"Якщо Трамп позитивний, отже, Трамп позитивний". Як у Росії трактують неочікувану близькість з Америкою.
Ставлення Трампа до Путіна мало значний вплив на російську пропаганду. У статті журналістки РБК-Україна Юлії Акимової ви дізнаєтеся, як мешканцям Росії представляється нова "відлига" у відносинах між Росією та США, а також які методи використовує кремлівська пропаганда для цього.
Зміст:
Протягом трьох років масштабного конфлікту між Росією та Україною кремлівська пропаганда зазнала численних змін. Безліч версій, які намагалися пояснити причини нападу Володимира Путіна на Україну, а також різноманітні прогнози про швидкі перемоги, були висунуті, і всі вони в тій чи іншій мірі виявилися абсурдними. Однак однією з небагатьох стабільних складових у цьому хаотичному інформаційному полі залишалася ідеологічна боротьба зі Сполученими Штатами.
Сполучені Штати впевнено зайняли провідні позиції серед найбільших супротивників Росії. На численних "переможних" парадах, де попереду йшли танки з написами "На Берлін", завжди можна було побачити ракети з надписами "На Вашингтон". Досить довго в Кремлі вважали, що в США немає особи, з якою можна вести серйозні переговори. Але ситуація змінилася, коли на президентських виборах здобув перемогу Дональд Трамп.
Він відразу дав зрозуміти, що вважає Росію учасником переговорного процесу. З початку свого президентства він фактично повернув Москву в дипломатичний світ. У американських висловлюваннях Путін, який раніше сприймався як "бандит" і "диктатор", раптово став "нормальним партнером", з яким можна вести справи. Тому, навіть якщо Трамп виражає критику щодо дій Росії, у Кремлі це сприймають з обережністю, надаючи перевагу взагалі не коментувати ситуацію.
Російська пропаганда, вловлюючи сигнали начальства, теж перебудовується під його нинішній курс. Америка раптом перестала бути ворогом, що потягнуло за собою низку й інших заяв, які суперечать тому, що медіа РФ транслювали раніше. Україна більше не перебуває під зовнішнім керівництвом США, Путін заговорив про передачу РФ корисних копалин, а Курськ перетворився на топову тему, хоча до цього активно замовчувався.
У серпні 2024 року, коли українські війська проникли в Курську область і швидко захопили частину території, російські медіа замовчували цю подію. Не було зрозуміло, як саме варто висвітлювати ситуацію – позиція Кремля залишалася неясною до останнього. Навіть на своїх засіданнях Путін, якщо й торкався теми Курщини, то лише побіжно.
Алгоритм роботи російських пропагандистів доволі простий. Вони або отримують прямі вказівки про те, як потрібно висвітлювати ту чи іншу тему, або орієнтуються за обставинами, намагаючись особливо не імпровізувати. У ситуації з Курською областю російські медіа змушені були здогадуватися про настрої Кремля, тому транслювали інформацію так само, як і сам Путін, - поверхнево і без особливого інтересу.
Лише найекстремальніші пропагандисти та так звані військові кореспонденти висловлювали критику на адресу військового керівництва Москви через невдачу під Курськом, але згодом навіть вони замовкли. Ситуація змінилася, коли Дональд Трамп оголосив про своє бажання завершити війну і намір поговорити з Путіним.
У прагненні зміцнити свої "переговорні позиції", російське керівництво перекинуло в Курську область тилові підрозділи з фронтових ліній, зібравши приблизно 60 тисяч військовослужбовців. Протягом кількох тижнів їм вдалося захопити більшу частину території, яка раніше контролювалася ЗСУ. В рамках цієї операції, за повідомленнями, до Курської області навіть прибув Путін. Російський лідер, одягнений у військову форму, відвідав командний пункт і поспілкувався з солдатами.
