Псевдоякісна нафта та проект "Засувка": як Росія і ФСБ виштовхують суперників з ринку.

На турецькому терміналі, що є кінцевою точкою нафтопроводу Баку – Тбілісі – Джейхан (БТД), 22 липня виявили нафту з підвищеним вмістом хлорорганічних сполук, які становлять загрозу для процесів нафтопереробки. Хоча ця новина могла б залишитися непоміченою для широкої аудиторії, фахівці галузі звернули на неї увагу, особливо в контексті напружених відносин між Москвою та Баку. Виникнення неякісної нафти в трубопроводі в такій чутливий період виглядає дивно. Тим часом, на рейді в порту Новоросійська ситуація загострилася через нові заходи ФСБ, введені указом президента РФ від 21 липня, що стосуються контролю за іноземними судами, що заходять в російські порти. Цей указ вимагає отримання дозволу від Федеральної служби безпеки для всіх суден, незалежно від типу вантажу чи порту. На перший погляд, ці події не виглядають пов'язаними між собою.

Указом Президента Російської Федерації від 21 липня 2025 року №502 "Про внесення змін до Положення про вхід іноземних суден до морських портів Російської Федерації" встановлено, що допуск суден, що прямують з іноземних портів до портів РФ, можливий лише за умови отримання дозволу від капітана порту, який має бути погоджений з уповноваженим представником ФСБ. Ця норма набула чинності відразу після публікації. Варто зазначити, що даний указ став наслідком наказу ФСБ від 25 травня 2024 року №205 "Про внесення змін до Правил прикордонного режиму, затверджених наказом ФСБ Росії від 7 серпня 2017 року №454".

Управління ФСБ у Санкт-Петербурзі та Ленінградській області першим оприлюднило запровадження нових правил прикордонного режиму ще минулого року. Згідно з правилами, капітани іноземних суден, проходячи через територіальне море РФ або заходячи в російські порти, мали надсилати до ФСБ повідомлення встановленої форми про кожен фактичний захід у порт. Форма, контактні дані та спосіб передачі інформації (телефон, email, факс, УКВ) також були визначені наказом. Було запроваджено обов'язок для капітанів суден повідомляти за 24 години до входу в порт і за чотири години до фактичного заходу. Вхід, вихід, а також маневри суден у зоні портових служб управління рухом суден суворо контролюються: необхідно подавати запити на рух за 15 хвилин до початку та підтримувати постійний VHF-радіозв'язок із уповноваженим оператором.

Каталізатором вказаних змін стали цьогорічні атаки на п'ять танкерів, які транспортували російську нафту. Усі ці судна відвідали російські порти всього за кілька тижнів до загадкових вибухів. Це спонукало багатьох аналітиків вказати на можливу причетність України. Хоча справжній організатор залишається невідомим, у Москві вирішили вжити додаткових заходів безпеки. Проте насправді плани Кремля є значно більш складними, ніж просто запобігання диверсіям. Насправді, Кремль сам обрав курс на застосування диверсійних методів. Гібридні.

Казахстан значною мірою залежить від порту Новоросійськ для експорту своїх ключових ресурсів, таких як нафта, вугілля, зерно, феросплави, мідні концентрати та мінеральні добрива. Незважаючи на зусилля, спрямовані на створення альтернативних маршрутів (через Каспій, Південний Кавказ і Туреччину до Європи або через Каспій і Іран до Близького Сходу), країна все ще залишається прив'язаною до російських шляхів. Це надає Москві певні важелі впливу на економічну та політичну ситуацію в Казахстані. Тому будь-які ускладнення на основному логістичному шляху, особливо якщо вони пов'язані з перевірками ФСБ, викликають занепокоєння в Астані, особливо в контексті напружених відносин із Росією. Варто зазначити, що Кремль не пробачив президенту Токаєву його відмову визнати так звані ДНР/ЛНР, російський статус Криму та інші території, окуповані Росією в Україні, а також низку інших питань.

Головною експортною продукцією Казахстану є сира нафта, видобута з родовищ Тенгіз, Кашаган і Карачаганак, де працюють консорціуми західних компаній. Важливу роль у нафтовій промисловості країни відіграють американські корпорації Chevron та ExxonMobil, а також європейські компанії Shell, ENI і Total Energies. Російська компанія "Лукойл" також має незначне представництво в цьому секторі.

