Ми плануємо кардинально переглянути програму медичних гарантій на 2026 рік. Мені лише потрібно уточнити один момент у Наталії Гусак.
Чому ми досі не спостерігаємо суттєвих результатів медичної реформи?
Я їхала в таксі з водієм, який виявив інтерес до медичної реформи. Він зазначив, що реформа триває вже сім років і повинна була покращити умови життя як пацієнтів, так і лікарів. Однак на практиці ситуація залишається незмінною, і жодна зі сторін не відчуває позитивних змін. Таксист дійшов простого висновку: реформа не спрацювала. Що б ви могли йому сказати, а також мільйонам інших людей, які мають схожі думки?
Можливо, на певному етапі були завищені сподівання на швидкі результати, проте насправді це тривалий процес, що вимагає регулярних зусиль. Звичайно, ще є багато роботи попереду. Не всі напрямки демонструють однаковий рівень успіху або результати, які легко оцінити. НСЗУ, як головний арбітр реформи та захисник інтересів пацієнтів, щоденно докладає зусиль, щоб все більше українців змогли побачити позитивні зміни у сфері якісних, доступних і безкоштовних медичних послуг.
Ми здійснюємо реформу в надзвичайно складних обставинах: вона розпочалася під час пандемії, а потім на нас обрушилася повномасштабна війна, і жодного моменту не було безтурботним. Це позначається як на фіскальних обмеженнях для фінансування програми медичних гарантій, так і на політичних рішеннях, які стосуються мережі і так чи інакше впливають на очікування швидкого результату.
Однак за показниками Індексу здоров'я спостерігаємо покращення, яке свідчить про зниження відсотка пацієнтів, що сплачують. Щорічно Бюро ВООЗ в Україні разом із командою Світового банку аналізують прогрес реформ з огляду на витрати, які несе населення. Вони також відзначають позитивну динаміку в цьому напрямку.
Зображення: кадр з відео
голова НСЗУ Наталія Гусак
Згідно з даними Індексу здоров'я, раніше 80 % пацієнтів у стаціонарах покривали витрати з власних грошей, тоді як зараз цей показник знизився до приблизно 60 %. Якщо уявити ідеальну систему охорони здоров'я на шкалі від 0 до 100, на якому місці ми зараз перебуваємо?
Мені здається, десь 65 %. Я багато їжджу впродовж року в медзаклади і спілкуюся з пацієнтами. Іноді це називають популізмом, але це спілкування постійно відбувається за зачиненими дверима. Ситуація дуже залежить від керівництва закладу, від його профілю.
Залишаю цих 35 %, бо читаю звернення пацієнтів, бачу зворотний зв'язок у соцмережах, в окремих закладах чую від пацієнтів і бачу списки навіть не завжди потрібних ліків або оплату якоїсь діагностики. І тут маємо інструменти, щоб це покращувати.
Існує кілька проактивних організацій, що представляють інтереси пацієнтів, таких як "Пацієнти України" та "Афіна. Жінки проти раку". Вони проводять власні опитування, які також демонструють певні тенденції. У сфері онкології спостерігається значний прогрес у захисті прав пацієнтів. Міністерство охорони здоров'я також активно займається системною роботою, зокрема в питаннях централізованих закупівель, забезпечення обладнанням та формування загальної мережі.
Ми виявили, що здатні переосмислити травму війни і внесли зміни в певні аспекти політики, що може призвести до зменшення кількості звернень (скарг від пацієнтів. -- LB.ua).
Проте існують сфери, які, як і в будь-якій іншій країні, не є пріоритетними. У цих напрямках, ймовірно, ще залишаються можливості для вдосконалення, які не підкреслюють позитивні результати трансформацій та медичної системи.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
Які можливості відкриє 191 мільярд гривень у 2026 році?
Загалом на Програму медичних гарантій -- це правила, за якими працюватиме наша медична система, -- у 2026 році виділили понад 191 млрд грн.
У 2024-2025 роках ми значно поліпшили збір даних у системі, що дозволило нам не лише говорити про проблеми, а й реально оцінити, які саме питання потребують термінового втручання та підвищеного фінансового захисту. Можливо, вперше в історії ПМГ були впроваджені чітко окреслені пріоритети. Для 2026 року уряд уже визначив такі ключові аспекти:
* Серцево-судинні недуги – "Серце у добрій формі"
Направлено більше коштів у цей напрям.
Ми зміцнюємо у 2026 році сімейну медицину, бо пацієнт має перебувати на постійному спостереженні, повинен мати доступ до програми "Доступні ліки", до вторинної профілактики. Тому сюди інвестуємо додатково майже 5 млрд грн.
Для досягнення позитивних результатів у лікуванні інсульту та інфаркту важливо, щоб центри екстреної медицини функціонували на високому рівні. Лише за умови своєчасної діагностики та ефективної транспортування до відповідної лікарні можна забезпечити необхідну медичну допомогу.
Ми помітили недолік. Коли звучали слова "держава гарантує", не завжди це відповідало дійсності. Коли заклади Національної академії медичних наук та МОЗ увійшли до нашої загальної системи медичної реформи, виявилася проблема в кардіохірургічних операціях. Ми з'ясували, що можемо забезпечити повне фінансування в цій сфері, беручи до уваги складність стану пацієнтів, можливі побічні ефекти, вік пацієнтів та інші важливі фактори. Тому у 2026 році держава виділить додаткові 3 мільярди гривень на кардіохірургічні втручання.
