З цієї скриньки Пандори можуть вирватися ще більш страшні створіння: які кроки вжити, щоб не втратити свою країну?
викладач Києво-Могилянської Бізнес-Школи
В Україні активно обговорюють наслідки, ймовірно, найзначнішого корупційного скандалу в її історії, який спалахнув на фоні тривалої та жорстокої війни. Зважаючи на важливість цієї теми для суспільства, ми вирішили представити думку Валерія Пекаря в повному обсязі, відступивши від наших звичних редакційних норм.
Давайте розглянемо один з найзначніших корупційних скандалів з більш широкої перспективи, не забуваючи про можливість погляду "адвоката диявола". Ця Пандорина скринька тільки починає розкриватися, і з неї незабаром виповзуть ще більш вражаючі монстри.
Праві ті, хто кажуть, що нічого не доведено, і ми маємо класичну ситуацію зливу оперативної інформації задля емоційного вибуху широких верств громадян, що має на меті сформувати суспільну думку ще до судової оцінки доказів та підриває презумпцію невинуватості.
Праві й ті, хто виправдовує правоохоронців НАБУ та САП: звиклі до сильної політичної протидії розслідуванням (а у випадку особистих друзів президента протидія буде шаленою), вони намагаються публічністю запобігти спробам зам'яти справу та зірвати розслідування, як вже неодноразово бувало.
Водночас праві й ті, хто каже, що такі справи вже бували, вони тягнуться роками в судах і потім розвалюються за браком доказової бази (а часто і складу злочину). Адже всі пам'ятають відомі справи реформаторів, яких доганяли без всяких підстав, псуючи людям життя на десятиліття та відвертаючи від державної служби тисячі достойних людей.
Одночасно справедливими є й слова тих, хто вважає, що НАБУ і САП повинні виправдати кредит довіри, отриманий влітку, коли десятки тисяч людей, переважно молоді, вийшли на вулиці по всій країні, аби захистити їхню незалежність.
Здатність боротися з широкомасштабною корупцією є безпосереднім наслідком "картонного Майдану". Інакше ми б ніколи не дізналися, як країну обкрадають у часи війни за виживання.
Справедливо стверджують ті, хто вважає, що контрольоване надання інформації та заздалегідь сповіщення осіб, залучених у справу, щоб вони мали змогу втекти, не додає поваги правоохоронним органам.
Не можна заперечувати, що корупція існувала на наших очах протягом багатьох років. Особисто мене не здивувало те, що я побачив: обговорення корупційних схем у сфері енергетики тривало кілька місяців, а зловмисники продовжували почуватися вільно, вірячи у власну безкарність завдяки підтримці з боку політиків.
Яка ж може бути мова про дозовану інформацію, коли ще півроку тому всі плани були викладені на загал? Пригадайте, наприклад, скандальну ситуацію з болгарськими ядерними реакторами, яка коливається між гранню корупції та зраді інтересів держави. Усе це розгорталося просто на наших очах.
І це лише квіточки, бо зараз полізуть дані про корупцію (а під нею державну зраду) у збройних закупівлях. І на лаві підсудних опиниться половина уряду, включно з вашими любимчиками. Що це, як не спецоперація Москви? Чи все ж таки боротьба з корупцією? Чи те й те в одному флаконі?
Праві ті, хто стверджує, що корупція під час війни завжди має на увазі державну зраду (як у цьому випадку, коли ниточки ведуть до Москви). Росіянам не потрібно активно вербувати або підкуповувати українських високопосадовців; натомість вони застосовують рефлексивне управління, щоб корупціонери самі опинилися в заздалегідь підготовленій пастці. Один злочин викликає інший, ще більш серйозний.
Справді, є підстави вважати, що російські агенти тривалий час відкрито функціонують в структурах уряду, парламенту та адміністрації президента. Особи, які мають прямий зв'язок з Москвою, приймають важливі рішення. Інформація про їхні зв'язки з Росією широко обговорюється, але вони все ще залишаються на своїх посадах.
