Війна на сходах можна описати як конфлікт, що розгортається на сходових прольотах.

Екс-президент Порошенко висловив переконання, що в осінній період 2022 року українська влада втратила важливу можливість для проведення ефективних і успішних переговорів з Росією.

"Росіяни тікали з Херсонської і Харківської областей. Чим нам треба було скористатися. Тоді, коли Україна сильна, треба було підписувати мир і ставити умови негайного звільнення української землі", - заявив Петро Олексійович у нещодавньому інтерв'ю "5 каналу".

Уникаємо обговорення того, наскільки ця заява може бути пов’язана з можливими виборчими кампаніями та наміром завдати удару по Зеленському та його команді. Також не будемо розглядати, чи справді Кремль був налаштований на переговори після відходу з Харківської області та чи російська сторона могла б піти на значні компроміси з Києвом.

Давайте поглянемо на це з іншого ракурсу: чи підтримував Петро Порошенко концепцію переговорів восени 2022 року, коли, на його думку, це було доцільно? Чи, можливо, в той час його однодумці з "Євросолідарності" висловлювали подібні думки? Або ж хоча б звичайні прихильники експрезидента в соцмережах проявляли активність з цього питання?

Ознайомтеся також: Той, хто бореться з комфортного місця.

Відповідь беззаперечна: абсолютно ні, ні і ще раз ні.

Після звільнення Харківщини та правобережної частини Херсонщини лідер опозиції та його прихильники навіть не натякали на можливість будь-яких переговорів із Путіним. Як і вся Україна, вони сподівалися на повний крах російських військ, міркували про можливість виходу Збройних Сил України на кордони 1991 року і не мали жодних сумнівів — принаймні публічно — у реальності цієї перспективи. Ідеї щодо сильної переговорної позиції почали з’являтися лише постфактум, наприкінці 2022 року.

Ще в XVIII столітті у Франції з'явився термін "l'esprit d'escalier", що в перекладі означає "сходовий розум" або "дотепність на сходах". Цей вираз набув популярності завдяки філософу та енциклопедисту Дені Дідро. У його есе "Парадокс актора" розповідається про випадок, коли на званій вечері у банкіра Неккера мсьє Дідро не зміг відповісти на коментар, зроблений письменником Мармонтелем.

"Ця шпилька мене збентежила і змусила замовкнути, бо людина чутлива, подібна до мене, від будь-якого заперечення втрачає голову і приходить до тями лише на останній сходинці сходів", - писав знаменитий енциклопедист.

У тому ж есе була представлена точна відповідь Мармонтеля, сформульована вже після події. З тих пір термін l'esprit d'escalier почали використовувати для опису ситуацій, коли вдале та дотепне рішення приходить в голову лише тоді, коли можливість його реалізації уже минула.

У нинішній Україні цей ефект проявляється особливо. На сходах багато наших співвітчизників перетворюються на геніальних військових стратегів. Вони точно знають, як треба було готуватися до російського вторгнення, як потрібно було воювати в 2022-му і що необхідно було робити в 2023-му. Але чомусь діляться своїми міркуваннями лише місяці й роки по тому.

На початку 2022 року, значна частина українців не могла уявити, що Росія здійснить повномасштабне вторгнення. Це ставлення охоплювало не лише звичайних людей, а й представників аналітичних кіл.

"Зібраних ресурсів і сил для проведення масштабної операції з метою захоплення усієї або значної частини України - недостатньо. Отже, у найближчій перспективі прогнози щодо ймовірності подібних сценаріїв не підтверджуються. Більше того, ми вважаємо, що ці сценарії є малоймовірними в найближчому майбутньому", - заявили експерти Центру оборонних стратегій, чиї коментарі були опубліковані "Українською правдою" за дванадцять днів до початку вторгнення.

Коли 19 лютого учасників Українського ланчу на Мюнхенській конференції з безпеки запитали, чи відбудеться масштабна війна, що вплине на Київ, більшість з них також висловили песимістичні прогнози.

