Віктор Швець: Аляска не допоможе Трампу отримати Нобелівську премію миру, але може стати причиною нових конфліктів. -- Блоги | OBOZ.UA

Тепер вже стало зрозуміло, що 15 серпня на Алясці відбудеться зустріч між Путіним і Дональдом Трампом. Це буде їхня перша особиста зустріч після початку війни в Україні та повернення Трампа до Білого дому. Востаннє вони комунікували у 2019 році, а Путін відвідував США ще раніше — в 2015 році. Ця подія також стане історичною, адже він стане першим президентом Росії, який відправиться на Аляску.

Як сприймають цей суперечливий крок Трампа політики та журналісти в США? Ось кілька їхніх думок.

Американський журналіст і політичний аналітик Девід Фрум закликав усіх надіятися, що "Путін не зажадає забрати Аляску з собою як пам’ятку, інакше Трамп може її також віддати".

Колумністка видання The Daily Beast Джулія Девіс також поділилася кількома скріншотами зі старих матеріалів російських пропагандистських медіа, де обговорювалося "повернення Аляски". На її думку, те, що "Трамп запрошує військового злочинця Путіна до Америки", є "вже досить огидним, але приймати його на Алясці — в той час, коли улюблені пропагандисти Путіна регулярно вимагають повернення острова у США на державному телебаченні, — це вже за межами розумного".

"На її думку, якщо Путіна не заарештують після прибуття, це стане непробачним."

Також у США звернули увагу на те, що для проведення цих переговорів була обрана саме Аляска. Цей штат є найближчим американським до Росії, розташованим менш ніж за 100 км від її кордонів. Цю територію Російська імперія продала США у 1867 році. Майкл Макфол, колишній посол США в Росії та професор політичних наук у Стенфордському університеті, зазначив, що "Трамп вибрав місцем зустрічі з Путіним частину колишньої Російської імперії". "Цікаво, чи усвідомлює він, що російські націоналісти вважають втрату Аляски, як і України, несправедливою угодою, яку потрібно виправити", - написав Макфол у X.

"Єдине місце, яке для Путіна було б краще за Аляску, -- це Москва, якби саміт проходив там. Тож, на мою думку, вихідна ситуація -- це велика перемога для Путіна", -- наголосив колишній радник президента США з національної безпеки Джон Болтон.

За словами політичного діяча, нині обстановка "досить швидко розвивається на користь Росії", оскільки Москва і Вашингтон ведуть переговори про умови, які вони можуть запропонувати Києву.

Екс-директор Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень Майкл Кларк в бесіді зі Sky News зазначив, що Путін наразі не робив жодних компромісів, а "Трамп дарує йому можливість дипломатичного успіху".

Головний дипломатичний кореспондент газети New York Times Стівен Ерлангер також підкреслив, що Путін розглядає Трампа як засіб для здобуття контролю над територіями України, які йому досі не вдалося отримати шляхом військових дій.

"Трамп знову дозволяє Путіну маніпулювати ним" пише Макс Бут у The Washington Post. "Нездорова одержимість президента Дональда Трампа отриманням Нобелівської премії миру спонукала його прийняти низку необдуманих рішень, прагнучи припинити війну в Україні. Останнім прикладом є планування передчасного саміту з російським диктатором Володимиром Путіним на Алясці -- наочний урок того, як не слід займатися дипломатією.

Трамп прийшов до влади з обіцянкою завершити війну в Україні всього за добу, можливо, сподіваючись, що Путін зупинить агресію як послугу особисто йому. На початку він намагався тиснути на президента України Володимира Зеленського, публічно критикуючи його під час відомої зустрічі в Овальному кабінеті в лютому. Однак, коли Зеленський погодився на мир, Трамп почав усвідомлювати, що справжня проблема полягає в Путіні. До червня президент США почав висловлювати своє розчарування щодо російського лідера. "Ми стикаємося з постійним цькуванням... Путін кидає нам виклик, якщо хочете знати правду", - зазначив Трамп на засіданні Кабінету міністрів минулого місяця. "Він завжди виглядає ввічливим, але насправді це безглуздо".