Тепер звернемося до більш широкого контексту.
Ті, хто стверджує, що політична криза серйозно підриває Україну, мають рацію. Наразі ми стикаємося з величезним скандалом, пов'язаним із корупцією та державною зрадою в найближчому оточенні президента. Ситуація є вкрай складною: на фронті спостерігається критичний стан, російські сили готуються до останньої спроби прориву, а в разі невдачі можуть вдатися до масової мобілізації навесні. Суспільство втомлене та емоційно виснажене, зима наближається, й вона обіцяє бути важкою та холодною. Крім того, бюджет ще не затверджений, і фінансових ресурсів бракує, що ставить Україну перед загрозою вперше за час великої війни зіштовхнутися з дефіцитом у бюджеті.
Саме в цей час стартує місія Міжнародного валютного фонду, а також активізується дискусія щодо заморожених російських активів. Це робить ситуацію надзвичайно складною.
Дійсно, ті, хто стверджує, що теперішній час є найбільш невдалим для виникнення корупційних скандалів, мають рацію. Коли ж може настати більш вдалий момент? За кілька місяців, коли ситуація на фронті та в тилу ще більше загостриться, а фінансова криза поглибиться, наслідки негативних новин можуть бути ще серйознішими. Насправді, для таких скандалів не існує сприятливого періоду.
Є слушними ті, хто стверджує, що перетворення президента України на "хрому каченя" є частиною стратегії впровадження для України неприпустимих умов "гнилої угоди". Без підтримки як всередині держави, так і на міжнародній арені, президент України не зможе належно реагувати на тиск, що походить переважно з боку Заходу, зокрема США.
Є підстави стверджувати, що деякі впливові сили на Заході нині мають інтерес не тільки до примушення України до невигідних умов миру, а й до блокування її військових програм, особливо в галузі ракетних технологій. Україна почала виглядати досить потужно завдяки своїм військовим інноваціям, що викликає занепокоєння у західних політиків і незадоволення у виробників озброєнь на Заході.
Дійсно, ті, хто стверджує, що монополізація ключових секторів є частиною російської спецоперації, спрямованої на ослаблення української стійкості, мають рацію. Корупція в цьому контексті виступає лише додатковим фактором. Подібні висновки можна зробити й стосовно впливу осіб, які фігурують у розслідуванні, на призначення урядовців, а також на структуру самого уряду. Згадаємо, як я критикував нераціональне об'єднання міністерств, і тепер стає зрозуміло, хто стоїть за цими змінами. Зменшення потенціалу України є їхньою метою, а корупція – лише приємним бонусом.
Праві й ті, хто каже, що атаки одночасно йдуть на всіх лідерів майбутніх президентських перегонів, щоб підірвати післявоєнний політичний процес та повернути нарешті Україну в стайні "русского міра".
Якщо ви дійшли до цього моменту, настав час зробити паузу.
Ми з вами спробували подивитися на ситуацію в її складності, багатошаровості й багатовимірності. Так виглядає реальне життя, на відміну від глянцевих картинок.
Здатність адаптуватися до сучасного світу та не піддаватися стресу через його складність є важливою навичкою для кожного з нас.
Чому я вирішив викласти ці думки? Для того, щоб підкреслити, що в критичних ситуаціях потрібні лише радикальні рішення для порятунку.
Які дії слід вжити тепер?
Ми маємо класичну ситуацію "програш-програш". Нас вчили завжди намагатися знайти "виграш-виграш" (гра з позитивною сумою), щоб уникати "виграш-програш" (гра з нульовою сумою). Але в нинішньому випадку навіть це нам недоступно. Що б ми не робили, буде гірше.
Чи не сприяємо ми, засуджуючи корупцію, російським інтересам? Безумовно.
Чи не стає критика корупції інструментом для західного тиску на Україну? Безумовно, так.
