The Times: Як Європа може завдати Росії найбільшої шкоди – і чому, швидше за все, цього не станеться.
В Європейських країнах заблоковано більше 260 мільярдів євро російських активів, але їх конфіскація не відбувається швидко.
Поки президент Трамп готується до зустрічі з президентом Путіним на Алясці в п'ятницю, Європа знову ламає голову над одним із небагатьох сильних козирів, які вона має у війні проти Росії: понад 260 мільярдів євро заморожених російських державних активів, пише The Times.
Брюссель обережно знімає частину відсотків з цих активів і спрямовує гроші на допомогу Києву. Президент Зеленський та його найпалкіші прихильники на Заході закликають конфіскувати їх повністю.
Це залишається складним питанням як у Європі, так і за її межами. Мова йде про валютні резерви, які Центробанк Росії накопичив для підтримки рубля: переважно в євро, але також у фунтах стерлінгів, єнах, швейцарських франках, доларах США, австралійських і канадських доларах.
Ці активи були заморожені коаліцією країн невдовзі після повномасштабного вторгнення Путіна в Україну. Російська держава ними володіє, але не може користуватися.
Спочатку ці активи в основному існували у вигляді державних облігацій, але зараз їх більша частина перетворилася на готівку або була реінвестована в інші цінні папери. Вони розподілені по різних юрисдикціях західного світу і управляються кількома кліринговими установами.
Левова частка цих грошей (загалом 300 мільярдів євро у світі) зберігається в Європі. Близько 190 мільярдів євро розміщено в Euroclear, бельгійському кліринговому домі, та до 20 мільярдів євро -- у Clearstream, французькому конкуренті.
Це в рази перевищує 70 мільярдів євро приватних активів близько 2000 російських осіб, заморожених санкційною коаліцією.
Теоретично кожна країна, де зберігаються державні активи Росії, могла б ухвалити рішення про їх конфіскацію та перерахування у фонд допомоги Україні. Потім ці гроші можна було б інвестувати агресивніше, щоб отримувати більший прибуток і підтримувати українську економіку.
Прецедент певною мірою вже існує: Бельгія стягує 25% податку з "надприбутків", які Euroclear отримує від управління російськими активами, включно з відсотками та дивідендами, і спрямовує ці кошти у головний фонд ЄС для допомоги Україні. На сьогодні відбулися три транші таких виплат, кожен з яких становив приблизно 1,5 мільярда євро.
Є як юридичні, так і політичні застереження щодо вилучення цих активів. З політичного боку, деякі західні країни вважають, що доцільніше зберегти їх як козир у майбутніх переговорах про припинення вогню або для фінансування відбудови України. Інші, зокрема Європейський центральний банк, попереджають, що конфіскація може зашкодити репутації Європи як надійного місця для інвестицій і відлякати іноземних інвесторів.
Деякі держави, наприклад, Бельгія, висловлюють занепокоєння щодо можливих російських відповідних дій або ризику опинитися в ізоляції з витратами на судові процеси, якщо вирішать націоналізувати активи без належної підтримки з боку союзників.
Прихильники України переконані, що ці тривоги є надмірними.
З юридичної перспективи основним аспектом є те, що суди можуть трактувати подібні дії як порушення міжнародного принципу імунітету держав, що зазвичай охороняє суверенні активи іноземних держав від конфіскації.
На думку більшості фахівців, для реалізації цього на національному рівні необхідно ухвалити особливе законодавство. США та Канада вже вжили серйозні заходи в цьому напрямку, тоді як європейські країни поки що не встигли за ними.
Міжнародно-правові питання в цій сфері також є предметом дискусій. Зазвичай, такі фінансові "контрзаходи" можуть використовувати лише ті держави, які стали жертвами агресії, в даному випадку — Україна.
Конфіскація майна третіми країнами ґрунтувалася б на спірній ідеї "колективних контрзаходів", що вимагала б отримання погодження від міжнародного суду.
До цього часу жодне обов'язкове судове рішення не змусило Росію виплатити репарації, а будь-яке рішення Ради Безпеки ООН могло б бути заблоковане вето з боку Москви.
Уряд Великої Британії оголосив, що на травень було заморожено активи на суму 25 мільярдів фунтів стерлінгів, які пов'язані з російським режимом та належать особам і компаніям, що підпадають під санкції. Проте, він не надав парламенту детальну інформацію щодо власників цих активів або доходів, які були отримані з них протягом цього періоду.
Окремо уряд оголосив, що "заморозив" активи Центрального банку Російської Федерації, Фонду національного добробуту та Міністерства фінансів, запровадивши санкції, які забороняють громадянам Великої Британії здійснювати фінансові операції, пов'язані з цими активами.