Згідно з наявними даними, указ Володимира Путіна, виданий 21 липня, має більш складні причини, ніж просто бажання запобігти диверсіям проти російських танкерів, що транспортують нафту. Стратегічна мета Москви в умовах падіння цін на нафту та зростаючих витрат на військові дії полягає у зменшенні присутності конкурентів на ринку нафти, що, в свою чергу, може сприяти зростанню цін. Казахстан і Азербайджан виступають такими конкурентами. Хоча їхні обсяги видобутку значно менші, ніж у Росії чи Саудівської Аравії, їх експорт все ж має вплив на світовий ринок нафти. Особливо важливим є Казахстан, чий річний видобуток наближається до 90 мільйонів тонн, а експорт у 2024 році складе майже 69 мільйонів тонн. Варто зазначити, що основний експортний маршрут для казахстанської нафти, яка застрягла в глибині Центральної Азії, проходить через територію Росії.

Завдяки впровадженню додаткових заходів безпеки Кремль прагне досягти:

Судновласники та нафтотрейдери, як це вже стало для них звичним, залишалися мовчазними протягом кількох днів, остерігаючись викликати гнів ФСБ через розголошення інформації про затримки танкерів на рейді Новоросійська та заборону на їхній вхід для завантаження.

Особливу увагу варто звернути на приховані й непублічні дії американських компаній, передусім Chevron. Вона давно є непублічним лобістом російських інтересів у США. Компанія разом із російським нафтопровідним монополістом "Транснефть" і "Совкомфлотом" є з 2012 року засновником російсько-американського "Діалогу Форт-Росс". З 2014 року Chevron виступала проти введення санкцій проти Росії в нафтовому секторі, 2021-го брала участь у лобіюванні припинення санкцій США проти газопроводу "Північний потік-2". Про особливості цієї компанії ZN.UA вже писало 2023 року.

Росія успішно застосовує тиск на американські компанії для реалізації своїх стратегічних цілей. Яскравим прикладом цього є подія, що сталася 30 березня: в ефірі NBC News Дональд Трамп висловив своє обурення щодо Путіна, заявивши, що він "дуже злий" і пригрозив запровадженням нових мит на російську нафту. Наступного дня, 31 березня, компанія "Транснефть" оголосила про закриття двох з трьох причалів на терміналі Южная Озєрєєвка в Новоросійську. Цікаво, що Chevron 1 квітня підтвердила, що видобуток нафти на її родовищі Tengiz у Казахстані та постачання до трубопроводу КТК продовжуються без збоїв, при цьому не прокоментувала затримки у графіку відвантаження нафти на танкери, незважаючи на те, що лише один причал з трьох залишався в роботі. Міністерство енергетики Казахстану також підтвердило, що завантаження проводиться за планом через третій, що залишився в експлуатації, причал.

Із російського боку нині докладають зусиль, аби схилити адміністрацію Трампа до відмови від озвученої перспективи санкцій проти країн-споживачів російської нафти (КНР, Індії, Бразилії) в обмін на збереження статус-кво щодо відвантаження казахстанської нафти американських компаній із порту Новоросійська. Інакше "засувку буде перекрито" з усіма неприємними наслідками для бізнесу американських компаній: менше проданої нафти -- менше отриманих доходів -- менше дивідендів акціонерам -- проблеми для топменеджменту.

Лобісти компаній Chevron і ExxonMobil, а також контакти між Дмітрієвим і Віткоффом активно залучені до вирішення ситуації, що виникла внаслідок указу Путіна від 21 липня. У той же час Москва закликає адміністрацію Трампа призупинити постачання ОіВТ Україні, стверджуючи, що "режим Зеленського не прагне до миру і демонструє авторитарні методи". В обмін на це Росія гарантує стабільний нафтовий трафік з Новоросійська, надаючи перевагу танкерам американських компаній Chevron і ExxonMobil, які прибувають для завантаження нафтою. Наратив, який наразі непублічно просувають у Білому домі, полягає в тому, що "через дії Зеленського американський нафтовий бізнес стикається з перешкодами у своїй діяльності".

Указ президента Путіна, виданий 21 липня цього року, негативно вплине на казахстанських експортерів, зокрема на компанію "КазМунайГаз", через зниження доходів. Це стане ще одним ударом для вже і без того складної економічної ситуації в країні, що може сприяти подальшому знеціненню тенге та зменшенню доходів населення.

