Початок ери бідності: як занепадала нафтовая імперія Коломойського та хто стане власником її залишків.

Нафтова імперія, що колись належала одному з найвпливовіших олігархів, тепер зазнає руйнування. Які фактори призвели до падіння найбільшої мережі автозаправних станцій, і хто стане новим власником її активів?

Декілька років тому Ігор Коломойський разом із своїми партнерами володів в Україні вертикально інтегрованою компанією, яка займалася розвідкою, видобутком і переробкою нафти, а також реалізацією пального через власну мережу автозаправних станцій.

Остання мережа стала найбільшою в Україні, маючи понад 1 600 станцій. Це дало можливість групі "Приват" протягом багатьох років утримувати першість на ринку нафтопродуктів, продаючи кожен третій літр пального в країні. Навіть у перші місяці після початку великої війни лідерство залишалося за мережею Коломойського.

Все змінилося після того, як уряд ухвалив рішення націоналізувати "Укрнафту" та Кременчуцький НПЗ. Ці підприємства, завдяки дешевим ресурсам і їх переробці, приносили основні прибутки нафтової імперії бізнесмена. Втрати цих активів призвели до серйозних проблем і в мережі АЗС.

З більш ніж півтори тисячі заправок під контролем групи Коломойського лишилося близько 600, але й вони згодом зупинилися через відсутність пального. Останні кілька місяців бізнес-партнер олігарха Михайло Кіперман активно зустрічається з бізнесменами та вивчає можливість продажу залишків паливного бізнесу.

Згідно з інформацією, отриманою від джерел ЕП, головним зацікавленим є Володимир Петренко, який володіє мережею UPG. Він має намір придбати близько 400 автозаправних станцій "ANP/Авіас". Для початку сторони вирішили розпочати з оренди близько тридцяти АЗС у Київському регіоні.

Перед початком великої війни Коломойський вважався одним із найвпливовіших та найбагатших олігархів, що управляв активами в численних секторах. Він володів частками в компаніях, що працюють у металургії, авіації, логістиці, фінансах, торгівлі та медіа.

Проте найбільшою вважалася нафтова імперія Ігоря Коломойського, основи якої почали закладатися на початку 2000-х років. У 2003 році неформальне об'єднання "Приват" здобуло контроль над "Укрнафтою", найбільшим видобувачем нафти в Україні. На той момент Коломойський разом із партнерами володів приблизно 42% акцій компанії, тоді як контрольний пакет, що складає 50% + 1 акція, належав державі.

Як згодом зізнався сам Коломойський, за право управляти "Укрнафтою" з 2003 року він щомісяця давав 5 млн дол. (загалом 110 млн дол.) хабара на вимогу тодішнього президента Леоніда Кучми через його зятя олігарха Віктора Пінчука.

У 2007 році Коломойський разом зі своїми партнерами здійснили рейдерське захоплення контролю над компанією "Укртатнафта", яка є власником найбільшого нафтопереробного заводу в Україні - Кременчуцького НПЗ. Хоча держава володіла 43% акцій, фактично вона не мала жодного впливу на прийняття рішень у компанії, як це було і з "Укрнафтою". Протягом багатьох років усі операційні процеси та управління підприємством виконували менеджери групи "Приват".

Бізнес-модель була побудована на тому, що основні доходи отримувалися від сировини напівдержавної компанії "Укрнафта", яку за вигідними цінами виводили з підприємства і обробляли на Кременчуцькому нафтопереробному заводі.

Левова частка прибутку виводилася через мережу АЗС, яка за два десятки років розрослася до найбільшої в Україні і на піку потужності налічувала понад 1 600 заправок. Протягом двох десятиліть нічого не змінювалося: за будь-якого президента чи прем'єра Коломойський з партнерами примудрялися зберігати контроль над активами навіть попри гучні скандали та ротації в керівництві.

Усе змінилося восени 2022 року, коли держава вирішила націоналізувати "Укрнафту" та "Укртатнафту", а сам Коломойський опинився за ґратами через підозри в масштабних махінаціях, зокрема на згаданих вище підприємствах.

Після зміни керівництва "Укрнафти" новий генеральний директор Сергій Корецький заявив, що внаслідок дій Ігоря Коломойського та його менеджерів держава могла зазнати збитків до 100 мільярдів гривень. Згодом ці звинувачення перетворилися на кримінальні справи проти олігарха та його партнерів, в той час як сам Коломойський залишився під вартою.

Після арешту бізнесмена і повернення під контроль держави "Укрнафти" та Кременчуцького НПЗ нафтова імперія олігарха почала розсипатися. Мережа АЗС з 1 650 заправок зменшилася до 660. Що з ними відбувалося в останні три роки?

У ході націоналізації державна компанія "Укрнафта" вже отримала під контроль 537 автозаправних станцій. Додатково 245 АЗС залишалися в заставі у Приватбанку і стали об'єктом юридичних конфліктів між новою державною установою та представниками Ігоря Коломойського.

У жовтні 2024 року комплекси на конкурсі викупила маловідома фірма "Макс енерго ресурс". Утім, новий гравець не зміг отримати дозвіл на концентрацію активів від АМКУ, тому вони досі перебувають у підвішеному стані.

Частина автозаправних станцій була втрачена в анексованому Криму та на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей, а інші були знищені або захоплені після початку повномасштабного конфлікту. В даний час близько 600 АЗС, що залишаються під контролем бізнес-партнерів Коломойського, припинили свою роботу через брак пального.

"Деякі комплекси почали зупиняти свою діяльність у жовтні-листопаді 2024 року, а вже в грудні залишилися станції припинили роботу. Близько 200 з цих об'єктів втратили свої ліцензії, щоб уникнути накопичення податкових боргів. Ситуація у них критична. Приблизно 80% працівників у регіонах не отримали заробітну плату і почали шукати можливості для її отримання, навіть вивозячи обладнання. Спостерігаються колективні позови від співробітників," - зазначає джерело ЕП на ринку пального.