Російські військові в Курській області (фото: Getty Images)
Усі російські ЗМІ тут же відзвітували про "блискучу визвольну операцію" і розтиражували кадри Путіна в камуфляжі. Курська область стала темою номер один і обговорювалася буквально всіма. Пропагандисти раптом різко занепокоїлися долею жителів області. Один із рупорів Кремля Володимир Соловйов у невластивому йому стилі заговорив про "відважних діток" із Суджі та фури з гуманітарною допомогою. Медіа, які не піднімають цю тему в серпні 2024 року, вже в березні охрестили операцію "Курським дивом" і вичавили з неї все, що можна.
Коли Трамп оголосив, що приблизно 2,5 тисячі українських військових опинилися в оточенні на Курщині, Кремлю не потрібно було навіть надсилати вказівки своїм засобам масової інформації. Хоча Сили оборони України продовжують залишатися в регіоні, російські медіа подають ситуацію як "Курське диво" — перемогу, в той час як присутність українських військових залишається без уваги. Також залишається під питанням, чи дійсно вони були в оточенні.
"Ніхто в медіа особливо не говорить, що контроль над Курщиною не відновлено. Росіяни свідомо уникають цієї теми. Як колись казав Путін школяреві - Росія ніде не закінчується, тож хто там знає в Москві якесь село на прикордонні Курщини, якусь територію, яку не контролює Росія", - зазначив голова Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко в коментарі РБК-Україна.
Російська пропаганда має багато опцій та інструментів у своєму арсеналі. У випадку з Курськом медіа можуть успішно "втрачати" важливу тему, але одразу ж зроблять з неї легендарну історію, якщо є чим похвалитися. Не можна сказати, що цією опцією користуються тільки росіяни - акценти на важливому роблять усі ЗМІ без винятку. Але акцент, точніше його відсутність не дорівнює повному забуттю, як це сталося з Курщиною.
Дональд Трамп у певній мірі сприяв тому, що питання Курська знову стало актуальним у російських дискусіях. Його бажання пришвидшити переговорний процес змусило Путіна зайняти більш вигідні позиції. Водночас, російські медіа, здається, вперше звернулися до американського керівництва як до важливого джерела інформації, коли йшлося про "оточення" Збройних Сил України.
Ще один інструмент, яким пропагандисти РФ володіють досконало - здатність дуже швидко перебудовуватися. Причому точка зору, яку сьогодні подають як щось само собою зрозуміле, могла бути абсолютно протилежною ще місяць тому.
Коли Вашингтон налагодив комунікацію з Москвою, наскільки це поки що можливо, пропагандистам довелося відмовитися від кількох базових тез. Одна з них - Україна, яка перебуває під зовнішнім управлінням Штатів. Взагалі тема "зовнішнього управління" в Росії мусувалася вже давно - фактично відтоді, як у 2014 році з Києва втік Віктор Янукович. Втративши свій власний важіль управління Україною, росіяни відразу ж звинуватили США в тому, що вони тепер - нові "господарі" Києва.
Цю ідею постійно озвучували російські політики, чиновники та пропагандисти. Їхні висловлювання охоче підхоплювали різноманітні гауляйтери, зрадники та пособники Кремля. Наприклад, Медведчук у своїх коментарях журналістам неодноразово повторював фразу "зовнішнє управління". Звичайно, концепція того, що Україна може і має власну суб'єктність, виглядає богохульством для російської пропаганди та її слухачів.
Продавати концепцію "зовнішнього управління" стало значно важче з моменту приходу Трампа до Білого дому. Вже через кілька тижнів активної взаємодії Трампа з Україною стало зрозуміло, що Сполучені Штати, принаймні, не мають жодного відношення до цього поняття. Інакше навряд чи б виник скандал в Овальному кабінеті 28 лютого, а також навряд чи Київ наполягав би на своїх "червоних лініях", в той час як Зеленський стверджував, що Трамп піддається російському впливу.
Більше того, Україна не поспішає укладати угоду щодо своїх корисних копалин. Це та сама країна, яку Кремль стверджує, нібито давно передали під контроль Вашингтону разом із усіма її природними ресурсами. Тим часом, поки пропаганда намагається з'ясувати, як реагувати на цю ситуацію, Путін звертається до медіа і заявляє, що готовий вести переговори з Трампом про російські ресурси.
