Що ефективно, а що ні: Як забезпечити український бізнес доступом до зеленої енергетики.

Технічні можливості малих і середніх підприємств у галузі відновлювальної енергетики справді вражають. Бізнес здатен реалізувати встановлення до 35 ГВт сонячних електростанцій та близько 10 ГВт теплових насосів. Проте, які чинники стримують цей процес?

Український малий і середній бізнес сьогодні живе у складній енергетичній реальності. Високі тарифи, перебої з електропостачанням і загальна непередбачуваність штовхають підприємців до рішень, які ще кілька років тому здавалися далекими: інвестувати у власну генерацію, ставити сонячні станції, теплові насоси, системи накопичення. Для багатьох компаній це стало не питанням стратегії розвитку, а питанням роботи завтра. Власна генерація дає передбачуваність, економію та можливість не зупиняти виробництво через відключення.

Однак справжній перехід до самостійного виробництва енергії стримується фінансовими чинниками: інвестицій потрібно чимало, а механізмів, які б дозволяли швидко та доступно фінансувати такі ініціативи, насправді не вистачає. Через це бізнес адаптується до "зеленої" енергетики значно повільніше, ніж це можливо.

Чому програми підтримки не виконують своїх функцій так, як було заплановано?

В Україні вже доступні різноманітні механізми фінансування екологічних проєктів, включаючи програму "5-7-9%", кредити банків у рамках меморандуму НБУ та ініціативи міжнародних партнерів. Однак на практиці їх застосування для малих і середніх підприємств виявилося досить обмеженим.

Програма "5-7-9%" хоча й популярна, однак не пристосована для енергетичних проєктів. Фінансується лише придбання обладнання, тоді як монтаж, проєктування, підключення та мережеві роботи бізнес має оплачувати самостійно. У результаті підприємцю все одно доводиться покривати значну частину витрат власними коштами (до 40%), а вимога високого стартового внеску стає непосильною для багатьох компаній, особливо у прифронтових регіонах.

Хоча банківські кредити для енергетичних проєктів теоретично доступні, на практиці вони часто не реалізуються через низький рівень обізнаності підприємців та недолік технічних знань у банківських співробітників. Процес розгляду кредитних заявок затягується, і багато проєктів відхиляються лише через труднощі в їх оцінці.

Фонд декарбонізації -- прогресивний інструмент, який дозволяє брати довгі кредити під помірні ставки. Однак про нього знає дуже вузьке коло компаній, а сам фонд поки має обмежений ресурс. Міжнародні програми -- ще один великий потенціал, але їхня бюрократія настільки складна, що малі підприємства часто навіть не подають заявку через високі вимоги до її підготовки.

Усе це разом призводить до парадоксу: попит на власну генерацію величезний, а можливість скористатися фінансуванням -- майже відсутня. У першій половині 2025 року майже 70% нових сонячних станцій бізнес встановив без участі банків -- за власні кошти. Це найкраще говорить про те, що існуючі інструменти не відповідають реальним потребам ринку.

Потенціал, який уже сьогодні можна перетворювати на економію

Технічні можливості малого та середнього бізнесу у секторі відновлювальних джерел енергії вражають. Підприємства здатні реалізувати встановлення до 35 ГВт сонячних електростанцій та приблизно 10 ГВт теплових насосів. Цей масштабний проект може кардинально трансформувати енергетичний ландшафт країни, знизити залежність бізнесу від традиційних енергомереж і забезпечити необхідний рівень енергетичної безпеки.

На сьогоднішній день найбільш активними учасниками ринку є промислові підприємства, аграрний сектор, логістичні комплекси, супермаркети та автозаправні станції. Зазвичай встановлюють сонячні електростанції потужністю від 300 до 700 кВт. Часто ці станції об'єднують з системами накопичення, що робить можливим використання виробленої енергії навіть у вечірній час. На об'єктах з високими потребами в теплі стрімко набирають популярність теплові насоси. У всіх цих випадках економічна вигода є очевидною: терміни окупності стабільні, витрати знижуються, а рівень енергетичної незалежності суттєво зростає.

Що потрібно змінити, щоб бізнес справді міг інвестувати в енергетику

Основна проблема сьогодні полягає не в нестачі фінансування для програм, а в брак доступних та зрозумілих механізмів. Багато з існуючих інструментів підтримки є або надто складними, або мають значні обмеження. Тому першим пріоритетом державної політики має стати підвищення ефективності вже наявних ресурсів для малих та середніх підприємств.

Програма "5-7-9%" повинна забезпечувати фінансування всіх етапів проєкту, а не лише придбання обладнання. Банківські установи потребують технічних знань та стандартних моделей оцінки, щоб уникнути відмови у фінансуванні проектів через брак розуміння. Фонд декарбонізації слід розширити, зробивши його більш видимим і доступним для всіх. Міжнародні програми варто спростити, щоб вони стали доступними не тільки для великих корпорацій з юридичними відділами.

Важливо також забезпечити прозорість інформаційної інфраструктури: створити реєстр проєктів, онлайн-платформу для аналізу кредитних умов і відкриті дані про ефективність програм. Коли бізнес має можливість спостерігати за успішністю подібних проєктів у інших підприємців, прийняття рішень стає набагато простішим.

Заключення: енергетична трансформація підприємства — це не лише можливість, а життєва необхідність для його виживання.

Українські бізнесмени вже проявляють прагнення вкладати кошти у забезпечення власної енергетичної стабільності — встановлюють енергетичні станції, придбавають нове обладнання та об'єднують різні технології. Це відбувається незважаючи на значні ризики та недостатню підтримку з боку держави.

Якщо державі та фінансовому сектору вдасться зробити програми фінансування простішими і реально доступнішими, мала генерація може стати однією з ключових точок зростання економіки. Це шлях до дешевшої електроенергії, більшої стійкості, зниження викидів і загальної модернізації українського бізнесу.

Перехід на відновлювальні джерела енергії є вкладом у стабільність. Сьогодні це необхідно не лише з екологічних причин, а й для забезпечення впевненості, передбачуваності та незалежності українського бізнесу.