І, навпаки, дозволяючи корупції існувати, ми фактично сприяємо інтересам як росіян, так і західних "миротворців". І це лише посилює ситуацію.
Ми самі сюди потрапили, ми самі зайшли в цю пастку.
Вихід із такої пастки лежить лише через правду, а не брехню.
Шляхом прозорості, а не приховування. Завдяки демократії, а не авторитаризму. Через горизонтальні зв'язки, а не вертикальні структури.
Розбити скляні стіни брехні, ризикуючи порізатися уламками, краще, ніж дозволити цим стінам брехні розчавити тебе.
Якщо граєш у "програш-програш", стратегія гри є лише одна -- вийти з гри якомога раніше. Поки програш не накопичився.
Загострення хвороби — це початковий етап на шляху до одужання.
Я проведу паралель з осінню 2013 року. Революція Гідності занурила країну у глибоку політичну кризу, яка відкрила ворота російській агресії. Анексія Криму і всі подальші події ґрунтувалися росією на цій кризі.
Проте, російська агресія, як ми можемо зрозуміти, відбулася б у будь-якому випадку. Основною причиною цього стала нездатність Росії прийняти існування України як незалежної країни, яка вирішила рухатися в бік Європи. Ми також усвідомлюємо, що без спалаху Революції Гідності українське суспільство не змогло б створити ті сили, які першими протистояли російській агресії в ході АТО.
Таким чином, Україна не мала б жодних шансів на розвиток, якби Росія обрала не відкрите воєнне вторгнення, а тактику "повільного зварювання жаби", поступово підпорядковуючи нашу країну за допомогою фінансової допомоги, культурного впливу та агентурної діяльності. Приклад Білорусі є яскравим свідченням цього процесу.
З цієї перспективи, чим швидше відбудеться загострення, тим сприятливіше це буде.
Воно сталося.
Тепер давайте вивчимо витоки проблем, щоб знайти рішення для їх усунення.
Першою причиною зла є надмірна концентрація влади, що не може бути виправдано навіть у часи війни. Влада має здатність розбещувати, а абсолютна влада розбещує абсолютно. "Дорогі друзі" стали причиною падіння не одного президента.
Іншим джерелом проблем є брак політичного процесу та свободи медіа. Це залишається важливим навіть у умовах війни. Звісно, такий стан справ може виглядати як постійний політичний конфлікт, що виснажує та дратує суспільство. Проте, краще мати постійний конфлікт, ніж накопичувати напругу, що врешті-решт може призвести до катастрофи. Вибух може завдати серйозної шкоди.
Третім джерелом зла є зосередження влади в руках правоохоронних органів. У протилежному випадку ми можемо спостерігати ганебні політичні маніпуляції з участю цих органів, але це все ж краще, ніж нинішня ситуація, коли вся влада зосереджена в одних руках. Іншими словами, демократія може виглядати недосконало, але альтернативи їй є набагато гіршими.
Четвертим коренем зла є мовчання представників влади. Не можна залишатися байдужим до явного зла, як-от корупція, що забирає життя людей, виправдовуючи своє мовчання можливістю робити добрі справи для країни. Саме так чинять багато чиновників і депутатів. Я особисто не раз попереджав багатьох із вас. Якщо ви не почуєте цього заклику зараз, ситуація може стати ще гіршою.
П'ятим коренем зла є мовчання суспільства. Страшно подумати, що було би, якби не "картонковий Майдан". Як я писав, скоріше за все, Євросоюз би зробив висновок про свідому відмову України від євроінтеграції та зміну геополітичного курсу. З усіма наслідками, аж до швидкої воєнної поразки через брак європейської підтримки.
Шостий корінь проблеми полягає в нереформованості системи. Роки блокуються спроби оновлення правоохоронних органів, так само як і реформи митниці та інших ключових інститутів.
