Які наслідки матиме Міндічгейт для суспільства: протести, зміни влади та зниження популярності політиків?

Оприлюднення розслідування операції НАБУ "Мідас" щодо корупції в енергетичній сфері трохи більш як тиждень тому вкупі з поганими новинами з фронту та холодними домівками без електрики спричинило в українців спочатку шок, а потім розпач і відчуття безвиході. А це ж лише невелика частина -- 20% від оперативної доказової бази, що викриває корупційні схеми та їх учасників, зокрема в галузях оборони, медицини тощо.

ZN.UA вже не раз повідомляло про те, що війна не змогла зупинити крадіжки та корупційні схеми, які продовжують існувати як на малих, так і на великих рівнях. Навпаки, ситуація, здається, лише погіршилася (всього ми опублікували 17 статей про корупцію в енергетичному секторі!). Суспільство, очевидно, підозрювало це, але є велика різниця між загальними знаннями та можливістю побачити в детально представлених матеріалах цинічні факти.

"Це — завершення. Усе втрачено. Політична нестабільність ще більше підірве позиції України. Захід не надасть нам фінансової допомоги, фронт може розвалитися. На що тоді все це було?" — подібні думки можна було почути в перші дні. Проте згодом вони трансформувалися в гнів та вічне питання: "Які наші подальші дії?"

Депутат Залізняк зазначив, що існує три соціологічні дослідження, які свідчать про падіння популярності президента Зеленського. Як повідомляє ZN.UA, ще до скандалу з Міндічгейтом 23-24% опитаних планували голосувати за Зеленського на майбутніх виборах. Таким чином, зниження рейтингу президента нижче позначки в 20% не є катастрофічним, але вказує на чітку тенденцію.

На яких підставах можна продовжувати співпрацю з владою, чия довіра остаточно зруйнована? В атмосфері відчувається напруга: щось незабаром має відбутися.

"Яким, на вашу думку, буде вплив операції "Мідас" та інформаційної кампанії навколо неї на українське суспільство?" -- таке запитання ZN.UA поставило українським соціологам і психологам. Нижче -- їхні відповіді.

Світлана Чуніхіна, заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України: "Я не очікую істотної дестабілізації суспільства під впливом саме корупційних скандалів. Ось кілька аргументів.

По-перше, згідно з даними досліджень, різка зміна ставлення до влади сталася 2024 року. Українці саме тоді остаточно переконалися в корумпованості команди Зеленського. Чинний скандал лише додав деталей до картини, яка й раніше була очевидною для суспільної більшості -- очільники держави діють недоброчесно в тому, що стосується фінансів.

По-друге, сучасна держава та нація є значно більш складними утвореннями, ніж просто політичний режим. Те, що країною управляють некомпетентні та недобросовісні політики чи державні службовці, не означає, що державність України знаходиться під загрозою або що суспільство переживає крах. Адже Україна не зводиться лише до кількох менеджерів з оточення Зеленського, незважаючи на те, що російська пропаганда намагається представити ситуацію саме в такому світлі.

По-третє, дослідження демонструють, що українці продовжують залишатися налаштованими на опір російській агресії, водночас не відмовляючись від можливості критикувати владу та висловлювати свої протестні настрої. У суспільстві існує певне усвідомлення межі, за якою законне право на протест може загрожувати стабільності держави. Ці навички соціальної саморегуляції також виявляються у такій поведінці.

По-четверте, насправді важливі й критичні події сьогодні відбуваються на фронті. Поки фронт стоїть, громадяни здебільшого будуть схильні уникати надмірної радикалізації. Та якщо справи на фронті вийдуть з-під контролю, претензії до влади наростатимуть, як лавина. Проблема корупції полягає саме в тому, що вона підриває обороноздатність держави й істотно збільшує ймовірність того, що війна обернеться катастрофою для України".

Андрій Биченко, керівник соціологічної служби Центру Разумкова, зазначає: "З великою ймовірністю можна стверджувати, що більшість українців висловили негативне ставлення до учасників цього скандалу. Однак передбачити, як саме це вплине на українське суспільство, є досить складним завданням."

На сьогоднішній день, ймовірно, вплив ситуації є незначним. Незважаючи на широкий резонанс справи, вона вписується в загальне сприйняття влади українським населенням. В даний час громадяни демонструють високу довіру та позитивне ставлення до оборонних установ, водночас відзначаючи негативне сприйняття та низький рівень довіри до інших державних інститутів і службовців. Багато людей вважають цю частину державного апарату схильною до корупційних проявів. Отже, новий корупційний скандал лише вніс деякі нові акценти, але не змінив загального уявлення про владу.

Щодо подальшого розвитку обставин та їхнього впливу на українське суспільство, зробити точний прогноз вкрай важко, оскільки це залежить від численних нині непередбачуваних факторів. Найбільш суттєві з них такі.

Однак передбачити еволюцію всіх цих факторів не вдається, тому неможливо точно визначити, як буде розвиватися ситуація. Можна лише припустити або помилитися в своїх прогнозах.

