Вогняний удар по ТЦК. Народний страх у вигляді ілюзії масового обурення.

Врадіївка -- це добре / погано, а Нові Санжари -- погано / добре. Все залежить від того, з якого боку добра стояти, бо всі ж завжди за добро.

Та ви, либонь, і не пам'ятаєте цих яскравих проявів народного, так би мовити, волевиявлення. Може, воно й на краще. Забуття минулого -- це механізм психологічного захисту. Поговорімо про свіже.

Не посилатимуся на черговий напад на ТЦК, бо доки ви прочитаєте ці рядки, він уже буде не черговим, а попереднім.

Вислів "гібридна війна" вже трохи забутий. Проте її основна характеристика полягає в тому, що межа між боєм і тилом не є чітко окресленою. Засоби завдання шкоди можуть бути такими ж звичними і близькими, як і те, що колись було вашим другом, а тепер може стати найнебезпечнішим супротивником.

Визнання того, що війна охоплює всю територію України, напевно, є очевидним для влади. Однак статуси учасників цієї всенародної війни в основному передбачають моральну відповідальність. В Україні існує своєрідне кантіанство: моральні принципи завжди мають пріоритет над законами.

Моральний суспільний консенсус передбачає, що ми теоретично підтримуємо владу, ну й вона має теоретично з нас щось питати. Це основа стабільності в умовах воєнного часу, де взаємні зловживання мають цілком собі старий мирний масштаб, але в новому гарному камуфляжі.

Клептократичний консенсус руйнується, щойно одна зі сторін згадує про закон. Наша правова система зовсім не є системою – це заплутаний ліс інтриг, своєрідний заповідник паперових міток, де співіснують абсолютно несумісні законодавчі норми. При цьому механізми їхнього виконання можуть бути відсутніми. Адже закони у нас пишуться не для того, щоб їх дотримувалися всі без винятку, це ж не вважається демократичним. І в цьому темному лісі краще залишатися тихим під лопушком, якщо прагнеш вижити, як зазначав Лю Цисінь, автор науково-фантастичного твору "Проблема трьох тіл".

У умовах тривалого і хронічного стресу, викликаного війною, психофізичні стани, особливо невротичні, мають схильність до загострення. Як наслідок, загальна безвідповідальність, яка виникає через неписаний суспільний договір, перетворюється на масову претензійність і ворожість. Люди починають звинувачувати одне одного, використовуючи терміни на кшталт "вандеї" та "п'ята колона". (Ці порівняння є контрастними, адже "п'ята колона" виявилася переможцем, а генерал Франко спокійно правив Іспанією ще протягом 40 років. Натомість Вандейське повстання селян і аристократів, незважаючи на те, що тривало 10 років, потопилося в крові від репресій демократичних революцій.)

Отже, говорячи науковою мовою, у суспільстві генералізується екстернальний локус контролю. А по-простому -- "в усьому винні усі інші, але не я, в мене -- лапки". А соціальну динаміку процесу можна теж описати народною мудрістю -- "згорів сарай, гори і хата".

Класика психологічних операцій свідчить, що недоцільно створювати принципово нову архітектуру впливу. Тобто можна, але це дорого й не гарантує результату. Натомість треба брати вже наявну тенденцію суспільних розбіжностей -- а вони в кожному суспільстві однакові, справа лише в пропорціях. Робити цю розбіжність розколом, розломом і прірвою (бери участь у цьому квесті стрибання через прірву з будь-якого боку). Далі масштабувати через насичення "корисними ідіотами" й просто дурнями всіх гендерів. Забезпечити силове прикриття напіворганізованою злочинністю, яку місцева влада бронює від мобілізації, бо ж самій треба. Створити правозахисну активістську систему як частину хаосу правового поля; закликати не до законності, а до боротьби за волю, віру, справедливість (потрібне підкреслити).