Як виявилося, багаторічний лідер ринку опинився на межі банкрутства. "Протягом багатьох років компанія користувалася державними активами, маючи можливість закуповувати нафту за пільговими цінами та займатися її переробкою. АЗС стали для неї своєрідними банкоматами, які забезпечували готівкові кошти", – зазначає представник одного з трейдерів.

"Відповідно, коли "Укрнафту" та кременчуцький завод з-під них висмикнули, усе "посипалося". Тобто вони не вміють працювати на ринку, не здатні конкурувати з іншими мережами. Вони ніколи не розвивали непаливні продажі, не будували необхідну інфраструктуру для залучення споживачів", - додає він.

За інформацією представника однієї з приватних компаній у сфері постачання пального, ситуація стає дедалі гіршою з кожним місяцем. "Щоб погасити поточні борги та залишатися на поверхні, компанії змушені щомісяця реалізовувати кілька своїх автозаправних станцій. У березні було продано шість АЗС, а в квітні – ще вісім", – зазначає співрозмовник ЕП.

З більше ніж 600 автозаправних станцій, що належать Коломойському, лише приблизно 10% залишаються ліквідними, тобто такими, що можуть відновити свою діяльність протягом кількох тижнів. Яка ж доля чекає на інші станції?

Ринком пального активно ширяться чутки, що куратор нафтового бізнесу групи "Приват" Михайло Кіперман начебто вивчає варіанти продажу заправок, що залишилися. За цей час змінилося кілька концепцій: від продажу всієї мережі до передавання частини комплексів в оренду або спільне управління.

Згідно з останніми відомостями, підтвердженими трьома представниками ринку, основним кандидатом на актив є компанія "Укрпалетсистем", що належить бізнесмену Володимиру Петренку. Ця компанія управляє мережею з 85 автозаправних станцій під брендом UPG.

Інформація. Перед початком масштабного конфлікту компанія "Укрпалетсистем" активно імпортувала білоруський бензин і дизельне паливо з Мозирського та Новополоцького нафтопереробних заводів. У зв'язку з цим з'явилися чутки про ймовірні зв'язки підприємства з білоруським олігархом Ніколаєм Воробйом та старшим сином президента Олександра Лукашенка, Віктором.

З огляду на великі обсяги імпорту та спеціальні умови контрактів фірму також називали "суперексклюзивним імпортером білоруського пального" та "преміум-спонсором режиму Лукашенка". Компанія Петренка це заперечувала.

"Коли Ігор Валерійович не присутній, рішення стосовно заправок "Привату" приймає Кіперман. Вони мали кілька розмов з Петренком та, схоже, досягли певної угоди", - повідомляє ЕП джерело з одного з українських паливних трейдерів.

Кіперман тривалий час перебуває за кордоном. В Україні він є фігурантом кількох кримінальних проваджень щодо розкрадання сотень мільйонів гривень "Укренерго" та "Укртатнафти". На початку 2024 року НАБУ оголосило його в розшук.

Згідно з інформацією, отриманою від джерел ЕП, Кіперман має намір продати від 400 до 420 автозаправних станцій, в той час як приблизно 200 планує залишити в управлінні групи "Приват".

"Петренко має намір у майбутньому отримати 400-420 автозаправних станцій, але наразі не планує їх купувати одразу. Він розглядає можливість оренди з правом подальшого викупу. Першим кроком стане запуск роботи з 34 АЗС у Києві та прилеглих районах, оскільки саме тут розташовані найбільш прибуткові об'єкти, які забезпечують понад 20% обсягу продажів. Вони прагнуть перевірити, чи зможе цей проект бути успішним, а вже потім ухвалювати остаточні рішення", - розповідає співрозмовник ЕП.

"Всі мають намір орендувати поступово. Документи на перші 34 автозаправні станції вже подані до АМКУ. Вони повідомили про відмову, тому ми спостерігаємо за розвитком ситуації", - зазначає він.

Яка сума необхідна для створення мережі? Фахівці, опитані ЕП, підкреслюють, що визначити середню вартість непросто через значні коливання між різними об'єктами.

"Усе залежить від розташування, розміру та стану комплексу. Якщо говорити про оренду, то залежно від АЗС це може коштувати від 2-3 тисяч доларів на місяць до 10 тисяч доларів. Дуже хороша станція на зразок ОККО або WOG може сягати 20-25 тисяч доларів", - ділиться з ЕП представник одного з великих ритейлерів.

Ці ж фактори – місце розташування, площа та технічний стан – важливі й при продажу автозаправних станцій. Бюджетні АЗС можуть обійтися в 100-300 тисяч доларів, тоді як якісні станції в столиці оцінюються в 1-1,2 мільйона доларів. Аналогічна ситуація спостерігається і в процесі ребрендингу: реконструкція в бюджетному сегменті може коштувати від 100 до 200 тисяч доларів, тоді як повне будівництво нової заправки може обійтися в 1-1,2 мільйона доларів.

Ніхто не може точно спрогнозувати, на скільки ймовірним є укладення угоди між "Приватом" та UPG, особливо враховуючи недавнє рішення АМКУ про відмову.

"З абсолютною впевненістю можна стверджувати, що в нашій країні ніхто не може надати жодних гарантій, проте ця угода активно обговорюється. Ситуація може змінитися. З одного боку, UPG може відступити через відмову Антимонопольного комітету, але з іншого боку, Кіперман у таких перемовинах є ще менш передбачуваним, ніж його старший партнер Коломойський", - підкреслив співрозмовник ЕП з однієї з галузевих компаній.