Новий гнів Трампа призвів до ще більш непередбачуваної поведінки. Він погрожував ввести серйозні вторинні санкції проти країн, які співпрацюють з Росією, спочатку встановивши крайній термін на початок вересня, а потім перенісши його на минулу п'ятницю. Також він оголосив про свої наміри ввести додаткові 25-відсоткові тарифи на Індію — важливого стратегічного союзника США в Азії — як покарання за купівлю та переробку російської нафти. Проте подібні погрози не були висунуті на адресу Китаю, головного суперника Америки в регіоні, який імпортує російську нафту в значно більших обсягах, ніж Індія.

Врешті-решт, у п'ятницю не відбулося жодних значних санкційних дій. Замість цього Трамп анонсував "довгоочікувану зустріч" з Путіним, що відбудеться наступного тижня на Алясці. Уникаючи своїх більш реалістичних недавніх оцінок щодо віроломства Путіна, Трамп знову наголосив, що "президент Путін, на мою думку, прагне миру".

Незважаючи на постійні повітряні та наземні атаки Путіна на Україну, Трамп винагороджує його президентським самітом -- і не менше, на землі США.

Цей поворот, схоже, став результатом зустрічі спеціального посланника США Стіва Віткоффа з Путіним у середу, де Путін, як повідомляється, запропонував Києву відмовитися від усієї Луганської та Донецької областей на сході України в обмін на припинення вогню. Як повідомляє Wall Street Journal, враховуючи, що лінії фронту заморожені, остаточне припинення війни нібито буде узгоджено пізніше. У реальному світі шанси на це мізерні. Більш імовірним сценарієм було б порушення Росією угоди про припинення вогню, як це неодноразово робилось в Україні в минулі роки.

Трамп згадав про можливість "певного обміну територіями" між росією та Україною, але незрозуміло, яку землю, якщо взагалі якусь, Путін буде готовий передати Україні. (Чи готовий він повернути окуповані території в Херсонській та Запорізькій областях? Сумнівно.) Також немає жодних ознак того, що Росія погодиться на будь-які гарантії безпеки, які Україна могла б отримати від Сполучених Штатів чи Європи в обмін на відмову від частини своєї території.

Останній гамбіт Путіна, здається, явно розроблений для того, щоб уникнути запровадження подальших санкцій. Як зазначає Інститут вивчення війни, Росія намагається і зазнає невдачі захопити весь Донбас.

Якби Трамп погодився на умови Путіна, це було б повторенням Мюнхенської угоди 1938 року, за якою прем'єр-міністр Великої Британії Невілл Чемберлен передав Адольфу Гітлеру Судетську область -- регіон тодішньої Чехословаччини, який був сильно укріплений і захищений -- без консультацій з чехами. Натомість Чемберлен отримав лише порожні обіцянки "миру для нашого часу". "Вам дали вибір між війною та безчестям", - сказав тоді Вінстон Черчилль. "Ви обрали безчестя, і у вас буде війна". Черчилль мав рацію: угода дозволила нацистській Німеччині поглинути всю Чехословаччину та підготувала ґрунт для Другої світової війни. Небезпека "ще одного Мюнхена" дещо зменшена у випадку України, оскільки українці, на відміну від чехів, навряд чи погодяться на таку безчесну та руйнівну угоду. "Українці не віддадуть свою землю окупанту", - сказав Зеленський у відеозверненні в суботу вранці. Його резолюція відображає волю його народу. Українці дедалі більше втомлюються від війни та розділяються в думках щодо того, чи погоджуватися на деякі тимчасові територіальні поступки як ціну миру. Але нещодавнє опитування Київського міжнародного інституту соціології показало, що 78 відсотків українців виступають проти передачі контрольованих Україною земель під російську окупацію.

Швидко прямує до зустрічі з Путіним на Алясці — території, яку, що важливо, Росія колись передала Сполученим Штатам, — Трамп може знову потрапити в пастку хитроумного російського диктатора. Існує більш ефективний варіант дій.