Зеленський та Трамп під час зустрічі 28 лютого (фото: Getty Images)
"Що можна сказати про ситуацію з Європою та Україною? Раніше існувала чітка схема, згідно з якою американці контролювали все, українці були залежні, а європейці не відігравали активної ролі, виконуючи складні плани США. Тепер настав час для нової концепції – українці починають діяти самостійно, відмовляються від пропозицій Трампа, а європейці також стають більш незалежними", - зазначив російський опозиційний політолог Іван Преображенський в інтерв'ю РБК-Україна.
На даний момент, за інформацією Преображенського, у Кремлі ще не вирішили, як донести до росіян інформацію про поточну ситуацію. Вірогідно, пропагандистські механізми вчинять так, як це вже сталося раніше – просто ігноруватимуть свої попередні заяви. Тим часом у російському суспільстві починає формуватися певна позиція з цього питання.
Згідно з оцінками росіян, Володимир Зеленський, без сумніву, є "маріонеткою" в руках західних сил (хоча залишається питання, чи можна США віднести до цього колективу). Україна, яка раніше повноцінно контролювалася США, тепер перетворюється на "безлюдну територію", де уявні нацистські батальйони відмовляються підкорятися президенту і готові продовжувати конфлікт, поки миролюбна Москва намагається його зупинити.
"Кожен має свою власну інтерпретацію ситуації: для деяких це нацистські батальйони, а інші вважають себе надто розумними, стверджуючи: 'Я знаю про пропаганду, але українська армія не підпорядковується Зеленському та американцям. Подивіться, що пишуть американські видання: раніше вони співпрацювали, а тепер – ні.' Така картина світу формується та залишається цілісною, з її допомогою можна створити певне уявлення про реальність," – зауважує Преображенський.
Ймовірно, що ця позиція незабаром почне підкріплюватися російським "аналітичним" контентом. Пропаганда адаптується до неї і надаватиме росіянам інформацію, в яку вони прагнуть вірити, оскільки визнання України як суб'єкта ускладнить виправдання агресії.
Схожа ситуація спостерігається і в питанні перемир'я або миру в будь-якому з його вимірів. Спочатку пропагандисти активно підтримували Кремль та ту агресивну меншість, яка прагнула "завоювати Київ за три дні". Саме звідси походять висловлювання Маргарити Симоньян на кшталт "яка різниця, що з тією Україною". Кремль сподівався на коротку і тріумфальну війну, яка не вплине на більшість російського населення. Але пройшло три роки, і, за словами Преображенського, будь-яке соціологічне опитування в Росії демонструє, що люди прагнуть до завершення конфлікту.
У цій ситуації пропагандисти сподіваються на самостійне осмислення, навколо якого вони зможуть вибудувати свою точку зору. Оскільки Кремль, покладаючись у цьому питанні виключно на Путіна, сам ще не визначився, чи прагне він завершення конфлікту, медіа отримує певну свободу дій. Іншими словами, якщо затишшя все ж настане, громадяни самостійно знайдуть пояснення цьому, а пропаганда допоможе їм сформулювати їхні власні думки.
"Вони трохи почекають, подивляться, як народ реагує, проведуть дослідження, фокус-групи, опитування закриті, отримають загальну картинку і повернуть її людям. Чому Кремль так робить - я не знаю, якою буде відповідь на це запитання. Досягнув усіх цілей, Путін усіх обдурив, тому що в нас офігенна співпраця з Трампом, і що нам ця чахла Україна, ми зараз весь світ поділимо. Неважливо, яка буде версія, головне, що люди хочуть, щоб це сталося", - додав Преображенський.
Аналізуючи сучасні настрої російської пропаганди, складається враження, що в стосунках між США і Росією відбулося певне потепління. Теми про голодуючі американські родини та літніх людей, які гинуть без медичного забезпечення, раптово зникли з інформаційного поля. Американські війська, які раніше нібито були залучені до "страшних злочинів" на Донбасі, більше не згадуються, а військові бази США перестали постачати "українським нацистам" новітні засоби масового знищення.
