудівська Аравія, у колонці заступника головного редактора РБК-Україна Мілана Лєліча.

Відтоді, як Дональд Трамп серйозно зайнявся темою російсько-української війни, щільність подій, і без того чимала, досягла зовсім вже захмарних величин. Та сама перепалка в Овальному кабінеті трапилася всього півтора тижні тому - а скільки всього сталося за цей час. Європа активно задумалася над переозброєнням, Емманюель Макрон і Кір Стармер де-факто взяли на себе роль лідерів усього західного світу, якщо вже США добровільно від цієї ролі відмовляються, навіть Китай - і той встиг обуритися ставленням США до європейських країн і виступив проти можливої закулісної угоди Вашингтона і Москви.

Спочатку здавалося, що Україна змогла досить легко впоратися з наслідками скандалу в Білому домі. За рекомендацією британських партнерів, Володимир Зеленський опублікував "покаянний" твіт, у якому визнав "лідерство" Дональда Трампа та висловив готовність співпрацювати для досягнення миру під його керівництвом. Сам Трамп позитивно відреагував на "лист" від Зеленського, і побоювання, що в своєму виступі перед Конгресом він знищить репутацію України чи Зеленського, не справдилися.

Утім, виправдався інший страх - США відключили Україну від військової допомоги та розвідувальних даних. Причому прямим текстом пояснили, навіщо саме - для шантажу. Спецпредставник Трампа з питань України Кіт Келлог і зовсім порівняв Україну з віслюком, якому треба дати по морді, щоб привернути його увагу - і припинення допомоги якраз і послужило таким ударом.

Однак жодна з сторін – ані Київ, ані Вашингтон – не вирішила загострювати конфлікт і повністю розривати відносини. Навпаки, з обох столиць лунають оптимістичні настрої стосовно нинішніх переговорів у Джидді, Саудівська Аравія. Проте, залишається незрозумілим, на яких саме підставах цей оптимізм базується.

Існує два підходи до розуміння поведінки Трампа та його команди. Прихильники першого з цих підходів вважають, що до президента США можна знайти правильний підхід. В особливості, це стало помітно в перші дні після скандалу у Вашингтоні, коли вони вказували на численні помилки Зеленського — від вибору одягу до неправильної структури розмови і відсутності перекладачів. Вони стверджували, що якщо б Зеленський з'явився в костюмі, утримався від перебивання Трампа, а також показав не фотографії українських полонених, а чернетки контрактів з великими сумами, то результат міг би бути зовсім іншим і більш вигідним для України.

Представники другої школи трампознавців вважають, що, можливо, під час комунікації з американцями справді виникали певні непорозуміння, які можна було б уникнути. Проте, як вони зазначають, це не мало б принципового значення, адже Трамп вже давно визначив свою позицію щодо України та Зеленського особисто. Жодні елегантні костюми чи краватки не змогли б змінити цю ситуацію. Наприклад, канадський уряд намагався поводитися з Трампом максимально ввічливо, але це не уберегло їх від тарифів та постійного територіального тиску.

Аналізувати висловлювання Трампа з логічної точки зору вкрай важко, якщо це взагалі можливо. Яскравим прикладом можуть слугувати його резонансні заяви минулої п'ятниці, в яких він стверджував, що: 1) Путін прагне миру; 2) саме тому він активно бомбить Україну; 3) адже так вчинив би будь-хто на його місці; 4) причиною всіх проблем є не Путін, а Зеленський. Або ж його недавні роздуми про те, що в Росії, мовляв, "немає карт на руках" – хоча всього кілька днів тому ці "карти" у Путіна були. Як йому вдалося їх втратити, Трамп, звичайно ж, не уточнив.

Тож зі щоденних виступів і коментарів Трампа та членів його команди можна зробити один висновок. Вони дійсно домагаються того, про що говорять -закінчення війни в Україні якнайшвидше, на будь-яких умовах, окрім однієї-єдиної: США більше не повинні витрачати сили і ресурси на цю заокеанську війну.