Проте через три роки, якщо ви опинитеся на сходах, будь-який диванний аналітик з соціальних мереж з легкістю пояснить, що підготовка Кремля до великої війни була абсолютно очевидною і нібито не викликала жодних сумнівів щодо російських намірів. Він також поділиться своїм баченням, як Україні слід було діяти під час підготовки до вторгнення, а також вкаже на стратегічні та тактичні помилки, які, на його думку, були допущені в Києві. Однак, слід зазначити, що з цієї "експертизи" з вищого світу мало що можна буде взяти до уваги на практиці.

На початку 2023 року Україна сповнена надії на успішний наступ Збройних Сил. Різноманітні експерти запевняли громадськість, що впродовж найближчих місяців вдасться звільнити Донецьк, Луганськ, Маріуполь та Севастополь. Сумніви та критичні думки в суспільному дискурсі практично не звучали. А будь-який, хто намагався прогнозувати інший розвиток подій, міг бути одразу ж запідозрений у зв'язках з Кремлем та поширенні ворожих ідей.

Ознайомтеся також: Пелька [не] на гачечку.

Однак, через два роки, стоячи на узвишші, будь-який віртуальний стратег стверджує, що український контрнаступ був обречений на провал, і це, мовляв, було очевидно з самого початку.

І подібний l'esprit d'escalier зустрічає нас майже на кожному кроці.

Особи, які навесні 2023 року підтримували оборону "фортеці Бахмут", через півроку почали критикувати українське керівництво за затримку з відступом наших сил із цього міста.

Улітку минулого року багато аналітиків, яких несподівано вразила Курська операція ЗСУ, оперативно прийшли до висновку, що її слід було здійснити ще рік тому. Наразі ж деякі з них вже готові поставити під сумнів її доцільність, якщо така точка зору стане популярною.

Безсумнівно, феномен l'esprit d'escalier в сучасній Україні має свої об'єктивні причини. Розумні рішення дійсно можуть з'являтися лише з затримкою. Багато речей стають зрозумілішими, коли на них дивитися з відстані.

Поглядаючи назад, ми можемо отримати більш детальне та об'єктивне розуміння конфлікту. Крім того, закриті дані, які дозволяють робити більш точні висновки, стають загальнодоступними лише з плином часу.

Наприклад, восени 2022-го недостатньо поінформовані українці могли сподіватися на швидкий військовий розгром РФ за допомогою західних союзників - насамперед США. І лише восени 2024-го вийшла книга відомого журналіста-розслідувача Боба Вудворда "Війна", де докладно описувалася тодішня логіка адміністрації Байдена: страх перед ядерною ескалацією в разі повного витіснення російських військ з України та свідоме рішення утримуватись від різких кроків.

По суті, кожне дослідження військової історії нагадує війну, що відбувається на сходах. Це аналізи та висновки, які робляться після завершення подій, коли вже немає можливості щось змінити чи переписати. Однак, на жаль, найближчим часом Україні не слід очікувати на бум історичних наукових праць, а скоріше на сплеск політичних спекуляцій.

Якщо завершення війни або її активної фази не задовольнить істотну частину українського населення, то подальші бойові дії на сході можуть стати улюбленим заняттям для вітчизняних політиків.

Під час президентських і парламентських виборів конкуренти звинувачуватимуть один одного у стратегічних і тактичних помилках, які були допущені до і після 24 лютого 2022 року, а також даватимуть свої рекомендації щодо правильних дій у цих умовах.

Конкуруючі політичні сили почнуть використовувати суспільну фрустрацію, пропонуючи різні альтернативні варіанти завершення війни на більш вигідних для Києва умовах. Виборцям будуть презентувати ідеї про те, як можна було досягти успіху на рівні 1991 року, усунути Путіна, знищити Москву та сприяти розпаду Російської Федерації тощо.

І в цьому багатоголосому хорі напевно переважатимуть не ті, хто пропонував альтернативні рішення в розпал війни, а ті, хто став геніальним стратегом вже після закінчення бойових дій.