Як функціонуватиме "ресурсна" угода: інвестиційний процес та розподіл доходів.

Інвестиційний фонд відновлення може почати свою діяльність вже через 10 днів: підписані важливі угоди.

Україна і США напередодні підписали два документи, необхідні для реалізації Угоди про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови. Угоди про обмежене Партнерство та про генерального Партнера (Limited Liability Company) укладено між Агенцією з питань підтримки державно-приватного партнерства (ДПП) і Міжнародною фінансовою корпорацією розвитку США (DFC). Перед тим Україна завершила усі внутрішні процедури, необхідні для створення Фонду. Після обміну дипломатичними нотами він може запрацювати вже з 23 травня. Щоправда, на відміну від рамкової "ресурсної" угоди, яку минулого тижня ратифікувала Верховна Рада, про подробиці парафованих сторонами документів "у розвиток" не повідомляється: оскільки йдеться про комерційні відносини, їх тексти не оприлюднюватимуть. Але ЗМІ вже дещо писали про них з посиланням на інсайдерську інформацію. Ще про деякі деталі відомо з коментарів офіційних осіб - зокрема, представників Міністерства економіки України, - та експертів. Узагальнимо.

Як визначатимуть внески сторін та ділитимуть прибутки

У Міністерстві економіки України наголошують на необхідності уникнення спекуляцій щодо питання "продажу українських природних ресурсів". У ратифікованій парламентом рамковій Угоді та супутніх документах, що регулюють діяльність спільного інвестфонду, немає жодної згадки про те, що ці ресурси стануть власністю Сполучених Штатів або американських компаній. Згідно з Конституцією, контроль над надрами та природними ресурсами залишається за Україною, яка також має виключне право визначати умови їх експлуатації.

"І США розуміють, і ми розуміємо, що це абсолютно чесна угода, яка не стосується продажу надр. Йдеться лише про збут готової видобутої продукції, а це вже не про власність, а про торгівлю", - наголосив заступник міністра економіки - торговий представник України Тарас Качка.

За словами Юлії Свириденко, першої віцепрем'єрки та міністерки економіки, угода про співпрацю в сфері надр з США є рівноправною і має орієнтацію на майбутнє. Цей документ ґрунтується на повазі до національних інтересів України і передбачає спільне управління та інвестування з американською стороною. Важливо, що фінансові ресурси Фонду будуть спрямовані виключно на розвиток України, зокрема, у галузі видобутку корисних копалин, реалізації інфраструктурних проєктів та переробки.

Українська частка у фонді формуватиметься з 50% доходів державного бюджету від нової ренти за свіжими ліцензіями, а також за рахунок додаткових добровільних внесків. Очевидно, що в перші роки після війни з цим можуть виникнути складнощі. Тому заповнення фонду "живими" грошима, насамперед, покладається на наших американських партнерів. США можуть надавати підтримку як у грошовій формі, так і через нову військову допомогу, наприклад, у вигляді систем протиповітряної оборони.

Згідно з інформацією, наданою Міністерством економіки, під час формування Фонду, Україна і США отримають по 50% акцій класу "Б". Наша країна отримає цей "стартовий пакет" в обмін на майбутні внески, які надійдуть від продажу спеціальних дозволів на використання надр та рентних платежів. Сполучені Штати ж отримають свою частку акцій як "вдячність" за попередню допомогу в боротьбі з російською агресією. Подальша військова підтримка буде перетворена на "привілейовані" акції класу "А". Цю ж категорію акцій зможе отримати і Україна, якщо вона зробить додаткові фінансові внески до Фонду. Акції "А" матимуть перевагу при розподілі прибутку: спочатку будуть виплачені дивіденди за привілейованими акціями, а потім, якщо залишаться кошти, - за звичайними.

У Міністерстві економіки підтвердили, що сторони уклали угоду, згідно з якою протягом перших десяти років діяльності Фонду прибутки між партнерами не будуть розподілені. Натомість, ці кошти будуть інвестовані безпосередньо в Україну, на чому наполягала українська сторона, і партнери погодилися на цей підхід. Крім того, навіть через десять років США планують виводити з України лише отримані доходи, не чіпаючи основну суму свого внеску в Інвестфонд. Також нова американська допомога буде фінансуватися за рахунок майбутніх прибутків Фонду, а не з українських ресурсів. Цей процес також розпочнеться не раніше ніж через десять років.