* Поранення, завдане війною
Вимагає додаткового фінансового забезпечення.
Середній пацієнт, який зазнав травм під час війни, зазвичай проходить близько п'яти хірургічних втручань, а інколи й більше. Наприклад, я відомий про одну київську медичну установу, де виконують до 12-13 операцій для таких хворих.
У будь-якій системі фінансування завжди оплачують першу, але з найвищою вартістю. Наша держава з вересня 2025-го фінансує і повторні, і одночасні операції на різних ділянках, підвищуємо тарифи на гострий діаліз. Дивимось, що не профінансували повноцінно різні металеві конструкції при травмі війни, тому переглянули тарифи.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
На форумі, присвяченому темі "Фінансування реабілітації в Україні"
Ми також усвідомлюємо, що наслідки війни не слід оцінювати лише з точки зору фізичних травм.
В даний момент ми зосереджуємо увагу на пріоритетах.
* Діти
Сімейна медицина рухається в новому напрямку: у 2026 році ми значно збільшимо витрати на педіатричні послуги, продовжуючи підтримувати програму "Доступні ліки" для дітей. Також ми будемо відшкодовувати вартість деяких медичних препаратів для вагітних, що стартувало в 2025 році.
Ми продовжуємо аналізувати всі види стаціонарного та хірургічного лікування дітей, але робимо це лише в межах спеціально обраної мережі медичних закладів. Завдяки фінансовим механізмам ми можемо надавати пацієнтам чітке уявлення про те, що ми закуповуємо більшу кількість медичних послуг для лікування дітей у кластерних та надкластерних лікарнях.
Як умовній мамі зрозуміти, що її лікарня кластерна чи надкластерна?
Цей процес, насправді, більше стосується не умовної матері, а сімейного лікаря або педіатра, які видаватимуть електронні направлення. У випадку термінової ситуації на допомогу прийде швидка допомога, що слідує маршрутам, розробленим департаментами охорони здоров'я. Ці маршрути формуються відповідно до політик, які ми, зокрема, інтегруємо в програму медичних гарантій.
Нам варто буде зустрітися ще із сімейними лікарями і розказати їм про зміни. Що коли вони виписують направлення, то можуть підказати.
Політика, що стосується кластерних і надкластерних медичних установ, насправді орієнтована в першу чергу на їхніх засновників, серед яких переважають представники місцевої влади, а також можуть бути включені Міністерство охорони здоров'я, Національна академія медичних наук та інші організації. Водночас, пацієнти повинні мати доступ до однакових стандартів медичних послуг у всіх закладах охорони здоров'я.
Зображення: кадр з відео
голова НСЗУ Наталія Гусак і Ірина Андрейців, керівниця відділу "Здоров'я" на LB.ua.
В ідеальному світі. Але на практиці буває по-різному. Скажімо, не раз бачила обговорення мам. У дитини не спадає температура енну добу, мама питає, що робити. Одні мами кажуть викликати швидку, інші кажуть: ні, сама вези дитину в оту лікарню за самозверненням. Бо маршрути вибудувані так, що дитину повезуть у набагато слабшу лікарню, тоді як в отій лікарні, іншій, ти більш упевнена, там, скоріш за все, краще забезпечення ліками, кращі фахівці. Умовно, я живу у Вишгороді, потрапляла з донькою в стаціонар лікарні на Богатирській, і в нас дійсно ні гривні не взяли, і була чудова лікарка. Здається, ми ще в пошуку балансу - "відповідно до правил" і "відповідно до твоєї ситуації тут і зараз".
Маршрути ми ще вибудовуємо спільно з департаментами охорони здоров'я і МОЗом. Вони ще не ідеальні, політизовані, їх використовують як антиконкурентні або, навпаки, для конкуренції, особливо між областю і містом. Але якщо вдасться вибудувати маршрути пацієнта, як це вдалося для інсульту, і відпрацювати, буде більше правил, менше хаосу і побажань, а більше речей, які є хорошими ознаками медичної системи.
Ми у 2026 році продовжуємо відбудовувати маршрут за окремими напрямками хірургії. До прикладу: онкологічна хірургія, кардіо, ряд інших. Раніше вважали: якщо є договір (з НСЗУ. -- LB.ua), то можуть везти в цей заклад на хірургію. Це не завжди так.
Як зрозуміти, що держава покриває
Я постійно буду повертатися до теми пацієнта. Лікарі часто відчувають себе заплутаними в системі, а пацієнти — ще більше. Коли ми обговорюємо потребу пацієнта в плановій медичній допомозі, наприклад, для серцевих захворювань, він приходить до медичного закладу, його госпіталізують, а потім повідомляють: "На жаль, держава не покриває цю послугу, і вам доведеться оплатити її з власної кишені". Це може виявитися правдою, оскільки конкретна лікарня не має угоди з вами на цю специфічну процедуру. Як же пацієнту зорієнтуватися і знайти того, хто має відповідний контракт? Хоча існують дашборди НСЗУ, для середнього користувача вони можуть бути досить складними.
У договорі детально вказано, що перед госпіталізацією та наданням медичних послуг медичний заклад і медичний працівник повинні проінформувати пацієнта про те, які витрати покриває держава.