Сьомий корінь зла полягає у створенні влади, що складається з лояльних осіб, а не професіоналів. Професійних захищають, тоді як лояльним дозволяють уникнути відповідальності. Професіонали здатні запобігти виникненню проблем, тоді як лояльні залишатимуться бездіяльними, навіть коли усвідомлюють існування проблеми і мають необхідні навички та повноваження для її вирішення.
Які дії слід вжити тепер?
Влада ще недооцінює масштаби проблеми й намагається спустити її на гальмах. Це помилка. Як я сказав, ящик Пандори відкритий, з нього далі полізуть ще гірші чудовиська. Ми будемо шоковані не лише масштабною корупцією в тих сферах, де ми про цю корупцію роками знали в деталях, а й державною зрадою на вищих рівнях, де досьє на зрадників роками відкрито публікується в медіа.
Ми все знали. Чому ж ми шоковані? Накопичилося і прорвало. Краще раніше. Що робити?
Впевнений, що тільки рішучі кроки можуть нас врятувати. Невизначеність і напівзаходи лише сприятимуть накопиченню енергії для вибуху, не кажучи вже про мовчання та відсторонення. Наші противники скористаються кожною нашою затримкою і коливанням.
1. Я вже писав неодноразово, що ключ до вирішення майже всіх проблем країни -- публічне зобов'язання президента не йти на другий термін. Це дозволить йому розпочати необхідні зміни в країні та увійти в історію переможцем та реформатором. Все одно він не виграє вибори з цим тягарем. Краще не йти в історію з ганьбою.
2. Основним елементом для подолання будь-якої політичної кризи є парламент. Саме парламент відігравав вирішальну роль у вирішенні політичних викликів в Україні впродовж новітньої історії. Сьогодні ж ми стикаємося з відсутністю однопартійної більшості та парламентської коаліції, що позбавляє країну можливостей для подолання кризових ситуацій. Україні терміново необхідна нова коаліція.
3. Уряд національного порятунку. Я неодноразово висловлював свою скептичну думку щодо уряду національної єдності, де різні політичні сили співпрацюють під час кризи. На мою думку, такий уряд має формуватися з незалежних фахівців, які не мають політичних амбіцій. Такі люди дійсно існують, але вони не готові йти в уряд через брак довіри та несправедливі звинувачення. Тільки якщо будуть реалізовані перші два пункти разом з авторитетним неполітичним прем'єром, це зможе переконати їх пожертвувати своїм життям заради свободи, як це щоденно роблять захисники та захисниці України.
4. Міністри, які є учасниками розслідувань, повинні терміново піти у відставку. Ті, хто з'явиться на майбутніх плівках, повинні самостійно подати свої заяви про відставку вже зараз. Необхідно терміново здійснити відставку керівництва Енергоатому та провести внутрішній аудит. Перекладати відповідальність на бездіяльну наглядову раду виглядає абсурдно.
5. Відставка уряду перед створенням парламентської коаліції не вирішує ситуацію, а лише поглиблює існуючі труднощі. Новий уряд не буде сформовано, а функції виконуватимуть тимчасові керівники зі складу попереднього уряду. Це веде до послаблення ефективності державного управління.
6. Слід терміново відкрити конкурси на посади керівників правоохоронних органів, що тривалий час залишаються заблокованими.
7. Слід терміново очистити уряд від явних представників російської агентури (всі імена вже відомі). Хоча ці особи можуть бути корисними як професіонали, їхня присутність завдає значно більше шкоди. Вони не працюють на благо України.
8. Відкрита й виважена публічна комунікація. Фахівці вже дали чимало порад, але поки що все робиться навпаки.
Нічого з цього не буде реалізовано. Внаслідок цього ситуація тільки погіршиться, поки не буде розпочато згадане лікування.
Якщо залишити все без змін, можна втратити свою державу.
І це вже не смішно. Сьогодні реалізуються найзаповітніші мрії Путіна. Не дозволимо йому святкувати перемогу. Хоча б на знак поваги до тих, хто вже віддав своє життя.