Україна, безсумнівно, прагне, щоб фінансова підтримка з боку США — особливо на початкових етапах функціонування Фонду — була максимальною. Це, безумовно, вплине на розподіл прибутків у майбутньому: ті, хто вкладе більше, отримають відповідно більше. Проте важливо зазначити, що капітал Фонду буде спрямований на розвиток України. Це означає створення нових робочих місць, поліпшення інфраструктури та розвиток виробничих потужностей в нашій державі.

"Сполучені Штати прагнуть створити механізм, який дозволить їм отримати більше фінансових ресурсів, ніж ті, що були надані Україні у вигляді допомоги. Ми будемо раді, якщо США зможуть заробити $350 мільярдів через цей Фонд. І хоча ця сума може виявитися меншою, теоретично Україна також має шанс отримати аналогічні прибутки. Важливо, що ці доходи надійдуть від інвестицій в нашу країну, що, безсумнівно, позитивно вплине на нашу економіку," - зазначив Качка.

Куди йтиме акумульований ресурс і чим приваблюватимуть інвесторів

Американсько-український Фонд інвестуватиме отримані кошти у проєкти з видобування корисних копалин, а також у супутню інфраструктуру та в переробку. Конкретні інвестпроєкти, на які йтимуть гроші, Україна і США визначатимуть спільно. Це буде одним із завдань Керівної ради Інвестиційного фонду відбудови.

"Думаю, поміж перших 10 проєктів, в які інвестуватиме Фонд, більшість стосуватимуться української енергетики. Тому що у нас надзвичайна потреба у відновленні цієї критичної галузі. І Фонд буде зацікавлений в інвестиціях за цим напрямом за зрозумілою моделлю - шляхом заохочення приходу в галузь американських компаній", - прогнозує Тарас Качка.

Угодами визначено, що Інвестфонд матиме збалансовану систему управління з рівним представництвом української та американської сторін. Критичні рішення ухвалюватимуться лише одноголосно.

"До складу керівництва Фонду увійдуть шість менеджерів: три з України та три зі США. Ці фахівці будуть членами Керівної ради Фонду та братимуть участь у діяльності різних комітетів", -- повідомили в Міністерстві економіки.

У структурі Фонду діятимуть чотири комітети: операційного управління та аудиторський, де представництво буде паритетним (два на два), пошуку проєктів (із перевагою української сторони) та інвестиційних рішень, де більшість матимуть американці.

Кожні десять років партнери матимуть можливість оцінити доцільність продовження Угоди. Наразі обидві сторони підтверджують свою готовність до тривалої взаємодії. Оскільки розвідка та освоєння нових родовищ корисних копалин вимагають не лише значних фінансових вкладень, але й тривалого часу.

Як зазначається в публікації Financial Times, про суттєві прибутки Фонду може йтися хіба що за 10-15 років. І це - за умови серйозних інвестицій з боку приватного сектору - передовсім, американського. За оцінками видання, через війну, неповну геологічну інформацію, зруйновану інфраструктуру, корупцію та загальні труднощі, пов'язані із започаткуванням нових проєктів, масштабний видобуток на нових шахтах, побудованих у межах спільної діяльності, навряд чи почнеться раніше 2040 року.

За оцінками фахівців, для дослідження одного потенційного родовища рідкісноземельних металів інвестору потрібно вкласти від 10 до 15 мільйонів доларів. У масштабах країни мова може йти про інвестиції в сотні мільйонів, якщо не мільярди доларів. Це зумовлено необхідністю проведення багатоступеневих досліджень територій, які можуть бути багатими на ці елементи. Не випадково ці мінерали отримали назву "рідкісні". Хоча насправді вони набагато поширеніші, ніж вважалося раніше, їх концентрація навіть у найбагатших рудах залишається досить низькою. Більш того, вміст рідкісноземельних металів нерівномірний. На відміну від залізних руд, де концентрація металу в межах одного родовища практично однакова, у випадку рідкісноземельних елементів різниця може сягати декількох порядків — від сотих часток до десятків відсотків. Тому процес розвідки вимагатиме кількох етапів — від загального картування до детального дослідження найбільш перспективних ділянок. Це, безумовно, є затратним заходом.

Загалом же в розробку одного родовища треба вкласти від $100 мільйонів до $300 мільйонів.

