Вони досліджують: чому концепція про "м'ясні атаки" противника є хибною.

військовий аналітик, координатор групи "Інформаційний спротив", полковник ЗСУ

Дивлюсь на деякі оцінки дій російського командування з боку чималої кількості наших, так би мовити, інформаційників (назвати їх журналістами чи експертами, я, навіть, не візьмусь) й трохи "офігіваю" (відчуваю подив) від їхнього контенту, що стосується цієї війни.

Якщо їх послухати, подивитись і почитати, то може скластися враження, що російське командування - це такі кровожерливі, тупі та недолугі монстри, які безперервно гонять "на забій" власний особовий склад й інших прийомів і методів організації та ведення бойових дій не знають.

З інформаційно-психологічної точки зору це може виглядати виправданим, проте з позицій об'єктивної та раціональної оцінки дій супротивника — абсолютно ні. Такий підхід створює ілюзію, що спотворює реальне уявлення про потенціал і можливості ворога.

Чомусь у нас склалося враження, що російське військове керівництво не здатне вчитися на помилках, включаючи власний досвід, і не враховує його при плануванні та організації бойових операцій на тактичному і оперативному рівнях.

Уявлення, яке представляють нам певні вітчизняні аналітики та "інформаційні експерти", виглядає наступним чином: російські війська, зосереджуючи великі контингенти на конкретному напрямку, намагаються забезпечити чисельну перевагу, а потім, здійснюючи масовані атаки, прагнуть подолати оборонні позиції ЗСУ.

Все виглядає досить зрозуміло (особливо для пересічного українця) і вписується в норми, які, за словами наших "фахівців", були затверджені в "радянському-російському Генеральному штабі".

Насправді в реальності усе відбувається куди як складніше й, м'яко кажучи, по-іншому: росіяни вчаться, причому на всіх трьох основних рівнях управління - тактичному., оперативному та стратегічному.

Наприклад.

У пам'яті багатьох залишилися спогади про атаки російських збройних сил на Бахмут, Авдіївку, Торецьк і Часовий Яр. Як ці операції були сплановані військовим керівництвом Росії, як вони реалізувалися насправді та якою ціною це обійшлося для них.

Але порівняйте це з тим, що зараз відбувається у Куп'янську та Покровську. Порівняйте методи та прийоми, які застосовуються російським командуванням при цьому на тактичному рівні зараз, із тими, які воно застосовувало раніше.

Згадайте те, що цим прийомам "інфільтрації" та "прихованого проникнення" замість атак у лоба й штурмів кварталів міської забудови, російські війська треба було навчити (до того ж у масовому порядку), ще й організувати взаємодію та стійке управління військами (принаймні на тактичному рівні) і зробити ще багато чого, щоб це давало потрібний ефект (а, судячи із нинішньої ситуації, він таки є).

Отже, шановні колеги, не слід недооцінювати супротивника.