Изображение: Ярослав Янушевич в Telegram
Звичайно, в реальному житті ситуація часто виглядає інакше, і, можливо, навіть зовсім не так, як можна було б очікувати.
Ми провели бесіди з організаціями пацієнтів, і, ймовірно, незабаром отримаємо дані про те, які саме витрати покриває держава, подібно до моделі інформованої згоди.
Ми трохи призупинилися на цій концепції, адже були зайняті розробкою кабінету пацієнта. У цьому випадку згода могла б надходити автоматично під час створення електронного направлення, що дозволило б вам безпосередньо в кабінеті пацієнта знайти, хто має контракт на цю послугу.
Ця діяльність продовжуватиметься. Основним засобом стане кабінет пацієнта, хоча це не відбудеться до 2026 року. На жаль, пріоритети розставлені таким чином, але в найближчі три роки пацієнти отримають доступ до всієї необхідної інформації.
Ми активно працюємо над створенням детального опису нашої послуги, хоча поки це ще не зовсім очевидно. Це мала бути одна з основ на початку [реформи]. Ми рухаємося вперед поступово, і зміни в пакетах медичних послуг, які ми закуповуємо, свідчать про це. Медичні працівники, напевно, вже помітили, як формується амбулаторний пакет (включаючи поліклінічні відділення та вузьких спеціалістів) та інші елементи.
Плануємо, що до трьох-п'яти років матимемо опис, принаймні негативний, що не включається, і поступово це наповнимо нормативним врегулюванням обсягу платних послуг.
Декілька місяців тому в цьому ж місці знаходилася хірургиня, яка порівнювала процедуру видалення апендициту. Тариф передбачає стандартну розрізну операцію. Однак пацієнт приїжджає з бажанням пройти лапароскопічне втручання, яке значно дорожче і не підпадає під державне фінансування. В результаті пацієнт починає конфліктувати з лікарем, адже вважає, що держава все покриває. Як же в цій ситуації вчинити лікарям і пацієнтам, поки немає чітких вказівок щодо того, що саме входить у пакет покриття?
Я переглядала цей ефір і можу сказати, що ситуація не така проста. Ми займаємося закупівлею хірургічних послуг в рамках середньозважених тарифів, отримуючи хірургічну допомогу в багатопрофільних лікарнях. Це означає, що існують тарифи, що регулюють витрати в межах діагностично споріднених груп, які покривають певні витрати, а також є недофінансовані. Проте, завдяки середньозваженості, ми можемо забезпечити лікування всіх пацієнтів, які звертаються до нашої медичної установи.
Слухаю розмови про те, що тарифна політика НСЗУ повинна базуватися на собівартості медичних послуг. Однак жодна медична система у світі не функціонує таким чином, щоб безпосередньо обчислювати і компенсувати витрати на медичні послуги. Важливо пояснювати це пацієнтам, адже вони є частиною суспільства та його громад, і часто підтримують існуючу мережу медичних закладів. Це, в свою чергу, має прямий вплив на те, які методи лікування будуть доступними для них у разі необхідності хірургічного втручання.
У великій багатопрофільній надкластерній лікарні достатня кількість медичних послуг, складність проведених операцій і оптимізація фінансових ресурсів дозволяють не тільки забезпечувати виплату заробітної плати (хоча важко оцінити її як дуже високу або на рівні європейських стандартів, проте вона точно перевищує середні показники в галузі), але й закуповувати медикаменти та медичні вироби для впровадження сучасних методів лікування.
Проте, якщо звернути увагу на невелику загальну лікарню, яка раніше була районною, я мала можливість обговорити ситуацію з її керівником під час ефіру. Він зазначив: "Ми отримали контракт на хірургію на півроку, і ми обіцяємо поліпшити наші результати". Минулого року ця лікарня виконала 600 хірургічних втручань, але через нові вимоги щодо мінімальної кількості операцій для укладення контракту, їй вдалося отримати угоду лише на першу половину року (інформація з LB.ua). Якщо порівняти дві операції на день у цій лікарні з 22 операціями в іншій, то очевидно, що собівартість кожної з них суттєво відрізняється, а відповідно і витрати також. Нам не вистачить коштів, щоб покрити такі витрати.
Коли мережа не є ідеальною, заклади можуть вдаватися до маніпуляцій з кількістю наданих послуг, намагаючись отримати цю форму підтримки. Таке "ведмежа" рішення, що передбачає введення більшої кількості послуг в електронну систему для збільшення бюджетного фінансування, негативно позначається на системі в цілому. Якби ми не витрачали час на приведення даних у відповідність та покращення їх якості, а могли б базуватися на надійній інформації, ми могли б швидше переглядати тарифи та аналізувати різні напрямки.
Зображення: кадр з відео
голова НСЗУ Наталія Гусак
Коли мова йде про дітей, сімейні лікарі отримуватимуть близько 2500 гривень на рік за кожну дитину вже у 2026 році. Наскільки чітко визначені маршрути для задоволення потреб дітей у цьому контексті?
