Заміна на ультраправому фланзі: які відомості про нового претендента на пост президента Румунії?
Відмова ультраправого кандидата Келіна Джорджеску (праворуч) від участі в президентських виборах прокладає шлях до перемоги для Джордже Сіміона (ліворуч).
Конституційний суд Румунії ухвалив остаточне рішення, яке позбавило ультраправого кандидата Келіна Джорджеску можливості брати участь у президентських виборах.
Не існує жодних легітимних шляхів для скасування цього рішення, тому виникає питання: хто ж займе місце Джорджеску на правому фланзі?
Інтриги тут нема - лідер Альянсу за об'єднання румунів (AUR) Джордже Сіміон неодноразово казав про готовність підхопити стяг Джорджеску, і саме він тепер спробує, спираючись на його електорат, стати новим президентом Румунії.
Він має значні шанси на успіх, особливо враховуючи, що політики прозахідної орієнтації не можуть знайти спільну мову.
Це дуже неприємна новина для України, оскільки Сіміон є таким же українофобом, як і Джорджеску, який був знятий з виборів.
Можливо, що для багатьох людей у Румунії та поза її межами ця кандидатура буде виглядати більш привабливою в порівнянні з Джорджеску.
Сіміон демонструє менш радикальний підхід у своїх висловлюваннях. У Європейському парламенті його політична сила є частиною помірковано євроскептичної групи ECR — Європейських консерваторів та реформістів, яку очолює колишній польський прем'єр Матеуш Моравецький з партії "Право і справедливість". Варто зазначити, що Сіміон ніколи відкрито не висловлював підтримки Росії.
Однак насправді обставини є більш заплутаними, а постать Сіміона не є більш прийнятною в порівнянні з постаттю Джорджеску. Щоб це підтвердити, варто уважніше розглянути взаємозв'язки між румунськими радикально правими та життєписом Сіміона.
Відомим у Румунії Джордже Сіміон став завдяки громадській активності. Він очолював рух Action 2012, громадську ініціативу, що виступала за об'єднання Румунії та Республіки Молдова - ідея свого часу популярна серед румунських націоналістів, але малореалістична у короткостроковій перспективі.
Злиття територій колишнього королівства в рамках громадської ініціативи не відбулося, проте вдалося залучити на свою сторону прихильників правих ідей. В результаті, у 2019 році ця ініціатива перетворилася на політичну партію, яка в 2020 році, всупереч очікуванням багатьох, успішно пройшла до парламенту.
В кінці минулого року вона здобула 18% голосів на парламентських виборах, що вдвічі перевищило її попередній показник.
Важливу роль у цьому союзі відіграли спекуляції навколо етнічних конфліктів.
Варто зазначити, що у 2019 році основними проблемами були суперечки з угорською стороною.
У процесі ряду міжетнічних конфліктів AUR налагодила співпрацю з ще однією радикально правою організацією - Noua Dreapta ("Нова правиця"). Ці активісти, починаючи з 2000-х років, також виступали за ідею об'єднання румунських територій. Крім того, вони виявляли симпатії до принципів Залізної гвардії - ультраправого угруповання, що діяло в Румунії в міжвоєнний період і відповідало за організацію єврейських погромів у 1940 році.
Політичні шляхи Сіміона перетиналися не лише з Noua Dreapta, але й з Келіном Джорджеску. Причому - у доволі несподіваних конфігураціях.
Скажімо, румунські розслідувачі віднаходили інформацію про те, що приблизно у той же час, коли Сіміон співпрацював з Noua Dreapta, діти Джорджеску відвідували літні табори з "легіонерським" ухилом, які організовував один з очільників Noua Dreapta Єуджен Секіла.
Цікавинкою такої співпраці є те, що долі представників AUR перетинаються й дотепер.
Наприклад, один з лідерів Noua Dreapta, Тудор Іонеску, наразі займає місце в парламенті. Однак він потрапив туди не через список AUR, а завдяки списку SOS, який належить суперечливій Діані Шошоаке.
Не варто забувати, що Шошоаке вперше потрапила до парламенту в 2020 році як член AUR, а згодом створила власну політичну партію.
Проте найголовніший зв'язок - у 2020 році AUR висував Келіна Джорджеску у прем'єр-міністри Румунії.
Це запрошення підвищує шанси на те, що активний електорат Джорджеску в день голосування не залишиться вдома, а вирушить на виборчі дільниці, щоб підтримати кандидата, який найкраще відповідає їхнім інтересам, а саме — Сіміона.
Для України становить загрозу також те, що в останні роки AUR активно почав використовувати українське питання для власних спекуляцій.