Якщо Трамп дійсно прагне здобути Нобелівську премію миру, йому слід оголосити про ряд санкцій проти Росії, активізувати передачу заморожених російських активів Україні та суттєво збільшити постачання озброєнь для українських сил. Такі дії змогли б привернути увагу Путіна і створити умови для більш ефективних переговорів. Натомість, Трамп ризикує втратити можливості впливу, які він отримав завдяки своїм погрозам санкціями, що дозволяє Путіну продовжувати своє неспровоковане вторгнення.

Звісно, що кремлівські пропагандисти в захваті від успіху путіна у стосунках з Трампом і вказують на символізм його зустрічі на Алясці.

Не викликає сумнівів, що після цієї зустрічі, за настановою Кремля, стартує нова, але набагато масштабніша кампанія пропаганди, присвячена поверненню Аляски до складу Росії.

Російський журналіст і політолог Сергій Медведєв висловив думку, що зустріч, що відбудеться на Алясці, може стати найзначнішим досягненням Путіна в сфері зовнішньої політики та важливим кроком до подолання міжнародної ізоляції, навіть якщо її результати виявляться неоднозначними.

Поки українці, віддаючи свої сили, боронять світ від агресії, путін може згадати про ще одного сусіда, з яким існує невирішений територіальний конфлікт, адже зараз ці країни розділяє лише вузька протока. Аляска – чи не є це "істинно російською землею"?

Деякі російські патріоти вже почали вивчати обставини продажу Аляски. Вони ніколи не визнавали законність цієї угоди, яку підписав цар. Також дуже вони сумують через те, що російський терорист Каракозов, який стріляв в царя Олександра II за одинадцять місяців до підписання цього договору, промахнувся. Якби, терорист Каракозов не промахнувся, то як вважають патріоти, Аляску не продали б і вона і зараз була б російською.

В цей день 16 квітня 1866 року цар Олександр II, разом зі своїм племінником, завершив прогулянку по Літньому саду і вийшов на Невську набережну. Зверніть увагу - охорони у імператора не було взагалі! Тільки тротуаром вдалині ходив поліцейський, а біля царського екіпажу його чекав жандармський унтер.

Терорист промахнувся, але, як вважають історики, цей постріл терориста розсік навпіл російську історію. Якби там не було, але саме цей цар підписав договір про продаж росією Аляски - США за 7.2 млн. доларів. В травні 1867 року президент США Джонсон підтримав цю угоду.

Деякі російські патріоти вже почали розглядати можливість оскарження угоди щодо продажу Аляски в судовому порядку. Вони вважають, що були порушені певні процедури: наприклад, договір, що підписаний, був надісланий на ратифікацію до Палати представників США, сесія якої завершилася в той же день. Для затвердження цієї угоди Сенатом була скликана надзвичайна сесія. За певних умов це може трактуватися як порушення, оскільки угода про купівлю Аляски повинна бути ратифікована обома палатами Конгресу США. Це лише один з можливих юридичних аспектів, які можуть бути розглянуті.

Проте, якщо виникне необхідність у юридичному розгляді, постане запитання: який суд повинен цим займатися? Це, безумовно, непросте питання, але не для юристів, пов'язаних із путінським режимом. Хіба в Москві недостатньо судових інстанцій?

Або, чому не можна піти по вже опрацьованому шляху - видати жителям Аляски російські паспорти з усіма наслідками, як це було в Україні.

Хіба важко Путіну буде знайти мешканця Аляски , який скаже, що хоча у нього в кармані паспорт громадянина США, але душею - я з росією, оскільки він нащадок руських, які відкрили Аляску, тут є руські люди, руські церкви, а з росією їх розділяє лише Берінгова протока, шириною 68 кілометрів.

Від путіна, як показують реальні події, можна чекати, будь чого і будь-яких рішень. Але, я знову звертаюся, до наших американських друзів, невже ви думаєте, що путін не може розіграти карту Аляски?

Може! Не повинно бути будь-яких сумнівів!

Єдине, що можна стверджувати на цей момент, так це те, що Аляска не стане тим фактором, який наблизить Трампа до отримання Нобелівської премії миру, оскільки українці не погодяться на будь-які угоди з військовим злочинцем Путіним. Однак, існує ймовірність, що це може призвести до нових конфліктів - за контроль над Аляскою.