На маршрутах дітей ми не спостерігаємо таких проблем, натомість вони більше виявляються у дорослих. Педіатри добре усвідомлюють, коли потрібно направити пацієнта до спеціаліста; далі йдуть міські дитячі лікарні та обласні заклади. Існують також спеціалізовані дитячі терапевтичні відділення, хоча їхній обсяг послуг недостатній для повноцінного функціонування. У таких великих медичних установах, як Охматдит та Львівський Охматдит, зосереджені спеціалізовані послуги, зокрема для лікування орфанних захворювань та онкогематології.
А що стосується минулого? Я спілкувалася з реабілітологом, який багато років працює в одній з найбільших дитячих лікарень. Він зазначив: ти витрачаєш пів року на реабілітацію цієї дитини, займаєшся з нею щодня. Але дитина не може перебувати в лікарні до повного одужання. Коли її відпускаєш додому, то стикаєшся з тим, що там ніхто не підтримує її.
У 2025 році в стінах НСЗУ ми вперше звернули увагу на терміни, пов'язані з "супроводом пацієнта". У більшості пакетів, які ми закуповуємо, в описі послуг фігурує поняття "супровід пацієнта". Як цей процес реалізується в нашій системі? Ми провели аналіз кількох напрямків, щоб зрозуміти цю тему краще.
Чи ми говоримо про сімейну медицину як про виключно профілактичну, чи бачить і цікавиться сімейний лікар пацієнтами після лікування інсульту / інфаркту або дитиною після складного лікування? Тут ще багато є над чим працювати.
Середній показник того, що пацієнт, який одужує після серйозної хвороби, звертається до свого сімейного лікаря або отримує допомогу від лікаря, становить 13 %.
У нас не люблять бюрократію, вважаючи, що правила -- це більше адміністративний тиск, бо сімейні лікарі і так турбуються про пацієнтів. На жаль, загальна система показує інший зріз, ніж ми хотіли б бачити. Так, є певний відсоток сімейних лікарів, які від А до Я турбуються про пацієнтів. Вони проактивні, вважають, що колеги так само працюють, і якщо ми ставимо незручні питання, то даремно, бо [ці проактивні лікарі] вимірюють це по своїй роботі.
Зображення: Лілія Гуцол / hromadske
Лікар проводить перевірку рівня сатурації у дворічної дитини в палаті Львівської міської дитячої лікарні.
Проте система вимагатиме впровадження більш суворих норм контролю та деталізації маршруту пацієнта. Якщо цього не зробити, наслідки можуть бути серйознішими, ніж просто фінансові втрати, адже ми знову можемо зіткнутися з тим самим пацієнтом, який знову потрапляє до лікарні. Це може свідчити про невирішені медичні проблеми або про неефективне використання коштів на попередні лікування. У такому випадку ми ризикуємо не лише втратою ресурсів, але й людьми. Це найтяжче.
На прикладі вагітності ми спостерігаємо, як традиційні фінансові засоби не справляються з завданнями, а натомість необхідні адміністративні рішення, такі як селективне укладання контрактів та контроль на попередніх етапах, а також дотримання протоколів і стандартів.
Ми на порозі змін у Програмі медичних гарантій, орієнтуючись на потреби людей. Наша мета – адаптувати цю програму так, щоб вона була зрозумілішою для кожного. Коли мої батьки стикаються з серцево-судинними захворюваннями, їм важливо знати, які послуги вони можуть отримати на різних етапах лікування. Наприклад, чи покриває їх сімейний лікар електрокардіограму, чи їм потрібно звертатися до поліклініки для цього, а також хто відповідатиме за виписку ліків і куди направлять на реабілітацію після інсульту.
Яка кількість пологів щороку повинна проходити в пологовому відділенні, і скільки таких установ у невеликих містах варто закрити? Мені на згадку спливають слова пані Ірини Кондратової, яка зазначала, що для забезпечення безпеки матері та дитини відділення повинно мати мінімум 400-500 пологів на рік.
Якщо розглядати питання безпеки для пацієнтки та її дитини, то це абсолютно критично.
А скільки закладів робить 500 на рік?
На практиці в кожному регіоні є хоча б один. Якщо ми не почнемо активно впливати на цю політику зараз, то через кілька років навіть перинатальні центри можуть опинитися без необхідної кількості 500.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
Очільниця НСЗУ Наталія Гусак під час візиту до Херсона.
Отже, якщо ми не будемо об'єднувати відділення?
Отже, минулого року запровадили селективне контрактування, яке передбачало щонайменше 150 пологів на рік. Якби повною мірою реалізували раніше встановлену політику, то, наприклад, у Чернівецькій області могли б закрити два пологових відділення. Однак, надавши можливість департаментам охорони здоров'я впливати на маршрути та визначати критично важливі пологові, ми перетворили ці маршрути на політизований інструмент.
Через те, що не закрили два, цього року треба закрити вже чотири. Чим довше ми відтягуємо ухвалення рішень, тим менше шансів, що будь-яке майбутнє рішення буде безболісним. І більше наслідків буде негативних для жінок і самих медичних працівників. І це коштуватиме нам більше.
Консультації вузьких фахівців -- зміни
Давайте перейдемо до дорослих тем. Якщо я вірно розібралася в 200 сторінках Програми медичних гарантій на 2026 рік, то ми зменшуємо кількість консультацій у вузьких спеціалістів? Історично склалося так, що багато пацієнтів зверталися до поліклінік самостійно: "навіщо мені сімейний лікар, краще піду відразу до кардіолога чи ендокринолога". Однак тепер правила встановлюють, що шлях до вузьких спеціалістів має проходити через сімейного лікаря. Я помічаю невдоволення з боку вузьких спеціалістів, які вважають, що їхня робота не змінюється в залежності від того, чи приходить пацієнт за направленням, чи звертається самостійно, але фінансування за це буде різним.