Безумовно, в умовах сучасної політичної ситуації Кремль має вигоду від налагодження дружніх відносин зі Сполученими Штатами. Трамп пропонує Путіну руку допомоги, готовий вислухати його думку, що підсилює самолюбство російського лідера. У той же час, у середині кремлівської ієрархії починаються значні зміни. Пропагандисти, діючи за принципом колективного мислення, спочатку проявляють певну саморегуляцію та інтуїтивно реагують: Трампа не критикують, але й не вихваляють, їхні заяви обережні. Після цього розпочинаються переговори між російською та американською сторонами, і для медіа нарешті надходять вказівки щодо висвітлення подій.
Виступ Володимира Путіна на стадіоні Лужники (джерело: Getty Images)
"Починають надходити сигнали. Один з них - зустріч з керівниками телеканалів, організована Олексієм Громовим, колишнім прессекретарем Путіна та заступником голови його адміністрації, який курує традиційну пропаганду. Ймовірно, під час цієї наради він роздає списки осіб, яким слід зателефонувати для отримання коментарів з приводу Трампа. У вибір потрапили ті, хто надає правильні оцінки ситуації з точки зору Кремля, тобто ті, хто висловлює позитивні думки про Трампа та США", - зазначив Преображенський.
Росіянам намагаються прищепити принаймні "помірно-трампістські" погляди, причому пропаганда розподіляється на різні сегменти. Для більшості населення Трамп постає в образі миротворця, який нарешті звернув увагу на Путіна. Абсурдні за своєю суттю "Загони Путіна", що складаються з кількох літніх жінок, вже привітали Трампа з його перемогою. Існує також контент для тих, хто, незважаючи на все, продовжує відкрито висміювати американців.
"Зараз російська пропаганда висміює команду Трампа і самого Трампа. Починаючи від раша-фашистів на кшталт "Рибаря" (популярний Z-канал, - ред.), закінчуючи Соловйовими і різними іншими. Над Віткоффом сміються, над Рубіо сміються, кричать про те, що припиняти вогонь не будуть і так далі. Вони висміюють і прославляють свою переговорну команду. Вони намагаються показати і наростити всередині рейтинг Путіна і політику Путіна за рахунок того, що вони протистоять Трампу", - зазначає Андрій Коваленко.
Існує також альтернативний підхід – стверджувати, що Путін і Трамп є близькими друзями, а Росія разом зі США, як потужні держави, нарешті розмежують світ на зони впливу. Отже, у звичайного росіянина є широкий вибір думок.
Однак мови про те, що Америка раптом перестала бути ідеологічним ворогом, насправді немає. Хоч би скільки пропаганда називала Штати мало не союзником Кремля, ані самі медіа, ані Кремль, ані росіяни не вірять у це. Просто в сьогоднішніх реаліях Москві вигідно так говорити, а суспільство, яке звикло в цих питаннях покладатися на телевізор, із задоволенням його транслює.
"Багато людей вважають, що з висоти видно краще. Якщо зараз вирішено підтримувати дружбу з Трампом, то так і потрібно чинити. Путін розуміє, що робить, він мудріший за мене, адже він президент. Він зазначив, що у мене добрі стосунки з Трампом. Можливо, він грає якусь гру, але якщо він вважає Трампа позитивною фігурою, то, мабуть, так і є. Путін дуже хитрий, і я поруч із ним", - підкреслив Преображенський.
У випадку, якщо адміністрація США зробить будь-які кроки, що можуть викликати напруженість, російська пропаганда швидко адаптується до нових умов. Вони, безумовно, спиратимуться на висловлювання Путіна. Якщо раптом російський лідер озвучить звинувачення на адресу Трампа, мовляв, той завдав "удару в спину", тоді в російських медіа знову з’являться історії про американців, які страждають від голоду. І до цього додасться образ Трампа як найстрашнішого і давнього ворога Росії.