Партія займала позицію супротиву щодо концепції постачання зброї Україні та рішуче виступала проти передачі румунських систем ППО Patriot Києву.
AUR також виступала проти транспортування українських сільськогосподарських продуктів через територію Румунії і навіть намагалася організувати акції протесту на кордоні.
До того ж, ще один прихильник "легіонерських ідей", який також є одним з керівників AUR, Клаудіу Тирзіу, висловив думку про потребу приєднання українських земель, що раніше входили до складу Румунії. Він стверджує, що без такого об'єднання Румунія не зможе повноцінно відновити свою державність.
Врешті-решт, існують чутки щодо можливих російських впливів у цій партії.
Зокрема, у 2023 році Анатол Шалару, колишній міністр оборони Молдови, стверджував, що Сіміон підтримував зв’язки з агентами російських спецслужб під час свого візиту до Чернівців у 2011 році.
Здається, що українські спецслужби також підтримують ці припущення, оскільки 15 листопада 2024 року лідеру AUR Джордже Сіміону було заборонено в'їзд до України через його постійну антиукраїнську діяльність.
Іншими словами, на заміну відверто проросійського кандидата з антиукраїнськими поглядами Келіна Джорджеску ми отримуємо менш відверто проросійського кандидата, проте так само з антиукраїнськими поглядами.
Наостанок - трохи про шанси Сіміона на президентських виборах.
Виключення Джорджеску практично забезпечує йому місце в другому турі. Існує велика ймовірність, що це станеться вже з першого місяця.
Нещодавнє соціологічне дослідження, виконане на початку березня компанією Sociopol, показало, що Сіміон має 10% підтримки в разі участі Джорджеску, а якщо останній відмовиться від участі в виборах, то підтримка Сіміона зросте до 28%.
Навіть такий підсумок робить лідера AUR основним претендентом на перемогу. Однак його відрив не може зрівнятися з тим, який мав Джорджеску, чий рейтинг перевищував 40%.
А на додачу - цей електорат ще треба переконати прийти на дільниці і підтримати вже іншого кандидата. Саме це, ймовірно, стане ключовим завданням для виборчої кампанії Сіміона.
Більше того, існує ймовірність, що він не єдиний, хто прагне привернути увагу електорату Джорджеску. Зокрема, Анамарія Гавріле, лідерка іншої правопопулістської партії POT, також оголосила про свої наміри балотуватися на пост президента. Хоча наразі два ультраправі політики висловлюють готовність до співпраці, залишається незрозумілим, наскільки їхні наміри є щирими.
На участь у виборах може зареєструватися також згадана раніше лідерка SOS Діана Шошоаке. Однак минулого року її усунули з президентської гонки, що, ймовірно, призведе до аналогічної відмови й цього разу. Чи вирішить румунський Центральний виборчий комітет, що одного знятого кандидата вже достатньо?
Ще один важливий аспект, який може вплинути на фінальний результат, - це те, хто буде суперником Сіміона у другому турі. Чи зможуть проєвропейські сили об'єднатися, залишивши осторонь свої конфлікти?
А з цим вже є чималі проблеми. Зокрема, виглядає так, що ідею про те, що табір проєвропейських сил підтримає єдиного кандидата від владної коаліції Кріна Антонеску, остаточно поховано.
Замість цього у другому турі виборів від прозахідних сил змагатимуться згаданий Антонеску (на даний момент за нього готові проголосувати лише 18% виборців), мер Бухареста Нікушор Дан (19%), а також колишній прем'єр-міністр Віктор Понта. Останній має підтримку 22% виборців, що робить його найімовірнішим суперником Сіміона у наступному етапі виборів.
Ще одна претендентка на пост президента – голова Союзу порятунку Румунії Елена Ласконі.
Остання, нагадаємо, сенсаційно вийшла у другий тур скасованих минулорічних президентських виборів і через незначний особистий антирейтинг мала добрі перспективи перемогти у другому турі.
Проте в даний момент за неї готові проголосувати лише 12% виборців, і можливості для повторення успіху практично відсутні.
І це явний плюс для ультраправого Сіміона.
Колишній голова уряд Понта, відомий румунам за корупційними скандалами, фальшивим дипломом про вищу освіту та плагіатом у дисертації, виглядає для нього набагато зручнішим опонентом у другому турі, аніж нові політики, такі як Ласконі.
А головною проблемою сьогоднішньої Румунії є те, що країна перебуває у періоді безпрецедентної турбулентності, й поки демократи традиційно чубляться, електоральні бали - на радість Росії - здобувають "легіонери".
Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма",