З того обсягу фінансів, який виділяють у ПМГ, ми виокремлюємо пріоритети. Їх назвала. Усе інше буде фінансуватися за залишковим принципом.
Протягом трьох років ми активно працюємо над реформуванням амбулаторного пакету. Ми прагнемо досягти моделі, яка існує в багатьох європейських країнах, де медичні послуги є більш комплексними, ніж просто консультування. Йдеться про важливий етап у системі охорони здоров'я, коли пацієнт потребує більше, ніж просто допомогу сімейного лікаря, але ще не готовий до госпіталізації. Це може включати складні лабораторні дослідження, такі як онкологічні аналізи, інструментальні обстеження та амбулаторну хірургію.
Аби сформувати таку послугу, потрібні різні інструменти, унормувати кількість послуг, стримувати надавачів, які готові до лише певних типів підпослуг, наприклад, тільки лабораторної чи вузької консультації.
Зображення: Микола Дзюба
Я б не хотіла пропустити той факт, що в рамках Програми медичних гарантій поліклінічні послуги залишаються значно недофінансованими. Загальний обсяг бюджетних видатків на ці послуги становить близько 20 мільярдів гривень, що приблизно дорівнює фінансуванню сімейної медицини. У 2026 році в амбулаторній допомозі впроваджуються нові дорогі лабораторні дослідження, які раніше не виконувалися. Ми плануємо підвищити тарифи на інструментальну діагностику: наприклад, вартість МРТ перевищить 2500 гривень. Однак ми не збираємося покривати через амбулаторний пакет клінічно необґрунтовані направлення на консультації чи діагностику.
Ми звернули увагу на окремих постачальників, які пропонують близько пів мільярда аналізів на вітамін D3. Безсумнівно, нам потрібно розглянути можливість регулювання цієї ситуації. Адже вітамін D3 у таких кількостях не має клінічного значення, а фінансове навантаження є суттєвим.
Ми сформулювали чітке уявлення про те, які лікарі можуть видавати направлення до різних спеціалістів. Також ми прагнемо розробити механізм, у яких ситуаціях пацієнт зобов'язаний повернутися до свого сімейного лікаря, уникнувши подальших візитів до вузькопрофільних спеціалістів. Це питання містить ще багато аспектів, які потребують регулювання.
Отже, ми поступово наближаємося до ситуації, коли традиційні поліклініки зникнуть або їх залишиться вкрай мало? А спеціалізовані лікарі, як хірургиня Анастасія Пристая, повинні виконувати як консультаційні, так і стаціонарні обов'язки.
У нас залишилося не так вже й багато чистих поліклінік. Лише кілька великих міст ще підтримують їх існування. Зазвичай це заклади первинної медико-санітарної допомоги, такі як центри сімейної медицини, а також багатопрофільні лікарні. Ви абсолютно праві, адже у 2026 році ми плануємо подібну ситуацію, як у випадку пані Анастасії, і маємо намір її вдосконалити. У багатопрофільних лікарнях вартість консультацій буде вищою, оскільки ми усвідомлюємо, що лікарі там можуть діяти в умовах госпітальної практики. Завдяки фінансовим інструментам ми прагнемо врегулювати комплексність амбулаторних послуг і їхню вартість не лише в грошовому еквіваленті, а й з точки зору системи. Це дозволяє нам уникнути госпіталізацій, своєчасно виявляти та лікувати пацієнтів на амбулаторному рівні.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
Під час перебування у Центрі екстреної медичної допомоги в Сумах
Ви піднімали питання щодо центрів сімейної медицини та стаціонарних лікарень. Сімейні лікарі запитували, коли буде юридично чітко визначено межі між сімейною медициною та спеціалізованими напрямками. Коли у центрах сімейної медицини працюють вузькі спеціалісти, це призводить до певних труднощів. Пацієнтам повідомляють, що для отримання спеціалізованих послуг їм потрібно переукласти декларацію з їхнім сімейним лікарем. Або ж відмовляються приймати на спеціалізовані консультації пацієнтів, які не є їхніми обслуговуваними.
Ми перший крок зробили у 2024 році -- роз'єднали лікарні обласного значення, бо великі обласні лікарні мали відділення із сімейними лікарями. Далі ми пішли на кластерні медзаклади. І виявився гучний кейс, як-от Львівське ТМО, де треба було перенести кілька десятків тисяч декларацій. Це досить складне було б навантаження. Ми проговорили це з МОЗ, що на час воєнного стану, тим, хто ще не роз'єднав первинку в рамках кластерних лікарень, дозволяємо до контрактування. Не впевнена, що це дійде до загальних лікарень, бо ще шукаємо їхнє місце в системі. Чи буде первинка й амбулаторна допомога в таких, як первинка+, про що говорять. А в кластерних більшу частину роз'єднали, кількадесят по країні таких лишилося.