Як варіант, можна також займатися питанням мови – чи то захищати одну, чи виступати проти іншої (конкретна мова в даному контексті не важлива, основне – створення конфлікту). Це окрема напрямок, проте в процесі розробки операцій ці теми переплітаються та взаємодіють з іншими аспектами, залишаючись непомітними для більшості людей.

Мало не забув. Прирівняти збройні напади на співробітників ТЦК до протестів із картонками. Типу і те, й те -- протести. Це ж сьогодні вони з картонками, а завтра на танках приїдуть.

Пацифізм, ухилянтство, тероризм і бандитизм — це давні, надійно перевірені концепції, які були актуальні в Європі та США ще під час В'єтнамської війни. Вони йдуть в такій хронологічній послідовності: від гасла "Make Love Not War" до "Power to the People", і завершують цей ланцюг "The Rifle Begets Power".

Які природні соціальні явища беруться до уваги? Влада у нас традиційно має свавільний характер, тоді як народ завжди прагне свободи. Українська волелюбність стала основою багатьох легенд, думок та пісень. Чим далі від тих історичних моментів, тим більш поетичною та епічною виглядає ця спадщина. Класична українська проза, натомість, не так щедра на похвалу (адже це все ж проза). Можливо, це пов'язано з її формуванням під впливом соціалістичних ідей, з небагатьма винятками. Український соціалізм, у свою чергу, є своєрідним романтичним культом "терпил" і бідних "маленьких українців", чиєю найзаповітнішою мрією було спалити панів і втекти на Січ. Саме тому, коли соціалісти розпочали будівництво Української Народної Республіки, вони втілили цю мрію в життя, спаливши панів і поїхавши до Парижа, залишивши нам соціалізм.

Як і будь-яка утопічна концепція, соціалізм виглядає привабливо, поки не здобуває владу. Коли ж це стається, виявляється, що питання рівності та справедливості залишаються невирішеними. Просто на місце старих злодіїв і брехунів приходять нові, але з відновленим іміджем.

Які природні фактори впливають на людську психіку? Агресія завжди є проявом внутрішньої невпевненості, а ця невпевненість, в свою чергу, корениться в неусвідомленому страху. Агресивна реакція, що виникає при ухилянні, свідчить про боягузтво.

Гормональні прояви емоції страху пов'язані передусім із викидом катехоламінів -- адреналіну й норадреналіну, а також підвищенням рівня кортизолу. Адреналін активує реакцію "бий або біжи", мобілізуючи організм до негайної дії: розширює дихальні шляхи, звужує судини для перенаправлення крові до м'язів і підвищує пильність. Одночасно підвищується кортизол -- гормон стресу, який регулює обмін речовин, імунну відповідь і готує організм до довготривалої адаптації до небезпеки.

Крім того, можливе зниження рівня гормонів радості, таких як ендорфіни. Водночас тривога і страх можуть супроводжуватися падінням тестостерону та окситоцину, що, своєю чергою, посилює відчуття тривоги та загрози.

Агресія може проявлятися у двох основних формах: внутрішній та зовнішній. З точки зору інстинкту самозбереження, набагато вигідніше в момент страху накинутися на когось, ніж спрямувати агресію на себе. Якщо напад виявляється вдалим, це підвищує самооцінку, закріплюючи відповідну реакцію та створюючи бажання повторити таку поведінку.

Агресивність є базовою емоцією, тому й управляти нею досить просто. По-перше, спостерігається загальна тенденція до зниження інтелектуальних здібностей у суспільстві, що відоме як "зворотний ефект Флінна". По-друге, давно відомий "ефект юрби", який веде до нерозуміння та ідіотизації, став ще більш вираженим, оскільки інтелект все частіше переміщується з нашого розуму у технології. Відтак, контролювати людей, які покладаються на ці гаджети, стало надзвичайно легко.

