Орбан "відпускає" Україну. Як угорський лідер перед невдачею зменшив антиукраїнську напругу.
Віктор Орбан (ліворуч) протягом більшої частини своєї кампанії активно використав банери з зображеннями Володимира Зеленського та Петера Мадяра (праворуч), доповнивши їх написом угорською "НЕБЕЗПЕКА!".
Угорщина проводить голосування для обрання нового парламенту, і процес цих виборів свідчить про чіткі ознаки того, що етап правління Орбана підходить до завершення.
Соціальні мережі та медіа переповнені зображеннями з виборчих дільниць у Будапешті, де люди стоять у величезних чергах (при цьому значна частина населення столиці та прилеглих районів виступає за зміну влади). Загалом, ситуація в країні свідчить про те, що настрої громадян змістилися на користь опозиції: після 16 років правління Віктора Орбана виборці прагнуть змінити цю ситуацію.
А те що явка особливо зросла у тих регіонах, що є прихильними до опозиції, засвідчує, що про поразку Віктора Орбана та його партії можна говорити із певністю. А інтрига лишається тільки щодо того, яким буде розрив.
Навіть ймовірність того, що опозиційна партія "Тиса" здобуде дві третини голосів, яку багато аналітиків вважали малоймовірною до останнього моменту, сьогодні виглядає дедалі більш ймовірною. Проте на момент створення цього тексту це все ще далеко від забезпеченого результату.
На цьому графіку - розподіл по регіонах історично високої явки.
Досі рекорд в історії Угорщини складали вибори 2002 року, коли явка трохи перевищила 70%. Зараз вона досягла цього рівня вже о 5 годині вечора і до закриття дільниць напевно перетне позначку в 75%
Найбільша явка, як видно на карті - у столиці та навколо неї.
Хоча влада безперечно намагається "догнати" своїх прихильників, сам Орбан та його сумно відомий проросійський колега, міністр закордонних справ Петер Сійярто, публікують дописи з помітною істеричною ноткою.
Проте, такого відставання неможливо компенсувати.
Угорщина на шляху до політичних трансформацій.
Ці вибори стали символом ганебної епохи в історії Угорщини, коли уряд Орбана став усе більш авторитарним, швидко втрачаючи демократичні риси, а в Європі почали масово використовувати термін "режим" у зв'язку з ним.
Це були часи, коли Орбан навмисно формував в Україні уявлення про "ворога" угорського народу.
У ході поточної виборчої кампанії це досягло свого піку. У висловлюваннях Орбана Україна стала символом абсолютного зла, невід’ємною загрозою, яка начебто прагне знищити Угорщину, угорський народ і навіть всю Європу, нібито ставлячи під загрозу мир у регіоні.
Причому заяви угорського прем'єра настільки суперечили логіці, що розсипалися навіть від мінімального аналізу.
У своїх виступах він стверджував, що Україна є неспроможною державою, що зазнала краху, і начебто Європі варто припинити її підтримувати. Проте, всього за кілька хвилин він уже заявив, що Україна настільки сильна і впливова, що має контроль над усіма європейськими столицями, а Зеленський нібито примушує Брюссель, Париж і Берлін приймати рішення всупереч їхнім бажанням.
Угорські чиновники під керівництвом прем'єра характеризували Україну як країну, що опинилася на межі банкрутства й страждає від фінансових труднощів. Проте згодом вони почали заявляти, що українці надають фінансову підтримку угорській опозиції.
Втім, як вже розповідала ЄвроПравда, виборцями Орбана в Угорщині є передусім малоосвічене населення - без вищої і з неповною шкільною освітою (в Угорщині це - достатньо великий прошарок), а також угорці старшого віку. У цьому колі самосуперечлива риторика Орбана "заходила" достатньо добре і не викликала суперечок.
А долучення до кампанії Орбана російських консультантів лише зацементувало цей тренд. Як вважають, саме росіяни буди співвідповідальні за безглузду провокацію режиму із захопленням українських інкасаторських автомобілів (щонайменше, вони точно були долучені до планування, ЄП детально розповідала про цю історію).
Ще більше України було у візуальній частині кампанії.
Білборди по всій країні були переповнені зображеннями президента Зеленського, що призвело до жарту серед угорців і українців, які цікавляться угорськими справами, про те, що Зеленський, напевно, повинен потрапити до виборчого бюлетеня.
Незважаючи на це, його партія практично не акцентувала увагу на самому Орбані, натомість зосередившись на негативному зображенні українського керівника.