Проте, ті, хто вважає, що ми не помічаємо маніпуляцій чи тиску на електронні медичні записи, глибоко помиляються. Адже на рівні первинної медичної допомоги керівництво усвідомило, що ми швидко виявляємо такі випадки і вводимо коригувальні коефіцієнти, щоб забезпечити рівні умови для всіх закладів.
Що ще треба знати закладам про стаціонари в ПМГ 2026? Бачила багато уваги до хірургічної допомоги. Що маємо знати я, мої рідні, інші люди, медики так само? Бо розумію, що продертися через 200 сторінок докладної інформації з кодуваннями -- непросте завдання.
Зображення: кадр з відео
Ірина Андрейців, керівниця відділу "Здоров'я" на LB.ua.
Наша нинішня розмова змусить мене ще більше задуматися. Я казала колегам, що у 2026-му треба більше нам думати про пацієнта.
Коли мова йде про стаціонарне лікування, ситуація може зазнавати суттєвих змін. Нехтування інформацією зі сторони пацієнтів може призводити до маніпуляцій. Варто обдумати, як найкраще донести необхідні відомості. Зосередження медичних послуг у специфічних закладах і напрямках може мати як позитивний, так і негативний вплив на пацієнтів залежно від їхньої обізнаності.
Наприклад, ми з МОЗ визначили для ендопротезування чи заміни кришталиків енну кількість закладів, де НСЗУ оплачує ці послуги. Їх небагато. Тобто концентрація породжує достатньо послуг, і фінансову спроможність, і безпеку для пацієнта, і наявність ендопротезів через ДП "Медичні закупівлі". Але пацієнт може не знати, який заклад належить до якого переліку. І з хорошої політики потрапити в дуже погану ситуацію, коли в одному закладі скажуть, що цієї послуги не покривають -- платіть. Пацієнт не знатиме, що в сусідньому закладі можуть зробити це безоплатно.
Необхідно буде детальніше роз'яснити, чому держава обрала даний напрямок для забезпечення дійсно якісної та безкоштовної допомоги.
Ми вперше починаємо селектувати медзаклади, які можуть надавати хімієтерапію. Може бути різна комунікація з пацієнтом. Можуть сказати, що в нас був хімієтерапевтичний пакет, а тепер держава не покриває -- продовжуймо допомогу вже за ваші кошти.
А політику формували навпаки: у нас уже є заклади з досвідом, концентрацією фінансів, щоб закупити не просто системи, а спецсистеми, які дозволяють нормовано вводити хімієпрепарати.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
Волинський онкологічний центр.
Ми вперше заявляємо, що не закуповуємо хіміотерапію у зв'язку з такою великою кількістю послуг, оскільки маємо уявлення про те, що насправді відбувається. Спостерігали за закладами, такими як в Стрию чи в Дніпропетровській області, коли відсутні не тільки хіміопрепарати, але й необхідна кількість послуг.
Побачила нову маніпуляцію, яка стосується визначення кількості медичних закладів, де ми будемо сплачувати повну ціну за послуги онкохірургії. Але в чому ж справжня мета цього кроку? Чи не намагаються стимулювати загальні або приватні заклади уникати виконання операцій, які їм не слід було б проводити, лише з метою отримання прибутку?
Тому ми тут використовуємо інструмент, як ви сказали, осушування. Але не виключено, що пацієнту прокомунікують по-іншому -- що НСЗУ сплачує за операцію тільки 50 %, то решту сплачуйте ви.
Політика спроектована таким чином, щоб ви мали можливість негайно звернутися до медичного закладу, який спеціалізується на онкохірургії, і ми впевнені, що там є достатня кількість послуг для повного забезпечення ваших потреб.
Не так багато буде закладів, які надаватимуть кардіохірургічні втручання. Але тарифи на них уже європейського рівня -- поза 200 000 грн. Там повне покриття. Важливо, щоб люди розуміли, що держава вклала мільярди, щоб ви нічого не платили за операції чи в Інституті НАМН, чи Інституті серця МОЗ, чи в ряді інших лікарень.
Напевно, треба вже не просто маркувати лікувальний заклад, де ви можете отримати послуги з хірургії, а чітко показувати, що тут ми оплачуємо кардіохіругію, тут -- онкологію.
Це потрібна річ для орієнтування. Тут сидить колега, який робив татові операції на кришталику, і довелося платити.
А в який момент це сталося?
Літній сезон 2025 року.
Літом ми розпочали збір інформації від медичних закладів та перевірку, чи дійсно вони закуповували кришталики та використовували їх відповідно до кількості наданих послуг. Досить швидко нам вдалося виявити деякі неточності... Ми покриваємо повну вартість операції, у вартість якої входить кришталик, і він повинен надаватися безкоштовно в рамках тарифу, що перевищує 35 000 грн. Ми зафіксували випадки маніпуляцій системою. Виявимо до десяти закладів, які вводили в оману пацієнтів, стверджуючи, що кришталики неналежної якості.
Деякі заклади кардинально змінили свою поведінку, і після проведеного моніторингу та оптимізації мережі ми отримали чимало позитивних відгуків. Проте є й ті, хто не має наміру змінювати свої звички. Тому ми плануємо звернутися до Міністерства охорони здоров'я, оскільки у 2025 році їм була надана можливість ініціювати зміни в керівництві закладів у разі невиконання умов договору. Інших варіантів впливу я не уявляю... Йдеться не про тарифи чи закупівлі, а виключно про дотримання умов контракту та організацію процесів.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
Наталія Гусак, спільно із Романом Гребою, який обіймає посаду заступника голови Чернівецької обласної військової адміністрації, здійснила візит до клінічної лікарні швидкої медичної допомоги в Чернівцях.