Уряд Британії відмовився назвати обсяг знерухомлених активів, заявивши про "чутливість" цієї інформації та важливість того, щоб будь-яке розкриття деталей відбулося на колективному рівні країн G7. У березні Міністерство фінансів повідомило, що перерахувало Україні 2,26 мільярда фунтів стерлінгів, які планує компенсувати за рахунок прибутків від заморожених російських держактивів.
Було також піднято питання про створення єдиного фонду для російських активів, який здатний генерувати вищий дохід шляхом інвестування в більш ризиковані інструменти.
Конфіскація активів -- складніше питання. Велика Британія могла б просто ухвалити закони, які дозволяють конфіскацію, і жодна міжнародна "поліція" не змогла б цьому перешкодити, навіть якщо це суперечило б міжнародному праву. Проте це могло б зашкодити міжнародній легітимності країни в очах деяких держав і вплинути на співпрацю в інших сферах.
З погляду міжнародного права, це спиралося б на концепцію "контрзаходів". На практиці, подібний вчинок міг би спонукати авторитарні режими, такі як Китай, відмовитися від розміщення своїх резервів у західних фінансових структурах, оскільки вони могли б побоюватися можливих вилучень у майбутньому.
Уряди європейських країн також призупинили доступ до тисяч приватних активів, серед яких розкішні яхти, елітні маєтки та спортивні автомобілі, які належать приблизно 2000 російських громадян. Значна частина цих активів оформлена на членів сім'ї, трасти або фіктивні компанії, що ускладнює процес встановлення реального власника.
Приватні активи втратили свою значущість у загальному обговоренні, адже їх величина значно поступається державним. Крім того, для конфіскації приватної власності необхідні чіткі юридичні підстави, які доводять її зв'язок із злочинною діяльністю.
Без підтвердження правопорушення вилучення майна може порушити право власності, яке охороняється національними законодавчими актами та міжнародними правозахисними угодами, що забезпечують дотримання належної правової процедури та справедливу компенсацію.
Продажі таких активів відбуваються нечасто. У серпні 2022 року суперяхта Axioma, яка оцінюється в 75 мільйонів доларів, стала першим конфіскованим майном російського олігарха, виставленим на продаж після початку військових дій. Власником яхти був підсанкційний російський сталевий магнат Дмітрій Пумпянський. Її реалізація відбулася на аукціоні в Гібралтарі після відповідного рішення Верховного суду.
Цього тижня США оголосили, що у вересні планують продати на аукціоні суперяхту Amadea вартістю 325 мільйонів доларів, яка належала російському олігарху Сулейману Керімову. Це буде перший такий продаж у США. Однак Роснефть заявила про свої права на судно, і тривають судові спори, які, за оцінкою компанії, можуть відлякати потенційних покупців через ризик багаторічних процесів у судах за межами США.
Закон US Repo for Ukrainians Act, ухвалений у квітні 2024 року, надав президенту повноваження конфісковувати російські державні активи за певних умов, але поки що жодного разу ці повноваження не були застосовані.
Ключовим випадком для України стала яхта Royal Romance, яка була конфіскована в Хорватії у проросійського олігарха Віктора Медведчука. У 2024 році хорватський суд ухвалив рішення про передачу цього судна Україні для подальшого продажу. Проте згодом це рішення було скасовано через відсутність кримінальних звинувачень з української сторони. Наразі яхта залишається в юридичній невизначеності, завдаючи Україні витрат у розмірі приблизно 20 мільйонів доларів на рік за її утримання.
З початку 2022 року Іспанія заморозила активи на суму понад 1 мільярд євро, які мають зв'язок із російськими особами, в рамках санкцій, запроваджених ЄС. До цього списку входять банківські рахунки, нерухомість, яхти та акції компаній, що належать особам та організаціям під санкціями. Зокрема, було зафіксовано арешт щонайменше 23 об'єктів нерухомості, трьох розкішних яхт і великої кількості банківських рахунків. У квітні 2022 року, у співпраці з США, Іспанія конфіскувала яхту Tango, що належала російському олігарху Віктору Вексельбергу, на Мальорці, вартість якої оцінюється між 90 та 120 мільйонами доларів.
Італія призупинила 2,3 мільярда євро приватних активів з Росії, однак утримання цих конфіскованих майна є витратним, тому країна вивчає варіант постійної конфіскації через тривалі юридичні процедури.
Російська сторона висловлює протест проти намірів щодо конфіскації, реагуючи на це арештом активів іноземного походження та погрозами подати до суду. Водночас, згідно з інформацією Reuters, Москва може бути готова надати частину фінансування для відновлення України, за умови, що певна частина цих коштів буде використана для територій, які перебувають під контролем її військових.
