Україна може зменшитися до 26 мільйонів: у відповідь підприємствам потрібно буде збільшити продуктивність праці в три рази - Delo.ua

Ми не зможемо повернутися до "стабільності" в тому звичному та комфортному сенсі, до якого звикли. Якщо здається, що сьогодні ми просто переживаємо "важкі часи", які згодом минуть, це може бути небезпечним оманою. Починаючи з 2020 року, світова економіка потрапила в стан безпрецедентної нестабільності: важливі індекси глобальної невизначеності (GEPU, WUI та WTUI) один за іншим встановлюють нові рекорди.

У 2017 році ми вже окреслили цей період нестабільності, що передує змінам. І наразі все розвивається відповідно до запланованого сценарію. Пандемії, техногенні катастрофи, глобальні конфлікти, руйнування світових структур, економічні кризи... Слова, які я протягом останніх десяти років демонструю на слайдах під час виступів — "Ситуація погіршиться" — залишаються в силі. Але.

Проте саме в цьому й полягає суть турбулентності: вона слугує каталізатором для змін, ведучи до укладення нових угод, розробки альтернативних економічних моделей і формування нової системи міжнародного права.

Отже, хто ж візьме на себе роль творців Нової ери?

Світ A-World та українська аномалія

Світ перетворився на A-World — середовище, де успіхи досягають ті, хто зумів освоїти три ключові "А": адаптивність, спритність і відповідальність. Для українських підприємств ця ситуація є особливо складною. Ми функціонуємо в умовах "ідеального шторму": повномасштабна війна, мобілізація, руйнування енергетичної інфраструктури та масова еміграція (депопуляція).

Прогнозна модель Advanter Group пропонує тривожний прогноз: відповідно до базового сценарію, чисельність населення України може зменшитися до 26 мільйонів осіб вже до 2030 року. Навіть найбільш ймовірний сценарій конфлікту в період 2026-2028 років, названий "Нестійка рівновага", який ми обговорюємо в Київському фонді прогнозування, не передбачає ані стабільності, ані повернення до "Мінських угод".

Таким чином, ключовий висновок для кожного генерального директора: в епоху штучного інтелекту та цифрових технологій людський капітал стає найбільш обмеженим ресурсом. Концепція "ринку праці" більше не існує в традиційному сенсі — триває справжня боротьба за таланти. На практиці вже спостерігається, що 54% українських підприємств переплачують своїм працівникам, що призводить до економічно невиправданого підвищення заробітних плат для утримання персоналу, хоча це негативно позначається на ефективності їх бізнес-моделей.

У сучасному світі HR-директор вийшов за межі традиційної ролі, що зводиться до управління "кадрами" чи створення "атмосфери" в офісі. Наразі він має стати архітектором цілісної системи. Зменшення чисельності працівників веде до збільшення продуктивності. Продуктивність, в свою чергу, не обмежується лише індивідуальною ефективністю працівників; вона насамперед залежить від правильної організації бізнес-процесів і вибору відповідної бізнес-моделі.

А попереду на нас чекає роль, якої ще вчора не існувало: HAIRD. Це не просто нова назва - це шлях для бізнесу не просто вижити в умовах невизначеності, а трансформуватися у щось значно потужніше в світі, де зʼявляється поки нова сутність (AI), а далі і новий субʼєкт (AGI, SI).

Соціологічне дзеркало: Чому старі HR-стратегії більше не дають ефект

Щоб будувати майбутнє, треба зняти рожеві окуляри й подивитися на портрет сучасного українця. Дані масштабного опитування, яке ми провели в 2025 році (ALINEA, Центр соціальних змін і поведінкової економіки, Рейтинг), опитавши понад 10 700 респондентів, показують картину, яка для багатьох управлінців може стати холодним душем.

Ми потрапили в капкан патерналізму. Це серйозна проблема для управління: 42% населення очікують, що хтось на вищому рівні вирішить їхні проблеми. Якщо врахувати й тих, у кого ці очікування трохи менші, то отримаємо 75% аудиторії. При цьому лише 6% українців позбавлені патерналізму, хоча в 2021 році цей показник був у три рази вищим.

Не будемо забувати, що для багатьох українців їхнє щастя нерозривно пов'язане з відповідальністю держави.

Для бізнесу це також сигнал: співробітники підсвідомо переносять ці очікування на роботодавця. Сьогодні люди шукають у компанії не просто зарплату, а безпеку, захист і розвиток. Той, хто дає це відчуття стабільності, утримує таланти і кваліфікованих працівників; хто ігнорує - втрачає їх.