Готуючись до розмови, ми дали публічний клич, що можна вам ставити питання. І багато питань було, що якщо медзаклади використовують кошти НСЗУ, але через неправильне місце, делікатно кажучи, чи може НСЗУ щось зробити, бо кошти ж платять в інтересах пацієнтів? І часто йшлося про автономію центрів сімейної медицини, лікарень, де власниками є органи місцевого самоврядування. І бачу цей біль медиків: НСЗУ, ви ж кажете, що платите мільярди гривень. Допоможіть нам добитися справедливості, бо між НСЗУ, пацієнтами і лікарями, які працюють з пацієнтами, є ще кілька рівнів. І на них часто може бути погана ситуація.
Це дійсно важливе питання. Воно обговорюється на порядку денному НСЗУ. Коли ми посилили контроль за дотриманням умов договору та обробкою скарг, постало питання: з якою метою? Ми штрафуємо медичні заклади, відбираємо кошти, які мали б бути використані на виплати медикам та забезпечення пацієнтів.
Не завжди бачимо, що після наших заходів поведінка змінюється на краще визначили, чи керівництва, чи засновника.
Спілкуємося з колегами з МОЗ. Так, ще не маємо інструментів, як в інших країнах: індивідуального ліцензування, наприклад, що було б помічним. Але доходимо до моментів, коли моніторингу НСЗУ вже не досить. Наприклад, чи будуть накопичувати кошти від договорів з НСЗУ, щоб розраховуватись за невиконання умов договору з НСЗУ коштами НСЗУ? І не дбати про медичних працівників і пацієнтів. Я бачила все за 2025 рік.
Перший інструмент, який ми використали, полягає в розподілі договору на окремі пакети. Це дозволяє нам розірвати угоду лише по конкретному напрямку. Ми вже кілька разів вдавалися до цього підходу.
По-друге, ми зверталися до Міністерства охорони здоров'я, оскільки тут йдеться про ліцензійні умови. Міністр завжди піднімав питання: чому ми повинні карати команду, що лікує інсульт, через невиконання вимог, які стосуються пологового відділення? Саме тому минулого року було вирішено розділити ліцензування за спеціалізаціями.
А також лідери.
Дехто вважає, що МОЗ і НСЗУ в нинішньому складі керівництва лише про контроль і централізацію. А я скажу, що ми працюємо з реальністю, яка ще є в системі.
Вона все ще носить риси пострадянської епохи, що іноді призводить до непорозумінь; більшість керівників мають освіту в рамках пострадянської моделі управління. У тих місцях, де впроваджуються сучасні управлінські підходи, проблеми відсутні: команди працюють злагоджено, установи змінюються на краще. Проте в інших випадках пострадянські традиції важко подолати, оскільки засновники та керівники часто є родичами, і тоді мешканці громади та медичні працівники стають заручниками цієї ситуації.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
голова НСЗУ Наталія Гусак і міністр охорони здоров'я Віктор Ляшко
Тобі необхідно мати певний інструмент для внесення змін... До 2025 року такого не існувало. Проте в 2025 році були внесені корективи до стандартного контракту, що надало Міністерству охорони здоров'я можливість ініціювати зміну керівника у випадку порушення умов угоди з НСЗУ. Наразі ми готуємо листи до МОЗ на основі результатів 2025 року.
З вересня, коли ми працювали над ПМГ, я згадувала про одну лікарню в Одесі, здається, під час вашого ефіру.
Безумовно, вона справила фурор у нашому Instagram. Цей випадок досі привертає увагу людей та викликає численні коментарі.
Подивитися цей пост в Instagram.
Пост, опублікований у "Мені лише запитати" - відвертість щодо здоров'я (@tilky_spytaty)
Зараз я займаюся підписанням контрактів на 2026 рік.
Окрім луганської та донецької екстреної допомоги, я також маю житомирську та кіровоградську, які можуть бути використані на певний термін за символічну плату в 1 грн. Це стало можливим завдяки тому, що керівництво накопичило залишки на рахунках.
Отже, вони отримають контракт на 1 гривню лише через те, що володіють значною сумою на рахунках, замість того, щоб інвестувати ці кошти в роботу та оплату праці медичних працівників тощо?
Отже, мова йде не про десятки, а про понад сто мільйонів. У такому випадку ми сплатимо лише 1 грн, оскільки на рахунку буде 100 млн. Я планую зустріч з керівниками. Мені цікаво дізнатися їхню думку. Грудень виявився непростим для екстреної служби. Чому ж не забезпечити належну зарплату? І таких питань є чимало.
Ми стикнулися з серйозними труднощами у взаємодії з міським закладом охорони здоров’я в Сумах. У процесі наших перевірок виявили численні порушення, що стосуються заміни кришталика, хірургічного втручання та паліативної допомоги. Замість того, щоб вирішити ці проблеми, керівник закладу намагається звинувачувати політиків і повідомляє, що не підпише контракт. У результаті ситуація тільки погіршилася, а він продовжує стверджувати, що проблеми виникають через неналежну комунікацію з НСЗУ.