Фінансова підтримка з боку США, що включає додаткові внески до Інвестфонду та інвестиції з боку приватного американського бізнесу, безумовно, спростить нам пошук потрібних ресурсів. Це один з очевидних переваг досягнутих угод. Адже в них, серед іншого, зазначено, що Сполучені Штати через агентство DFC сприятимуть Україні у залученні інвестицій, технологічних рішень та інновацій.

Згідно з висловлюваннями Ярослава Жаліла, який є заступником директора Національного інституту стратегічних досліджень, Україні варто використати позитивний мультиплікаційний ефект, що може виникнути в результаті інвестицій у видобувний сектор. Це включає в себе переробку частини ресурсів безпосередньо на території країни, що сприятиме створенню нових робочих місць та залученню місцевих супутніх послуг і виробництв.

"Отже, ми повинні зосередитися не на 'виснаженні' ресурсів, а на створенні інтегрованих кластерів, що сприятимуть ефективному використанню конкретних природних ресурсів України," - зазначив економіст у своєму коментарі для Укрінформу.

Яких змін в галузі надрокористування потребує країна

Згідно з інформацією Міністерства економіки, угоди, підписані нещодавно, разом із попередньою міжурядовою домовленістю становлять 95% усієї документації, необхідної для старту роботи Інвестиційного фонду. Решта 5% включають завершення формальних процедур з боку США та технічні кроки для створення Керівної ради Фонду. Це, зокрема, передбачає відбір трьох представників від України і трьох від США, а також узгодження інвестиційних протоколів.

За словами Тараса Качки, США внесуть перший внесок до Фонду - близько $25 мільйонів, аби започаткувати його роботу. Перші внески від України надійдуть за кілька місяців - щойно відбудуться аукціони з продажу спеціальних дозволів на користування надрами у межах українсько-американської угоди. Ренті платежі від нових ліцензій, за прогнозами, почнуть надходити лише за 3-4 роки.

На думку Анатолія Амеліна, виконавчого директора та співзасновника аналітичного центру "Український інститут майбутнього", Україні необхідно не лише створити ефективну роботу Інвестофонду, а й реалізувати структурні зміни в сфері експлуатації та використання природних ресурсів.

Мова йде, зокрема, про стандартизацію регуляторних норм у сфері видобутку корисних копалин: оновлення Кодексу про надра з метою спрощення процесу отримання ліцензій при дотриманні екологічних вимог, а також запровадження прозорих електронних аукціонів для видачі спеціальних дозволів.

"По-друге, необхідно вдосконалити податкову систему: запровадження спеціального податкового режиму для проєктів, що реалізуються за участю Фонду; законодавче закріплення обов'язкового спрямування 50% роялті до спеціального фонду Державного бюджету (Верховна Рада вже прийняла відповідні зміни в основі); а також ухвалення нового Податкового кодексу, який забезпечить умови для обробки ресурсів, видобутих в Україні, замість їхньої переробки в інших країнах", - уточнив економіст.

Він зазначив, що існує необхідність реформувати ринок капіталів, зокрема, ухвалити законодавство щодо сек'юритизації для створення ліквідних фінансових інструментів, а також удосконалити законодавче регулювання державно-приватного партнерства. Крім того, потрібна валютна лібералізація, що включає законодавче закріплення гарантій вільної конвертації валюти для інвестиційних проектів Фонду.

Також треба інституційно посилити Агентство з підтримки державно-приватного партнерства, сформувати окремий підрозділ для роботи з Інвестфондом, забезпечити залучення міжнародних експертів для управління портфелем проєктів, створити координаційний центр на рівні Уряду для забезпечення узгодженості дій міністерств та відомств.

Ключовим аспектом є формування галузевих стратегій: створення інвестиційних паспортів для стратегічних мінеральних ресурсів (таких як літій, титан, рідкісноземельні метали тощо), заснування індустріальних парків для переробних виробництв в безпосередній близькості до місць видобутку сировини, а також програма залучення супутніх інвестицій у процеси переробки та виробництва готової продукції.

Згідно з думкою співзасновника Українського інституту майбутнього, існує безліч викликів у сфері міжнародного співробітництва. Серед них важливими є узгодження з європейськими стандартами, забезпечення відповідності інвестиційних проектів екологічному законодавству ЄС, а також синхронізація дій Фонду з планами інтеграції до Європейського Союзу.

"Бачу, що для України з цією угодою відкриваються дуже непогані перспективи", - підсумував Анатолій Амелін.