Міграція також змінилася. Це не тільки і не стільки втеча від небезпеки До 2022 року багато хто вважав, що люди їдуть за грошима. Але наш аналіз і тоді, і зараз за методикою цінностей Шварца, за нашими власними методиками доводить: це ціннісна проблема, а не суто економічна. Виїжджають ті, хто орієнтований на власне "Я" - владу, розваги. Залишаються ті, хто орієнтований на "Ми" - турботу та допомогу іншим.

Залучати "я-орієнтованих" молодих талантів, апелюючи до почуття патріотизму чи обов'язку, є важливою, але не надто результативною стратегією. Їхня мотивація базується на реальних можливостях, рівні життя та кар'єрних перспективах у даний момент.

Кілька років ми намагаємося на рівні керівництва держави донести цю думку: українці не інвестують, не народжують і не хочуть будувати життя в Україні не стільки через небезпеку чи економічні негаразди, скільки через відсутність впевненості у світлих перспективах.

Коли уряд не окреслює чіткої стратегії, а умови для підприємництва можуть несподівано стати гіршими, коли таланти, новатори та підприємці не отримують необхідну підтримку і захист, то українці, орієнтовані на саморозвиток, починають шукати альтернативні можливості в інших країнах.

Що робити бізнесу, якщо держава не ставить в пріоритет розвиток людського капіталу? Створювати належні умови всередині компаній - тим самим запобігти експорту інтелекту. Як? Wellbeing, залученість (OKR, Agile, пласкі оргструктури тощо).

Є також позитивна сторона: ми спостерігаємо суттєвий зсув у сприйнятті справедливості серед українців. Для 63,6% громадян України справедливість більше не зводиться до "рівності для всіх", а трансформується в постмодерний підхід, що акцентує увагу на добробуті кожної окремої особи. Люди перестають прагнути бути частиною безликої маси. Вони шукають відкритого спілкування та персоналізації: індивідуальних кар'єрних шляхів і спеціальних умов. Ера одноманітних HR-рішень "під копірку" (пам'ятаєте ще, що це таке?) офіційно дійшла свого кінця.

Демографічні та психологічні виклики: Чому фінанси більше не забезпечують перспективи на майбутнє.

Коли ми обговорюємо демографічну кризу, бізнес зазвичай фокусується на аспектах ринку праці. Однак статистичні дані вказують на набагато серйознішу, екзистенційну проблему. Сьогодні рівень народжуваності в Україні знизився до критично низького показника 0,8. Важливо усвідомити, що це не лише питання фінансової нестабільності — лише 19% опитаних вважають, що гроші є основною перешкодою.

Справжня причина в іншому: 61% українців відчувають глибоке занепокоєння щодо майбутнього дитини в сучасному світі. Люди чекають на сигнал, що світ навколо стане бодай на дещицю стабільнішим, перш ніж давати нове життя. Без відчуття цієї фундаментальної зрозумілості перспективи жодні державні виплати чи корпоративні бонуси не розв'яжуть проблему дефіциту наступних поколінь.

Цей "прихований" стрес вже почав негативно впливати на продуктивність працівників, які зараз займаються своїми обов'язками. Статистика невблаганна: з березня 2024 року по грудень 2025 року частка співробітників з поганим психологічним станом зросла з 4,6% до 20,3%. Кожен п’ятий працівник опинився в умовах, які ускладнюють ефективну роботу як фізично, так і психологічно. Це не просто питання «піклування про співробітників» — це безпосередня, вимірювана загроза для результатів вашого бізнесу.

У цій ситуації єдиним фундаментом для продуктивності стає довіра. Ми бачимо чітку кореляцію: чим вища довіра до інституцій, тим вища готовність людей вкладатися в систему. Сьогодні "якорем довіри" для суспільства є ЗСУ з показником 6,02 з 7. Для HR-директора це означає: компанія має стати таким самим зрозумілим, надійним і ціннісним орієнтиром для працівника.

Якщо вам не вдасться створити в компанії атмосферу довіри та можливості для ментального відновлення, ви ризикуєте втратити боротьбу за ефективність.

Математика виживання: Чому продуктивність повинна збільшитися утричі

Ми зіткнулися з ключовою економічною проблемою України: вкрай низькою продуктивністю праці. Наразі вона становить лише приблизно 20% від показників Європейського Союзу. Це є нашим структурним глухим кутом. У той час як число економічно активних громадян зменшується через мобілізацію (та спроби уникнути її), еміграцію та старіння населення, ми продовжуємо функціонувати за старими, неспроможними моделями.

