День народження Марадони: як прихильники заснували його культ і як вшановують пам'ять легенди футболу.
30 жовтня футбольна спільнота вшановує пам’ять Дієго Армандо Марадони — особистості, яка підняла футбол до рівня мистецтва. Проте для багатьох його прихильників цей день має глибше значення, ніж лише святкування дня народження легенди.
30 жовтня прихильники Церкви Марадони святкують своє Різдво, вшановуючи день народження "Бога футболу". Цей культ, що починався як жарт, перетворився на міжнародний рух, який об'єднує тисячі адептів по всьому світу. Про це повідомляє Фокус.
Усе почалося 30 жовтня 1998 року, коли троє аргентинських фанатів (Ектор Кампомар, Алехандро Верон і Ернан Амес) вирішили відзначити день народження Марадони по-особливому. Вони заснували Iglesia Maradoniana -- "Церкву Марадони", яка згодом переросла в глобальний рух із сотнями тисяч послідовників по всьому світу.
Те, що спочатку виглядало як жарт, незабаром стало справжнім культурним явищем. Сьогодні Церква має свої вчення, молитви, свята та навіть календар, у якому роки рахуються не "до" і "після Христа", а "до" і "після Дієго".
Символом відданості фанатів є комбінація слова "Dios" (іспанською "Бог") та номера 10, під яким грав на полі легендарний Марадона: D10S.
Для тих, хто вірить у D10S, існує своя "десятислівна книга" — Десять заповідей Церкви Марадони. У їхньому числі можна знайти як іронічні, так і щирі висловлювання:
Ці "догмати" шанувальники сприймають як з серйозністю, так і з усмішкою, адже для них Марадона — це не просто футболіст, а уособлення пристрасті, страждань і величі цього спорту.
Основною урочистістю Церкви є 30 жовтня, день народження Марадони, що отримав назву "Різдво".
В Аргентині, зокрема в Росаріо та Буенос-Айресі, напередодні свята відбуваються масштабні святкування, відомі як "La Noche del Diez" — Ніч Десятого. Люди співають, танцюють, створюють графіті на стінах із зображенням Дієго і ставлять свічки біля його портретів. Для багатьох це не просто фанатський захід, а справжнє духовне переживання.
22 червня, день легендарного матчу проти Англії на чемпіонаті світу 1986 року, вважається "Великоднем", адже саме тоді футбольні фанати побачили ту саму "руку Бога", яка допомогла перемогти збірній Аргентини.
В Аргентині фанати створили безліч приватних музеїв, які зберігають різноманітні експонати, пов’язані з Дієго: квитки на матчі, його підписи, футболки, газетні вирізки та навіть репліки дитячих бутс.
В італійському Неаполі, де Марадона подарував "Наполі" дві перемоги в Серії A, поклоніння вийшло на інший рівень. Там встановлені ікони та вівтарі просто у вуличних капелах.
На стінах старого кварталу Спакканаполі зображення Дієго є сусідами з Богородицею та святими й це нікого не бентежить. Щороку 30 жовтня в Неаполі влаштовують процесії з піснями, прапорами та м'ячами -- справжнє паломництво футбольних вірян.
Однак, найвідомішим храмом, безсумнівно, стала "Iglesia Maradoniana" у Чолулі (Мексика), яка була відкрито в 2021 році. Всередині цього унікального місця знаходиться вівтар з величезною статуєю лівої ноги Марадони, а також мармурові плити із його цитатами. Серед інших атрибутів — "священні" м'ячі, на яких написано знамените висловлювання "La pelota no se mancha", що означає "М'яч не заплямований". Тут регулярно проводять "меси", супроводжувані піснями, трансляціями старих матчів та гімнами на кшталт "Diego наш, сущий на полі...".
Під час урочистостей шанувальники виголошують свою версію молитви, яка є пародією на "Отче наш":
"Дієго наш, справжній на полі,"
нехай святиться твоя ліва нога,
Звучить як жарт, але в цих словах звучить чиста любов фанатів. Для аргентинців і мільйонів уболівальників Марадона -- це не тільки гравець, а й втілення надії, бунту, вуличної магії, якою живе футбол.
Дієго Марадона -- це ім'я, яке назавжди вписане в літопис футболу не лише за талант, а й за список досягнень, що вражає масштабом. Він починав шлях в "Архентінос Хуніорс", де забив понад сотню голів ще до двадцяти років, потім привів "Бока Хуніорс" до чемпіонства Аргентини і вирушив підкорювати Європу. У "Барселоні" він виграв Кубок Іспанії та Суперкубок, але саме в італійському "Наполі" він став кумиром фанатів. Під його капітанством клуб вперше в історії виграв Серію A, а потім повторив успіх, додавши Кубок і Суперкубок Італії, а також Кубок УЄФА 1989 року. Для Неаполя Марадона став живим дивом -- людиною, яка перетворила провінційну команду на європейського чемпіона.
Зі збірною Аргентини він досяг нових висот. Перемога на чемпіонаті світу 1986 року зробила його національним символом, а фініш у фіналі 1990 року закріпив цей статус. Його визнали найкращим гравцем турніру, а згодом він отримав титули найкращого футболіста Південної Америки, спортсмена століття в Аргентині та одного з найвизначніших гравців в історії футболу за версіями таких організацій, як ФІФА, France Football, World Soccer і The Times. Його "Гол століття" став іконою справжнього футбольного натхнення, в той час як "Рука Бога" стала символом безстрашності, без якої не з’являються легенди.
Сьогодні, через роки після смерті Марадони, його "церква" живе і навіть зростає. 2021 року в неї налічувалося понад 200 тисяч послідовників у 130 країнах, а кожне 30 жовтня для них є святом, днем, коли "народився геній".
"Наша релігія -- футбол, і, як і у всіх релігій, у неї має бути бог. Марадона не був святим. Але в нашому світі він божество футболу", -- заявив 2008 року газеті Guardian один із засновників Церкви, Алехандро Верон.
Раніше Фокус повідомляв, що 85 років виповнилося б найкращому футболістові та спортсмену ХХ століття бразильцеві Пеле, який залишив незабутній слід в історії світового футболу і ще під час ігрової кар'єри отримав прізвисько і статус "Короля" цього виду спорту.
Не так давно Ярмоленко, гравець "Динамо", відзначив своє 36-річчя. У день свого народження команда вітала капітана, проте навколо клубу виникають чутки про напружені взаємини між ним і головним тренером Олександром Шовковським.