Навіть незважаючи на те, що кілька місяців тому внутрішні аналізи партії виявили, що цей метод не зовсім ефективний, Орбан все ж вирішив не відмовлятися від кампанії, зосередженої на Україні.
Тому спроби угорської влади "вимкнути" цю істерію в останні дні - особливо помітні.
Це стартувало в фінальний тиждень перед виборами.
Всі білборди на шляху з аеропорту до міста раптово змінилися - десятки тривожних зображень Зеленського та Мадяра, які вітають прибулих до угорської столиці, несподівано були замінені усміхненим портретом Орбана з закликом до спільних зусиль для запобігання війні. Хоча це начебто стосується України, пряма згадка про неї відсутня.
Безумовно, це можна було б пояснити візитом Джей Ді Венса (мовляв, не варто демонструвати американському віцепрезиденту обличчя Зеленського з непоясненими написами), але зміна банерів мала більш широкий контекст, і навряд чи це була єдина причина.
А потім, у п'ятницю вранці, сталося те, чого з Орбаном не було вже кілька місяців.
Він почав робити оголошення про цю подію напередодні ввечері, обіцяючи, що о 7:30 ранку поділиться надзвичайно важливою інформацією, яка стосується кожного угорця. Анонс виявився настільки захоплюючим, що привернув увагу багатьох; усі медіа з нетерпінням чекали його виступу. Проте, хоча цей захід отримав назву "послання для всіх угорців", насправді в ньому не було нічого нового. У двох словах, Орбан намагався похвалитися досягненнями свого уряду і переконати угорців голосувати за нього, спираючись на ці успіхи.
Але важливо не те, що було у цій промові, а те, що у ній виявилося відсутнє.
Вперше за тривалий період Орбан у своїй промові оминутив згадку про Україну. Абсолютно.
Це справді кидалося в очі.
А ще було дуже помітно, що Орбан спробував перевести агітацію на зовсім інші рейки. До цього він кілька місяців активно залякував угорців, апелюючи до їхнього страху перед Зеленським. Тепер прем'єр почав говорити про те, чим політики хизуються зазвичай - про свої досягнення на посаді, про угорські пенсії та нижчу ніж у сусідів ціну на бензин.
І це не було ексцесом однієї промови.
Кореспондент ЄвроПравди також побував на фінальному мітингу Віктора Орбана, що відбувся в Будапешті. Для нього столиця Угорщини є "чужим" містом, тому його команда вибрала невелику площу поруч із Будайською фортецею для проведення заходу. Хоча площа не була повністю заповнена, камери були розташовані таким чином, щоб фіксувати лише переповнені ділянки.
У цьому виступі Орбан виголосив дуже тривалу промову, що тривала близько півгодини. Проте навіть у цьому випадку він намагався уникати обговорення України, згадуючи про неї лише на початку. Це стало справжньою сенсацією для його передвиборчих промов, адже зазвичай він витрачав значну частину свого виступу, говорячи про Україну та президента Зеленського.
Однак у його презентаціях не було звичних заяв про ворогів та "перекладання" на Україну всіх можливих проблем.
Що могло стати причиною цього явища? Тут можна лише висловлювати припущення. Проте важко заперечити, що така різка зміна у передвиборчих висловлюваннях і стратегіях кампанії незадовго до виборів є малоефективною. Це навряд чи принесе бажані результати.
Також фактом є те, що під час цієї кампанії Орбан постійно "шукав себе".
Протягом останнього місяця теми, які використовуються в його передвиборчій кампанії, зазнали кількох змін (хоча попередні зміни все ще зосереджувалися на Україні та Зеленському). Тому ЄП вже раніше висловлювала думку, що в угорському уряді усвідомлюють відсутність ефекту від їхньої агітації, і тому вносять зміни - однак не до її змісту, а лише до зовнішнього вигляду.
Лише напередодні виборів у Орбана намагалися внести зміни й до самого змісту.
Проте вже занадто пізно.
У неділю Орбан повідомив представникам ЗМІ, що навіть у випадку невдачі готовий визнати результати виборів. Раніше, на закритій зустрічі з міжнародними спостерігачами в Будапешті, його давній союзник Жолт Немет висловив аналогічну думку, проте більш чітко.
Тепер угорському уряду необхідно втілити свої обіцянки в життя та спокійно передати владу, яку вони в справедливості втрачають.
Автор: Сергій Сидоренко,