Прогностична модель Advanter Group показує: щоб просто компенсувати ці втрати й забезпечити відновлення країни, продуктивність праці в Україні має зрости мінімум у 3 рази до 2035 року. Це не просто "амбітна мета" зі стратегічної сесії - це математична необхідність для економічного виживання держави.

Що нас гальмує? Низький рівень автоматизації, дефіцит сучасних компетенцій та прогресуюче вигоряння людей (проблеми з ментальним та фізичним здоровʼям). Але якщо ми почнемо інвестувати в людський капітал, ефект буде вражаючим. Центр соціальних змін і поведінкової економіки розрахував конкретний вплив Стратегії розкриття економічних можливостей українців на ВВП країни:

Економічний прогрес України більше не може базуватися на "дешевій робочій силі" чи створенні "нових вакансій". Він можливий виключно через технологічні та управлінські інновації. Саме в цьому контексті виникає нова роль HR-директора. Його мета полягає не в тому, щоб просто "утримувати кадри", а в розробці системи, де кожен працівник здатен генерувати значно більше цінності завдяки впровадженню нових інструментів, процедур, бізнес-моделей та сенсів.

HAIRD: Директор майбутнього та архітектор гібридних світів

Традиційний підхід до управління людськими ресурсами, який ми звикли бачити із акцентом на рекрутинг, ведення кадрової документації та організацію корпоративних заходів, вже став частиною минулого. У найближчі роки більшість процесів у сфері HR піддасться автоматизації. Штучний інтелект на сьогоднішній день демонструє вищу ефективність, швидкість та економічність у порівнянні з людиною, аналізуючи резюме, здійснюючи первинний онбординг, відстежуючи емоційний стан команди та виконуючи безліч інших завдань.

Але є територія, де алгоритми не те що безсилі - просто ефективніші у реальній взаємодії з людною: проектування організацій, управління культурою та виховання лідерів. Саме тут народжується HAIRD (Human + AI Resource Director) - людина, яка керує не просто штатом, а гібридними командами, де люди та AI-агенти працюють пліч-о-пліч.

CEO майбутнього вже не купують "HR-процеси" - вони купують бізнес-результати. Тому HAIRD бере на себе чотири критичні ролі архітектора:

HAIRD - це не просто технічний фахівець, а найлюдяніша роль у компанії, яка інтегрує технологічні інструменти у свою діяльність. Він визначає зони відповідальності: AI-агентам передає рутинну аналітику та обробку даних, тоді як за людьми залишається управління емпатією, стратегічним мисленням та ухваленням рішень у складних та невизначених ситуаціях.

Це управління гібридною реальністю, де кожне рішення ШІ має бути прозорим та пояснюваним, а критичні точки контролю - "human-in-the-loop" - завжди залишаються за людиною.

Стратегія на 2026 рік: Як забезпечити успіх у майбутньому

Перехід від HRD до HAIRD не станеться миттєво, як це може здатися, проте його процес уже розпочався. Для українських компаній 2026 рік повинен стати етапом максимального акценту на адаптивності. Внутрішнє вирішення проблем та управління кризами більше не є неприємними випадками, а стали звичною частиною робочого процесу.

Що конкретно має зробити власник та його HAIRD уже сьогодні?

Чи перетвориться перемога на справжню тріумф?

Тімоті Снайдер дуже точно підмітив: "Україна знову демонструє світу, як відчувати." Я б хотів доповнити: сьогодні ми навчаємо світ, як діяти ефективно в умовах найвищої невизначеності — не лише витримувати удари, а й змінюватися під час зіткнення з нелегкими реаліями.

Потрібно зрозуміти, що справжня відновлення держави - це не лише нові будівлі чи відновлена інфраструктура. Передусім, це процес відновлення наших підприємств, впровадження нових управлінських моделей та, найголовніше, формування культури відповідальності та ефективності.

Перед нами стоїть серйозне завдання: понад 100 000 компаній повинні не лише відновитися, але й кардинально розширити свої масштаби, впровадити цифрові технології та вийти на міжнародні ринки.

У цьому процесі саме HAIRD - архітектор людського капіталу - може стати архітектором великої відбудови. Людина, яка поєднає незламність українського характеру із зростаючими можливостями штучного інтелекту.