Таких кейсів, як би не було смішно і як би воно не розходилось у соцмережах... Ми звикли кожен міряти по собі і своїй роботі. А ми бачимо, скільки ще в системі управлінської ланки, від якої залежить, чому немає швидкого прогресу реформи.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
Наталія Гусак відвідала Волинський онкологічний центр.
Повертаючись до ПМГ 2026: було цікаво розглядати тарифи і таблиці до них. Умовно, тариф тисяча гривень, а далі починаються коригувальні коефіцієнти. Десь цю суму множать на два, десь на 11, а десь на 0,3, коли тариф суперпадає. Як це вираховують? Бачила багато питань від лікарів: як і хто це рахує? Як це клінічно обґрунтовано. Наприклад, лікарка писала про чотири-п'ять тисяч гривень на стаціонар для лікування пневмонії, хоча антибіотики можуть більше коштувати, а з коригувальним коефіцієнтом від п'яти тисяч лишилися 1400. Ці ікси як обґрунтовують?
Це непроста тема. Не всі коригувальні коефіцієнти пов'язані з тарифами. Більшість з них стосується кількості послуг, які ми готові придбати. У сфері амбулаторної допомоги існує глобальний бюджет. Насправді, ми не оплачуємо кожну окрему послугу, а працюємо в рамках глобального бюджету — тариф помножується на обсяг послуг, і до нього застосовуються коригувальні коефіцієнти, які можуть бути як знижувальними, так і підвищувальними, залежно від обсягу послуг або тарифу. Є також специфічні підвищувальні коефіцієнти, які залежать від статусу в мережі або виконання додаткових вимог. Крім того, наявність додаткового обладнання чи спеціалістів означає додаткові витрати, які ми готові внести.
Коригувальні коефіцієнти викликають значне занепокоєння у компаній, що надають консультаційні послуги закладам, оскільки їхня мета полягає в отриманні певного відсотка прибутку через створення схем, які дозволяють включити до рахунків якомога більше послуг. Це може проявлятися у дробленні послуг або обході правил системи, хоча з клінічної точки зору немає жодного сенсу. У таких ситуаціях завжди виникають нові рішення в відповідь на поведінку ринку. Нам постійно повторюють, що це українське ноу-хау, і що лише НСЗУ постійно змінює правила. Але це не зовсім так.
Правила закупівлі теж залежать від того, скільки коштів загалом виділити, які ми послуги пріоритезуємо, у якому регіоні і як змінюється попит. Ми дивимося на коригувальні коефіцієнти: якщо нам забагато послуг, які внесли в систему, і бачимо щось: що це фродові записи або послуги, які не мають клінічної обґрунтованості -- шукаємо способи відсікти ту кількість послуг, яка нам не потрібна для українців у 2026 році.
Паралельно ми спостерігаємо в системі спроби масового обману. Це проявляється у випадках, коли госпіталізації є необґрунтованими або кількість хірургічних втручань не відповідає потребам стаціонарного лікування. В таких ситуаціях ми аналізуємо можливі дії. Наприклад, цього року були введені коефіцієнти для амбулаторно асоційованих станів. Якщо частка таких послуг перевищує 20 %, ми застосовуємо коефіцієнт 0,6, у разі ще більшого показника – 0,4.
Зображення: facebook/Наталія Гусак
Наталія Гусак
Чи вірно я розумію і формулюю свої думки... У нас, на жаль, рідко обговорюють питання якості медичних послуг. Чи можна вважати, що коефіцієнти НСЗУ, які застосовуються до амбулаторних медичних послуг, що не потребують стаціонарного лікування, є спробою вплинути на покращення якості медичної допомоги?
Це спосіб впливати на якість.
В контексті онкології ми повідомляємо, що для певних діагнозів застосовуємо коефіцієнт 0,5, якщо в 2025 році ви не отримали вказану кількість послуг. Це наш сигнал для колег: ці операції не є вигідними. Таким чином, ми заохочуємо перенаправлення пацієнтів до установ, які надають більш якісні послуги.
Можна зазначити, що вся ця історія заснування, пов’язана з несвоєчасним прийняттям складних рішень для формування якісної мережі, суттєво впливає на рівень надання послуг. Якщо рішення не приймаються у належний час, ми змушені орієнтуватися на фінансові механізми. Нам нагадують: ви так довго не підвищували тарифи на пологи. Ми не плануємо піднімати їх ще певний час, поки ви не усвідомите, що це не є ефективним. Адже ми знаємо, як підтримати фінансово заклади, що пропонують великий спектр послуг. Однак щодо інших закладів ми можемо вплинути на прийняття певних рішень.
Розуміємо: є ризик, що наші рішення можуть перекласти на плечі пацієнта. Аналізуючи витрати на ліки, ми показали гловам громад: поки ви боїтеся за те чи інше відділення, у ньому виділяють 25 грн на ліки для пацієнта. Паралельно ваш сусід у такій самій лікарні має 250 грн на ліки для пацієнта.
У нашій команді активніше ведуться розмови щодо доцільності укладення контракту з установою, що має п’ять підтверджених скарг на вимагання грошей. Чи варто укладати угоду з хірургічним закладом, у якого виділено лише 25 грн на придбання медикаментів?