Які завдання ставляться. Щоби зривання мобілізації стало політичним маркером початку (потім "борці з мобілізацією" казатимуть, що вони зупинили війну). Тут приклад Вандеї частково вірний, бо у Франції проти революції об'єдналися полярні сили з геть різними пріоритетами -- неписьменне селянство, родова аристократія та католицька церква. Доки не прийшов Наполеон і не помножив їх на нуль.

У нас також присутня російська агентура, "корисні ідіоти", політична опозиція, правозахисники і ті, хто прагне правди, а також очікувачі в Україні та за кордоном, які підтримують радикальне волевиявлення народу. При цьому кожен з учасників сподівається стати основним гравцем у майбутньому контрольованому хаосі, прагнучи отримати максимум вигоди при мінімальних витратах. Як кажуть, "дурень багатіє думками".

Трохи окремо варто поговорити про "корисних ідіотів", зокрема політиків та політикинь, та їхню надмірну увагу до ТЦК. Верховна Рада за своєю суттю не має істотних відмінностей від територіальних центрів комплектування. Те ж саме можна сказати і про Кабінет Міністрів. І так далі, зверху донизу. Часто саме злодій найгучніше викриває інших, закливаючи "ловіть злодія!"

В кожній українській установі, незалежно від її рівня, можна знайти однакові пропорції чесних людей і недостойників, патріотів і соціопатів, добрих і жорстоких, шизофреніків і тих, хто зациклений на своїх ідеях. Якщо вам щось у певній частині суспільства не подобається, можливо, варто заглянути у дзеркало.

Що на нас чекає. Розширення номенклатури диверсій і терористичних актів від військових і військово-цивільних об'єктів до суспільно-політичних. Дискредитація влади (вона й сама не покладає рук для цього) задля політизації й опартійнення обурених громадян.

"Ми стали товаром" — це антизахідний тренд, що натякає на те, що в минулому хтось нас купив, а отже, ми є продуктом на ринку.

Неймовірна внутрішня боротьба за активи та власне майбутнє точиться між агентами різних іноземних розвідок, які мають присутність в Україні, а не лише серед росіян. Це так звана "сіра зона", про яку, ймовірно, ніколи не стане відомо, якщо тільки якийсь Джон ле Карре не вирішить поділитися своїми спогадами на пенсії.

Що не спрацює. Політичний тероризм не має шансів на вплив на широку аудиторію. Сьогодні, навіть якщо когось убити або воскресити, ця новина не протримається й дня. Хоча ліквідації можуть бути технічно здійсненні, ефект "Гонгадзе-2" вже неможливий.

Дискредитація є ефективною лише в тих випадках, коли люди мають стабільні емоції, які підкріплюють їх ціннісні орієнтації. Проте з емоціями у нас справи не найкращі, і важко вразити вже поранену душу. Для частини суспільства влада досі викликає "тефлоновий ефект", тоді як інші вважають їх узурпаторами та негідниками з 2019 року. Для більшості ж населення ситуація виглядає як незавершені справи: кабачки на підході, а огірки досі не зібрані.

Не спрацює підбурювання поліції до участі в замісах із різних причин. Це, зокрема, й інституційна пам'ять про втягування ментів у політично-силові розборки й подальше роблення їх терпилами.

Що робити далі? Ті, хто читає ці рядки (оскільки вміють читати й писати), вже сформували свої думки та прийняли власні рішення.

Інші особи, про яких йдеться в новинах від Національної поліції, СБУ та Прикордонної служби, також мають свої власні погляди, які можуть суттєво відрізнятися від ваших. Вони навряд чи коли-небудь відчують до вас симпатію, незважаючи на відоме "Обніміться ж, брати мої!" від Шевченка. Отже, у вас, мабуть, також немає бажання до цього.

Коли ви вступаєте в суперечку з неосвіченою людиною, то стаєте частиною цього безглуздого діалогу. А з мудрими особами немає сенсу дискутувати, адже вони зосереджені на важливих та корисних справах.

Продовжуйте в тому ж дусі.