Проблеми з партіями нафти Azeri Light можуть бути наслідком недостатнього контролю з боку лабораторії, яка відповідає за якість продукції на азербайджанському терміналі "Сангачал", звідки розпочинається її транспортування до турецького Джейхана. Група родовищ Азері — Чираг — Гюнешлі вже досягає стадії виснаження, тому для підвищення ефективності видобутку застосовуються різноманітні технології, і внаслідок цього хлорорганічні сполуки, хоч і в незначній кількості, могли потрапити в видобуту сировину. Однак, на Баку–Тбілісі–Джейхан (БТД) останнім часом надходять не лише запаси з Азербайджану. У невеликих обсягах — до 1,5 мільйона тонн на рік — сюди також постачається нафта з східного узбережжя Каспію, зокрема з Туркменістану та в основному з Казахстану. Оператор БТД, британська компанія "BP-Азербайджан", чітко підкреслює, що участь третіх сторін можлива лише за умови, що їхня нафта не матиме негативного впливу на якість Azeri Light.

З терміналу в Актаві, розташованому в Казахстані, нафта транспортується танкерами через Каспійське море до західного узбережжя, де її закачують у систему БТД. Це означає, що теоретично нафта, яка містить підвищену кількість хлорорганічних сполук, може походити з Казахстану. Хоча компанія "КазМунайГаз" категорично заперечує цю можливість, деякі казахстанські джерела вказують на те, що охоронні фірми, які зазвичай обслуговують спільне американо-казахстанське підприємство "ТенгізШеврОйл", можуть бути наповнені найманцями з російських приватних військових компаній, які мають досвід, що виходить за межі звичайних охоронних функцій.

У 2023 році через Баку-Тбілісі-Джейхан (БТД) було експортовано 1,1 мільйона тонн казахстанської нафти, у 2024 році обсяги зростуть до 1,4 мільйона тонн, а в 2025 році планується досягти 1,5 мільйона тонн. Це свідчить про стабільне зростання транзиту через Азербайджан. Казахстан прагне зменшити свою залежність від контрольованого Росією маршруту Каспійського трубопроводу (КТК), на якому дедалі частіше виникають проблеми. Хоча ці обсяги здаються незначними на фоні загального експорту "КазМунайГазу", який у 2024 році складе майже 12 мільйонів тонн, навіть ці невеликі поставки викликають неприємності в Москві. Росія занепокоєна також поглибленням відносин між Астаною та Баку, які обходять російські інтеграційні структури на пострадянському просторі. У Москві звернули увагу на те, як президент Казахстану Токаєв висловив подяку президенту Азербайджану Алієву за підтримку у зусиллях збільшити експорт нафти до Європи. Ці слова пролунали 21 травня під час саміту Організації тюркських держав. Токаєв також підкреслив, що ініціативу з будівництва Транскаспійського нафтопроводу, який з’єднає береги Казахстану та Азербайджану, знову обговорюють експерти та вносять у порядок денний.

Плани помсти Астані та Баку за надмірну норовливість Кремль виношує вже з пів року. Недаремно міністр оборони РФ Андрєй Бєлоусов інспектував у березні ц.р. Каспійську флотилію, приділивши особливу увагу стану сил і засобів морського спецназу, зокрема 336-го Окремого батальйону морської піхоти з його водолазно-диверсійною групою та 137-го Окремого загону спеціального призначення ПДСС (протидиверсійних сил і засобів). Це вже не кажучи про регулярні тренування з висадки десанту саме з прицілом на узбережжя Азербайджану та Казахстану, започатковані в межах навчань "Кавказ-2020". Відпрацьовуються сценарії захоплення портів, морських об'єктів і знищення підводної інфраструктури.

Тобто Росія без особливих труднощів для себе може влаштувати серйозну диверсію під виглядом "техногенної аварії" на розгалуженій нафтовидобувній інфраструктурі Азербайджану на шельфі Каспію. Однак усе це швидко стане явним і обернеться проблемами у відносинах не тільки з Баку, а й із цілою низкою інших столиць країн, чиї компанії ведуть розробку каспійських родовищ або транспортують нафту. Позицією Лондона можна й знехтувати, пояснюючи, як зазвичай, що "англійка пакостить". Можна проігнорувати Париж. А от позицію Анкари -- навряд чи, бо російська нафта йде через Босфор. Тому обрано варіант витонченіших диверсій-натяків, які не мають фатальних наслідків, а лише породжують короткочасні проблеми, що спричиняють певні втрати для норовливих. Проте натяк Баку й Астані -- прозорий, мовляв, наступного разу може бути інакше, з розливом нафти, вогнем і жертвами.

Отже, Росія продовжує діяти в характерному для себе стилі, намагаючись одночасно досягти успіху в кількох сферах. Використання шантажу та залякування є класичним підходом КГБ/ФСБ. Наприклад, якщо ви посилите санкції щодо російської нафти, це призведе до збільшення труднощів для нафти, що імпортується з інших країн.