Останнім часом багато американських журналістів і публіцистів висловлювали обурення з приводу того, що США демонструють жорсткість лише по відношенню до однієї сторони конфлікту - України. Метод "батога і пряника" застосовується дуже нерівномірно. Деякі навіть намагалися звернутися з цим питанням до самого Трампа, отримуючи у відповідь, що за все відповідає Байден.

Перемови в Овальному офісі (зображення: Getty Images)

З точки зору самого Трампа викручування рук саме українцям якраз має конкретну логіку. Найшвидший спосіб закінчити поєдинок двох нерівних суперників (а Україна, як не крути, все-таки в ролі слабшого) - якраз поставити підніжку найслабшому й найуразливішому з них.

Оточення Дональда Трампа вже кілька днів наголошує на своїх очікуваннях від сьогоднішньої зустрічі, а саме - отримати підтвердження, що "українці дійсно прагнуть миру". Оскільки виміряти рівень "настрою" українців в кількісному вираженні складно, критерієм стане готовність нашої делегації до компромісів. Як зазначив держсекретар США Марко Рубіо, мова йтиме про певні територіальні поступки (очевидно, що сьогодні в Джидді від нашої команди чекають хоча б чітко сформульованої готовності до цього). В цій ситуації Україна може спробувати витиснути з неї максимальну вигоду для себе.

Після суперечки в Білому домі українська делегація усвідомила, що їм доведеться піти на певні компроміси з американцями вже на нинішньому етапі, і це, очевидно, стало результатом впливу з боку Франції та Великобританії. Первісний план, що передбачав відмову від будь-яких угод про припинення вогню до отримання конкретних гарантій безпеки від США, виявився безперспективним.

Отже, у справу вступив франко-британський план, що передбачає "часткове" або "експериментальне" перемир'я в повітряному та морському просторі, з яким погодилася і Україна. Як повідомив обізнаний джерело РБК-Україна, основною метою нинішніх переговорів є забезпечити, щоб можливе часткове припинення вогню отримало хоча б якусь підтримку, зокрема, можливу допомогу від Сполучених Штатів у формі європейського військового контингенту в Україні в майбутньому. На даний момент Трамп та його команда надавали максимально нечіткі коментарі, навіть за власними стандартами. Тим не менш, ідею обмеженого перемир'я Рубіо оцінив цілком позитивно.

Глибша мета полягає в спробі, нарешті, здійснити передачу м'яча на російську половину поля. Україна вийшла з чітким наміром: не вести бойові дії на морі, не завдавати ударів по тилу тощо. Росія, у свою чергу, повинна буде реагувати на це. Якщо реакція Трампа виявиться негативною, то (принаймні, є надія) він може почати роздумувати над тим, чи дійсно "Путін прагне миру", або ж основна проблема полягає в позиції України, чи, можливо, ситуація виглядає зовсім інакше.

"Нам не можна виходити на припинення вогню з позицій сторони, що програла, це нам у майбутньому потім відгукнеться багаторазово. Нам важливо показати, що Росія не виграла. Якщо буде таке часткове припинення вогню, як ми пропонуємо, це можна буде подати як паритет, ось, є наша позиція, є російська, всім довелося піти на якісь поступки. Це сигнал, що і в майбутньому нам не навісять якихось кабальних угод", - міркує співрозмовник.

Негативний розвиток подій буде, якщо Україні намагатимуться нав'язати виключно російське розуміння мирного процесу, що базується на Стамбульських угодах. У довгостроковій перспективі це призведе до того, що Україна фактично визнає свою поразку у війні і залишиться в "сфері впливу" агресора, а США можуть з цим миритися.

Протягом останніх чотирьох місяців, після перемоги Трампа на виборах, РБК-Україна отримувало численні коментарі від різноманітних співрозмовників, як з України, так і з Європи. Багато хто вважає, що у України є шанс у середньостроковій та довгостроковій перспективах - покладатися на надмірну самовпевненість і нерозумність росіян, які можуть цілком імовірно втратити майже виграну гру. Сьогодні в Джидді, очевидно, російської делегації не буде, тому нашій стороні слід знайти способи підштовхнути агресорів до помилок у їхніх рішеннях.