Вшанування пам'яті водія-механіка медеваку, солдата Андрія Тетервака, відомого під позивним "Жовтий".

Вивозив поранених та загиблих з найгарячіших точок, на нього сподівалися як на останній шанс вижити

Андрій народився 12 серпня 1980 року у селі Колодисте Уманського району на Черкащині. Після школи проходив строкову службу, а звільнившись, переїхав жити та працювати до Умані.

До лав захисників приєднався у 2022 році. Був водієм евакуаційної машини медпункту 99-го батальйону 61-ї бригади. Займався евакуацією загиблих та поранених побратимів - спочатку на "Гелентвагені", потім пересів на "Бредлі". Виконував завдання на Херсонщині, Миколаївщині, Чернігівщині та Донеччині.

Браття по зброї згадують, що позивний "Жовтий" Андрій отримав завдяки кольору його надійного медичного евакуаційного транспортного засобу "Бредлі", який був жовтого відтінку. "У Соледарі поранені бійці на позиціях чекали на нього як на можливість врятуватися. Саме там Андрій зазнав поранення в руку, коли "Бредлі" було вражено осколками. Після цього ніхто більше не сідлався в "Бредлі", поки ми залишалися на своїх позиціях", - розповідає військовий Євген Невмержицький.

Протягом своєї служби Андрій зазнав осколкового поранення та кількох контузій. Він пережив страшні бої в Авдіївці, а згодом брав участь у боях на Курському напрямку.

"Кожен виїзд на евакуацію - це шлях через страх, який треба було долати кожного разу. Бо евакуаційна машина - завжди перший пріоритет ворога на ураження. І Андрій долав, три роки на війні, з першого дня повномасштабної", - згадує Євген.

Андрій Тетервак загинув 15 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання на краю населеного пункту Черкаське Поречне в Суджанському районі Курської області. Ворожий вогонь влучив у його евакуаційний автомобіль, використавши протитанкову керовану ракету (ПТУР).

Поки тривала процедура ідентифікації тіла, близькі Андрія шукали його як зниклого безвісти. Лише 7 червня 2025 року їм вдалося поховати Героя.

"Ми втратили дуже цінну людину, близького друга. Андрій був відданий нам, це був саме той побратим, з яким ми йшли в пекло без страху, бо були впевнені, що він допоможе та врятує. З ним ми могли посміятись, жартувати після найпекельніших ночей, щохвилини заглядаючи смерті в очі", - згадують побратими.

Андрій пішов з життя у віці 44 років, залишивши після себе дружину та двох дітей.

Вічна слава Герою!