Сергій Дембіцький, заступник директора Інституту соціології НАНУ: "З досліджень Інституту соціології НАН України відомо, що українське суспільство повернулося до переважаючого стану соціально-політичного негативізму ще минулого року (перед цим його фіксували 2021 року). Залишається таким наше суспільство й зараз.

У даному контексті записи НАБУ навряд чи значно вплинуть на загальні настрої в суспільстві — ще більше їх погіршити буде досить важко. Проте в політичній свідомості залишаються елементи, які в умовах війни залишаються стійкими до негативних соціально-політичних впливів.

Однією з ключових тем є оцінка роботи Володимира Зеленського на посту президента України. Хоча її рівень не досягає показників 2022 або 2023 років, значна частина українського населення залишається на боці чинного президента. Інцидент із "зливом НАБУ" можна розглядати як стартову позицію для атаки на політичний авторитет влади. Основне питання полягає в тому, як буде використано цей майданчик — для подальшого наступу з метою підриву легітимності або ж як інструмент тиску на перемовинах, які мають на меті визначити майбутній політичний ландшафт.

У контексті прогнозування подальших подій необхідно враховувати чинник політичної альтернативи. Українська політична культура традиційно є персоноцентричною. І поки нормальне політичне життя "стоїть на паузі" й ніхто відкрито не заявляє претензій на посаду президента, Володимир Зеленський залишатиметься ментальною точкою опори не тільки для власного електорального ядра, а й для низки інших соціальних груп.

Олег Покальчук, соціальний психолог, зазначає: "Настрій у суспільстві знову погіршиться. Цей вплив вичерпає себе. У суспільства відсутні механізми для реального впливу. Невелика частина молоді зможе знайти в собі мотивацію, що, безумовно, вплине на її світосприйняття. На жаль, молоді недостатньо, і їх стає ще менше."

Майдани та протести — це не просто інструменти, а відображення суспільного настрою. У всіх попередніх протестних акціях завжди були конкретні вигодонабувачі, і це не були прості громадяни. Суспільство ж здобуло відчуття справедливості, тоді як окремі особи отримали нові посади та можливості для корупційної діяльності.

Вихід людей на майдан не призведе до зникнення цього явища. Воно, по суті, не може просто зникнути. Корупція є наслідком тривалої деградації нашої соціалістичної системи. У нас існує Українська Радянська Соціалістична Республіка. "Радянська", оскільки Верховна Рада є визначальним органом. "Українська" — зрозуміло. А "соціалістична" — тому що всі інституції та система взаємовідносин між ними залишилися практично незмінними.

Києвоцентричне мислення каже: весь жах -- на Печерських пагорбах. Але десь у райцентрі відбувається те саме, просто в дрібнішому еквіваленті.

Імпічмент. Такий механізм відсутній. Це питання було детально вивчено ще за часів "України без Кучми" відзначеними зацікавленістю та професіоналізмом особами.

Протягом багатьох років я слухаю вологі сподівання на кардинальні зміни в режимі, перевороти та подібні речі.

Тут треба дивитися на воєнну економіку, яка тримається на західних грошах країн, що визнають нашу владу легітимною, бо вона пройшла через вибори. І це юридична підстава мати з нами справу, бо президента, ВР та інших обрано законно.

Єдиним успішним прикладом у сучасній історії є чилійська хунта, яка виникла внаслідок особливих обставин. На фоні численних невдалих спроб військових переворотів, такі події зазвичай є тимчасовими. Після перевороту країна залишається без підтримки, і вже наступного дня Європа та Америка з полегшенням припиняють фінансування. Це є ключовою проблемою. Технічно переворот може не бути складним, але справжня проблема полягає у відновленні після нього. Якщо в Україні відбудеться подібна зміна влади, країна може опинитися в економічній та політичній ізоляції на приблизно три роки. Тільки після цього, якщо вдасться вижити, міжнародна спільнота почне з нами поступово відновлювати діалог.

Якісь "палацові" перевороти ймовірніші. Зберігається видимість легітимності.

Але система стримувань і противаг у корупційному суспільстві насправді значно більша, ніж нам здається. Високоорганізована злочинність добре дбає про безпеку. Всілякі силові дії відбуваються тоді, коли люди не можуть домовитися. Ми ж бачимо навіть не силові дії, а демонстрацію. Це меседжі тим, хто розуміє, що вони означають. А для суспільства це -- новий сезон тридцятирічного серіалу.

Єдина можливість змін -- це вибори. В цьому сенсі зміни настрою суспільства справді впливають на політичні процеси, на інституції тощо. Але виборів немає й не передбачається.

У нас, по-перше і по-друге, зараз осінь; по-третє і по-четверте, наближаються Різдво та Новий рік, а далі вже – післясвятковий період. Незалежно від того, які вертепи будуть влаштовувати, все одно присутня певна ентропія. Були й більш вражаючі вистави, але закінчувалися вони схожим чином.